Ухвала суду № 128732380, 02.07.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18104/25 1-кс/760/8982/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2025 м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого, одруженого, офіційно не працевлаштованого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 42025100000000088 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2025 року,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2025 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено 10.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025100000000088, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Клопотання обґрунтовано наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що що директор ТОВ «ДМ Спорт» (код ЄДРПОУ 40437122, АДРЕСА_3, вид діяльності - «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет», також зареєстрований як ФОП « ОСОБА_8 ») ОСОБА_9 , спільно з іншими громадянами організували незаконну схему з поставок до рф, а також імпорту з рф на територію України підшипників, які використовуються в оборонній, машинобудівній, енергетичній та інших промислових галузях країни-агресора.

Так, вказані особи, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань російської федерації, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинили злочин проти основ національної безпеки - умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.

24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

Після чого, 24.02.2022 року на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в АРК, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено і наразі він діє строком до 07 серпня 2025 року.

У зв?язку із вторгненням, державою Україна запроваджено низку обмежувальних заходів з метою запобігання торгівлі з державою-агресором та надання останній можливості отримувати фінансові та матеріальні ресурси для ведення бойових дій.

Зокрема, запроваджено персональні та секторальні санкції проти суб?єктів господарювання, пов?язаних з рф, постановами Кабінету міністрів України введено заборони на імпорт товарів на митну територію рф та експорт товарів російського походження, введено кримінальну відповідальність за сприяння державі-агресору.

Також, у відповідь на російську агресію проти України, значна кількість країн, зокрема: країни ЄС та США, ввели санкції проти російської федерації, з метою здійснення тиску на економіку держави-агресора та звуження можливостей для фінансування бойових дій.

Зокрема, накладено санкції на здійснення імпортно-експортних операцій товарів подвійного призначення із представниками держави-агресора, суб?єктами господарювання на території рф тощо.

Разом з цим, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, проте не пізніше червня 2022 року, у ОСОБА_9 виник протиправний умисел направлений на допомогу державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, у тому числі суб?єктам господарювання задіяних в діяльності військово-промислового комплексу рф, шляхом допомоги у здійсненні імпортно-експортних операцій з товарами, а саме з підшипниками різних видів. Підшипники використовуються у процесі виробництва промислового устаткування, сфері кольорової металургії, сталеливарної промисловості, авіації, виробництва автомобільної техніки різного призначення.

Для реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_9 до своєї протиправної діяльності залучив свого сина ОСОБА_10 , а також ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Так, за розробленим планом протиправної діяльності, перебуваючи на території України, після початку збройної агресії рф на територію України, громадянин України ОСОБА_9 за попередньою змовою з залученими до протиправної діяльності особами, з метою власного незаконного збагачення, а також з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, забезпечував закупівлю підшипників виробництва промислових підприємств рф з території держави-агресора, а також постачання підшипників на територію рф для подальшого використання їх підприємствами, установами та організаціями держави-агресора.

Так, протягом 2024 року ОСОБА_9 здійснено постачання підшипників на адресу російської компанії ООО «ТК «Азимут» (ИНН 2130012321/213001001, ОГРН 1062130018048, рф, Чувашская Республика-Чувашия, г. Чебоксары, Базовый проезд, д. 4А) на загальну суму 744 952 тис. російських рублів.

Встановлено, що ООО «ТК «Азимут» у період 2024-2025рр. брала участь у 34 контрактах державних закупівель рф, а саме поставок «підшипників вузлів та муфт» до «ФКУ КП-8 УФСИН России по Чувашской Республике-Чувашии» від 31.10.2024 та інших.

Крім цього, ОСОБА_9 здійснено закупівлі підшипників виробництва рф з території держави-агресора, зокрема у суб?єктів господарювання: ООО «ВЗСП», ОАО ЕПК «Самара» (Указом Президента України від 27.05.2023 № 307/2023 введено санкції строком до 27.05.2033), ОАО «Московский завод авиационных подшипников», які в подальшому перевозились на територію Республіки Білорусь, де за допомогою мережі операторів поштових відправлень передавались на територію України та країн Європейського Союзу.

В подальшому, громадянин України ОСОБА_18 та громадянин Словаччини ОСОБА_19 , залучені ОСОБА_9 як водії-перевізники, завозили та вивозили підшипники, виробництва держави-агресора, на митну територію України із укриттям від митного огляду.

Після завезення на територію України, підшипники направлялись поштою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 для подальшої реалізації на території України.

Для забезпечення розрахунків між представниками держави-агресора та учасниками протиправної схеми, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 налагодили механізм перерахування коштів на розрахункові рахунки банків держави-агресора із використанням криптовалюти.

Так, діючи на виконання спільного злочинного умислу, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в період з 01.06.2022 по 10.04.2025 доставив на територію України 32 партії підшипників, виробництва представників держави-агресора, які в подальшому, через операторів поштового зв?язку, були передані ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 для реалізації на території України.

Для посередництва з відправлень для подальшої реалізації підшипникиів виробництва рф ОСОБА_9 залучив ОСОБА_6 .

Так, на виконання спільного протиправного умислу, будучи обізнаним про факт ведення рф агресивної війни проти України з метою власного незаконного збагачення, ОСОБА_6 підшукував клієнтів для ОСОБА_9 з метою закупки у останнього підшипників виробництва рф необхідних клієнтам типів.

Також, в подальшому ОСОБА_6 координував відправлення ОСОБА_9 підшипників засобами поштових операторів, здійснюючи інструктаж останнього щодо усунення з пакувань інформації про країну-виробника, надаючи відомості щодо адрес замовників підшипників як на території України, так і на території рф та інших країн, а також оплати за вказані товари.

Зокрема, 29.04.2025 року, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, за допомогою месенджера «Telegram» ОСОБА_6 інструктував ОСОБА_9 щодо необхідності поставки підшипників виробництва ОАО ЕПК «Самара», з усуненням інформації на пакуванні про виробника вказаного товару для подальшого відправлення адресату: АДРЕСА_4, ОСОБА_20 , ГУ МВД Россия по г. Москве.

Крім цього, ОСОБА_6 на виконання спільного злочинного умислу, за допомогою месенджера «Telegram» з 12.08.2022 року і до моменту затримання останнього, здійснював з ОСОБА_9 скоординовані дії щодо поставки різних партій підшипників виробництва рф як на територію України, так і на територію держави-агресора.

При цьому, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , забезпечили сплату грошових коштів виробникам товарів подвійного призначення на території рф, шляхом використання електронної валюти та кріптобірж, на загальну суму 2043230 російських рублів та USDT, що в еквіваленті становлять 80 000 доларів США.

Так, встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2022 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, використовуючи месенджер «Telegram», запропонував ОСОБА_11 придбати партію підшипників, виробництва країни-агресора.

ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_9 , а також погодився перерахувати кошти на розрахункові рахунки представників держави-агресора, як плату за придбаний товар.

Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_11 забезпечив перерахування грошових коштів у сумі 125300 російських рублів представнику держави-агресора, який користується номером мобільного телефону НОМЕР_1 , після чого, 02.12.2022, використовуючи месенджер «Telegram», направив ОСОБА_9 квитанцію про здійснення грошового переказу.

Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_9 , у період з 02.12.2022 по 11.12.2022 (більш точний час досудовим розслідування не встановлено), забезпечив передачу придбаної партії підшипників на територію країни Європейського Союзу, де її, за вказівкою ОСОБА_9 , отримав ОСОБА_19 та 09.12.2022 через пункт пропуску «Малий Березний» МП «Ужгород» Закарпатської митниці доставив на територію України.

В подальшому, діючи на виконання спільного протиправного умислу, 16.12.2022, перебуваючи у відділенні поштового оператора «Нова Пошта» № 32, розташованого за адресою: вул. Ігоря Бедзая, 108/9, м. Миколаїв, засобами поштового зв?язку направив закуплену партію ОСОБА_11 , яку останній отримав 17.12.2022, після чого розпорядився придбаним товаром на власний розсуд.

Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше жовтня 2023 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників 5-32206Б3 виробництва ОАО ЕПК «Самара», які були завезені ОСОБА_19 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МП «Ужгород» Закарпатської митниці 13.10.2023.

При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_9 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи месенджер «Telegram», 18.10.2023 07 годині 54 хвилини запропонував ОСОБА_15 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.

В свою чергу, ОСОБА_15 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_9 .

При цьому, для надання вигляду законності проведеної операції купівлі-продажу, ОСОБА_9 та ОСОБА_15 було складено документи про, нібито, придбання підшипників ТОВ «ТМ «ПК Індустрія» у ФОП ОСОБА_9 .

В подальшому, ОСОБА_9 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2023, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Харків, де її отримав ОСОБА_15 та розпорядився на власний розсуд.

Серед іншого, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше але не пізніше червня 2024 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, запропонував ОСОБА_16 поставити на територію України партію підшипників із маркуванням НОМЕР_2 виробництва ОАО ЕПК «Самара».

В свою чергу, ОСОБА_16 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, 02.06.2024 о 06 годині 32 хвилини, використовуючи месенджер «Telegram», запропонував ОСОБА_17 , використовуючи можливості ОСОБА_9 , доставити на територію України та реалізувати зазначену партію підшипників.

В свою чергу, ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_16 та ОСОБА_9 .

В подальшому, ОСОБА_9 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2023, доставив зазначену партію підшипників на територію України та передав її ОСОБА_16 у місто Одеса.

В свою чергу, ОСОБА_16 , реалізовуючи спільний протиправний умисел та усвідомлюючи протиправність своїх дій, 16.06.2024 використовуючи можливості операторів поштового зв?язку, направив вказану партію підшипників до поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» № 248, розташованого за адресою: б-р Чоколівський, 37а, м. Київ, де її отримав ОСОБА_17 та розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2025 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників 35-126206Р1 виробництва ООО «Вологодский завод специальних подшипников», які були завезені ОСОБА_19 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МП «Ужгород» Закарпатської митниці 06.01.2025.

При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_9 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи мессенджер «Telegram», 03.01.2025 01 годині 53 хвилини запропонував ОСОБА_21 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.

В свою чергу, ОСОБА_21 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_9 .

У зв?язку із цим, ОСОБА_10 , діючи на виконання спільного протиправного умислу та за дорученням ОСОБА_9 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.01.2025, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Боярка, Фастівського району, Київської області, де 06.01.2025 її отримав ОСОБА_21 та розпорядився на власний розсуд.

Також, встановлено, що у що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2025 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників виробництва країни-агресора, які були завезені ОСОБА_19 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МП «Ужгород» Закарпатської митниці 12.03.2025 та 20.03.2025.

При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_9 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи мессенджер «Telegram», 17.03.2025 04 годині 55 хвилин запропонував ОСОБА_14 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.

В свою чергу, ОСОБА_14 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_9 .

У зв?язку із цим, ОСОБА_9 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.03.2025, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Дніпро, де 19.03.2025 її отримав ОСОБА_14 та розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, діючи на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 07.06.2022 ОСОБА_13 за допомогою мессенджера «Telegram» відправив абоненту «ІНФОРМАЦІЯ_2», м.т. НОМЕР_3 фотоповідомлення наявних у нього підшипників російського виробництва компанії ОАО «Торговый дом ЕПК» ИНН 7725136315 (Указом Президента України № 307/2023 від 27.05.2025, Додаток 2, позиція 148 введено санкції терміном до 27.05.2033 року).

Крім цього, на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, 02.12.2024 ОСОБА_10 надіслав ОСОБА_13 поштове відправлення доставкою «Нова пошта», а саме підшипники, які надійшли з території рф. Відправлення та скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг, адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_13 .

В подальшому, 28.12.2024 ОСОБА_13 отримав від ОСОБА_9 поштове відправлення доставкою «Нова пошта», а саме підшипники, які надійшли з території рф у кількості 50 шт. Вказані підшипники відправлялись громадянином Словаччини ОСОБА_19 від імені ОСОБА_9 та скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг, адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_13 .

Крім цього, 06.01.2025 ОСОБА_13 отримав від ОСОБА_9 поштове відправлення оператора «Нова пошта» за № 59001296778480, а саме підшипники, які надійшли з території рф. Вказані підшипники відправлялись ОСОБА_19 від імені ОСОБА_9 та скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг, адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_13 .

Проте, домовленості з ОСОБА_19 , щодо передачі вказаних підшипників на адресу ОСОБА_13 , 06.01.2025 здійснювалися ОСОБА_10 .

Вказане свідчить, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вчинено дії, спрямовані на передачу матеріальних ресурсів та інших активів органам державної влади російської федерації та підприємствам, на які відповідно до Рішень Ради національної безпеки і оборони, введених в дію Указами Президента України, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальних заходи; з метою підтримки держави-агресора шляхом вчинення дій, спрямованих на укріплення економічного стану рф, послабленого через накладення санкцій на суб`єкти господарювання, допомоги в обході санкційних обмежень передачу матеріальних ресурсів та завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні пособництва державі-агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме вчинення громадянами України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

За вказаними обставинами злочинної діяльності 30.06.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

В судовому засіданні з розгляду даного клопотання, прокурор клопотання підтримала в повному обсязі з підстав та мотивів зазначених в ньому.

Захисники підозрюваного ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просили відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подали письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Заперечення сторони захисту зводиться до посилань на необгрунтованість підозри та ризиків, про які заявлено слідчим та підтримано прокурором в судовому засіданні. Окрім того, стороною захисту надано слідчому судді медичні документи на підтвердження незадовільного стану здоров`я їх підзахисного. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід, який не пов`язаний із позбавленням волі або визначити розмір застави.

Разом із цим, адвокатами було подано скаргу, в якій просили здійснити перевірку обґрунтованості затримання підозрюваного ОСОБА_6 та звільнити останнього з-під варти, як безпідставно затриману особу.

Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор заперечував щодо задоволення скарги на незаконне затримання, пояснив, що затримання особи відбулося відповідно до встановлених вимог КПК України.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025100000000088 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.04.2025, за підозрами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України (витяг з ЄРДР а.с. 11-12).

Якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Зокрема, обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України підтверджується долученими до матеріалами клопотання доказами, а саме: повідомлення про вчинення злочину том 1 а.с. 25, метріали виконання доручення том 1 а.с. 35-39, протокол огляду том 1 а.с. 39-40, 41-43, 44-45, 46-47, 48-51, 52-54, 55-56, 57-61, 61-63, 64-67, 68-71, 72-74, протокол НСРД том 1 а.с. 75-124, 124-137, протокол обшуку том 1 а.с. 138-143, протокол затримання особи том 1 а.с. 155-158, повідомлення про підозру том 1 а.с. 159-169, протокол НСРД том 2 а.с. 1-250 та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності.

Під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування, оскільки з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру пройшов незначний проміжок часу, він підозрюється, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, може переховуватися від слідства та суду.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя враховує наявність даного ризику, який обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може знищити, сховати та спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування ще триває, встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення.

Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Що стосується ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчиненню іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя не знаходить підстав для встановлення ймовірності їх існування, оскільки сторона обвинувачення при їх доведенні обмежилася лише висловленням припущень, при цьому слідчому судді не надано відомостей, які б свідчили про протиправну поведінку підозрюваного, зокрема притягнення його до будь-якого виду відповідальності чи повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи порушення раніше застосованого запобіжного заходу, що могло б свідчити про йомовірність вчинення зазначених дій.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_6 , який з його слів раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставини вчиненого інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, яке, зокрема, відноситься до особливо тяжкого злочину, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України,положень ч. 6 ст. 176 КПК України, а також доведеність в судовому засіданні всіх складових ч. 1 ст. 194 КПК України, до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 строком на 60 днів, тобто до 28.08.2025 року який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.

Що стосується скарги на незаконне затримання, яка подана захисниками підозрюваного, слідчий суддя виходить з наступного.

Статтею 206 ч. 1 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Згідно з ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положеньстатті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Частина 5 ст. 208 КПК України передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

З протоколу про затримання ОСОБА_6 , вбачається, що підозрюваного повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом, як передбачають вимоги ч. 4 ст. 208 КПК України.

В протоколі про затримання ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, складеному 30.06.2025 р., зазначено фактичний час затримання ОСОБА_6 30.06.2025 о 10 год. 30 хв., місце затримання: АДРЕСА_2, підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що протокол затримання ОСОБА_6 за своїм змістом відповідає загальним вимогам ст.104, 208 КПК України, уповноваженою службовою особою, що здійснила затримання ОСОБА_6 , негайно повідомлено затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Відповідність змісту протоколу затримання фактичним обставинам не є підставами перевірки обґрунтованості затримання особи під час здійснення розгляду скарги в порядку ст. 206 КПК України.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Водночас, зважаючи на надані строною захисту документи щодо незадовільного стану здоров`я підозрюваного, слідчий суддя, враховуючи, що доказів на підтвердження неможливості перебування останнього в умовах СІЗО, стороною захисту не надано, вважає за необхідне забезпечити відповідне реагування з огляду на наступне.

Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я та медичну допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Питання надання медичної допомоги в місцях попереднього ув`язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув`язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України №239/5/104 від 10.02.2012.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Статтею 21 вказаного Закону забезпечення медичного обслуговування осіб, взятих під варту, покладено на адміністрацію місць попереднього ув`язнення.

Також слідчий суддя звертає увагу, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року №1769/5, надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», статей 8,107,116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.

Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного наказу, у СІЗО здійснюється медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 2.6 Порядку № 239/5/104 передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Відповідно до вимог п. 2.7 зазначеного вище Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоровя з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоровя особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоровя з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоровя особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво СІЗО.

Враховуючи медичну документацію, яка надана захисниками підозрюваного стосовно незадовільного стану здоров`я, слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати ДУ «Київський слідчий ізолятор» провести судово-медичне обстеження підозрюваного та забезпечити останньому можливість на отримання спеціалізованої медичної допомоги .

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 207, 208, 209, 303, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на незаконне затримання - відмовити.

Клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 30 червня 2025 року з 10 год. 30 хв.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 10 год. 30 хв. 28 серпня 2025 року.

Забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Зобов`язати керівництво Державної установи «Київський слідчий ізолятор» забезпечити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливість отримання спеціалізованої медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, включно із екстреною госпіталізацією у заклади охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, в т.ч. у тих закладах охорони здоров`я, які не входять до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що визначається Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та міжрегіональними управліннями з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Копію ухвали направити до відому та виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1