Рішення № 128743719, 08.07.2025, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/427/25

Провадження № 2/669/231/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2025 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вишневського В.О.,

з участю: секретаря судового засідання Валігури А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір`я в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2025 року ТОВ «Новий Колектор» через представника адвоката Моісеєнка М.Ю. звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2019 року № 18.12.2019-010000575 в розмірі 17800 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту), 2800 грн заборгованість за відсотками та штраф 5000 грн.

Крім цього, представник позивача просила стягнути з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник вказав, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу від 03 травня 2024 року № 030524-12, згідно якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр».

На виконання умов договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 18 грудня 2019 року № 18.12.2019-010000575 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Крім того, представник зазначив, що між ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 18 грудня 2019 року укладено кредитний договір (оферта) № 18.12.2019-010000575, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн строком на 14 днів за процентною ставкою, яка становить 28%, тобто 2800 грн. Кінцева дата сплати кредиту 02 січня 2020 року.

Зазначив, що відповідно до заявки від 18 грудня 2019 року відповідачеві надано кредит у розмірі 10000 грн з первинним строком на 14 днів, тож свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у розмірі встановленому договором, однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого у нього склалась заборгованість перед позивачем в розмірі 17800 грн.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2025 року справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник ТОВ «Новий Колектор» адвокат Моісеєнко М.Ю. в судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позовної заяви просив справу розглядати за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) повідомлявся своєчасно та належним чином, відзиву відповідач до суду не подав та про причини своєї неявки суд не повідомив.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач, враховуючи положення ст. ст. 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 18 грудня 2019 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 18.12.2019-010000575 шляхом підписання Заявки за допомогою його підписання одноразовим ідентифікатором U2944.

Відповідно до умов договору та заявки від 18 грудня 2019 року, відповідачеві було надано кредит у розмірі 10000 грн.

Строк на який надається кредит - 14 календарних днів з дати отримання, проценти 2800 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), графік платежів: сума кредиту у розмірі 10000 грн та проценти в сумі 2800 грн сплачуються до 02 січня 2020 року.

В заявці вказано, що позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в ч. 2 ст. 12 та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» йому надана, він ознайомився з нею за посиланням.

Також в даному документі позичальник надав кредитору свою згоду та право передавати, зберігати, збирати, використовувати, отримувати, поширювати, обробляти будь-яку інформацію про нього до\від\через ТОВ «Українське бюро кредитних історій», що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д.

В подальшому, 03 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № 030524-12, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр», про що повідомленням від 03 травня 2024 року № 449337 ТОВ «Новий Колектор» повідомило боржника ОСОБА_1 .

Згодом, 03 травня 2024 року, ОСОБА_1 було направлено вимогу про сплату заборгованості, в якій було зазначено, що протягом тридцятиденного строку, з дня отримання даної вимоги, йому необхідно сплатити кредитору заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2019 року № 18.12.2019-010000575 в розмірі 17800 грн.

Окрім того, на виконання умов договору укладено реєстр прав вимоги № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 18 грудня 2019 року № 18.12.2019-010000575 на залишок основної суми кредиту 10000 грн, відсотків 2800 грн та штрафу 5000 грн щодо боржника ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про надання кредиту від 18 грудня 2019 року № 18.12.2019-010000575 не виконав, внаслідок чого станом на 29 січня 2025 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 17800 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту), 2800 грн заборгованість за відсотками та штраф 5000 грн, що підтверджується довідкою про розмір простроченої заборгованості від 29 січня 2025 року № 20765/25-ДПЗ.

При цьому, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачкою частково здійснено сплату за кредитним договором, а саме: 01 травня 2024 року в сумі 3155,90 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд вважає, що кредитний договір від 18 грудня 2019 року № 18.12.2019-010000575 підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, товариство виконало умови договору та надало позичальниці кредит в узгодженому сторонами розмірі, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки заборгованості за тілом кредиту 10000 грн та заборгованість за процентами 2800 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості з відповідача за період користування кредитом у вигляді неустойки в розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 5000 грн.

З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Так, позов заявлено з ціною 17800 грн, а задоволено на суму 12800 грн, тобто на 71,91 %.

За таких обставин з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1741,95 грн сплаченого судового збору сплата яких належним чином підтверджується платіжною інструкцією від 18 лютого 2025 року № 1579.

Також, в силу положень ст. 137 ЦПК України та за відсутності заяви відповідача про зменшення судових витрат, з останнього на користь позивача підлягають стягненню заявлені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 2876,40 грн, що є пропорційним задоволеним вимогам, та підтверджуються письмовими доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року № 07/24-НК, укладеного з адвокатським об`єднанням «Верітас Центр», звітом про виконану роботу відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, ордером на надання правничої допомоги від 17 лютого 2025 року № 1824827 та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 11 лютого 2025 № 1542.

Керуючись ст. ст. 525, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274, 281, 282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2019 року № 18.12.2019-010000575 в сумі 12800 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн та заборгованість за процентами 2800 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1741 гривня 95 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2876 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Білогірським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601, код ЄДРПОУ: 43170298;

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ