Рішення № 128756700, 10.07.2025, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 332/1384/25

№ провадження 2/624/267/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду селища Кегичівки Берестинського району Харківської області цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи у розмірі 5000 грн, а також сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради знаходиться особова справа по призначенню допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 та її донці - ОСОБА_2 , місце перебування якої зареєстроване в м. Запоріжжі. Відповідач та її донька є внутрішньо переміщеними особами. На підставі заяви від 28.04.2022 відповідачу була призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 5000 грн на неї та її доньку на місяць. Відповідач оформила на себе та доньку допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам починаючи з березня 2022 року у сумі 5000,00 грн щомісячно. Пунктом 22 Порядку №332 передбачена процедура встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги шляхом передачі від Мінсоцполітики до Мінфіну відповідної інформації для здійснення верифікації [відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі' електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку. За результатами верифікації Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики. У подальшому призначення та виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання автоматично продовжується до моменту надання заяви про припинення виплати допомоги або до з`ясування причин, які впливають на право отримання такої допомоги. У серпні 2023 року за результатами проведеної верифікації Міністерством соціальної політики України виявлено, що громада, у якій зареєстрована відповідач, не входить до зони бойових дій та що відповідач з 01.07.2023 не мала права на отримання допомоги. У Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (в редакції від 21.07.2023) дата припинення можливості бойових дій всього Красноградського району зазначена 09.06.2023. Пунктом 29 Порядку №332 передбачено, що у разі неправомірної виплати отримувачу допомоги за певний період, суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного оповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку. Згідно розрахунку суми і переплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 07.08.2023 відповідачеві були надміру перераховані (виплачені) бюджетні кошти в сумі 5000,00 грн за період з 01.07.2023 по 31.07.2023. Повідомлення про припинення надання та повернення надміру отриманої допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання неодноразово були направлені поштою на адресу проживання відповідача. Отже, відповідачем були неправомірно отримані кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у період з 01.07.2023 по 31.07.2023 у зв`язку з виключенням територіальної громади з переліку територіальних громад, де ведуться бойові дії (дата припинення можливості бойових дій всього Красноградського району зазначена 09.06.2023). Станом на дату подання позову до суду, кошти у добровільному порядку відповідачем не повернені.

Справа надійшла до Кегичівського районного суду Харківської області 13.05.2025 за підсудністю з Заводського районного суду м. Запоріжжя на підставі ухвал Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2025 та Красноградського районного суду Харківської області від 23.04.2025, відповідно до ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 15 травня 2025 року справу було прийнято, відкрито провадження, призначеного до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, заявила про розгляд справи без її участі, позов підтримує, проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причину неявки відповідач суду не повідомила. Відзив на позов до суду відповідач не подала.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на момент їх виникнення.

Згідно зі статтею 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Постійне місце проживання особи визначаються нормами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пунктом 7 Правил реєстрації місця проживання - її адресою реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджують матеріали справи ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району №2326-5001313337 від 22.04.2022 ОСОБА_3 22.04.2022 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_2 .

Крім цього, згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району №2326-5001313416/6015 від 22.04.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якої є ОСОБА_3 , 22.04.2022 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_2 .

Відповідачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району з заявою № 574 від 28.04.2022 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району від 29.04.2022 відповідачці була призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 5000 грн на сім?ю на період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 (разом з дочкою ОСОБА_2 ).

Згідно рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району.

У серпні 2023 року спеціалістами управління було встановлено, що громада, у якій зареєстрована відповідач, не входить до зони бойових дій, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (в редакції від 21.07.2023) в якому зазначено, що датою припинення можливості бойових дій всього Красноградського району є 09.06.2023. З цих підстав, виплата допомоги була зупинена 28.07.2023, та на підставі пункту 11 Порядку 332 проведений розрахунок неправомірно отриманих сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 .

Згідно Акту проведення перевірки особових справ отримувачів адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідно до п. 3 Постанови №332 було виявлено переплату ОСОБА_1 допомоги на проживання за липень 2023 року у розмірі 5000,00 грн.

Листами Департаменту управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради 04/01-03/1182 від 07.08.2023 та № 04-01-06/3421 від 02.05.2024 відповідачу були направленні повідомлення про факт надміру виплаченої їй допомоги та про свій обов?язок повернути кошти, які залишились без уваги.

Згідно пункту 2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N? 332 від 20.03.2022 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, на території яких латникам єдиного внеску на загальнообов?язкове соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «Підтримка», затвердженому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. N?204.

Відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N? 332 від 20.03.2022 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. У регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв?язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв?язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до пункту 29 Порядку у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отримані відповідачкою кошти у розмірі 5000,00 грн є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних до застосування підлягають положення статті 1215 ЦК України.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті допомоги, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

За змістом зазначеної норми, допомога, в даному випадку допомога переміщеним особам на проживання, не підлягає поверненню у випадку, якщо її виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки та відсутності недобросовісності з боку набувача.

Аналіз положень ст. 1215 ЦК України дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом безпідставно набута особою допомога не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, повернення надмірно виплаченої суми щомісячної допомоги передбачає стягнення зазначеної суми у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини набувача, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Так, судом встановлено, що відповідач при зверненні 28 квітня 2022 року до позивача із заявою N? 574 про надання допомоги на проживання ВПО надала чинні документи, що не спростовується позивачем, а тому з боку відповідача відсутні будь-які зловживання, введення в оману чи інші недобросовісні дії.

За таких обставин, виплата позивачем щомісячної допомоги відповідачу здійснювалась добровільно за відсутності рахункової помилки і одночасно її виплаті не передували жодні недобросовісні дії відповідача, що унеможливлює наявність будь-яких підстав для стягнення з відповідача надміру сплачених сум допомоги.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач знала про обставини, що можуть вплинути на отримання щомісячної допомоги та не повідомила належним чином позивача про них, що було б зловживанням з її боку. Крім того, з доданих до позову документів судом не встановлений факт наявності рахункової помилки, що становить предмет доказування у даному спорі, а саме відсутні висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування, по інформації яких можна було б відстежити причину виникнення помилки при нарахуванні допомоги та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою.

Отже, зважаючи на вищевикладене, оскільки позивач не довів факту умисних недобросовісних дій з боку відповідачки, а саме надання недостовірної інформації при отриманні адресної допомоги, та належним чином не спростував презумпцію добросовісності її дій, не підтвердив необґрунтоване нарахування грошової допомоги, то позовні вимоги Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції, позивач за подання позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 гривень, а тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову ця сума покладається на позивача.

Щодо дати судового рішення, суд зазначає, що оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, у відповідності до положень ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно довимог ч.5,ч.7ст.268ЦПК Українидатою ухваленнярішення єдата йогопроголошення (незалежновід того,яке рішенняпроголошено -повне чискорочене).Датою ухваленнярішення,ухваленого завідсутності учасниківсправи,є датаскладення повногосудового рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Оскільки повне рішення виготовлено 10 липня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 01 липня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 10 липня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Цей висновок суду узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі справа № 1519/2-5034/11

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 137, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У позові Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу..

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 10 липня 2025 року.

Позивач: Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573438, місцезнаходження: бульвар Марії Примаченко, 3, м. Запоріжжя, 69035.

Представник позивача: Купрікова Олена Олегівна, довіреність №01-01-10/1272 від 19.12.2024, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: м. Запоріжжя, Запорізька область.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка України, паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 6341, дата видачі 06.11.2018, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.В. Богачова