Рішення № 128742757, 10.07.2025, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/3222/24Провадження № 2/724/411/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

10 липня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ковальчук Т.М.

за участі:

секретаря судових засідань: Копайгородського Д.Я.

представника позивача: Кузик А.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Хотин Чернівецькоїобласті цивільнусправу запозовом Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Увересні 2024року Хотинськаміська радаДністровського районуЧернівецької областів інтересахмалолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,звернуласядо судуз позовноюзаявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов обгрунтовано тим, що згідно розпорядження Хотинського міського голови від 01.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку служби у справах дітей Хотинської міської ради, як дитина побавлена батьківського піклування. Батьками малолітньої ОСОБА_1 є : мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Малолітня ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_2 з вересня 2023 року являються внутрішьно переміщеними особами. В лютому 2024 року у зв`язку із погіршенням стану здоров`я ОСОБА_2 проходила курс лікування в КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня».

25.03.2024 року ОСОБА_2 з донькою було зараховано до ОКУ «Чернівецький обласний центр соціально психологічної допомоги», де їм надавалось тимчасове проживання, харчування та соціально-педагогічні послуги.

Згідно повідомлення ОКУ «Чернівецький обласний центр соціально психологічної допомоги» від 27.03.2025 року, ОСОБА_2 неспроможна виконувати материнські обов`язки, оскільки перебуває у хворобливому та загальмованому стані, не здатна себе обслуговувати та здійснювати належний догляд за малолітньою донькою. Поведінка ОСОБА_2 у працівників даного центру викликала занепокоєння, так як остання ледве пересувалась, погано орієнтується у просторі, не розуміє, де вона знаходиться і що відбувається.

27.03.2024 року ОСОБА_2 повторно госпіталізована до ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», а малолітня ОСОБА_1 влаштована в сім`ю патронатного вихователя.

Також ОСОБА_2 отримувала послугу соціального супроводу, як сім`я, яка перебуває у складних життєвих обставинах в КУ «Центр надання соціальних послуг» Хотинської міської ради.

Зазначають, що за час проживання на території Хотинської міської ради ОСОБА_2 із-за хвороби не виконувала свої материнські обов`язки, що виражалося у відсутності придбання продуктів харчування для неї та доньки, небажанням створювати належні умови для зростання та розвитку малолітньої доньки, тобто, необхідного годування, прання її одягу, слідкування за її гігієною, що призвело до відсталості у розвитку дитини, яка у своєму 9-річному віці навчається у 1-му класі. Питанн`ями пов`язаними із навчанням ОСОБА_1 , матір зовсім не цікавиться, жодного разу не брала участі у навчальному процесі дитини, з педагогами не спілкується, за успіхами дитини не слідкує. Часто в школу дитину не пускала.

Вказують, що така поведінка відповідача зумовлена розумовими, особисто психологічними причинами, пережитих складних життєвих обставин, матеріальних проблем, відсутності позитивної моделі сім`ї, відсутності бажання по вихованню і догляду за дитиною, недостатньо сформованного почуття та розуміння відповідальності, що свідчить про невиконання батьківських обов`язків по догляду за малолітньою дитиною.

За результатами акта проведення оцінки рівня безпеки дитини обставини, в яких перебувала малолітня ОСОБА_1 , визнані небезпечними.

Зазначають, що 07.06.2024 року складений висновок лікарсько консультативної комісії ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» про наявність у ОСОБА_2 тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Псля проведеного курсу лікування в ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», ОСОБА_2 , розуміючи, що покидає свою доньку, виявила бажання прямо з лікарні повернутись до місця свого проживання, а саме в Дніпропетровську область, м. Нікополь. З того часу мати дитини жодним чином не цікавилася своєю донькою.

11.09.2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Хотинської міської ради було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного, з метою забезпечення зростання та розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, позивач просить суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Процесуальні дії по справі

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче судове засідання (а.с.60).

Ухвалою суду від 12 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.68).

Аргументи учасників справи, заяви (клопотання) сторін.

Представник позивача Хотинської міської ради Кузик А.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив, з посиланням на п.2 ч.1 ст.164 СК України, позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з підстав ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини. На даний час місце проживання та перебування відповідачки невідомо.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законодавством порядку за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на веб порталі Судової влади України (а.с.63,71-74,77), відзив на позов не подавала.

Фактичні обставини встановлені судом

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є батьками малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим 21.11.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополь реєстраційної служби Нікопольського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.7,12).

Батько дитини, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті за №00044888927 від 08.05.2024 року (а.с.11).

Мати дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідю з Єдиного державного демографічного реєстру від 19.09.2024 (а.с.9,39).

ОСОБА_2 та її малолітня донька ОСОБА_1 , 2014 р.н., з 26 вересня 2023 року являються внутрішьно переміщеними особами та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками від 26.09.2023 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи (а.с.8.10).

З акту оцінки потреб сім`ї та висновку оцінки потреб сім`ї, проведенного службою у справах дітей Хотинської міської ради за період з 01.03.2024 по 04.03.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 проживає з малолітньою донькою ОСОБА_5 , 2014 р.н., як внутрішньо переміщені особи, у тимчасово орендованій кімнаті гуртожитку ВСП «Хотинського фахового коледжу» в АДРЕСА_3 . В кімнаті виявлено безлад, розкидані речі, неприємний запах, стан помешкання незадовільний. Дитина перебуває у складних життєвих обставинах, що спричинено неспроможністю матері виконувати обов`язки по вихованню доньки. Дитина навчається в Хотинському ліцеї №5. На момент оцінювання ОСОБА_2 на контакт з фахівцями не йшла, на питання не відповідала (а.с.30-34).

25.03.2024 року за направленням Хотинської міської ради №02-13-3-445 від 25.03.2024, ОСОБА_2 з малолітньою донькою було зараховано до ОКУ «Чернівецький обласний центр соціально психологічної допомоги» (а.с.18).

З листа ОКУ «Чернівецький обласний центр соціально психологічної допомоги» від 27.03.2024 року, встановлено, що за період перебування в данному центрі ОСОБА_2 та її доньці надавалось тимчасове проживання, харчування та соціально-педагогічні послуги. Проводилась виховна та профілактична робота з ОСОБА_2 щодо догляду та виховання дитини. Однак, не зважаючи на проведену роботу, ОСОБА_2 неспроможна виконувати материнські обов`язки, оскільки три тижні була на лікуванні в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні і досі перебуває у хворобливому, загальмованому стані, не здатна себе обслуговувати та здійснювати належний догляд за малолітньою донькою. Поведінка ОСОБА_2 у працівників даного центру викликала занепокоєння, так як остання ледве пересувалась, погано орієнтується у просторі, не розуміє, де вона знаходиться і що відбувається (а.с.18).

27.03.2024 року згідно акту оцінки рівня безпеки дитини, відповідно до постанови КМУ №585 від 01.06.2020, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , службою у справах дітей Хотинської міської ради було вилучено із небезпечної обстановки, оскільки мати дитини неспроможна була виконувати материнські обов`язки внаслідок психічних розладів (а.с.13-17).

Відповідно до розпорядження голови Хотинської міської ради №63-р від 27.03.2024 року, малолітню ОСОБА_6 було влаштовано з 27 березня 2024 року в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що також підтверджується актом про факт передачі дитини від 27.03.2024 року (а.с.21-22).

01.04.2025 року Хотинська міська рада звернулася до КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», де проходила лікування ОСОБА_2 , з проханням провести засідання лікарсько-консультативної комісії на предмет встановлення можливості здійснення ОСОБА_2 догляду та виховання за власною дитиною ОСОБА_1 , враховуючи наявність психіатричної патології (а.с.19).

Згідно висновку лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 1416 виданого 07.06.2024 року ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обво`язків. Висновок дійсний до 07.12.2024 року (а.с.20).

З листа Служби у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровсьої області від 27.05.2024 року за №488, вбачається, що спеціалістами служби було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживала ОСОБА_2 . За даною адресою, зі слів сусідів, ніхто не мешкає довгий час, інформація про родичів малолітньої ОСОБА_1 відсутня. Крім того зазначають, що Нікопольську міську територіальну громаду включено до Переліку територій, де ведуться активні бойові дії та перебування дітей на цій території є небезпечним, просять влаштувати ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання (а.с.26).

Згідно наказу начальника Служби у справах дітей Хотинської міської ради №18 від 01.07.2024 року, малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на первинний облік служби у справах дітей Хотинської міської ради як дитину, яка залишилась без батьківського піклування (а.с.24).

На підставі розпорядження міського голови Хотинської міської ради від 01.07.2024 року за №131-р, малолітній ОСОБА_1 надано соціальний статус - «дитина, позбавлена батьківського піклування» (а.с.25).

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 21.07.2024, в якій остання зазначає, що через погіршення стану здоров`я не може виконувати материнські обов`язки та просить її доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати під опіку (а.с.27).

Згідно довідки Хотинського ліцею №5 - опорний заклад загальної середньої освіти Хотинської міської ради від 10.09.2024 року, ОСОБА_1 , 2014 р.н., відвідує навчальний заклад з 01.09.2023 року. Мати учениці ОСОБА_2 була присутня в навчальному закладі лише на початку 1 класу. З березня 2024 року контакту із навчальним закладом, де навчається дитина, не підтримує, із учителями не спілкується. Дитину до ліцею приводить і забирає патронатний вихователь ОСОБА_7 (а.с.29).

Згідно довідки сімейного лікаря КНП «Хотинський центр первинної медико-санітарної допомоги» за весь час перебування ОСОБА_1 , 2014 р.н, в м.Хотин, мати дитини не цікавилася здоров`ям дитини, на прийом до лікаря, коли дитина хворіла, зверталася патронатний вихователь ОСОБА_7 (а.с.28).

Відповідно довисновку простан здоров`ядитини від27.03.2024наданого КНП«Хотинська багатопрофільналікарня» вбачається,що загальнийстан здоров`ямалолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,задовільний,соматично здорова,на обліку у лікарів не перебуває (а.с.23).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Хотинської міської ради №02-13-15-1460 від 13.09.2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини (а.с.36-37).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно статті 8 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В свою чергу, в Конвенцією про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20.09.2006 (частина перша та друга ст. 4, п. «с» ст.7) передбачено, що дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У частині 4 ст.10 ЦПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (п.54) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

В п. 53 рішення «Хант проти України», Європейський суд вказав про те, що беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах. Більше того, необхідно зважити, що зазвичай державні органи мають перевагу у безпосередньому спілкуванні з особами, яких стосується справа. Виходячи з цих міркувань, завдання Суду полягають не в виконанні обов`язків національних органів щодо визначення питань опіки чи доступу до дитини, а в дослідженні рішень, які виносились державними органами, здійснюючи свої дискреційні повноваження, на предмет їх відповідності Конвенції.

В іншому своєму рішенні від 18.12. 2008 (справа «Савіни проти України», Заява №39948/06, п.п. 47, 48) Європейський суд з прав людини вказав на те, що: «право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24.02.1995, п. 86, серія A, N 307-B).

Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи «Кутцнер проти Німеччини» (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany), [GC], N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Також, при вирішенні переданого на розгляд суду позову, слід врахувати те, що в Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, одним з принципових положень визначено те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Дитина для повного гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша ст. 151 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно статті 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбаченихпунктами 2-5частини першої статті 164цього Кодексу,а такожв іншихвипадках,якщо залишеннядитини уних єнебезпечним дляїї життя,здоров`яі моральноговиховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем заявлений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України. Відповідно до вказаної норми права, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Відповідно до п.п. 15, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на цей орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 28 липня 2021 року в справі № 554/9586/19, від 22 вересня 2021 року в справі № 640/12266/16-ц.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В п. 61 рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини» встановлено існування родинного зв`язку, держава має, в принципі, діяти у такий спосіб, щоб уможливлювати розвиток такого зв`язку. Здійснення заходів із роз`єднання сім`ї є втручанням надзвичайно серйозного характеру. Рішення про вжиття такого заходу має спиратися на достатньо переконливі та зважені аргументи, що враховують інтереси дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy) [ВП], заяви №39221/98 і №41963/98, п. 148, ECHR 2000-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

По відношенню до спірної по справі ситуації слід зазначити, що одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної правової процедури.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються ст. 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Під час розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено необхідності позбавлення відповідачки батьківських прав, а також стороною позивача не обґрунтовано, чому таке позбавлення буде в інтересах дитини.

Судом встановлено, на підставі наданих представником позивача та досліджених доказів, в їх сукупності, що відповідачка неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, фактично самоусунулась від їх виконання, переклавши тягар виховання, забезпечення, догляду та створення умов для їх розвитку, навчання та відпочинку на інших осіб.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки відповідачки, як матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виховання дитини, більш того, судом встановлено, що відповідач тимчасово має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Судом не встановлено, що до відповідачки раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини тому, виходячи із якнайкращих інтересів дитини, дійшов висновку про відсутність безумовних підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З висновку органу опіки та піклування Хотинської міської ради від 13 вересня 2024 року № 02-13-15-1460 слідує, що орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.35-37).

Разом з тим, суд не приймає до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками.

Тобто, такий висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Аналізуючи зібрані по справі докази з урахуванням наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав слід відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав застосовування до відповідачки такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав, враховуючи обставини справи, інтереси дитини, та з метою захисту останньої, враховуючи, що повернення дитини в сім`ю є передчасним та на даний час становить небезпеку для її життя, здоров`я і морального виховання, суд вважає за необхідне відібрати у ОСОБА_2 її малолітню доньку ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав.

Слід також зазначити, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із аналогічним позовом про позбавлення батьківських прав, якщо відповідачка не змінить свого ставлення до дитини та при наданні належних, допустимих та достатніх доказів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків.

Розподіл судових витрат

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.263,265, 280 ЦПК України, суд,

? В И Р І Ш И В :

У задоволенніпозовуХотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Відібрати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її малолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення батьківських прав строком на один рік, передавши дитину під опіку Органу опіки та піклування Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ст. 170 Сімейного кодексу України вона має право на звернення до суду з позовом про повернення їй дитини, якщо відпадуть причини, що перешкоджали належному вихованню дитини.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Відповідач, якому заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Хотинська міська рада Дністровського району Чернівецької області, адреса знаходження: 60000, м. Хотин, вул. О. Кобилянської, буд. 2-А, Дністровського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ: 04062205.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення складено 10.07.2025 року.

Суддя Т.М.Ковальчук