Рішення № 128735568, 09.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2025 р. № 400/2897/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , додаткової винагороди у зв`язку з пораненням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі до 100000,00 грн. за отримане поранення, пов`язане із захистом Батьківщини;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , додаткову винагороду у зв`язку з пораненням, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі до 100000,00 грн. за отримане поранення, пов`язане із захистом Батьківщини;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за період з 19 лютого 2019 року по 30 вересня 2020 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, щодо неврахування приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , індексації грошового забезпечення за період з 19 лютого 2019 року по 30 вересня 2020 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року за період з 29.01.2020 по 31.12.2022;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31,12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 11.04.2022 ним отримана травма під час захисту Батьківщини, а 12.04.2022 позивач був захоплений в полон і звільнений 18.10.2024. Позивач пов`язує порушення своїх прав відповідачем з тим, що йому не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28 лютого 2022 року, у зв`язку з пораненням. Також, позивач стверджує, що має право на отримання індексації, передбаченої абзацами 4,5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення за період з 19.02.2019 по 30.09.2020 у фіксованій величині 4463,115 грн. Крім того, на думку позивача, відповідач протиправно розраховував його посадовий оклад у період з 29.01.2020 по 31.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року.

Ухвалою суду від 28.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

Цією ж ухвалою суд запропонував позивачу надати до суду докази перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці після лікування чи реабілітації після поранення, отриманого 11.04.2022 року, а також уточнити спірний період виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн.

29.03.2025 до суду надійшов відзив відповідача, в якому він проти позову заперечив. Відповідач підтвердив, що позивач дійсно 11.04.2022 року отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Однак позивач перебував в полоні держави-агресора в період з квітня 2022 року по жовтень 2024 року, тобто проходити лікування на території України позивач не мав можливості, враховуючи зазначені обставини. Проте, як стверджує відповідач, він справно нараховував та виплачував передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за час перебування позивача у полоні держави-агресора. В частині вимог про нарахування індексації-різниці, відповідач зазначив, що посадовий оклад позивача, який був призваний 19.02.2019 на військову службу за призовом під час мобілізації у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду. Що стосується перерахунку грошового забезпечення позивача, відповідач послався на відсутність правових підстав для такого перерахунку, оскільки Кабінетом Міністрів України не було внесено зміни в пункт 4 Постанови № 704 та фактичне правозастосування вказаного пункту відбувалось в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14. Просить у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій відтворено зміст позову.

Ухвалою від 12.06.2025 суд витребував у військової частини НОМЕР_1 відомості щодо грошового забезпечення, виплаченого позивачу, за період з 11.04.2022 року по день звільнення з військової служби, в тому числі додаткової грошової винагороди.

Вимоги ухвали відповідачем виконані 30.06.2025.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов наступних висновків.

Відомостями військового квитка позивача серія НОМЕР_3 підтверджується, що в період з 18.02.2019 по 11.03.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

11.04.2022 позивач під час прориву з оточення м. Маріуполь в результаті ворожого обстрілу з боку противника, виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини одержав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубатравматичне ураження обох вух, що підтверджується довідкою про обставини травми № 4851 від 11.11.2024.

Між сторонами не є спірним, що у період з 12.04.2022 по 18.10.2024 позивач перебував у полоні держави-агресора.

В матеріалах справи є наступні медичні документи, якими підтверджується перебування позивача на стаціонарному лікуванні після звільнення з полону:

перевідний епікриз КНП «Миколаївський обласний госпіталь ветеранів війни» МОР № 1784, який свідчить про стаціонарне лікування у період з 19.10.2024 по 19.11.2024;

виписка- епікриз КНП «Миколаївський обласний госпіталь ветеранів війни» МОР № 5491, який свідчить про стаціонарне лікування у період з 19.11.2024 по 27.11.2024;

медична карта стаціонарного хворого КНП «Миколаївський обласний госпіталь ветеранів війни» МОР № 5624, яка свідчить про госпіталізацію 27.11.2024 ;

медична карта стаціонарного хворого КНП «Миколаївський обласний госпіталь ветеранів війни» МОР № 5799, яка свідчить про госпіталізацію 06.12.2024;

виписний- епікриз із медичної картки стаціонарного хворого № 3257 державного закладу «Центр психічного здоров`я та реабілітації «Лісова поляна», який свідчить про стаціонарне лікування у період з 20.12.2024 по 17.01.2025.

З довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2025 про грошове забезпечення та інші доходи позивача, суд встановив, що за період з квітня 2022 року по березень 2025 року позивачу нараховано грошове забезпечення. Додаткова винагорода за відомостями зазначеної довідки нарахована за період з квітня 2022 року по січень 2025 року в розмірі 100000,00 грн щомісячно, за лютий 2025 року в розмірі 57142,86 грн.

Позивач вважає, що впродовж його військової служби у військовій частині НОМЕР_1 відповідач протиправно виплачував йому грошове забезпечення без використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня відповідного року; не виплатив індексацію-різницю, а також не виплатив додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн в зв`язку з пораненням.

Зазначене стало підставою для звернення до суду.

До спірних відносин підлягають застосуванню такі норми права.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закон № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх з службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Згідно з приписами пункту 1 Постанови № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Указану Постанову доповнено пунктами 1-1 та 1-2 згідно з Постановою КМ № 836 від 09.08.2023, яка у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року.

За змістом пункту 1-1 на період воєнного стану військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається, що нею встановлено різні підстави для виплати додаткової винагороди, серед яких, зокрема, отримання поранення і захоплення в полон.

В свою чергу умови, які у своїй сукупності надають право для отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди в зв`язку з пораненням є:

наявність поранення (контузії, травми, каліцтва);

пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;

перебування унаслідок вищенаведеного на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем нараховано і сплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн на місяць за період перебування у полоні у держави-агресора з квітня 2022 року по жовтень 2024 року.

Натомість, позивач пов`язує порушення своїх прав з невиплатою додаткової винагороди за іншою підставою, а саме отриманим пораненням.

З наданих позивачем доказів суд встановив, що наявність поранення позивача і пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини належно підтверджена.

Проте, як зазначалось вище, для отримання збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди потрібна наявність ще однієї умови, а саме: перебування на стаціонарному лікуванні в зв`язку з тяжким пораненням.

В позовній заяві позивачем не зазначено, за який саме, період перебування на стаціонарному лікуванні відповідачем протиправно, на його думку, не сплачено додаткову винагороду.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд запропонував позивачу уточнити спірний період виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн відповідно до доказів перебування на стаціонарному лікуванні.

Позивач цією пропозицією не скористався.

При цьому, за матеріалами справи позивач перебував на стаціонарному лікуванні після звільнення з полону у період з 19.10.2024 по 17.01.2025.

В цей період відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2025 додаткова винагорода, збільшена до 100000,00 грн, позивачу нарахована.

Отже, твердження позивача про протиправне ненарахування йому додаткової винагороди в зв`язку з отриманим пораненням, не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Оцінюючи вимоги позивача щодо нарахування і виплати за період з 19 лютого 2019 року по 30 вересня 2020 року індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць суд зазначає наступне.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до абзацу 1 п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Відтак, оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 відбулось у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, березень 2018 є місяцем підвищення доходів (базовим місяцем), тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків. Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1 %, в квітні 2018 року становив 100,8 %, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Таким чином, лише у жовтні 2018 поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) було перевищено, отже у позивача виникає право на індексацію. Водночас, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 опубліковано у листопаді 2018, індексацію необхідно було проводити з грудня 2018.

Окремі питання виплати індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовані абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Крім того, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах. У даному випадку суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.

Відтак, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалась у місяці підвищення цього грошового доходу, відтак встановити, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалась у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Водночас, за висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.

Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був прийнятий на військову службу 18.02.2019, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду.

Оскільки у лютому та у березні 2018 року, тобто на час набрання чинності постанови № 704, позивач не проходив військову службу, не відбулось підвищення його посадового окладу.

Право на отримання індексації-різниці, виходячи із суми можливої індексації 4 463,15 грн, мали ті військовослужбовці, які проходили військову службу щонайменше у лютому 2018, отримували грошове забезпечення на підставі постанови №1294, і за наслідками набрання чинності постанови № 704 з 01 березня 2018 року загальний грошовий дохід яких не збільшився.

Оскільки у позивача відсутній розмір доходу за лютий 2018 і березень 2018 на військовій службі, відсутня і можливість настання такої обставини, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Викладене виключає право позивача на нарахування індексації-різниці грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові по справі від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пункт 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, з 01.03.2018 Уряд України запровадив одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, визнаний протиправним та скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.

Отже, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного суд дійшов висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З відзиву суд встановив, що відповідач у період з 29.01.2020 по 31.12.2022 обчислював та виплачував позивачу грошове забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік», станом на 01.01.2021 Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», що, з огляду на викладене вище, є неправомірним.

На цій підставі відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних грошових виплат з урахуванням вже виплачених сум.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що за обставин цієї справи має місце бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік», станом на 01.01.2021 Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн в зв`язку з пораненням не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи.

Також суд відхиляє вимоги позивача щодо індексації грошового забезпечення як такі, що не мають правової підстави.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору, а тому питання розподілу судових витрат в частині сплати судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року за період з 29.01.2020 по 31.12.2022.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

4. В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко