Рішення № 128753304, 08.07.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/3789/25

Провадження №2-а/0203/34/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Гапоновій К.В.,

з участю:

-позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

у с т а н о в и в:

1. 30 травня 2025 року позивач поштовим зв`язком звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.05.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Порушення полягало у перевищенні дозволеної швидкості руху. Відповідач жодним доказом не довів вчинення правопорушення, а технічний засіб, за допомогою якого було виміряно швидкість руху його автомобіля, був застосований з порушенням закону. Крім того, сам розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з порушенням встановленої процесуальним законом процедури. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправним та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с.а.с. 1 9, 15).

2. Позивач у судовому засіданні підтримав заявлений позов, пояснивши, що 22.05.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 122 КУпАП. Порушення полягало у перевищенні дозволеної швидкості руху. Відповідач жодним доказом не довів вчинення правопорушення, а технічний засіб, за допомогою якого було виміряно швидкість руху його автомобіля, був застосований з порушенням закону, оскільки знаходився у руках співробітника патрульної поліції. Крім того, сам розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з порушенням встановленої процесуальним законом процедури

3. Представник відповідача до суду не з`явився, був повідомлений належним чином. Відзив на позов у справі не подано.

4. Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

5. Судом встановлено, що 22.05.2025 поліцейським 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Яхимцем І.П. було ухвалено постанову серії ЕНА №4789574, відповідно до якої позивач 22.05.2025, о 1027, на вул. Володимирській, 1 в сел. Слобожанському Дніпровського району Дніпропетровської області керував автомобілем марки «Skoda» (реєстраційний номер ЕЕ6338) зі швидкістю 83 км/год., перевищивши дозволену швидкість руху на 33 км/год., чим порушив приписи підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі Правила), вчинивши правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Вказаною постановою на позивача було накладено адміністративний штраф у сумі 340,00 грн. Швидкість руху автомобіля було виміряно приладом «TruCam», що знаходився у руках співробітника патрульної поліції (а.с. 10).

6. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7. Отже суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься й відповідач) мають діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

9. Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

10. За правилами, встановленими пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

11. Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

12. Зокрема, частиною 1 вказаної норми визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

13. За приписами пункту 12.4 Правил у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

14. Відповідно до частини третьої статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

15. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

16. Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративногосудочинства України(далі КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

17. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

18. З наведеної норми слідує, що при ухваленні суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.

19. У разі відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

20. За правилами, встановленими статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

21. Крім того, статтею 40 Закону №580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

22. Аналіз приведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Закону №580-VIII надають поліції право використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

23. В оскарженій постанові зазначено, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом «TruCam».

24. При цьому контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70, 5.76 Правил), оскільки вимоги частини 2 статті 40 Закону №580-VIII передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

25. За приписами Правил знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху»,знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» інформують про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил за допомогою спеціальних технічних та (або) електронних засобів.

26. Разом з тим суд зауважує, що прилад «TruCam» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, аповинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами статті 40 Закону №580-VIII, у якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.

27. Отже, відповідно до приведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото- та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати з використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

28. Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70, 5.76), оскільки вказане обумовлено частиною 2 статті 40 Закону №580-VIII, згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

29. Зокрема, при вимірюванні швидкості в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що може надати збільшення швидкості транспортного засобу.

30. Вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу «TruCam» також може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.

31. Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.

32. Крім того, на збільшення похибки приладу вимірювання може вплинути наявність транспортних засобів, що рухаються поряд.

33. При цьому будь які сумніви мають трактуватися на користь особи, що керує транспортним засобом.

34. Слід зазначити, що відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

35. Матеріали справи не містять (відповідачем не надано) доказів того, що лазерний вимірювач швидкості «TruCam» в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70, 5.76.

36. Отже, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону вказаного вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

37. Суд зауважує, що імперативними положеннями частини 2 статті 77 КАС передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

38. Водночас, ані оскаржена постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.

39. Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

40. Відтак з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.

41. Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

42. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

43. Відповідно до статті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

44. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

45. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

46. Між тим, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

47. Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскаржена постанова підлягає скасуванню.

48. У порядку статті 139 КАС з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація його судових витрат у сумі 605,60 грн (а.с. 13).

49. Керуючись статтями 6, 7, 9, 10, 12, 19, 20, 72 77, 90, 94, 132 139, 143, 192 194, 210, 211, 219, 220, 241 246, 257, 258, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 40108646; 49000, Україна, місто Дніпро, площа Троїцька, 2А) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Визнати протиправною й скасувати постанову від 22 травня 2025 року серії ЕНА №4789574, ухвалену поліцейським 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Яхимцем Ігорем Петровичем за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат у сумі 605,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаного строку не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Католікян