Рішення № 128736556, 09.07.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/27655/20

09 липня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області, в якому просив:

визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення № 80114300004613/274 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну;

скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби в м. Києві та Київській області від 22 вересня 2020 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну;

зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є громадянином Ісламської Республіки Іран, 02 листопада 2017 року уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_3 . В листопаді 2019 року прибув на територію України і разом із дружиною звернувся до відповідача з метою подачі документів для отримання дозволу на імміграцію. У зв`язку із необхідністю позивач залишив територію України. В подальшому 02 листопада 2020 року на адресу його проживання в Україні надійшов лист від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області, яким було повідомлено про те, що прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну з посиланням на п. 4 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", чим на переконання позивача, його протиправно позбавлено права на отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Розгляд вказаної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

Статтями 1, 2 Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами Тернопільський окружний адміністративний суд визначено для розгляду справи №640/27655/20.

Матеріали адміністративної справи №640/27655/20 надійшли на адресу Тернопільського окружного адміністративного суду 27.02.2025 та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд головуючому судді Баб`юку П.М.

Ухвалою судді від 06.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/27655/20. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за матеріалами справи, без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Запропоновано учасникам справи у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали, у разі зміни обставин справи, надати суду додаткові пояснення у справі (заяви, клопотання) щодо позовних вимог та заперечень на них.

19.03.2025 до суду від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що станом на сьогодні правова позиція Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області стосовно позовної заяви не змінна.

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області заперечує проти вимог позовної заяви, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню на підставі вимог викладених в поданому відзиві.

У відзиві на адміністративний позов, доданому до письмових пояснень від 19.03.2025, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що 12.11.2019 позивач звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону, як особа яка перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 понад два роки та надав відповідні документи.

У заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну зазначив місцем проживання: АДРЕСА_1 .

Вказує, що за запитами надійшли відповіді з Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області та Дарницького УП ГУНП в м. Києві, де зазначено, що в ході вжитих перевірочних заходів встановлено, що позивач за вказаною адресою, АДРЕСА_1 , не проживає, що, на переконання представника, може свідчить про свідоме зазначення позивачем неправдивих відомостей.

Також зазначає, що позивач прибував на територію України на короткий термін лише на період укладання шлюбу та подачі документів до підрозділів ДМС України, разом з дружиною за кордон не виїжджали, що, на переконання представника відповідача, свідчить про укладення фіктивного шлюбу з громадянкою ОСОБА_3 з метою створення правових підстав для легалізації іноземця на території України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_2 є громадянином Ісламської Республіки Іран.

12.11.2019 позивач звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі п. 1 ч. З ст. 4 Закону, як особа яка перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 .

У заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну зазначив місцем проживання: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду поданої заяви відповідач 22.09.2020 прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в України №80114300004613/274, на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію".

Як слідує із матеріалів справи, підставою для відмови слугували відповіді з Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області та Дарницького УП ГУНП в м. Києві, де зазначено, що в ході вжитих перевірочних заходів встановлено, що позивач за вказаною адресою, АДРЕСА_1 , не проживає.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон 3773-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 3773-VI іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно зі статтею 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною першою статті 4 Закону № 3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ (далі - Закон № 2491-ІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

- дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:

1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;

2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;

5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Подання заяви про надання дозволу на імміграцію врегульовано статтею 9 Закону № 2491-ІІІ.

Згідно з частини одинадцятої статті 9 Закону № 2491-ІІІ термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію встановлено статтею 10 Закону № 2491-ІІІ.

Так дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Судом встановлено, що оскаржуваним у даній справі рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області від 22.09.2020 №80114300004613/274 відмовлено позивачу у наданні дозволу на імміграцію на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону № 2491-III, тобто особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.

Як слідує з заяви позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну від 12.11.2019 № 411875000/2801 позивачем зазначено місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 .

В свою чергу в матеріалах особової справи позивача, яка була додана відповідачем до відзиву, наявний рапорт старшого лейтенанта поліції Божко Артура Дарницького управління поліції Національної поліції у місті Києві. Згідно вказаного рапорту на неодноразові виходи за адресою вул.Петра Григоренка, 31/3, м.Київ двері так ніхто і не відчинив, в спілкуванні з мешканцями будинку з`ясовано, що громадянина Гаріба ОСОБА_4 вони не знають та ніколи не бачили.

Також в матеріалах особової справи міститься лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.02.2020№ 51/1-11/121-103 щодо перевірки особи, яким встановлено, що за заявленою адресою АДРЕСА_1 іноземець фактично не проживає.

Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що під час перевірки документів та даних зазначених позивачем в заяві, відповідачем було обґрунтовано встановлено факт подання позивачем неправдивих відомостей, а саме щодо адреси проживання, що вказана в заяві.

Вказані обставини підтверджуються вказаним вище рапортом та листом Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Суд зазначає, що місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа постійно проживає та має передбачені статтею 64 Житлового кодексу України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності.

Належних та достовірних доказів на підтвердження проживання громадянина Ірану ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 матеріали адміністративної справи не містять.

Аналіз наведеного в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що відповідачем, за наявності на те підстав, правомірно прийнято рішенням від 22.09.2020 №80114300004613/274 про відмову позивачу у наданні дозволу на імміграцію на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію".

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 липня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт IRN НОМЕР_1 );

відповідач:

- Центральне міжрегіональне Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: вул. Березняківська, 4А, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42552598).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.