Рішення № 128736822, 09.07.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 липня 2025 р. Справа № 520/1502/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Шпіньова Олена Михайлівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 83997-2405-2030- UA63120270000028556 від 29.06.2023 та податкову вимогу № 0013929-1310-2040 від 20.12.2024 в частині нарахованого боргу за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2023 №83997-2405-2030-UA63120270000028556 зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 95424,85 грн., за адресою: вул. Киргизька, буд. 19.

2. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13211 (тринадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що вважає оскаржувані податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 83997-2405-2030- UA63120270000028556 від 29.06.2023 та податкову вимогу № 0013929-1310-2040 від 20.12.2024 в частині нарахованого боргу зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 95424,85 грн., за адресою: вул. Киргизька, буд. 19 незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці та на лікарняному.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач - ГУ ДПС у Харківській області подав до Харківського окружного адміністративного суду 11.02.2025 відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що прийняте податкове повідомлення-рішення № 83997-2405-2030-UA63120270000028556 від 29.06.2023 та податкова вимога № 0013929-1310-2040 від 20.12.2024 правомірні, а позовні вимоги позивача є безпідставними. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Встановлені судом обставини справи наступні.

Позивач отримав податкову вимогу № 0013929-1310-2040 від 20.12.2024 про сплату податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб на суму 96498,71 грн..

Позивач звернувся за правничою допомогою до Адвокатського об`єднання «Лєдаправо».

На виконання доручення клієнта податковому органу було подано запит щодо податкової вимоги, на який отримано відповідь №1083/6/20-40-24-05-10 від 13.01.2025.

Згідно наданої відповіді станом на 07.01.2025 податкова вимога № 0013929-1310 2040 від 20.12.2024 про сплату податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб складається з:

- податкового повідомлення-рішення від 29.06.2023 №83997-2405-2030-UA63120270000028556 зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 95424,85 грн., за адресою: вул. Киргизька, буд. 19;

- податкового повідомлення-рішення від 29.06.2023 №6750775-2417-2023-UA63120130000010762 зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 346,54 грн., за адресою: с. Черкаська Лозова;

- податкового повідомлення-рішення від 28.05.2024 № 5385887-2417-2023-UA63120130000010762 зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 400,76 грн., за адресою: с. Черкаська Лозова.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності з 11.11.2004 належать нежитлові приміщення підвалу № 3-7, 1-го поверху № 285-303, антресолі № 304-306 в літ «Ч-3» загальною площею 1781,8 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ІТС «Податковий блок» ОСОБА_1 зареєстрований як платник земельного податку з фізичних осіб з 14.03.2008 за земельну ділянку площею 0,0736 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у м. Харкові» ( в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18) встановлено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Нормативна грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки становить 6361656,67 грн. з урахуванням індексацій (2021 рік - 1,1, 2022рік - 1,15). Сума зобов`язань по земельному податку за 2023 рік становить 95424,85 грн. (6361656,67х1,5%).

Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 83997-2405-2030-UA63120270000028556 від 29.06.2023 та податкова вимога № 0013929-1310-2040 від 20.12.2024, з урахуванням виявлених на його думку порушень.

Позивач є платником єдиного податку другої групи. Господарську діяльність позивач здійснює за адресою: вулиця Киргизька, 19, місто Харків.

Надаючи правову оцінку суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями статті 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У відповідності до пункту 269.2 статті 269 ПК України, особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

У статті 270 ПК України зазначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Положеннями пункту 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суд звертає увагу на те, що у межах правовідносин сторін спірним є питання застосування положення підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України щодо звільнення позивача від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), зважаючи на відсутність оформлення платником податків права власності або користування на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно належне платнику податків на праві власності.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, передбачених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За приписами підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (у редакції Закону України від 16.01.2020 №466-IX) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, крім податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

У свою чергу, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що для надання пільг платнику єдиного податку потрібно наявність двох умов:

1) використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності;

2) наявність у нього статусу платника єдиного податку І-ІІІ групи.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 08.08.2018 у справі №820/5485/17, від 06.12.2022 у справі № 640/12812/19.

Крім того, у постанові від 26.06.2018 у справі №826/14081/16 Верховним Судом також зазначено про те, що наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Судовим розглядом встановлено, що позивач є платником єдиного податку ІІ групи (окреслене відображено в правовій позиції податкового органу), який здійснює різні види господарської діяльності згідно КВЕД.

Судом встановлено, що позивачу належить на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 1781,8 кв.м, у нежитловій будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46:90). Позивач здійснює інші види діяльності, зокрема, виробництво велосипедів, дитячих та інвалідних колясок (код КВЕД 30.92).

Суд звертає увагу на те, що відповідно свідоцтва платника єдиного податку вбачається, що господарську діяльність позивач здійснює за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачем надано до суду докази на підтвердження того, що будівля за адресою: АДРЕСА_2 , використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, а саме : технічний паспорт на виробничий будинок; документи про придбання матеріалів для здійснення господарської діяльності з виробництва комплектуючих для велосипедів та зборки і фарбування велосипедів; накладні про реалізацію комплектуючих для велосипедів та велосипедів.

Разом з тим, податковим органом зазначені обставини не спростовано, та не надано доказів того, що у спірний період позивач, ОСОБА_1 , використовував належні йому нежитлові приміщення та земельну ділянку під ними в інший спосіб, ніж для провадження власної господарської діяльності у відповідності до видів господарської діяльності за КВЕД.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач є платником єдиного податку і використовує нежилі приміщення для провадження господарської діяльності, визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під таким приміщенням, є протиправним та не узгоджується з пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позивач, набуваючи статусу суб`єкта господарювання та обираючи відповідний вид діяльності, здійснює таку діяльність, використовуючи при цьому будівлю, що розташована на відповідній земельній ділянці, у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в 2020 році та в 2021 році податковим органом вже нараховувався земельний податок з фізичних осіб на ділянку під нежитловими приміщеннями розташованими за адресою АДРЕСА_2 .

Проте, рішеннями Харківського окружного адміністративного суду по справам № 520/868/21 та № 520/23539/21 позовні вимоги задоволені.

Судові рішення вмотивоване тим, що визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під належними позивачу приміщеннями, які використовуються ним для провадження господарської діяльності є протиправним та не узгоджується з пунктом 297.1 статті 297 ПК України.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області, № 0013929-1310-2040 від 20.12.2024, суд зазначає, що вона є похідною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачами суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення та вимоги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, пунктом 3.1 розділу 3 договору про надання правової допомоги від 06.01.2025 №266, що укладений між Адвокатським об`єднанням «Лєдаправо» та позивачем, передбачено, що правнича допомога адвоката включає підготовку та подання позову, інших процесуальних документів до суду.

Адвокатським об`єднанням «Лєдаправо» складено акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 21.01.2025 № 15 на суму 12000,00 грн..

Разом з тим, щодо відсутності документа про фактичну сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу (платіжного документа), то суд враховує таке.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20) судова колегія зазначила, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, на переконання суду, норми статей 134, 139 КАС були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатським об`єднанням «Лєдаправо» правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.

Разом з тим, стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

На переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 12000,00 грн. є досить завищеними.

Так, зі змісту акту наданих послуг, що поданий представником позивача, слідує, що адвокатом надавались довірителю такі послуги: підготовку первинних документів, їх оцифровування для подання до суду, складання процесуальних документів та подання позовної заяви до суду через систему «Електронний суд», тоді як в договорі про надання правової допомоги, окрім цього, зазначено «що правнича допомога адвоката включає підготовку та подання позову, інших процесуальних документів до суду».

На думку суду, надані адвокатом послуги охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи (наданих послуг).

Відтак, усі послуги, що надавалися на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, пов`язані із складанням позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про виконання роботи (надання послуг) у більшому обсязі.

Крім того, адміністративна справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Більш того, на незначну складність справи вказує, те, що у 2020 році та 2021 році вже нараховувався земельний податок з фізичних осіб на ділянку під нежитловими приміщеннями розташованими за адресою місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 19.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн., а тому слід дійти висновку, що такий розмір є досить завищеним.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат, суд зважає, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, до того ж сама по собі причина виникнення спору не вимагає вжиття будь-яких додаткових зусиль для з`ясування обставин фактичної дійсності, тому, на переконання суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 3000,00 грн., що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Розподіл судового збору здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) № 83997-2405-2030-UA63120270000028556 від 29.06.2023 та податкову вимогу № 0013929-1310-2040 від 20.12.2024 в частині нарахованого боргу за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2023 №83997-2405-2030- НОМЕР_2 зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 95424,85 грн., за адресою: вул. Киргизька, буд. 19.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.07.2025.

СуддяСупруна Ю.О.