Ухвала суду № 128757070, 10.07.2025, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/266/25

Провадження №:1-кс/138/560/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2025 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області заяву захисника ОСОБА_5 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024020000000647 від 05.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшла заява адвоката ОСОБА_5 про відвід головуючому судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024020000000647 від 05.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Заява мотивована тим, зокрема, що 03.07.2025 під час судового засідання у даному кримінальному провадженні адвокатом, як захисником, було заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими. Під час усного обґрунтування зазначеного клопотання головуючий суддя неправомірно зупинив його, наполягаючи на тому, щоб він буквально зачитав текст клопотання, однак КПК України не передбачає такого обов`язку. Після цього головуючий суддя, без його згоди, самостійно зачитав текст клопотання захисту, грубо порушивши принцип змагальності сторін та рівність учасників судового процесу. Така поведінка свідчить про явну необ`єктивність та втручання у здійснення ним, як захисником, права на захист. Після того, як адвокат заявив усний відвід головуючому судді та намагався його обґрунтувати, головуючий знову неправомірно перервав його і наполіг на поданні ним письмової заяви, чим порушив вимоги ст. 81 КПК України, яка прямо передбачає право учасника заявити відвід судді як усно, так і письмово. Крім того, секретар судового засідання внесла у протокол судового засідання його усне клопотання про відвід, що є достатньою підставою для вирішення питання про відвід без необхідності подання письмової заяви. Незважаючи на це, суддя всупереч ст. 81 КПК України повідомив, що без письмової заяви не зможе передати справу на авторозподіл, чим неправомірно створив додаткову перешкоду у реалізації його процесуального права на заявлення відводу. Після цього головуючий суддя все ж оголосив про відкладення судового засідання на невизначений строк у зв`язку із заявленим відводом. Проте після того, як він залишив приміщення суду, суддя повторно повернувся до залу засідання, відкрив судове засідання і знову відклав його, надавши йому, як захиснику, час та можливість скласти заяву про відвід письмово, що є грубим порушенням ст. 321 КПК України, оскільки повторне відкриття засідання без належного повідомлення та присутності сторони захисту є неможливим. Таким чином, зазначені дії головуючого судді є проявом упередженості, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, втручанням у здійснення права на захист та порушенням норм КПК України.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви захисника та зазначив, що підстав для відводу головуючого судді немає.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заяву підтримав з підстав зазначених у ній.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію адвоката. Крім того, зазначив, зокрема, що підставою не довіри головуючому судді є також те, що він відмовив йому у задоволенні клопотання про залучення перекладача. Більш того, головуючий суддя не бере до уваги ту обставину, що один із свідків надав суду неправдиві показання, а ще один зацікавлений у вирішенні даної справи.

Суддя ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, однак не виявив бажання надати пояснення в судовому засіданні.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши заяву про відвід, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про те, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних справ і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до п. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні стоки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі законом.

У кожному кримінальному провадженні незалежність і об`єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Зокрема згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

З аналізу змісту п. 4 ч. 1ст. 75 КПК Українислідує, що саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді є підставою для його відводу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 80 КПКза наявності підстав, передбаченихстаттею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Заявлений захисником відвід головуючому судді ОСОБА_6 не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормамиКПК України.

Доводи заявленого відводу фактично ґрунтуються винятково на незгоді адвоката та обвинуваченого із порядком ведення процесу та рішенням судді з процесуальних питань.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суддя є незалежним при здійсненні правосуддя.

При розгляді заяви про відвід судді інший суддя не є апеляційним чи дисциплінарним органом, а тому не може надавати оцінку процесуальним діям та рішенням судді на предмет дотримання ним норм законодавства, правильності чи неправильності ведення суддею судового процесу або прийнятих суддею рішень, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб`єктивним чи об`єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.

Зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першогостатті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Де Кубберпроти Бельгії» (De Cubberv. Belgium) від 26.10.1984 зауважено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.

В рішенні від 15.07.2005 у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, що можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви сторони захисту, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або, що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

В даному випадку заява захисника та доводи обвинуваченого зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді ОСОБА_6 .

Разом з тим, незгода сторони з процесуальними діями та рішеннями судді, в тому числі з того чи іншого питання, не може бути підставою для відводу судді.

Відтак факти та доводи, викладені в заяві адвоката ОСОБА_5 та зазначені обвинуваченим під час судового засідання, самі по собі не можуть бути підставою для відводу судді ОСОБА_6 .

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392КПК України.

Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).

В ухвалі від 18.12.2018 у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із процесуальними діями судді та його судовим рішенням не може бути розцінена, як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу, а тому у задоволенні заяви про відвід головуючого судді слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.7,75,76,80-82,369-372,376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви захисника ОСОБА_5 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024020000000647 від 05.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Кримінальне провадження №12024020000000647від 05.09.2024за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознакамикримінального правопорушенняпередбаченого ч.3ст.332КК України(справа№138/266/25,провадження 1-кп/138/113/25) передати судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_6 для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 10.07.2025 16 год. 30 хв.

Суддя: ОСОБА_1