Рішення № 128757157, 02.07.2025, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/879/25

Провадження №2/148/529/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Тульчина заправилами спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

В квітні 2025 позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту №98880, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» надало відповідачеві фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, що передбачені Договором, на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000 грн; дата надання кредиту: 16.12.2019; строк кредиту 29 днів; валюта: UAН; стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних. Відповідач умов договору не виконав, коштів згідно графіку розрахунків не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 8520 грн, яка складається з 2000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 6520 грн простроченої заборгованості за процентами. 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Вказана сума заборгованості не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №98880 в розмірі 8520 грн.

05.05.2025 на адресу суду надійшла заява від представника ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчука С.В. про розподіл судових витрат, в якій він просить стягнути із ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.

В судовезасідання представник позивачане з`явився,хоча продату,час тамісце судового засідання бувповідомлений належнимчином.Від нього до суду надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить справу слухати в її відсутність. Також просить зменшити суму боргу та витрати на правничу допомогу, які були заявлені стороною позивача, оскільки вважає їх необґрунтованими.

У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.12.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №98880 про надання фінансового кредиту, про що свідчить копія індивідуальної частини даного договору (а.с. 12 зв.бік-14). Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL3551 та нею зазначено дату народження, свої паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу та номер рахунку НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.1, 1.2 вказаного договору, ТОВ «ЗАЙМЕР» надає клієнту фінансовий кредит в сумі 2 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 29 днів, тобто до 13.01.2020. Строк дії договору 29 днів.

Відповідно до п. 1.3 цього договору за користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «ЗАЙМЕР» 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 1.4 договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Також, 16.12.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 підписано Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №98880, який містить графік розрахунків, про що свідчить його копія (а.с. 14 зв.бік). Даний додаток підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL3551.

Відповідно до копії довідки ТОВ «ЗАЙМЕР» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №98880 від 16.12.2019, ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР» Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифіктора) здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www/cly. com.ua. Одноразовий ідентифікатор KL 3551, час відправки ідентифікатора позичальнику 16.12.2021, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380976349087 (а.с. 9 зв.бік).

З копії інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» № 1398/02 від 25.02.2025 вбачається, що 16.12.2021 о 10:44 було перераховано 2000,00 грн. на банківську картку НОМЕР_1 , опис: видача кредиту #98880 (а.с. 23).

Судом також встановлено, що 28.10.2021 ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» уклали договір факторингу № 01-28/10/2021, про що свідчить його копія (а.с. 15 - 18).

Відповідно до умов договору факторингу, клієнт передає відступає фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до Портфелю заборгованості. Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору. В разі невиконання фактором вимог п. 7.2 Договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов`язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7.2 договору.

Сторони договору факторингу погодили ціну за придбання (відступлення) прав вимоги, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало на рахунок ТОВ «ЗАЙМЕР» визначені договором суми, що підтверджується платіжними дорученнями №1653 від 02.11.2021 та № 1672 від 23 .11.2021 (а.с. 22).

Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №98880 від 16.12.2021 в сумі 8520 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6520 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 9).

Згідно копії виписки з особового рахунку за кредитним договором №98880 заборгованість відповідача становить 8520 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6520 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 8 зв.бік).

Відповідно до копії вимоги про виконання зобов`язання за кредитним договором від 13.01.2025 №б/н, ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення прав вимоги її заборгованості на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» з вимогою погасити борг в сумі 8520 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6520 грн. - сума заборгованості за відсотками, однак відповідачка суму боргу не погасила (а. с. 8).

До правовідносин, що склалися між сторонами підлягають застосуванню наступні правові норми.

За змістом ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно достатті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно донорм ст.12Закону України«Про електроннукомерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідност.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідност. 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимогст.1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідност. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК Українивстановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Отже, з аналізу вказаних вище норм законодавства випливає, що при укладенні договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) до фактора переходить право грошової вимоги первісного кредитора до третьої особи (боржника) у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Судом встановлено, що вказаний вище кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Вказаний договір містять персональні дані відповідачки, зокрема, її паспортні дані, ідентифікаційний код, номер мобільного телефону, а також реквізити платіжної картки, на яку перераховуватимуться грошові кошти. Також в даному договорі визначено предмет, порядок та умови надання та повернення кредитних коштів.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №98880 від 16.12.2021, оскільки не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору.

Крім того, наявні у справі докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту №98880 від 16.12.2021, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв`язку із зміною кредитора.

При цьому, як встановлено судом в ході судового розгляду всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором та процентів. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення основної заборгованості та процентів ні на рахунки ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», ні на рахунки первісного кредитора.

Тому суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині основної суми боргу в розмірі 2000 грн. за договором про надання фінансового кредиту №98880 від 16.12.2021. Разом з тим, не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості по відсотках за даним договором з огляду на наступне.

Позивачем,окрімосновноїсумиборгу за договором про надання фінансового кредиту №98880 від 16.12.2021 заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості, яка, за твердженням позивача, є сумою заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, в розмірі 6520 грн.

Однак наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу та виписка з особового рахунку не є належними доказами наявності такої заборгованості, оскільки з наданої виписки не вбачається, як саме та відповідно до яких пунктів договору нараховувались відсотки за користування кредитними коштами до укладання договору факторингу. Вказану заборгованість за несплаченими відсотками в позовній заяві позивачем не обґрунтовано та інших доказів на підтвердження розміру даної заборгованості позивачем не надано.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналізуючи вказані норми закону, суд зазначає, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно встановлених судом обставин справи, за умовами укладеного 16.12.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 електронного договору про надання фінансового кредиту №98880, сторони домовились, що сума кредиту становить 2000 грн., кредит надається строком на 30 днів, тобто до 13-01-2020, строк дії договору 29 днів, процентна ставка 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу (а.с. 12 зв.бік--14). Згідно Додатку № 1 до вказаного договору графіку розрахунків та загальної вартості кредиту: строк, на який надано кредит 29 днів, сума кредиту - 2000 грн., проценти за користування кредитом 1160 грн., загальна вартість кредиту 3160 грн (а.с. 14 зв.бік).

Тобто, відсотки на залишок суми кредиту позивачем мали нараховуватися протягом 29 днів, починаючи з 16.12.2021 і до 13.01.2020. У той же час, позивачем відповідно до розрахунку заборгованості відсотки були нараховані до 13.01.2025.

Однак позивачем до позовної заяви не долучено детального розрахунку нарахування прострочених процентів у розмірі 6520 грн., а у позовній заяві не обгрунтовано, відповідно до яких саме умов договору та за який період їх нараховано.

Відповідно до усталеної судової практики, правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ст. 1050 ч. 2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

Отже, не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування.

З оглядуна викладене,суд дійшоввисновку,що позивачТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ", відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути з відповідачки за договором про надання фінансового кредиту №98880 від 16.12.2021 заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тому позовні вимоги в цій частині, на переконання суду, підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за договором про надання фінансового кредиту №98880 від 16.12.2021 сума відсотків за користування кредитними коштами за період з 16.12.2021 і до 13.01.2020 в розмірі 1160 грн.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно зістаттею 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи звикладеноговище,суддоходитьвисновку прочастковезадоволення позовутастягненнязвідповідача ОСОБА_1 накористьТОВ"ФККЕШТУГОУ"заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №98880 від 16.12.2021 в розмірі 3160 грн., з яких: 2000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1160 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 3ст. 133 ЦПК Українивитрати напрофесійнуправничудопомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд в постанові від 24 січня 2022 року зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, суд звертає на увагу на те, що відповідачка в своїй заяві просила зменшити суму витрат на правничу допомогу, так як вважає їх необґрунтованими.

Суд погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на виконання вимогст. 134 ЦПК Українипредставником позивача у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач сплатив за надання правової допомоги в сумі 10500 грн. (а.с. 2-6).

В матеріалах справи наявна копія довіреності на представництво інтересів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 7).

29.12.2023 між адвокатом Пархомчуком С.В. та позивачем ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір про надання правової допомоги б/н, предметом якого є надання адвокатом юридичної допомоги клієнту, в обсязі та умовах, передбачених даним договором. (а.с. 10-11).

28.04.2025між адвокатомПархомчуком С.В. та ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» складенота підписаноакт про отримання правової допомоги,згідно якогоадвокат надав,а клієнтприйняв наступну правову допомогу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 1 година, 2000 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до п/з), моніторинг аналіз судової практики 2,5 години, 5000 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи 1,5 година, 3000 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500 грн. Кількість годин - 5, загальна сума - 10500 грн., про що свідчить копія даного акту (а.с. 37 зв.бік).

Згідно копії рахунку номер 28.04.2025-19 від 28.04.2025 вказаний рахунок був виписаний адвокатом Пархомчуком С.В. ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на суму 10500 грн. за надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с.41).

Також адвокатом Пархомчуком С.В. на підтвердження отримання ним та здійснення позивачем ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 в сумі 10500 грн. надано копію платіжної інструкції від 28.04.2025 № 37974 (а.с. 40 зв.бік).

Судом встановлено, що у зв`язку з представництвом позивача, адвокатом Пархомчуком С.В. складено та подано до суду позовну заяву (підготовлено докази/додатки доп/з), здійснено моніторинг аналіз судової практики. Також, адвокат Пархомчук С.В. подавав до суду заяви про розгляд справи в його відсутність та поніс канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції.

Однак,зазначенаадвокатомПархомчукомС.В.сумавитратнапрофесійнуправничудопомогуврозмірі10500гривень, надумку суду, єнеспівмірною зогляду нарозумнунеобхідністьвитратдляцієїсправи.Так,розглядсправиздійснювавсяуспрощеному провадженні,зважаючинате,щосправаєнезначноїскладності,таєтиповою дляфактора,участі всудових засіданняхпредставник позивачанебрав.Оцінкадій,щополягаливаналізідоказівідокументівдляподання позовноїзаяви,складанняпозовноїзаявивданій справітаподанняїїдосуду, вказує наїхневідповідністькритеріям обґрунтованості та пропорційностідо предметаспоруурозумінні приписівч.3ст.141ЦПКУкраїни, оскільки такідії не вимагали значногообсягу юридичної ітехнічноїроботи, не потребували вивчення великогообсягуфактичнихданих тазначнихзатрат часу,обсягі складність складених процесуальних документівадвокатом неєзначними.

Складанняпозовноїзаяви-2,5годин,якзазначено адвокатом,не потребувалозначнихзусиль,оскількипозовназаявавсвоїйбільшостіміститьпосилання нанорми закону,зурахуваннямобставинсправи,таєшаблонною. Судом також враховується, що адвокат Пархомчук С.В. надає свої послуги позивачу на регулярній основі, що вбачається із договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, тому певної мірою є сумнівним необхідність зустрічі та надання будь-яких консультацій, враховуючи типовість вказаної справи та рід діяльності позивача.

З огляду на викладене, оскільки позов ТОВ «ФК«КЕШ ТУГОУ» до ОСОБА_1 задоволено частково, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, їх фінансового стану, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідачки про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу як необгрунтованих, та стягнути їх на користь позивача в розмірі 2000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 898,45 грн.

На підставівикладеного,керуючисьЗаконом України «Про електронну комерцію»,Законом України "Про електронні довірчі послуги", ст.ст. 207, 512,514, 516, 525, 526, 530,599,610-612, 625,626, 628, 629, 633, 634, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247,263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,яказареєстрованазаадресою:

АДРЕСА_1 ,накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження якого за адресою: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 42228158, заборгованість за кредитним договором № 98880 від 16.12.2019 в розмірі 3160 грн. (три тисячі сто шістдесят гривень).

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженоювідповідальністю«ФК «КЕШТУГОУ» судовий збір в сумі 898,45 грн. та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 09.07.2025.

Суддя Л.А. Штифурко