Вирок № 128746062, 10.07.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/659/25

Провадження № 1-кп/513/111/25

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Сарата Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240000261 від 22 лютого 2025 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка утримується в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор»,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , 20 лютого 2025 року приблизно о 19.00 годин, знаходячись в кухонній кімнаті будинку АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклої сварки з рідним братом ОСОБА_6 , з метою спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та те, що її дії спрямовані на спричинення шкоди здоров`ю потерпілому, використовуючи кухонний ніж, як знаряддя злочину, який знаходився на столі у вказаній кімнаті за місцем свого тимчасового мешкання за вищевказаною адресою, взявши правою рукою за рукоятку, умисно нанесла потерпілому ОСОБА_6 1 (один) ножовий удар в область грудної клітини зліва, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного проникаючого в плевральну порожнину поранення передньої стінки лівої половини грудної клітки з наявністю колото- різаної рани в приблизній проекції третього міжребір`я по лівій парастернальній лінії, яке було ускладнене лівобічним травматичним гемотораксом (крововиливом у ліву плевральну порожнину).

Вищевказане ушкодження було небезпечним для життя, в тому числі і в момент заподіяння. Виходячи з п. 4.9.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995р.) дане ушкодження за критерієм небезпеки для життя, згідно п. п. 2.1.2, 2.1.3. «й» та п. 4.6 «Правил... відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду кримінального провадження був повідомлений, в порядку та строки визначені ст. 135 КПК України, до суду направив заяву про проведення судового розгляду без його участі, просить не позбавляти волі ОСОБА_5 та зазначає, про відсутність до неї, будь-яких претензій.

З урахуванням положень ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд заслухавши думку учасників судового провадження, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого.

Суд визнав за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності потерпілого ОСОБА_6 .

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 вину свою у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, у вчиненому щиро зізналася, надала суду показання у відповідності з встановленими обставинами зазначеними у обвинувальному акті, згодилась з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорювала їх, а також визнала не доцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які нею не оспорюються. Суду пояснила, що потерпілий є її рідним братом, який систематично вживає спиртні напої, не працює, сім`ї не має та влаштовував систематичні бійки та сварки, внаслідок чого вона була змушена переїхати у інший будинок. Однак потерпілий не залишив її у спокою, а почав приходити за новим місцем її проживання, влаштовувати сварки та бійки, просити в неї їжу, оскільки ніде не працює, лише зловживає спиртними напоями. Так 20.02.2025 року він в черговий раз прийшов до неї у стані алкогольного сп`яніння, влаштував сварку та почав її бити, вона схопила ніж, який був на столі та нанесла брату ОСОБА_6 , один удар ножем, та потім викликала швидку допомогу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів стосовно добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, а саме: висновку судово-психіатричного та судово-медичного експерта, постанови про приєднання речових доказів, а також матеріалів які характеризують особу обвинуваченої, що узгоджується з ч. 3 ст. 349 та ст. 351 КПК України.

Учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того дане рішення повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R(87)18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Крім визнання обвинуваченою ОСОБА_5 своєї вини її провина у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні:

-висновком судово-психіатричного експерта №209 від10.04.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_5 не страждає та не страждала на хворобливий психічний розлад під час інкримінованого її кримінального правопорушення, перебувала у стані простого алкогольного сп`яніння і могла повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

-висновком судово-медичного експерта №21 від 23.02.2025 року, згідно якого під час огляду ОСОБА_5 будь-яких тілесних ушкоджень та їх слідів з давністю утворення в межах одного тижня (тобто таких, що можуть відноситись до події 20.02.2025 року) не виявлено.

- постановою про приєднання предметів до провадження у якості речових доказів від 22.02.2025 року, якою визнано речовим доказом: кухонний ніж з руків`ям синьо-білого кольору, загальною довжиною приблизно 28 см; марлевий тампон на який здійснено змив з поверхні поролонового матрацу, чоловічий светр на якому наявні плями речовини бурого кольору та пошкодження, яке могло утворитись в результаті дії предмета з загостреними краями (ножа); фрагмент килиму (виріз розмірами приблизно 25х30 см.) на якому наявна пляма речовини бурого кольору, зовні схожа на кров; жіночий халат світлого кольору, на якому наявні плями речовини бурого кольору, зовні схожі на кров; футболку темного кольору, на якій наявна напис «Nike» та пошкодження, яке могло утворитись в результаті дії предмета з загостреними краями (ножа); зрізи нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом з пальців лівої та правої руки ОСОБА_5 ; марлеві тампони просочені дистильованою водою на які здійснено змиви з обох рук ОСОБА_5 ; зразки крові ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року, якою накладено арешт на вищезазначені речові докази;

Інші докази по справі, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувалися, оскільки фактичні обставини справи та розмір матеріальних збитків ніким не оспорювався.

Дослідження судом за власною ініціативою доказів, які б підтверджували або спростовували певні обставини справи, - порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені п. 3, п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

У зв`язку з цим у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» роз`яснено, що судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо суд встановить, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, то суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувального вироку.

Докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Дослідивши в сукупності всі докази надані сторонами кримінального провадження суд «поза розумним сумнівом» переконався що, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У відповідності до вимог ст. 337 КПК України розглянувши матеріали кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає, що підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, не вбачається.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченій суд, у відповідності до ст.65-67 КК України враховує, що ОСОБА_5 раніше не судима, підлягає покаранню за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, спосіб її життя, має зареєстроване місце проживання та працювала до затримання по найму, дану на особу негативну громадську характеристику, не знаходиться на обліку у лікарів нарколога та психіатра, незаміжня, утриманців не має, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнала в повному об`ємі, даючи чіткі викривальні показання, критичного ставиться до скоєного, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину, запевнила суд про недопустимість в подальшому вчинення кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України суд визнає, вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винна перебуває(перебувала) у сімейних відносинах.

Наведені обставини у своїй сукупності, дають підстави вважати, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженої у період іспитового строку з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Саме таке покарання ОСОБА_5 суд вважає відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати у справі відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до ст. ст. 368, 374 КПК України, суд, ухвалюючи остаточне рішення за обвинувальним актом у виді призначення покарання, вирішує питання, зокрема, щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченої немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, якщо вона протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язок періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок відбування міри покарання засудженій ОСОБА_5 за даним вироком рахувати з 10.07.2025 року.

Звільнити засуджену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з під варти, негайно, з зали суду.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Судові витрати у справі відсутні.

Скасувати арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року. Речові докази по справі: - кухонний ніж з плямою бурого кольору зовні схожої на кров;- светр чоловічий з плямами бурого кольору зовні схожими на кров; марлевий тампон зі змивом плями бурого кольору зовні схожої на кров; фрагмент килимового покриття з плямою бурого кольору зовні схожою на кров; футболку з плямами бурого кольору, зовні схожими на кров; жіночий халат з дрібними плямами бурого кольору зовні схожими на кров; зрізи нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом з обох рук ОСОБА_5 ; марлеві тампони зі змивами з поверхонь долонь обох рук ОСОБА_5 , зразки крові ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - знищити.

Вирок відповідно до ст. ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області, протягом 30 днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в Саратському районному суді Одеської області копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1