Рішення № 128735748, 08.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12926/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича від 04.04.2025 ВП №77722137 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року по справі №420/5033/24, зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за періоди з 12 березня 2020 по 31 липня 2020 року; 01 листопада 2020 по 30 червня 2023 року.

В межах виконавчого провадження №77722137 винесено постанову від 04.04.2025 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 грн. за примусове виконання рішення немайнового характеру в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

На думку позивача постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. та постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вказане рішення суду є майнового характеру, а тому виконавчий збір має бути у розмірі 10% суми.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що а примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року по справі №420/5033/24, зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за періоди з 12 березня 2020 по 31 липня 2020 року; 01 листопада 2020 по 30 червня 2023 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року, Апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року без змін.

На виконання вказаного рішення на користь ОСОБА_1 в/ч НОМЕР_1 було нараховано 75082,90 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 04.04.2025 відкрито виконавче провадження № 77722137 з виконання Виконавчого листа №420/5033/24 виданого 06.03.2025 Одеським окружним адміністративним судом. Відповідно до п. 2 вказаної постанови визначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

В межах виконавчого провадження №77722137 винесено також постанову від 04.04.2025 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн.

На думку позивача постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. та постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000, 00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Спірні правовідносини врегульовані такими приписами діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з правилами ч. 1, 2ст. 24 Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Частиною 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами ч. 5ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 цієї статті Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 1ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Згідно з ч. 1ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» фінансування програми здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про державний бюджет України».

Відповідно до додатку №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» саме Державна казначейська служба України має такі призначення, а саме за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (КПКВ 3504040).

Судом встановлено, що позивачем на виконання рішення суду ОСОБА_1 нараховано 75082,90 грн.

Крім того, рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5033/24 хоча не містить у резолютивній частині слово «стягнення», однак це не виключає «майновий» характер вимоги, яка може звучати по-різному, оскільки суд не обмежений при постановлені рішення відповідними способами захисту, які він вважає правильним та ефективним при викладенні його резолютивної частини.

Відповідно до постанови ВП ВС від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19 визначено, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У рішенні суду 01.08.2024 року по справі №420/5033/24 судом визначено право позивача на грошові кошти, які позивача зобов`язано нарахувати та виплати, тобто вказана вимога про стягнення з боржника грошових коштів на користь ОСОБА_1 є вимогою майнового характеру, і враховуючи те, що стягнення здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми, тому до питання щодо стягнення виконавчого збору у даній справі підлягає застосуванню п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме виконавчий збір не повинен стягуватись.

Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження №77722137 від 04.04.2025 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32 000,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень, загальна сума виплачених коштів складає 75082,90 грн відповідно 10 відсотків від цієї суми становить 7508,29 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанови старшого державного виконавця в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. є протиправними, враховуючи вимогу майнового характеру у сумі 75082,90 грн, оскільки це суперечить нормам частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Військової частини НОМЕР_2 підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України судові витрати суб`єкта владних повноважень у вигляді сплаченого судового збору не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Державної установи Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), винесені 04.04.2025 року у виконавчому провадженні №77722137 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов