Рішення № 128732933, 08.07.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 липня 2025 р. Справа № 120/11342/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до Агрономічної сільської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що його довіритель 23 липня 2024 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу/об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:005:0418 з метою відведення земельної ділянки площею 0,12 га в оренду для ведення городництва строком на 20 років.

Проте рішенням Агрономічної сільської ради № 3148 від 01 серпня 2024 року у наданні вказаного дозволу відмовлено у зв`язку із тим, що на дану земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність іншим особам для індивідуального садівництва.

Ухвалою від 02 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

17 вересня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що на бажану для позивача земельну ділянку наказом Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність іншим особам для індивідуального садівництва.

Відтак, на думку відповідача, рада діяла правомірно, відмовивши позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для відведення її в оренду для городництва.

За наведених обставин відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

23 липня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Агрономічної сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для відведення в оренду для городництва терміном на 20 років площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

За результатами розгляду вказаної заяви рішенням 58 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 01 серпня 2024 № 3148 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу у виготовленні відповідної технічної документації з тих підстав, що на дану земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадстру у Вінницькій області надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність іншим особам для індивідуального садівництва.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За змістом частини 1 статті 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Отже, законом передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (оренду) земельних ділянок для ведення городництва із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України. Так, частинами першою-третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм висновується, що передача земельних ділянок в оренду для городництва здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений статтею 123 ЗК України.

У свою чергу, частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В силу приписів частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, суд установив, що представник позивача звернувся до відповідача із клопотанням від 23 липня 2024 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу/об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0520680200:01:005:0418) для відведення в оренду земельної ділянки терміном на 20 років орієнтованою площею 0,12 га для городництва на території Агрономічної сільської ради.

Проте, рішенням Агрономічної сільської ради від 01 серпня 2024 року № 3148 відмовлено у наданні такого дозволу з тих підстав, що на дану земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадстру у Вінницькій області видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність іншим особам для індивідуального садівництва.

Визначаючись щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на яку претендує декілька осіб, суд враховує наступне.

Спірне питання вже неодноразово було предметом оцінки при вирішенні справ цієї категорії Верховним Судом.

Так, у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 815/6942/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 462/4395/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 815/7279/16 та інших cформульовано правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України.

У постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 Верховний Суд погодився з тим, що чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положень статті 118 ЗК України, в тому числі не передбачено й прийняття сільською радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі.

Згодом цей висновок було застосовано в багатьох інших справах. Узагальнено його суть зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки треба надавати усім, хто звернувся. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність.

Вищенаведена позиція також була підтримана Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 154/3345/16 підтвердила, що загалом при вирішенні подібних публічно-правових спорів підлягає застосуванню правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, та про незаконність відмови у наданні дозволу у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі.

Обставини адміністративної справи, що розглядається, та наявні у ній докази не дають суду достатніх підстав для відступу від вказаного висновку Верховного Суду щодо застосування релевантних норм матеріального права.

При цьому такий висновок суд вважає застосовним навіть незважаючи на те, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку в оренду, а не у власність.

Відповідач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що стосовно спірної ділянки прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність іншим особам для індивідуального садівництва. Однак такі доводи є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав наявність іншого дозволу на ту ж земельну ділянку. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою може бути надано кільком заявникам, навіть якщо на одну земельну ділянку претендують кілька осіб.

Таким чином, відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав надання дозволу іншій особі на виготовлення проекту землеустрою на ту саму земельну ділянку є неправомірною, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак суд доходить висновку, що рішення Агрономічної сільської ради від 01 серпня 2024 року № 3148 про відмову у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу/об`єднання земельної ділянки для відведення земельної ділянки в оренду для ведення городництва на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Водночас представник позивача вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду терміном на 20 років під городництво земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га згідно з поданим клопотанням.

Так, суд враховує те, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02 липня 2020 року у справі № 825/2228/18 та від 31 липня 2020 року у справі № 810/2474/18.

Тобто, в кожній конкретній справі суд, констатуючи незаконність рішення суб`єкта владних повноважень, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для прийняття рішення на користь заявника, у даному випадку про зобов`язання передати в оренду (надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки в оренду під городництво).

Наведене також підтверджується положеннями частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

З огляду на встановлені обставини справи, зокрема беручи до уваги те, що питання про надання громадянам в оренду земельних ділянок комунальної власності для городництва є виключною компетенцією відповідача як уповноваженого органу місцевого самоврядування, суд доходить переконання, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Агрономічної сільської ради з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи повторно розглянути клопотання представника позивача про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу/об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0520680200:01:005:0418) для відведення в оренду терміном на 20 років під городництво, орієнтовною площею 0,12 га, що розташована на території Агрономічної сільської ради.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Агрономічної сільської ради від 01 серпня 2024 року № 3148 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для відведення в оренду для городництва ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Агрономічну сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 23 липня 2024 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0520680200:01:005:0418) для відведення в оренду терміном на 20 років орієнтованою площею 0,12 га для городництва на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Агрономічна сільська рада (місцезнаходження: 23227, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, буд. 12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04525998)

Повний текст рішення суду складено 08.07.2025

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович