Рішення № 128735538, 09.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2025 р. № 640/6463/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В.С. за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ", бульв. Лесі Українки, 15,м. Київ,01133,

до відповідачаГоловного управління ДПС у м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1102615571 від 21.11.2019,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1102615571 від 21.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ "МІРАНДОС" є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та були надані податковому органу під час перевірки.

Позивач також зазначив, що його контрагент на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій був зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, а договір, вчинений із ТОВ "МІРАНДОС", не є безтоварним і не був визнаний недійсним у судовому порядку. А тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДПС у м. Києві при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.04.2025розгляд справи призначити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14 травня 2025 р. - 12:15 год.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В :

У період з 25.09.2019 по 01.10.2019 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ" з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "МІРАНДОС" показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 08.10.2019 №20/26-15-05-07-01-10/31991052 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ" вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 77165 грн.

Такі висновки контролюючий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "МІРАНДОС". На думку відповідача, контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів у травні 2016, червні 2016 року, а саме: виготовлення заготовок до клапанів та вентиляторів в асортименті.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1102615571 від 21.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток на загальну суму 96456,25 грн., з них збільшення за податковими зобов`язаннями 77165 грн., за штрафними санкціями 19291,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно п.п.134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до 01.01.2015) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, загальне поняття «витрат» закріплене у п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 ПК України. Зокрема, за змістом норми п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом у розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень абз. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з п. 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п. 2.15 Положення № 88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та визначення витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "МІРАНДОС", на підставі якої позивачем сформовано спірну суму податку на прибуток, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2019 між позивачем та ТОВ "МІРАНДОС" укладено договір купівлі-продажу №14, відповідно до якого останній здійснював поставку ТМЦ.

Згідно з п.2.3 Договору оплата продавцю за Товар здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 днів після отримання Товару.

На виконання умов даного договору ТОВ "МІРАНДОС" поставило ТОВ "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ" товар (заготовки до клапанів та вентиляторів в асортименті) на загальну суму 428694 грн., що підтверджується наступними актами надання послуг №30/1 від 30.05.2016 року; №38 від 31.05.2016 №39; від 06.06.2016 №40; від 13.06.2016 №47; від 16.06.2016 "48.

Відповідно до розрахунків на оплату №27 від 27.05.2016; №31 від 31.05.2016; №36 від 06.06.2016; №41 від 10.06.2016; №44 від 16.06.2016; №45 від 06.07.2016 (виправлено на 06.06.2016) банківської виписки ТОВ "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ" здійснено оплату за отриманий товар, яка проводилась у безготівковій формі згідно платіжних доручень №2604 від 06.06.2016; №2639 від 08.06.2016; №2653 від 15.06.2016; №2654 від 17.06.2016; №2659 від 17.06.2016; №2673 від 22.06.2016.

За фактом поставки товару ТОВ "МІРАНДОС" оформлено податкові накладні №18 від 06.06.2016; №22 від 10.06.2016; №31 від 16.06.2016; №35 від 30.05.2016; №59 від 31.05.2016; №35 від 16.06.2016, за якими суму ПДВ було включено ТОВ "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ" до складу податкового кредиту за первіряємий період.

На підтвердження реальності господарських операцій надавались від позивача на ім`я директора Ролдугіна Д.О. довіреності на отримання у ТОВ "МІРАНДОС" ТМЦ №40 від 30.05.2016; №41 від 31.05.2016; №49 від 06.06.2016; №51 від 13.06.2016; №53 від 16.06.2016, а також накладні-вимоги на відпустк (внутрішнє переміщення) матеріалів №300516 від 30.05.2016; №060616 від 06.06.2016; №130616 від 13.06.2016; №160616 від 16.06.2016 з прибутковими накладними (з переробки).

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "МІРАНДОС" та здійсненням ним господарської діяльності.

У той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного договору ТОВ "МІРАНДОС" було зареєстровано в якості юридичної особи та був платником податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "МІРАНДОС" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначеного вище договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "МІРАНДОС" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти здійснення господарських операцій, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

На думку суду, недостатність адміністративно-господарських можливостей контрагента для виконання ним господарської операції може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції лише в сукупності з іншими фактами, які б свідчили про безтоварний характер господарської операції, зокрема, відсутність належним чином оформлених первинних документів, відсутність економічного змісту господарської операції, відсутність зміни майнового стану учасників господарської операції. Втім, наданими позивачем доказами підтверджується зворотне.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Щодо посилання відповідачем в акті перевірки на протокол допиу свідка директора ТОВ "МІРАНДОС" ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до ведення фінансово-госопдарської діяльності товариств, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Із змісту ст.23 Кримінального процесуального кодексу України видно, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, протоколи допиту свідків, отримані на стадії досудового розслідування, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінального провадження в суді.

Частиною 6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, протокол огляду місця події, на стадії досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

У даному випадку сам факт отримання свідчень посадових осіб- контрагентів в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та такими особами. Оскільки, лише в ході розгляду кримінальної справи судом може надаватися належна правова оцінка показанням свідка. До цього, кримінальне процесуальне законодавство надає можливість свідку змінити свої покази, в тому числі і безпосередньо в суді, а тому всі свідчення, отримані під час досудового розслідування не є остаточним та належним доказом.

Протоколи допиту свідка, здобуті під час досудового розслідування, не можна вважати документом, що встановлює факт підписання чи не підписання первинних чи інших документів під час здійснення господарської операції та підставою для тверджень про неможливість прийняття таких документів та їх врахування при визначенні складу витрат, оскільки такі є всього лише протоколами слідчої дії, які фіксують виключно її проведення.

Аналогічна позиція із цього приводу викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі N 822/551/18 (адміністративне провадження N К/9901/61751/18), від 19.03.2019р. у справі № 826/9534/17 (адміністративне провадження N К/9901/50915/18).

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ "МІРАНДОС" є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №1102615571 від 21.11.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ" (бульв. Лесі Українки, 15,м. Київ,01133, ідентифікаційний код 31991052) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1102615571 від 21.11.2019.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "УКРВЕНТ" (бульв. Лесі Українки, 15,м. Київ,01133, ідентифікаційний код 31991052) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011) сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар