Рішення № 128735761, 08.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14829/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 травня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в деській області в якому позивачка просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не поновлення та не виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 10 квітня 2023 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 10 квітня 2023 року до дати фактичного поновлення виплати пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за минулий час, за період з 10 квітня 2020 року до дати фактичного поновлення виплати пенсії, з врахуванням статті 46 Закону №1058-IV.

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

В обґрунтуваннях позовної заяви позивачка зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) та з 25 червня 2003 року отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Така виплата пенсії позивачу здійснювалася на поштове відділення 65014 АТ «Укрпошта».

ГУ ПФУ в Одеській області припинило з 01.05.2017 року виплату пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За змістом статті 46 Закону №1058-IУ, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області щодо поновлення пенсії по інвалідності, надавши необхідні документи. 13 квітня 2023 року протоколом ГУ ПФУ було поновлено виплату з 10 квітня 2023 року. Однак виплати не проводились. На запит позивача щодо нездійснення виплат, ГУ ПФУ листом від 11 березня 2025 року повідомило про відсутність підстав для поновлення, всупереч протоколу від 13 квітня 2023 року про поновлення виплат. Така зміна позиції ГУ ПФУ, викладена у листі від 11 березня 2025 року, є безпідставною та суперечить рішенню самого ж органу від 13 квітня 2023 року про поновлення виплати пенсії, а також вимогам частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає поновлення виплати пенсії за наявності умов для цього. Крім цього, лист від 11 березня 2025 року не містить жодних пояснень щодо причин зміни позиції ГУ ПФУ та підстав, за якими попереднє рішення про поновлення вважається неправомірним.

Позиція ГУ ПФУ в Одеській області обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується із заявленими вимогами вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню посилаючись на те, що Розпорядженням Головного управління від 30.09.2016 виплату пенсії переведено на поштове відділення 65014, а у зв`язку з тривалим неотриманням пенсії позивачем розпорядженням від 03.05.2017 виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.05.2017. Під час перевірки пенсійної справи позивача №951050828042 виявлена переплата пенсії за період з 01.07.2004 по 31.10.2016 в розмірі 104 578, 85 грн у зв`язку з наданням фіктивних документів, а саме: довідки з акту огляду медико - соціальною експертною комісією від 25.06.2003 серії 2-18 ОА №074899. 11.04.2023 позивач звернулася до Головного управління із заявою №2515 про поновлення пенсії по інвалідності, повідомивши, що з 2017 року знаходилася на лікуванні в іншій державі та знову надала довідку МСЕК від 25.06.2003 серії 2-18 ОА №074899. Протоколом від 13.04.2023 поновлену позивачу виплату пенсії з 10.04.2023 згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призупинено з позначкою «до з`ясування».

Головним управлінням направлено запит від 10.04.2023 №1500-0306-8/42621 щодо підтвердження безстроковості довідки МСЕК та отримання інформації відносно достовірності виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 ОА №074899 з 25.06.2003 по довічно. Головне управління отримало від уповноваженого органу інформацію від 10.05.2023 №23 (вх. від 17.05.2023 № 20137/8) в якій зазначено, що акт огляду ОСОБА_1 в архіві Одеського обласного МСЕК № 2 відсутній, однак згідно з протоколом від 26.06.2003 № 89 ОСОБА_1 була виписана довідка вищевказаної серії та номера до 01.07.2004, але не довічно. Така інформація підтвердила недостовірність наданого ОСОБА_1 витягу МСЕК, тобто фактично його недійсність, а отже, і пенсія виплачена їй за період з 01.07.2004 по 31.10.2016 у розмірі 104578,85 грн. безпідставно. Головними управлінням позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненнями даних в ЕПС відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відбулись зміни інвалідності у заявника, тобто закінчення терміну на який встановлено інвалідність. Дії Головного управління вчиненні з врахуванням критерію законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Головним управлінням надіслано позивачу лист №1500-0504-8/124318 від 07.09.2023 року з метою з`ясування вказаних обставин, який позивачем проігноровано.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Зазначеною ухвалою також витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385 належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Зобов`язано відповідача надати витребувані судом документи у строк до 30 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

28 травня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими доказами (вхід. № ЕС/52931/25).

03 червня 2025 року на виконання ухвали суду від 21.05.2025 року по справі № 420/14829/25 відділ перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав до суду належним чином засвідчені копії матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (вхід. № 54776/25).

03 червня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/54641/25).

Станом на 08 липня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) та з 25 червня 2003 року отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Виплата пенсії ОСОБА_1 проводилась через банківську установу. Розпорядженням Головного управління від 30.09.2016 року виплату пенсії переведено на поштове відділення 65014, а у зв`язку з тривалим неотриманням пенсії позивачем розпорядженням від 03.05.2017 року виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.05.2017 року.

Під час перевірки пенсійної справи позивача №951050828042 виявлена переплата пенсії за період з 01.07.2004 року по 31.10.2016 року в розмірі 104 578, 85 грн. у зв`язку з наданням фіктивних документів, а саме: довідки з акту огляду медико - соціальною експертною комісією від 25.06.2003 року серії 2-18 ОА №074899.

11.04.2023 року позивач звернулася до Головного управління із заявою №2515 про поновлення пенсії по інвалідності, повідомивши, що з 2017 року знаходилася на лікуванні в іншій державі та знову надала довідку МСЕК від 25.06.2003 року серії 2-18 ОА №074899.

Протоколом від 13.04.2023 року поновлену позивачу виплату пенсії з 10.04.2023 року згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призупинено з позначкою «до з`ясування».

Відповідно до ст. 45 Закону №1058 днем звернення за призначенням/перерахунком/ поновленням пенсії є день подання у відповідний орган, що призначає пенсії, відповідної заяви з усіма необхідними для вирішення цього питання документами.

Як зазначає відповідач, такі документи надано не було, а лише знову долучено довідку МСЕК, яка викликала сумніви щодо її достовірності.

Чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Водночас, призначення/поновлення виплати пенсії має здійснюватися на підставі заяви пенсіонера, яка зобов`язана надати разом з такою заявою документи на підтвердження обставин що надають право на поновлення у виплаті такої пенсії.

У зв`язку з викладеним, Головним управлінням направлено запит від 10.04.2023 року №1500-0306-8/42621 щодо підтвердження безстроковості довідки МСЕК та отримання інформації відносно достовірності виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 ОА №074899 з 25.06.2003 року по довічно.

Головне управління отримало від уповноваженого органу Одеської обласної МСЕК № 2 Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» письмову інформацію від 10.05.2023 року №23 (вх. від 17.05.2023 № 20137/8) в якій зазначено, що акт огляду ОСОБА_1 в архіві Одеського обласного МСЕК № 2 відсутній, однак згідно з протоколом від 26.06.2003 року № 89 ОСОБА_1 була виписана довідка вищевказаної серії та номера до 01.07.2004 року, але не довічно (зазначений лист додано відповідачем до відзиву).

Головними управлінням позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненнями даних в ЕПС відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відбулись зміни інвалідності у заявника, тобто закінчення терміну на який встановлено інвалідність.

Не погодившись з відмовою про припинення виплат, позивачка вважаючи що порушують її конституційні права, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Закон № 1058 розроблено відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій,надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 96 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами.

У відповідності до статті 5 Закону № 1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, і умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат (ч. 2 ст. 5 Закону № 1058).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 30 Закону №1058 визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 1058, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю проводиться тільки за їх заявою.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За змістом статті 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Оскільки неотримання пенсії відбулося з вини самої особи, то відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особа має право на виплату пенсії за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня поновлення виплати.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) та з 25 червня 2003 року отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Виплата пенсії ОСОБА_1 проводилась через банківську установу. Розпорядженням Головного управління від 30.09.2016 року виплату пенсії переведено на поштове відділення 65014, а у зв`язку з тривалим неотриманням пенсії позивачем розпорядженням від 03.05.2017 року виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.05.2017 року.

Під час перевірки пенсійної справи позивача №951050828042 виявлена переплата пенсії за період з 01.07.2004 року по 31.10.2016 року в розмірі 104 578, 85 грн. у зв`язку з наданням фіктивних документів, а саме: довідки з акту огляду медико - соціальною експертною комісією від 25.06.2003 року серії 2-18 ОА №074899.

11.04.2023 року позивач звернулася до Головного управління із заявою №2515 про поновлення пенсії по інвалідності, повідомивши, що з 2017 року знаходилася на лікуванні в іншій державі та знову надала довідку МСЕК від 25.06.2003 року серії 2-18 ОА №074899.

Протоколом від 13.04.2023 року поновлену позивачу виплату пенсії з 10.04.2023 року згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призупинено з позначкою «до з`ясування».

Відповідно до ст. 45 Закону №1058 днем звернення за призначенням/перерахунком/ поновленням пенсії є день подання у відповідний орган, що призначає пенсії, відповідної заяви з усіма необхідними для вирішення цього питання документами.

Як зазначає відповідач, такі документи надано не було, а лише знову долучено довідку МСЕК, яка викликала сумніви щодо її достовірності.

Чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Водночас, призначення/поновлення виплати пенсії має здійснюватися на підставі заяви пенсіонера, яка зобов`язана надати разом з такою заявою документи на підтвердження обставин що надають право на поновлення у виплаті такої пенсії.

У зв`язку з викладеним, Головним управлінням направлено запит від 10.04.2023 року №1500-0306-8/42621 щодо підтвердження безстроковості довідки МСЕК та отримання інформації відносно достовірності виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 ОА №074899 з 25.06.2003 року по довічно.

Головне управління отримало від уповноваженого органу Одеської обласної МСЕК № 2 Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» письмову інформацію від 10.05.2023 року №23 (вх. від 17.05.2023 № 20137/8) в якій зазначено, що акт огляду ОСОБА_1 в архіві Одеського обласного МСЕК № 2 відсутній, однак згідно з протоколом від 26.06.2003 року № 89 ОСОБА_1 була виписана довідка вищевказаної серії та номера до 01.07.2004 року, але не довічно (зазначений лист додано відповідачем до відзиву).

Суд погоджується з доводами відповідача, що зазначена інформація підтверджує недостовірність наданого ОСОБА_1 витягу МСЕК.

Головними управлінням позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненнями даних в ЕПС відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відбулись зміни інвалідності у заявника, тобто закінчення терміну на який встановлено інвалідність.

Також Головним управлінням надіслано позивачу лист №1500-0504-8/124318 від 07.09.2023 року з метою з`ясування вказаних обставин, який позивачем проігноровано.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті.

Ці обставини і є спірними, а підстави для зняття групи та причин не встановлення інвалідності, закінчення терміну встановлення інвалідності, або факт не проходження переогляду потребують вирішенню між іншими сторонами. Викладенні обставини в позовній заяві не змінюють той факт, що органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058 та в порядку, визначеному законодавством, мають бути враховані відомості про не встановлення інвалідності позивачу, тобто підстави які слугували для призначення та виплати пенсії по інвалідності змінилися, термін на який встановлено інвалідність сплинув. За таких умов пенсійну справу правомірно знято з виплати.

Згідно ч. 3 ст. 44 Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Метою проведення зустрічних перевірок є попередження можливого нецільового використання коштів Пенсійного фонду України на виплату пенсій внаслідок подання недостовірних документів або документів, що містять недостовірну інформацію про стаж роботи, заробітну плату, довідки МСЕК шляхом своєчасного виявлення та виправлення чи усунення порушень в документах, що подаються для призначення (перерахунку) пенсій.

Статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи.

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд.

Головне управління не наділено повноваженнями у підтвердженні відповідних статусів та визначення групи та причини виникнення, не встановлення інвалідності, а лише у відповідності до п. 4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності.

Такі повноваження законодавцем покладено на органи охорони здоров`я та соціального захисту населення.

Вказані обставини суперечать вимогам п. 4.2 Порядку 22-1, згідно якому орган ПФУ: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Суд погоджується з доводами відповідача, що враховуючи факт закінчення терміну на який встановлено інвалідність та не встановлення інвалідності в подальшому у позивача, до надходження до Головного управління іншої інформації, відсутні підстави для поновлення виплати пенсії по інвалідності, а відтак дії Головним управлінням вчинені згідно чинного законодавства.

Право на отримання пенсії визначено у ст. 8 Закону №1058, яким користуються громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 30 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Згідно ст. 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Відтак суд приходить до висновку, що Головним управлінням всебічно і повно з`ясовані всі фактичні обставини справи та вчинені законні дії при опрацюванні інформації про закінчення терміну встановлення інвалідності.

Відповідач у спірних правовідносинах діяв, виходячи із принципу диспозитивності, сутність якого полягає в нерозривній єдності двох елементів - свободи вибору варіанту захисту порушеного права і свободи розсуду сторони при обранні варіантів поведінки в процесі виконання своїх обов`язків.

Диспозитивність наділяє правом сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати в адміністративному суді свої матеріальні і процесуальні права та розпоряджатися ними.

Виходячи із норми ст. 19 Конституції України умовою вчинення будь-яких дій органами влади є: наявність відповідних, встановлених законом повноважень, наявність встановленої законом підстави, визначений законом спосіб (порядок) вчинення відповідних дій.

Лише наявність усіх цих умов у сукупності дає можливість органу влади вчиняти певну дію з приводу здійснення поновлення виплати пенсії.

Суд зазначає, що позивач набуде право на перерахунок пенсії по інвалідності та поновлення в її виплаті лише після надходження на адресу Головного управління відповідної інформації від компетентних органів про спростування факту не встановлення групи інвалідності, дати та причин встановлення інвалідності.

Відповідно Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Порядком № 22-1 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, реєстрацію або зняття з обліку як фізичної особи-підприємця, зміни персональних даних, зміни адреси проживання.

При цьому позивачем не заперечується той факт, що ні у 2004 ні у 2023 році вона не проходила відповідне обстеження з метою перевірки обґрунтованості раніше прийнятого рішення про встановлення ІІ групи інвалідності безстроково, як наполягає її представник (хоча за інформацією компетентних органів термін встановлення їй інвалідності до 01.07.2004 року).

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов

.