Рішення № 128735864, 08.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31235/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.09.2024 року №0/37707/15-32-07-08-24;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.09.2024 року №0/37705/15-32-07-08-24;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12.09.2024 року №38439/15-32-24-06;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12.09.2024 року №38437/15-32-24-06;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12.09.2024 року №38441/15-32-24-06.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» (далі ТОВ «ФАСТІМПЕКС»), за результатами чого було складено акт №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року. Не погоджуючись із висновками вказаного акту, позивачем 06.09.2024 року були направлені заперечення до податкового органу, водночас, без розгляду зазначених заперечень контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0/37707/15-32-07-08-24, №0/37705/15-32-07-08-24 від 09.09.2024 року, та податкові повідомлення-рішення №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06 та №38441/15-32-24-06 від 12.09.2024 року.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом задля скасування вищевказаних рішень.

Ухвалою суду від 14.10.2024 року по справі №420/31235/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

04.11.2024 року та в подальшому 02.01.2025 року від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшли аналогічні за змістом відзиви на адміністративний позов (т. 3 а.с. 207-230, т. 4 а.с. 4-57), з яких вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 47 927 089 грн.

Щодо встановлених порушень реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних представник відповідача у відзиві зазначив, що перевіркою встановлено, що в порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України порушено терміни при реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в ЄРПН на загальну суму ПДВ 637 908,76грн., розрахунків коригувань на - 11 123,81 грн.

Крім того, у відзиві зазначено, що перевіркою дотримання юридичною особою встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що податкові розрахунки за перевіряємий період з 01.04.2017 по 31.03.2023 подавалися не у повному обсязі з недостовірними відомостями, а саме: встановлено розбіжності між сумами перерахованого податку на доходи фізичних осіб за даними бухгалтерського обліку та сумами перерахованого податку на доходи фізичних осіб за даними податкового розрахунку за ІІ- IV квартали 2017, І- IV квартали 2018, І- IV квартали 2019, І- IV квартали 2020, І- IV квартали 2021, І- IV квартали 2022, І- IV квартали 2023, І квартал 2024, не вірного відображення за перевіряємий період сум нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб та сум нарахованого та перерахованого військового збору.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року вирішено адміністративну справу №420/31235/24 розглядати за правилами загального позовного провадження в порядку, із призначенням підготовчого судового засідання.

05.02.2025 року та 12.03.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» адвокат Погорілець Р.В. та представник Головного управління ДПС в Одеській області Коротких О.М. надавали пояснення по обставинах адміністративної справи, висловили власні правові позиції по суті спірних правовідносин, та надали додаткові письмові докази та письмові пояснення (т. 4 а.с. 58-69, 81-95).

Ухвалою суду від 05.02.2025 року провадження по справі №420/31235/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 12.03.2025 року.

12.03.2025 року ухвалою суду підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті.

16.04.2025 року та 27.05.2025 року у судових засіданнях представник позивача адвокат Погорілець Р.В. виступив із вступним словом, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити. Представник відповідача Коротких О.М. також виступила із вступним словом та заперечувала проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі. Також у судових засіданнях було допитано свідків ОСОБА_1 , з питань ведення товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» бухгалтерського та податкового обліку під час здійснення господарської діяльності з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року; а також Тугушеву Світлану Фанілівну, головного державного інспектора відділу координації, звітності та аналізу управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області, Любчика Олексія Костянтиновича, заступника начальника відділу координації, звітності та аналізу управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області, Хименко Оксану Борисівну, головного державного інспектора відділу перевірок податкових агентів управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області, ёякі проводили документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС».

У судовому засіданні, призначеному на 27.05.2025 року, було оголошено перерву для підготовки сторін до судових дебатів.

25.06.2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслуховувати свідків чи експертів, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Судом у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» (далі ТОВ «ФАСТІМПЕКС», підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 34380660.

Основним видом економічної діяльності підприємства є 46.49 (КВЕД) Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (т. 1 а.с. 33-34, 35-43, 44-50).

В період з 29.07.2024 року по 16.08.2024 року відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.07.2024 року №6640-п уповноваженим представником контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань внесення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної планової вивізної перевірки.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року (далі Акт перевірки) (т. 1 а.с. 51-95), у висновках якого зазначено про виявлення наступних порушень з боку позивача:

1) п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.1 ст.9 Закону №996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, п. 9 П(С)БО 9 «ЗАПАСИ» затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 року №246, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 47 927 089 грн., в тому числі по податковим (звітним) періодам: 2017 рік 1 870 224 грн., 2018 рік 3 459 146 грн., 2019 рік - 3 101 176 грн., 2020 рік 3 060 494 грн., 2021 рік - 12 816 932 грн., 2022 рік - 11 994 919 грн., 2023 рік 7 980 961 грн., 1 квартал 2024 рік 3 643 237 грн.;

2) п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами) в частині порушення термінів при реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в ЄРПН на загальну суму ПДВ 637 908,76 грн., розрахунків коригувань на -11123,81 грн.;

3) п.п. 47.1.3 п.47.1 ст.47, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51 гл.2, п.119.1 ст.119, пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №111/2655, у результаті декларування показників не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками за II - IV квартали 2017 року, І - IV квартали 2018 року, І- IV квартали 2019 року, І - IV квартали 2020 року, І - IV квартали 2021 року, І - IV квартали 2022 року, І - IV квартали 2023 року, І квартал 2024;

4) п.п.14.1.47, п.п.14.1.49, п.п.14.1.54, п.п.14.1.268 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст. 162, п.163.1 ст. 163, п.п.164.1.1, п.п.164.1.2 п.164.1, п.п.164.2.8, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1, п.п.167.5.2 п.167.5 ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1, п.п.168.4.4, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168, п.п.170.5.2 п.170.5 ст.170, п.171.2 ст.171, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 року №2275-УІП, у результаті не нарахування та не перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся на загальну суму 981 010,78 грн.;

5) п.п.14.1.49, п.п.14.1.54, п.п.14.1.268 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.п.164.1.1, п.п.164.1.2 п.164.1, п.п.164.2.8 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.4, п.п. 168.1.5 п. 168.1, п.п. 168.4.4, пп.168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п.п.170.5.2 п.170.5 ст.170, п.171.2 ст.171, п.п. «а» п.176.2 ст.176, пп.1.4 пункту 161 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 року №2275-УІІІ, у результаті не нарахування та не перерахування податковим агентом військового збору під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся на загальну суму 81 749,04 грн.

Підприємство 06.09.2024 року направило на адресу податкового органу заперечення на Акт перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року, які були отримані контролюючим органом 11.09.2024 року.

Разом з тим, за результатами вищезазначеної перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області 09.09.2024 року було винесено:

1) податкове повідомлення-рішення №0/37707/15-32-07-08-24, яким підприємству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 47 927 089,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 792 708,90 грн. (т.1 а.с.190-191);

2) податкове повідомлення-рішення №0/37705/15-32-07-08-24, яким до підприємства застосовано штраф на загальну суму 64 013,36 грн., з яких штраф в розмірі 10% у сумі 63 790,88 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування по податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 11 123,81 грн. та штраф в розмірі 2% у сумі 222,48 грн. (т. 1 а.с. 192-193).

Також, за результатами вищезазначеної перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області 12.09.2024 року було винесено:

3) податкове повідомлення-рішення №38437/15-32-24-06, яким підприємству було збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами в сумі 981 010,78 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 245 252,70 грн. (т. 1 а.с. 198);

4) податкове повідомлення-рішення №38439/15-32-24-06, яким підприємству було збільшено грошове зобов`язання з військового збору в сумі 81 749,04 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 437,26 грн. (т. 1 а.с. 197);

5) податкове повідомлення-рішення №38441/15-32-24-06, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого до підприємства були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн. (т. 1 а.с. 199).

Вищевказані ППР були отримані підприємством 17.09.2024 року, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 195-196, 200-201).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, підприємство звернулось до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви відповідача, відповідь на відзив, а також інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, заслухавши пояснення та вступні слова представників сторін, показання свідків, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України, ПКУ).

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Згідно із пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Щодо правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0/37707/15-32-07-08-24 від 09.09.2024 року, яким підприємству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 47 927 089,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 792 708,90 грн., суд за результатами розгляду справи приходить до наступних висновків.

Як було встановлено судом з Акту перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року, перевіркою повноти декларування ТОВ «ФАСТІМПЕКС» показників рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності», встановлено їх заниження підприємством всього в сумі 266 261 603 грн., у тому числі: 2017 рік 10 390 131 грн. (2 квартал 2017 - 1 471 229 грн., 3 квартал 2017 4 313 261 грн., 4 квартал 2017 4 605 641 грн.); 2018 рік 19 217 478 грн. (1 квартал 2018 4 157 292 грн., 2 квартал 2018 3 584 227грн., 3 квартал 2018 6 602 199грн., 4 квартал 2018 4 873 760 грн.); 2019 рік - 17 231 247 грн. (1 квартал 2019 5 542 219 грн., 2 квартал 2019 2 554 861 грн., 3 квартал 2019 4 655 526 грн., 4 квартал 2019 4 476 150 грн.); 2020 рік 17 002 744 грн. (1 квартал 2020 4 012 619 грн., 2 квартал 2020 2 845 335 грн., 3 квартал 2020 5 177 422 грн., 4 квартал 2020 4 967 368 грн.); 2021 рік 71 205 177 грн. (1 квартал 2021 6 992 390 грн., 2 квартал 2021 11 776 786 грн., 3 квартал 2021 21 824 589 грн., 4 квартал 2021 30 611 412 грн.); 2022 рік 66 638 439 грн. (1 квартал 2022 12 809 352 грн., 3 квартал 2022 29 831 079 грн., 4 квартал 2022 23 998 008 грн.); 2023 рік 44 338 671 грн. (1 квартал 2023 15 027 800 грн., 2 квартал 2023 5 163 721 грн., 3 квартал 2023 7 691 401 грн., 4 квартал 2023 16 455 749 грн.); 2024 рік 20 240 207 грн. (1 квартал 2024 20 240 207 грн.). В акті перевірки зазначено про невідповідність даних бухгалтерського обліку даним фінансової звітності Звіту про фінансові результати (форма №2-м) по рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції». Документальною перевіркою встановлено, що ТОВ «ФАСТІМПЕКС» визначає витрати, пов`язані з закупкою у постачальника запасів, як транспортно-заготівельні витрати, і включає їх до собівартості придбаних запасів.

В Акті перевірки зазначено про невідповідність оборотів вищезазначених бухгалтерських рахунків, встановлених перевіркою, значенню рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати (форма №2-м) за період з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року, зокрема за рахунком бухгалтерського обліку 902, а саме: за даними бухгалтерського обліку відображено операцію Дт 791 Кт 902 2 289 540 190 грн., а за даними перевірки Дт 791 Кт 902 2 023 278 587 грн. Тобто, розбіжність (відхилення) між даними бухгалтерського обліку підприємства, даними перевірки та даними показника рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати (форма №2-м) за період з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року складає 266 261 603 грн., а саме: 01.04.2017 року 10 390 131 грн.; 2018 року 19 217 478 грн.; 2019 року 17 231 247 грн.; 2020 року 17 002 744 грн.; 2021 року 71 205 177 грн.; 2022 року 66 638 439 грн.; 2023 року 44 338 671 грн.; 1 квартал 2024 року - 20 240 207 грн. Дане порушення, за твердженням представників контролюючого органу, встановлено на підставі даних звітів про фінансовий результат за період з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року, відомостей по бухгалтерським рахункам: №28 «Товари», №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», №685 «Розрахунки з іншими кредиторами», №902 «Собівартість реалізованих товарів», №791 «Результат операційної діяльності», та первинних документів до них.

Також в Акті перевірки зазначено, що за наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами не встановлено придбання послуг оренди складських приміщень, послуг розвантаження, сортування товарів, не встановлено наявність виробничих потужностей та складських приміщень для самостійного розвантаження контейнерів, сортування та фасування товарів для подальшого продажу. Крім того, відповідно до первинних бухгалтерських документів, на адресу ТОВ «ФАСТІМПЕКС» імпортовані вантажі надходять у контейнерах, водночас, до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують розвантаження контейнерів, номенклатуру, асортимент, кількість та факт оприбуткування товарів, які в них знаходились. Згідно наказу про облікову політику при оприбуткуванні товарів потрібно відображати та об`єднувати в однорідні групи отримані від постачальників товари з різними найменуваннями, по яким вказані матеріально-виробничі запаси будуть відпускатись зі складу, про що складати відповідні акти, затверджені комісією. До перевірки не надано відповідних актів, що підтверджують об`єднання отриманих товарів в однорідні групи.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що за наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку вбачається, що ТОВ «ФАСТІМПЕКС» всі витрати щодо імпорту товарів на свою адресу за відсутністю складу та доставки їх до покупця - ПАТ «СОЛДІ І КО», включає до собівартості товарів. Неможливо встановити конкретні найменування, групи, види запасів, відносно яких були понесені ТЗВ. Відсутність складських приміщень у ТОВ «ФАСТІМПЕКС», а також потужностей для розвантаження контейнерів, фасування товарів, унеможливлює вважати місце отримання вантажу згідно СMR місцем використання запасів. У той же час в Акті перевірки зазначено, що витрати на перевезення товару, які покладаються на продавця, продавець зобов`язаний включати до витрат на збут.

Також в Акті перевірки зазначено, що підприємством до перевірки були надані договори з перевізниками та акти виконаних робіт. Представники контролюючого органу, посилаючись в Акті перевірки на приписи ст. 909 Цивільного кодексу України, зазначають, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)). Водночас, до перевірки не надана товарно-транспортна документація, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортні накладні. На думку контролюючого органу, у разі відсутності товарно-транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортної накладної, які відносяться до первинних документів та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В результаті вищевикладеного в Акті перевірки зазначено, що підприємством безпідставно віднесено до собівартості отриманих товарів транспортно-заготівельних витрат всього в сумі 266 261 603 грн., та, як наслідок, занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 266 261 603 грн.

Як було зазначено в судових засіданнях представниками сторін та свідками, фактично контролюючий орган дійшов висновку, що неможливість включення до витрат, що формують собівартість реалізованої продукції, витрат, що були сформовані за результатами надання підприємству позивача транспортно-експедиційних послуг наступними компаніями: ТОВ «Сірейтс Юкрейн», TOB «AXT», ТОВ «Аліон- Транс», ТОВ «Твоя логістика», ТОВ «Чайніз Бразерз Інтернешнл», ПП «Центр ПР Комунікацій «Апріорі», ТОВ «Акомаріт Бізнес Гругт», ТОВ «Чайніз-Бразерз».

Суд з цього приводу зазначає, що за ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

За ст.4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності, належать, зокрема, експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

Суд зазначає, що оскільки підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність, то оформлення операцій здійснюється документами, застосовними із врахуванням характеру такої діяльності.

Разом з тим, суд критично ставиться до посилань контролюючого органу на ст.909 Цивільного кодексу України, яка закріплює зміст договору перевезення вантажу, оскільки, в межах спірних правовідносин судом було встановлено, що підприємство укладало договори транспортно-експедиційного обслуговування, які за змістом не є тотожними із договорами перевезення вантажу.

Згідно ст.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Разом з тим, правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні закріплені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року №1955-IV (далі Закон №1955-IV), за ст.1 якого транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно ст.9 Закону №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (CIM);

вантажна відомість (Cargo Manifest);

інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Вищевказані договори транспортно-експедиційного обслуговування за перевіряємий період, а саме з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року, укладались позивачем з наступними контрагентами: ТОВ «Сірейтс Юкрейн» - договір від 14.09.2020 року №14092020/01 (т.2 а.с.183-197) та договір від 28.08.2020 року №28082020/01 (т. 2 а.с. 198-202); TOB «АХТ» - договір від 29.07.2021 року №001 (т .2 а.с. 177-182); ТОВ «Аліон-Транс» - договір від 24.06.2022 року №24062022 (т. 2 а.с. 171-176); ТОВ «Твоя логістика» - договір від 09.01.2020 року №1103373 (т. 2 а.с. 166-170); ТОВ «Чайніз Бразерз Інтернешнл» - договір від 27.03.2018 року №2703/18 (т. 2 а.с. 163-165); ПП «Центр ПР Комунікацій «Апріорі» - договір від 03.02.2015 року №3022015/01 (т. 2 а.с. 158-162); ТОВ «Акомаріт Бізнес Груп» - договір від 20.02.2018 року №2002/01 (т. 2 а.с. 154-157); ТОВ «Чайніз-Бразерз» договір від 04.05.2011 року №3 (т. 2 а.с. 146-153). Всі вищевказані договори були надані до перевірки, що представниками відповідача спростовано під час розгляду справи не було.

У той же час суд критично ставиться до посилань посадових осіб податкового органу в Акті перевірки на приписи Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року №363, враховуючи, що при зовнішньоекономічній діяльності перевезення вантажів проводиться поза межами України.

Аналізуючи вищезазначені нормативні приписи можливо дійти висновку, що первинна документація має відповідати характеру зовнішньоекономічної діяльності. Тобто, до первинних документів, що підтверджують факт здійснення зовнішньоекономічної діяльності, можуть належати:

- договори (контракти) про здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- митні декларації про вивезення та ввезення товару (згідно п.20 ст.4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митний режим, у який вона бажає помістити товари, та до якої внесено відомості залежно від митних формальностей, встановлених цим Кодексом для митних режимів);

- документи, що підтверджують оплату і проходження валютного контролю інвойси або рахунки-фактури, пакувальні листи до інвойсів;

- накладні (зокрема, але не виключно, міжнародні автомобільні накладні (CMR), акти виконаних робіт/наданих послуг, зокрема, документи щодо транспортування товару (коносаменти), договори про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, рахунки на оплати таких послуг та акти виконаних робіт тощо;

- платіжні та банківські документи на підтвердження факту оплати/передоплати за товар.

На підтвердження організації операцій з імпорту товару на територію Україну супроводжувалось оформленням пакетів первинної документації, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, зокрема, інвойси (т.2 а.с.217-220, т.3 а.с.5-6, 27-29, 53-55, 78-80, 103-104, 124), коносаменти (Bill of Lading) (т.2 а.с.231-232, т.3 а.с.14-15, 41, 63-64, 85, 104, 112, 130-131), міжнародні автомобільні накладні (CMR) (т.2 а.с.236-237, т.3 а.с.42, 89, 113, 136, 148, 163, 177) та митні декларації (т.2 а.с.214-216, 250, т.3 а.с.1-4, 22-26, 50-52, 74-77, 99-102, 122-123, 142-145, 154-159, 170-173). За твердженням позивача, до суми 266 261 603 грн., яка визначена контролюючим органом в Акті перевірки як така, що неправомірно віднесена підприємством до собівартості, включені витрати на морський фрахт, що підтверджений вищевказаними коносаментами (Bill of Lading); витрати на транспортування за межами України, що підтверджені вищевказаними міжнародними автомобільними накладними (CMR), які митні органи включають до митної вартості товару, та які є базою для нарахування митних платежів при розмитненні товару.

Суд зауважує, що з вищевказаної документації можливо встановити відправника товару, отримувача товару, ціну товару, умови поставки, можливо ідентифікувати сам товар за якісними та кількісними характеристиками, країну походження останнього, а також транспортування товару від пункту його відправлення до кінцевої точки доставки. Більш того, за час розгляду справи стороною відповідача не надано жодного доказу того, що подані на перевірку документи не підтверджують господарських операцій підприємства під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, не підтверджують номенклатуру, асортимент, кількість та факту оприбуткування товарів, які знаходились в контейнерах.

Зокрема, податковим органом не було наведено зауважень до оформлення вказаних первинних документів, які б ставили під сумнів їх реальність чи не давали з`ясувати їх суть під час проведення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 року по справі №804/7881/15.

У постанові від 18.03.2021 року справа №822/2562/16 Верховний Суд зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, враховуючи вищевказані обставини, суд критично ставиться до тверджень контролюючого органу відносно того, що підприємством для перевірки не було надано товарно-транспортної документації, яка б підтвердила отримання позивачем послуг з перевезення вантажу, як і до тверджень про відсутність первинних документів, що підтверджують номенклатуру, асортимент, кількість та факт оприбуткування товарів, які імпортувались за період з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року, та знаходились в контейнерах, оскільки такі твердження були спростовані позивачем.

Щодо посилань податкового органу на те, що витрати на перевезення товару, які покладаються на продавця, продавець зобов`язаний включати до витрат на збут, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року було затверджено Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і

розкриття її у фінансовій звітності.

За п.п.8-9 П(С)БО придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків та знижок, наданих постачальником (продавцем);

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не

відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Разом з тим, згідно п.4.3 наданого до суду наказу №1 «Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства», затвердженого ТОВ «ФАСТІМПЕКС» від 02.01.2017 року (т.2 а.с.55-58), закріплено, що транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних запасів. Відповідно до п.10 наданого до суду наказу №01-01-18-01 «Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства у 2018 році», затвердженого ТОВ «ФАСТІМПЕКС» від 01.01.2018 року (т.2 а.с.50-54), закріплено включення транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбуткуванні. За п.4.3 наданого до суду наказу №1 «Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства», затвердженого ТОВ «ФАСТІМПЕКС» від 02.01.2023 року (т.2 а.с.44-49) закріплено, що транспортно-заготівельні витрат, пов`язані х закупкою у постачальника запасів включаються до собівартості придбаних запасів. Транспортно-заготівельні витрати, пов`язані з перевезенням запасів між підрозділами та доставкою до покупця, включати до витрат на збут.

Аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень представника позивача, що транспортно-заготівельні витрати підлягають включенню до собівартості запасів, чого представниками відповідача за час розгляду справи спростовано не було.

Крім того, за п.п. 7-8 п. 2 Договору про врегулювання порядку приймання-передачі товару між постачальником і покупцем від 01.02.2018 року (т. 2 а.с. 89-90), (де ТОВ «ФАСТІМПЕКС» - постачальник, а ПАТ «СОЛДІ І КО» - покупець), на підставі видаткової накладної приймальник товару (представника постачальника) передає від імені постачальника, а представник покупця від імені покупця приймає товар за кількістю та якістю. Розвантаження товару з транспортного засобу, в якому здійснювалось його перевезення, здійснюється за рахунок та силами покупця.

Суд також погоджується з позицією підприємства позивача, що враховуючи вищевказану товарно-транспортну документацію, перевезення товару відбувалось різними видами транспорту з навантаженням за межами митної території України та доставкою до позивача, оприбуткуванні та одночасній передачі товару покупцеві - ПАТ «СОЛДІ І KO», у контейнерах на транспортному засобі із складанням видаткових накладних. Суд враховує посилання сторони позивача, що у зберіганні товару потреби не було, оскільки момент оприбуткування та передачі покупцю збігався, та залишку товару на балансі ТОВ «ФАСТІМПЕКС» не було. Вказане твердження також не було спростовано стороною відповідача за час розгляду справи.

Аналізуючи викладені обставини суд доходить висновку, що висновки Акту перевірки щодо заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму в розмірі 266 251 603 грн. є необґрунтованими та такими, що спростовуються наданими стороною позивача письмовими доказами по суті спірних правовідносин, що в свою чергу свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0/37707/15-32-07-08-24 від 09.09.2024 року, яким підприємству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 47 927 089,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 792 708,90 грн.

Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0/37705/15-32-07-08-24 від 09.09.2024 року, яким до підприємства застосовано штраф на загальну суму 64 013,36 грн., суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом з Акту перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року, контролюючим органом зазначено про порушено позивачем термінів при реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в ЄРПН на загальну суму ПДВ 637 908,76 грн., розрахунків коригувань на - 11 123,81 грн., а саме податкову накладну №2 виписано 13.07.2023 року, а зареєстровано в ЄРПН 01.08.2023 року, тобто з пропуском встановленого строку реєстрації на 1 день. Також підприємством порушено терміни реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних від 04.05.2023 року №18, №25, №16, №23, №21, №28 на 3 дні, оскільки їх подано на реєстрацію 08.06.2023 року.

З цього приводу суд зазначає, що згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

Як вбачається судом з квитанції до податкової накладної №3 від 13.07.2022 року, дата та час її відправки - 29.07.2022 року о 19:51 (т. 3 а.с. 182-186).

На думку суду, враховуючи дату складення податкової накладної №3 - 13.07.2022 року, та дату відправки її на реєстрацію - 29.07.2022 року, граничні строки реєстрації зазначеної податкової накладної не були порушені підприємством.

Що стосується розрахунків коригування від 04.05.2023 року №18, №25, №16, №23, №21, №28, то згідно п.201.1 ст.201 ПК України також закріплено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Разом з тим, згідно п.89 підрозділу 2 розділу XX ПК України закріплено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків, зокрема, для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг к постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Як було встановлено судом за час розгляду справи, 04.05.2023 року постачальником - ТОВ «Сірейтс Юкрейн», були складені розрахунки коригування до податкових накладних, що складена на отримувача ТОВ «ФАСТІМПЕКС», в яких передбачалося зменшення суми компенсації вартості послуг їх постачальнику (т. 4 а.с. 116-121), а саме:

- розрахунок коригування від 04.05.2023 №16 до податкової накладної від 04.05.2023 №1;

- розрахунок коригування від 04.05.2023 №18 до податкової накладної від 04.05.2023 №2;

- розрахунок коригування від 04.05.2023 №21 до податкової накладної від 04.05.2023 №4;

- розрахунок коригування від 04.05.2023 №23 до податкової накладної від 04.05.2023 №8;

- розрахунок коригування від 04.05.2023 №25 до податкової накладної від 04.05.2023 №9;

- розрахунок коригування від 04.05.2023 №28 до податкової накладної від 04.05.2023 №10.

Вищевказані розрахунки коригування до податкових накладних від 04.05.2023 року №18, №25, №16, №23, №21, №28 були отримані від постачальника товарів/послуг 08.06.2023 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №2529048 (т. 4 а.с. 115).

Тобто, враховуючи вищевказані нормативні приписи, граничним терміном реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних від 04.05.2023 року №18, №25, №16, №23, №21, №28 є наступна дата - 26.06.2023 року. У той же час, дата реєстрації позивачем, як отримувачем (покупцем) розрахунків коригування до податкових накладних від 04.05.2023 №18, №25, №16, №23, №21, №28, є дата 08.06.2023 року, тобто розрахунки коригування були подані на реєстрацію до завершення граничного терміну їх реєстрації.

Враховуючи, що позивачем було дотримано строки подання на реєстрацію податкової накладної та розрахунків коригування до ЄРПН, то вказані обставини свідчать про необґрунтованість висновків акту перевірки податкового органу і в цій частині, та як наслідок цього про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0/37705/15-32-07-08-24 від 09.09.2024 року, яким до підприємства застосовано штраф на загальну суму 64 013,36 грн.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №38437/15-32-24-06 від 12.09.2024 року, яким підприємству було збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, в сумі 981 010,78 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 245 252,70 грн., суд дійшов наступних висновків.

Як було встановлено судом з Акту перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року, засновниками ТОВ «ФАСТІМПЕКС» є фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які володіють корпоративними правами товариства в рівних частках - по 50% кожен. Згідно наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами», карток рахунку 671 та Протоколів загальних зборів, ТОВ «ФАСТІМПЕКС» за перевіряємий період з 01.04.2017 року по 31.03.2024 року виплатило дивіденди учасникам товариства на загальну суму 357 405 634,00 грн., та нарахувало і сплатило з них податок на доходи фізичних осіб із ставкою 5% у сумі 17 870 281,70 грн. та військовий збір у сумі 5 361 084,51 грн. Разом з тим, перевіркою встановлено непропорціональне розподілення дивідендів між засновниками згідно протоколів №28 від 04.01.2018 року, №29 від 02.02.2018 року, №30 від 02.04.2018 року, №1705.1 від 17.05.2018 року, №0606.1 від 06.06.2018 року, №0606.2 від 25.06.2018 року, №0606.3 від 26.06.2018 року.

На думку посадових осіб контролюючого органу, внаслідок непропорційного розподілу дивідендів учасникам товариства встановлено заниження бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб по засновникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в результаті чого ГУ ДПС в Одеській області донараховано податок з доходів фізичних осіб з дивідендів за ставкою 5 відсотків в сумі 272496,78 грн та податок з доходів фізичних осіб з інші доходи за ставкою 18 відсотків в сумі 708514,0 грн. Вищевказаний непропорційний розподіл дивідендів, як зазначено в Акті перевірки, став наслідком того, що податковим агентом ТОВ «ФАСТІМПЕКС» не утримано, не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб під час виплати дивідендів та інших доходів за період, що перевірявся, на суму 981 010,78 грн.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.49 п.14.1 ст.14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також, зокрема, платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

За п.п.170.5.1 п.170.5 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

За п.п.170.5.4 п.170.5 ст.170 ПК України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.п.167.5.1 п.167.5 ПК України ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах, зокрема, 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Щодо нормативно-правових актів, які врегульовували питання розподілу та виплати дивідендів у спірний період варто зазначити, що Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набрав чинності лише з 17.06.2018 року, а тому не може застосовуватись до частини спірних правовідносин, що виникли до 17.06.2018 року. Враховуючи зазначене, виплата дивідендів учасникам товариства з обмеженою відповідальністю в період, що перевірявся, була врегульована різними нормативними актами, а саме:

до 17.06.2018 року - Законом України «Про господарські товариства», Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України;

після 17.06.2018 року Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Що стосується спірного періоду до 17.06.2018 року, то ст.10 Закону України «Про господарські товариства» було закріплено, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно ст.143-145 Цивільного кодексу України, відповідно до якої установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до якої до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства.

Згідно п.п.6-18-6.21 статуту ТОВ «ФАСТІМПЕКС» (редакція, що затверджена протоколом від 24.01.2011 року №7) чистий прибуток (прибуток, що залишився після сплати усіх податків та інших обов`язкових платежів та відрахувань), одержаний Товариством в результаті його діяльності, надходить в розпорядження Товариства і розподіляється щоквартально або щорічно по результатам відповідного звітного періоду.

Порядок і періодичність розподілу і використання чистого прибутку Товариства визначається рішенням, затвердженим зборами Учасників.

Прибуток Товариства, призначений до розподілу між Учасниками, розподіляється пропорційно до частки кожного Учасника в Статутному капіталі. Учасник має право використовувати належну йому частину прибутку на власний розсуд.

Право на отримання частки прибутку, призначеного до розподілу між Учасниками мають особи, що є Учасниками Товариства на початок виплати таких часток.

Що стосується періоду після 17.06.2018 року, то виплата дивідендів учасникам товариства була врегульована ч.ч.1,3 статті 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

Аналізуючи вищевказані нормативні приписи суд доходить висновку, що чистий прибуток підприємства розподіляється кратно звітному періоду кварталу, порядок і періодичність розподілу визначається учасниками підприємства, прибуток розподіляється пропорційно до частки кожного учасника підприємства, а право на отримання частки прибутку мають особи, яку є учасниками такого підприємства на початок виплати таких часток.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, за результатами розподілу прибутку за 4 квартал 2016 року, ОСОБА_2 було нараховано та сплачено дивіденди в сумі 6 909 936,00 грн., що складає 50% від суми нерозподіленого прибутку за 4 квартал 2016 року (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 25.06.2018 року №74, від 23.02.2018 року №19, від 30.01.2018 року №13) (т.1 а.с. 232, 235, 138). З вказаних сум дивідендів сплачено ПДФО за ставкою 5% у сумі 345 496,80 грн. (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 25.06.2018 №72, від 23.02.2018 №18, від 30.01.2018 №12) (т.1 а.с.233, 236, 239), та військовий збір за ставкою 1,5% у сумі 103 649,04 грн. (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 25.06.2018 №73, від 23.02.2018 №17, від 30.01.2018 №11) (т.1 а.с.234, 237, 240).

За результатами розподілу прибутку за 4 квартал 2016 року, ОСОБА_3 було нараховано та сплачено дивіденди в сумі 6 909 936,00 грн., що складає 50% від суми нерозподіленого прибутку за 4 квартал 2016 року (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 04.04.2018 року №22, 17.04.2018 року від №25, від 23.02.2018 року №16, від 15.01.2018 року №3, від 18.01.2018 року №6, від 30.01.2018 року №10) (т.1 а.с.241, 247, 250, т.2 а.с.3, 6). З вказаних сум дивідендів сплачено ПДФО за ставкою 5% у сумі 345 496,80 грн. (на підтвердження чого надано платіжні інструкції від 04.04.2018 року №21, від 17.04.2018 року №24, від 23.02.2018 року №15, від 15.01.2018 року №2, від 18.01.2018 року №5, від 30.01.2018 року №9) (т.1 а.с.242, 245, 248, т.2 а.с.1, 4, 7) та військовий збір за ставкою 1,5% у сумі 103 649,04 грн. (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 04.04.2018 року №20, від 17.04.2018 року №23, від 23.02.2018 року №14, від 15.01.2018 року №1, від 18.01.2018 року №4, від 30.01.2018 року №8) (т.1 а.с.243, 246, 249, т.2 а.с.2, 5, 8).

Нарахування дивідендів здійснено на підставі протоколів загальних зборів учасників товариства від 04.01.2018 року №28 (т.1 а.с.204), від 02.02.2018 року №29 (т.1 а.с.205), від 02.04.2018 року №30 (т.1 а.с.206) та від 25.06.2018 року №0606.2 (т.1 а.с.207).

За результатами розподілу прибутку за перше півріччя 2017 року, ОСОБА_2 було нараховано та сплачено дивіденди загалом в сумі 5 519 750,00 грн., що складає 50% від суми нерозподіленого прибутку за перше півріччя 2017 року. (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 24.07.2018 року №89, від 26.06.2018 року №78) (т.2 а.с.9, 12). З вказаних сум дивідендів сплачено ПДФО за ставкою 5% у сумі 275 987,50 грн. (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 24.07.2018 року №87, від 26.06.2018 року №75) (т.2 а.с.11, 14) та військовий збір за ставкою 1,5% у сумі 82 796,25 грн. (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 24.07.2018 року №88, від 26.06.2018 року №76) (т.2 а.с.10, 13).

За результатами розподілу прибутку за перше півріччя 2017 року, ОСОБА_3 було нараховано та сплачено дивіденди в сумі 5 519 750,00 грн., що складає 50% від суми нерозподіленого прибутку за перше півріччя 2017 року (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 07.05.2018 року №28, 23.05.2018 року №31, 06.06.2018 року №32, 14.06.2018 року №64, 21.06.2018 року №69, 26.06.2018 року №81, 24.07.2018 року №92) (т.2 а.с.15, 18, 21, 24, 27, 30, 33). З вказаних сум дивідендів сплачено ПДФО за ставкою 5% у сумі 275 987,50 грн. (на підтвердження нарахування надано платіжні інструкції від 17.05.2018 року №27, від 23.05.2018 року №30, від 06.06.2018 року №33, від 14.06.2018 року №63, від 21.06.2018 року №67, 26.06.2018 року №79, 24.07.2018 року №90) (т.2 а.с.16, 19, 22, 25, 29, 32, 35) та військовий збір за ставкою 1,5% у сумі 82 796,25 грн. (на підтвердження факту нарахування надано платіжні інструкції від 07.05.2018 року №26, від 23.05.2018 року №29, від 06.06.2018 року №34, від 14.06.2018 року №62, від 21.06.2018 року №68, 26.06.2018 року №80, 24.07.2018 року №91) (т.2 а.с.17, 20, 23, 26, 28, 31, 34).

Нарахування дивідендів здійснено на підставі протоколів загальних зборів учасників товариства від 17.05.2018 року №1705.1 (т.1 а.с.208), від 06.06.2018 року №0606.1 (т.1 а.с.209), від 26.06.2018 №0606.3 року (т.1 а.с.210), від 04.07.2018 №0407.1 (т.1 а.с.211).

Суд зауважує, що відповідні виплати здійснювались частково, але на виконання рішення вищого органу товариства - загальних зборів учасників та з прибутку підприємства, а відтак вважаються дивідендами, що обкладаються ПДФО за ставкою 5 %. Тобто, прибуток за 4 квартал 2016 року та за перше півріччя 2017 року був розподілений пропорційно до розміру часток учасників.

Суд погоджується з думкою позивача, що порядок виплати дивідендів, тобто повною сумою або частково, не впливає на природу доходу як дивідендів, якщо дотримано пропорційність виплат дивідендів відповідно часток корпоративних прав учасників товариства (в даному випадку по 50%) у підсумку до кінця кварталу. У той же час, представниками відповідача за час розгляду справи не було доведено, що позивачем не було дотримано пропорційності виплати дивідендів учасникам підприємства у підсумку до кінця кварталу в розрізі періодів за 4 квартал 2016 року та за перше півріччя 2017 року.

Аналізуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що представниками контролюючого органу не доведено факту заниження підприємством бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №38437/15-32-24-06 від 12.09.2024 року та необхідність його скасування.

Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №38439/15-32-24-06 від 12.09.2024 року, яким підприємству було збільшено грошове зобов`язання з військового збору в сумі 81 749,04 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 437,26 грн., суд зазначає наступне.

Військовий збір це обов`язковий платіж, який був встановлений з 03.08.2014 відповідно до Закону України №1621-VII від 31.07.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших», із метою забезпечення фінансування заходів із підвищення обороноздатності держави.

Розмір та порядок стягнення цього збору прописано в перехідних положеннях Податкового кодексу України (п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Так, ВЗ встановлено тимчасово до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

До грудня 2024 року ставка ВЗ становила 1,5% з доходів фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) із джерел їх походження в Україні та доходів фізичних осіб (резидентів) із джерел за межами України.

Як було встановлено судом з Акту перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області зазначено, що в результаті порушень в частині непропорційного розподілу дивідендів учасникам товариства перевіркою відбулось заниження бази оподаткування військовим збором по засновникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у результаті чого донараховано військовий збір в сумі 81 749,04 грн.

На думку суду, податкове повідомлення-рішення №38439/15-32-24-06 від 12.09.2024 року є пов`язаним з податковим-повідомленням рішення №38437/15-32-24-06 від 12.09.2024 року, яким підприємству було збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, через висновки ГУ ДПС про непропорційний розподіл дивідендів між учасниками підприємства.

Оскільки судом вже зроблений висновок про необґрунтованість позиції податкового органу в цій частині акту перевірки та встановлення судом факту дотримання підприємством пропорційності виплати дивідендів учасникам підприємства, то (як наслідок цього) суд доходить висновку, що підприємством також не було занижено базу оподаткування військовим збором.

Аналізуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що представниками контролюючого органу не було доведено заниження підприємством бази оподаткування військовим збором, що свідчить також про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №38439/15-32-24-06 від 12.09.2024 року та необхідність його скасування.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №38441/15-32-24-06 від 12.09.2024 року, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн., суд доходить висновку, що його прийняття також пов`язано з висновками податкового органу про розподіл дивідендів між учасниками підприємства.

З Акту перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року вбачається, що згідно «Звітів про фінансові результати (Форма №2-м) за 9 м 2016 року чистий прибуток (код рядка 2350) складав 44 577 800 грн., а за 2016 рік чистий прибуток склав 58 397 600 грн. Таким чином за 4 квартал 2016 року чистий прибуток ТОВ «ФАСТІМПЕКС» склав 13819800,0 грн. Згідно Протоколів загальних зборів учасників ТОВ «ФАСТІМПЕКС» за рахунок 4 кварталу 2016 року нараховано та виплачено дивідендів на загальну суму 13819872,0 грн». Перевіркою встановлено завищення встановленої суми дивідендів на 72 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 9,36 грн.

З цього приводу суд зазначає, що наказом Міністерством фінансів України від 25.02.2000 року №39 було затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність» (далі П(с)БО №25), яке установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення.

За п.1 розділу І П(с)БО №25 показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

За твердженням сторони позивача, на виконання п.1 розділу І П(с)БО №25, в рядку 2350 звіту за 9 місяців 2016 року чистий прибуток складав 44 577,8 тис. грн.., а за 2016 - 58 397,6 тис. грн. Таким чином, за 4 квартал 2016 року чистий прибуток ТОВ «ФАСТІМПЕКС», згідно даних звітності (код рядка 2350), склав 13 815,8 тис. грн.

Водночас, відповідно до даних обліку - аналітика рахунку 79, за 2016 рік чистий прибуток склав 58 397 698,59 грн., за 9 місяців 2016 року чистий прибуток складав 44 577 826,97 грн. Таким чином за 4 квартал 2016 року чистий прибуток ТОВ «ФАСТІМПЕКС» склав 58 397 698,59 44 577 826,97 = 13 819 871,62 грн. Вказана сума і була розподілена рішеннями загальних зборів учасників.

Суд зауважує, що за час розгляду справи стороною відповідача не було надано будь-яких належних обґрунтувань або доказів того, що вищевказана статистична розбіжність є заниженням з боку позивача суми дивідендів на 72,00 грн. В той же час, стороною позивача були надані належні обґрунтування того, що вказана розбіжність була зумовлена правилами заповнення звітності, які визначені П(с)БО №25.

Аналізуючи вищевказані обставини суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №38441/15-32-24-06 від 12.09.2024 року.

Щодо посилань сторони позивача на порушення податковим органом процедури прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, через порушення процедури розгляду заперечень позивача на Акт перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року, суд зазначає наступне.

Згідно п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За п.86.7.1 ст.86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.7.2 ст.86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

За п.86.7.3 ст.86 ПК України платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 року №470 було затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі Методичні рекомендації).

За п.1.6.2 Методичних рекомендацій у разі незгоди платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати до органу ДПС, який здійснював (очолював) перевірку, свої заперечення до акта (довідки) в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 Кодексу протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Оскільки норми пункту 86.7 статті 86 Кодексу не містять будь-яких додаткових норм щодо порядку подання заперечень, при визначенні передбаченого абзацом першим цього підпункту терміну враховується день їх фактичного подання (надходження) до відповідного органу ДПС.

Разом з тим відповідно до пункту 86.8 статті 86 Кодексу за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення, вимоги та рішення щодо єдиного внеску приймаються з урахуванням висновку про результати їх розгляду. Враховуючи зазначене, у разі наявності на час прийняття податкового повідомлення-рішення обґрунтованих заперечень платника податків, які надійшли після визначеного в абзаці першому цього підпункту терміну до його прийняття (але були надані платником податків до підприємства поштового зв`язку протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) перевірки), доцільно приймати такі податкові повідомлення-рішення з урахуванням результатів їх розгляду.

Зокрема, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Такі матеріали перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення повинні розглядатися комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

У разі отримання від платника податків відповідно до підпункту 86.7.2. пункту 86.7 статті 86 Кодексу заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган повідомляє платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Розгляд заперечень та матеріалів перевірки повинен здійснюватися вищенаведеною комісією з дотриманням порядку та термінів, визначених пунктом 86.7 статті 86 Кодексу. За результатами розгляду комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта. При цьому, у разі наявності на час прийняття податкового повідомлення-рішення обґрунтованих заперечень платника податків, які надійшли до його прийняття (але були надані платником податків до підприємства поштового зв`язку протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) перевірки), доцільно приймати такі податкові повідомлення-рішення з урахуванням результатів їх розгляду. У той же час, у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки

Як було встановлено судом, підприємством було отримано Акт перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23.08.2024 року та 06.09.2024 року (на 10-й робочий день) поштовим зв`язком на адресу податкового органу були надіслані заперечення до висновків до вищевказаного Акту перевірки за №36198.1 від 06.09.2024 року (т. 1 а.с. 154-176). Додатково, про направлення заперечень поштовим зв`язком, сторона позивача повідомляла податковий орган відповідним електронним листам від 09.09.2024 (т.1 а.с.179-180).

Разом з тим, всупереч встановленого порядку розгляду заперечень платника податку на висновки акту перевірки, податковим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 09.09.2024 року та 12.09.2024 року, без розгляду відповідних заперечень сторони позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, чим порушило право підприємства на подання додаткових документів і пояснень, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПК України.

Факт фактичної відмови у розгляді заперечень сторони позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок підтверджується листами Головного управління ДПС в Одеській області від 10.09.2024 року, 17.09.2024 року та 30.09.2024 року (т.1 а.с.177, 182, 188).

Вищевказані обставини підтверджують факт порушення податковим органом процедури прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи той факт, що відповідачем фактично не було забезпечено право підприємства на надання заперечень до акту перевірки контролюючого органу.

Суд за результатами розгляду справи погоджується з думкою сторони позивача, що наведені ним обставини порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень можуть бути самостійною підставою для прийняття обґрунтованого судового рішення по суті даного спору та достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що ГУ ДПС в Одеській області за час розгляду справи не було доведено обґрунтованості та правомірності оскаржуваних підприємством податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.09.2024 року №0/37707/15-32-07-08-24 та №0/37705/15-32-07-08-24, а також від 12.09.2024 року №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06 та №38441/15-32-24-06, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» підлягають задоволенню.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 30 280,00 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 30 280,00 грн. з Головного управління ДПС в Одеській області.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.09.2024 року №0/37707/15-32-07-08-24.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.09.2024 року №0/37705/15-32-07-08-24.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12.09.2024 року №38439/15-32-24-06.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12.09.2024 року №38437/15-32-24-06.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12.09.2024 року №38441/15-32-24-06.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 30280,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» (65111, м.Одеса, 21 км Старокиївського шосе, 38, код ЄДРПОУ 34380660).

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44059166).

Суддя О.В. Білостоцький