Вирок № 128732049, 08.07.2025, Оболонський районний суд міста Києва

08.07.2025 Справа № 756/4002/25

Справа № 756/4002/25

№ 1-кп/756/1229/25

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві Оболонського районного суду міста Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене 08.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050000881 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селищі міського типу Овідіополь Овідіопольського району Одеської області, громадянин України, здобув вищу освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 146 КК України, -

УСТАНОВИВ:

В провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2022 за № 12022100050000881. Відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24.03.2025, матеріали судового провадження у кримінальному провадженні в частині обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 146 КК України, були виділені в окреме судове провадження.

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. У невстановлений день, час та місці, однак не пізніше січня 2021 року, у невстановленої судом особи № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, виник умисел спрямований на особисте збагачення, шляхом створення та організації діяльності фіктивного реабілітаційного центру з надання кваліфікованих та сертифікованих послуг реабілітації наркозалежним та алкозалежним особам, яке полягало у подальшому їх викраденні, поміщенні та утриманні у приватному будинку, під виглядом реабілітаційного центру, з метою створення враження дієвості та ефективності лікування у вказаному центрі та, як наслідок, заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами їх родичів, близьких осіб та/або знайомих.

Так, після розроблення плану дій, необхідних для реалізації наведеного умислу, невстановлена судом особа № 2, за допомогою ріелтора, віднайшла житлове приміщення, яке за своїм місцем розташування та функціоналом влаштовувало для безперебійного функціонування фіктивного реабілітаційного центру, унаслідок чого, невстановлена судом особа № 1, 20.01.2021 уклала договір оренди на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , із власником - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Унаслідок чого, 18.02.2022, вказаними особами було створено та зареєструвано Громадську організацію «Діва Центр», код ЄДРПОУ: 44684316, яку як директор очолила невстановлена судом особа № 1, юридична адреса: Одеська область, Беляївський район, село Усатове, вулиця Гагаріна, будинок 2-Г, фактичне місцерозташування: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6. Також, вказаними сообами було створено веб-сайт реабілітаційного центру «Діва-Центр» за посиланням: «https://diva-center.com.ua/», в якому містилась інформація про його функціонування та лікуваня від наркотичної та алкогольної залежності, однак насправді, така інформація не відповідала дійсності.

У зв`язку з тим, що виникла необхідність у підшуканні співучасників, невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, у невстановлений день, час та місці, вступили в змову з невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 та іншими невстановленими судом особами, які були залучені як виконавці задля виконання дій, пов`язаних з незаконним заволодінням чужим майном потерпілих, та незаконним викраденням та позбавленням волі людей (наркозалежних та алкозалежних).

У невстановлений день, час та місці, ОСОБА_8 , маючи намір вилікувати свого сина ОСОБА_9 , знайшла оголошення за посиланням «https://diva-center.com.ua/», завдяки чому зателефонувала за номером телефону НОМЕР_1 на який відповіла невстановлена судом особа № 1. Під час телефонної розмови, останній запевнив потерпілу, що вказаний реабілітаційний центр являється одним з найкращих на території України та він офіційно сертифікований, а також розповів про неіснуючий курс лікування та зазначив, що вартість реабілітації за один місяць особи складає 15 000 гривень. Після цього, невстановлена судом особа № 1 запропонувала потерпілій помістити (у випадку необхідності навіть примусово) її сина ОСОБА_9 до вказаного центру, на що ОСОБА_8 погодилась.

У подальшому, у невстановлений день, час та місці, однак не пізніше 28.10.2021 ОСОБА_8 , передала особисто невстановленій судом особі № 1 в руки грошові кошти у розмірі 15 000 гривень, а також, будучи впевненою у реальному здійсненні процедур, направлених на реабілітацію її сина ОСОБА_9 , у той самий день, у невстановлений час, особисто привезла сина ОСОБА_9 до вказаного реабілітаційного центру «Діва-Центр», за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6.

Після цього, у невстановлений день, час та місці, однак не пізніше 28.11.2021, з метою створення хибного уявлення про необхідність проведення подальшої реабілітації, невстановлена судом особа № 1 зателефонувала потерплій ОСОБА_8 та повідомила про необхідність продовження реабілітації її сина ОСОБА_9 , на що ОСОБА_8 погодилась та у невстановлений день, час та місці, зустрілася з невстановленою судом особою № 3 та сплатила грошові кошти у сумі 12 000 гривень.

За таких обставин, потерпіла ОСОБА_8 , будучи введеною в оману учасниками організованої групи, щомісячно сплачувала грошові кошти за продовження курсу реабілітації ОСОБА_9 за кожен наступний місяць, який тривав до 28.05.2023 у загальній сумі 176 000 гривень, які потерпіла ОСОБА_9 передавала учасникам організованої групи, а саме невстановленій судом особі № 1 та невстановленій судом особі № 3.

У подальшому, у невстановлений день, час та місці, однак не пізніше 25.09.2023, ОСОБА_8 , будучи впевненою в дієвості реабілітації та правдивості наданої раніше інформації, зателефонувала невстановленій судом особі № 1 за номером телефону НОМЕР_1 , щодо продовження курсу реабілітації її сина ОСОБА_9 , на що невстановлена судом особа № 1 погодилась та повідомила, що вартість за один місяць реабілітації особи буде складати 7 000 гривень.

Так, 25.09.2023, невстановлена судом особа № 1, надала вказівку невстановленій судом особі № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 та ОСОБА_4 , їхати з реабілітаційного центру на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , де фактично проживає потерпіла ОСОБА_8 та її син ОСОБА_9 , для викрадення та поміщення останнього до підконтрольного йому реабілітаційного центру. ОСОБА_8 , яка не здогадувалась про дійсні наміри невстановленої судом особи № 3, невстановленої судом особи № 6 та ОСОБА_4 добровільно надала дозвіл та запустила вказаних осіб до квартири НОМЕР_8 , в якій проживала спільно з сином. У подальшому, невстановлена судом особа № 3 та ОСОБА_4 увійшли до вказаної квартири та із погрозою застосування насильства, примусово вивели ОСОБА_9 з квартири, помістили до вищевказаного автомобіля і відвезли до реабілітаційного центру «Діва-Центр». Через деякий час, потерпіла ОСОБА_8 прибула до реабілітаційного центру «Діва-Центр», де після поміщення її сина ОСОБА_9 , у той самий день передала грошові кошти у сумі 7 000 гривень невстановленій судом особі № 3.

Через певний час, не пізніше 15.10.2023, у невстановленому місці, невстановлена судом особа № 1 надала вказівку невстановленій судом особі № 3 повідомити потерпілій ОСОБА_8 надуману інформацію щодо погіршення стану її сина та необхідності продовження курсу лікування. Будучи введеною в оману, потерпіла ОСОБА_8 , яка довіряла невстановленій судом особі № 1 та дієвості реабілітації, зустрілась із невстановленою судом особою № 3 біля будівлі реабілітаційного центру «Діва-Центр», де передала грошові кошти у сумі 7 000 гривень.

У той же час, ОСОБА_4 , невстановлена судом особа № 6 та невстановлена судом особа № 4, діючи за вказівками невстановленої судом особи № 1 та невстановленої судом особи № 2, невстановленої судом особи № 3, виконуючи заздалегідь відведені їм ролі та функції, забезпечували подальший нагляд за ОСОБА_9 у реабілітаційному центрі, зокрема контролювали його дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, тощо. У тому числі, із застосуванням насильства, за що отримували від організаторів грошову винагороду у невстановлених частках.

Отриманими внаслідок вказаних дій грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 , у сумі 190 000 гривень, організатори: невстановлена судом особа № 1 та невстановлена судом особа № 2, спільно з учасниками створеної ними організованої групи: невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, розпорядилися на власний розсуд - шляхом розподілу у попередньо узгоджених долях між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, у невстановлений день, час та місці, невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, за допомогою заздалегідь створеного оголошення на веб-сайті «Діва-Центр» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ввели в оману потерпілу ОСОБА_10 , яка знайшла оголошення та мала намір вилікувати рідного сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У подальшому, потерпіла ОСОБА_10 зв`язалася за номером телефону НОМЕР_3 , на який відповів заступник керівника центру - невстановлена судом особа № 3. Під час телефонної розмови, останній запевнив потерпілу, що вказаний реабілітаційний центр являється одним з найкращих на території України та він офіційно сертифікований, а також, розповів про неіснуючий курс лікування та зазначив, що вартість реабілітації за один місяць складає 12 000 гривень. Після цього, невстановлена судом особа № 3, запропонувала потерпілій помістити (у випадку необхідності навіть примусово) її сина ОСОБА_11 до вказаного центру, на що ОСОБА_10 погодилась.

Так, 15.07.2023, невстановлена судом особа № 1, надала вказівку невстановленій судом особі № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 їхати з реабілітаційного центру на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номре НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_6 , де фактично проживає ОСОБА_11. Не здогадуючись про дійсні наміри вказаних осіб, ОСОБА_10 добровільно повідомила, що її син проживає в квартирі НОМЕР_9 , унаслідок чого, невстановлена судом особа № 3 та невстановлена судом особа № 6 увійшли до квартири, де проживав ОСОБА_11, та із погрозою застосуванням фізичної сили, примусово вивели його з квартири, помістили до вищевказаного автомобіля і відвезли до реабілітаційного центру «Діва-Центр». Після поміщення ОСОБА_12 до реабілітаційного центру, у той самий день, ОСОБА_10 створила міжнародний одноразовий банківський рахунок в банку «Wester Union», на який переказала грошові кошти у сумі 12 000 гривень, а також повідомила невстановленій судом особі № 3 код для отримання надісланих коштів. В невстановлений день, час та місці, останній використав вказаний код та зняв грошові кошти у сумі 12 000 гривень.

За наведених обставин, потерпіла ОСОБА_10 будучи введеною в оману учасниками організованої групи, сплачувала грошові кошти за курси реабілітації ОСОБА_11, який тривав до 08.11.2023, у загальній сумі 60 000 гривень. У той же час, учасники організованої групи ОСОБА_4 , невстановлена судом особа № 6 та невстановлена судом особа № 4, діючи за вказівками невстановленої судом особи № 1 та невстановленої судом особи № 2, невстановленої судом особи № 3, забезпечували подальший нагляд за ОСОБА_11 у реабілітаційному центрі, контролювали його дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, тощо. У тому числі, із застосуванням насильства, за що отримували від організаторів грошову винагороду у невстановлених частках.

Отриманими внаслідок вказаних дій грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 , у сумі 60 000 гривень, організатори: невстановлена судом особа № 1 та невстановлена судом особа № 2 спільно з учасниками створеної ними організованої групи: невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, розпорядилися на власний розсуд - шляхом розподілу у попередньо узгоджених долях між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, у невстановлений день, час та місці, невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, за допомогою заздалегідь створеного оголошення на веб-сайті «Діва-Центр» за посиланням «https://diva-center.com.ua/», ввели в оману потерпілу ОСОБА_13 , яка знайшла оголошення та мала намір вилікувати рідного сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У подальшому, потерпіла ОСОБА_13 зв`язалася за номером телефону НОМЕР_3 , на який відповів заступник керівника центру - невстановлена судом особа № 3. Під час телефонної розмови, останній запевнив потерпілу, що вказаний реабілітаційний центр являється одним з найкращих на території України та він офіційно сертифікований, а також, розповів про неіснуючий курс лікування та зазначив, що вартість реабілітації за один місяць складає 12 000 гривень. Після цього, невстановлена судом особа № 3, запропонувала потерпілій помістити (у випадку необхідності навіть примусово) її сина ОСОБА_14 до вказаного центру, на що ОСОБА_13 погодилась.

Так, 30.07.2023, невстановлена судом особа № 1, надала вказівку невстановленій судом особі № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 та невстановленою судом особою № 4 їхати з реабілітаційного центру на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номре НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_8 , де фактично проживає ОСОБА_14 . Не здогадуючись про дійсні наміри вказаних осіб, ОСОБА_13 добровільно надала доступ до будинку.

Надалі, невстановлена судом особа № 3 та невстановлена судом особа № 6 увійшли до будинку та із погрозою застосуванням фізичної сили, примусово вивели ОСОБА_14 з квартири, помістили до вищевказаного автомобіля і відвезли до реабілітаційного центру «Діва-Центр». Після поміщення ОСОБА_14 в реабілітаційний центр, у той самий день, ОСОБА_13 передала грошові кошти у сумі 12 000 гривень невстановленій судом особі № 3

Також, у невстановлений день, час та місці, потерпіла ОСОБА_13 , передала невстановленій судом особі № 3 грошові кошти у розмірі 5 000 гривень для придбання медичних препаратів та 16 500 гривень для більш ефективної реабілітації сина, шляхом залучення психолога, оскільки була впевнена у здійсненні процедур спрямованих на реабілітацію сина ОСОБА_14 .

За наведених обставин, потерпіла ОСОБА_13 будучи введеною в оману учасниками організованої групи, сплатила грошові кошти у загальній сумі 81 500 гривень за курси реабілітації ОСОБА_14 , який тривав до 08.11.2023. У той же час, учасники організованої групи ОСОБА_4 , невстановлена судом особа № 6 та невстановлена судом особа № 4, діючи за вказівками невстановленої судом особи № 1 та невстановленої судом особи № 2, невстановленої судом особи № 3, забезпечували подальший нагляд за ОСОБА_14 у реабілітаційному центрі, контролювали його дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, тощо. У тому числі, із застосуванням насильства, за що отримували від організаторів грошову винагороду у невстановлених частках.

Отриманими внаслідок вказаних дій грошовими коштами потерпілої ОСОБА_13 , у загальній сумі 81 500 гривень, організатори: невстановлена судом особа № 1 та невстановлена судом особа № 2, спільно з учасниками створеної ними організованої групи: невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, розпорядилися на власний розсуд - шляхом розподілу у попередньо узгоджених долях між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, у невстановлений день, час та місці, невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, за допомогою заздалегідь створеного оголошення на веб-сайті «Діва-Центр» за посиланням «https://diva-center.com.ua/», ввели в оману потерпілу ОСОБА_15 , яка знайшла оголошення та мала намір вилікувати рідну сестру ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У подальшому, потерпіла ОСОБА_15 зв`язалася за номером телефону НОМЕР_3 , на який відповів заступник керівника центру - невстановлена судом особа № 3. Під час телефонної розмови, останній запевнив потерпілу, що вказаний реабілітаційний центр являється одним з найкращих на території України та він офіційно сертифікований, а також, розповів про неіснуючий курс лікування та зазначив, що вартість реабілітації за один місяць складає 24 000 гривень. Після цього, невстановлена судом особа № 3, запропонувала потерпілій помістити (у випадку необхідності навіть примусово) її сестру ОСОБА_16 до вказаного центру, на що ОСОБА_15 погодилась.

Так, 14.10.2023, невстановлена судом особа № 1, надала вказівку невстановленій судом особі № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 їхати з реабілітаційного центру на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номре НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_9 , де фактично проживає ОСОБА_16 . Не здогадуючись про дійсні наміри вказаних осіб, ОСОБА_15 добровільно надала доступ до квартири НОМЕР_9 .

Надалі, невстановлена судом особа № 3 та невстановлена судом особа № 6 увійшли до квартири та із застосуванням фізичної сили, здійснили вплив на ОСОБА_16 обмеживши її фізичні можливості та здійснили 3 ін`єкції невідомою рідиною для заспокоєння. Після цього, вказані особи примусово вивели ОСОБА_16 з квартири проживання, помістили до вищевказаного автомобіля і відвезли до реабілітаційного центру «Діва-Центр».

15.10.2023, потерпіла ОСОБА_15 прибула до реабілітаційного центру «Діва-Центр», який розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, де фактично після поміщення рідної сестри до реабілітаційного центру, на наступний день передала грошові кошти невстановленій судом особі № 3 у загальній сумі 24 000 гривень та переказала ще дві транзакції з власного банківського рахунку, який відкритий у АТ «Універсал Банк» на картковий рахунок № НОМЕР_4 , який відкритий у АТ «Універсал Банк» у сумі 4 000 гривень та картковий рахунок № НОМЕР_5 , який відкритий у АТ КБ «Приват Банк» у сумі 900 гривень.

У той же час, учасники організованої групи ОСОБА_4 , невстановлена судом особа № 6 та невстановлена судом особа № 4, діючи за вказівками невстановленої судом особи № 1, невстановленої судом особи № 2 та невстановленої судом особи № 3, виконуючи заздалегідь відведені їм ролі та функції, забезпечували подальший нагляд за ОСОБА_16 у реабілітаційному центрі, контролювали дії та поведінку останньої, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, тощо. У тому числі із застосуванням насильства, за що отримували від організаторів грошову винагороду у невстановлених досудовим розслідуванням частках.

Отриманими внаслідок вказаних дій грошовими коштами потерпілої ОСОБА_15 , у загальній сумі 28 900 гривень, організатори невстановлена судом особа № 1 та невстановлена судом особа № 2, спільно з учасниками створеної ними організованої групи: невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, розпорядилися на власний розсуд - шляхом розподілу у попередньо узгоджених долях між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, у невстановлений день, час та місці, невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, за допомогою заздалегідь створеного оголошення на веб-сайті «Діва-Центр» за посиланням «https://diva-center.com.ua/», ввели в оману потерпілого ОСОБА_17 , який знайшов оголошення та мав намір вилікувати сина ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . У подальшому, потерпілий ОСОБА_17 зв`язався за номером телефону НОМЕР_1 , на який відповів керівник центру - невстановлена судом особа № 1. Під час телефонної розмови, останній запевнив потерпілого, що вказаний реабілітаційний центр являється одним з найкращих на території України та він офіційно сертифікований, а також, розповів про неіснуючий курс лікування та зазначив, що вартість реабілітації за один місяць складає 25 000 гривень. Після цього, невстановлена судом особа № 1, запропонувала потерпілому помістити (у випадку необхідності навіть примусово) його сина ОСОБА_18 до вказаного центру, на що ОСОБА_17 погодився.

Так, 04.11.2023, невстановлена судом особа № 1, надала вказівку невстановленій судом особі № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 їхати з реабілітаційного центру на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номре НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_10 , де фактично проживає потерпілий ОСОБА_17 спільно з сином ОСОБА_18 . Не здогадуючись про дійсні наміри вказаних осіб, ОСОБА_17 добровільно надав доступ до квартири АДРЕСА_11 .

Надалі, невстановлена судом особа № 3 та невстановлена судом особа № 6 увійшли до квартири, де проживав ОСОБА_19 , ввели в оману ОСОБА_18 про необхідність проїхати до відділку поліції під приводом встановлення невідомих обставин, після чого примусово вивели його з квартири, помістили до вищевказаного автомобіля і відвезли до реабілітаційного центру «Діва-Центр». Відразу після цього, того ж дня ОСОБА_17 викликав собі таксі та попрямував до реабілітаційного центру «Діва-Центр», який розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, де фактично після поміщення сина до реабілітаційного центру, передав грошові кошти у загальній сумі 25 000 гривень в руки невстановленої судом особи № 3. При цьому, ОСОБА_18 утримувався під приводом лікування в реабілітаційному центрі до 08.11.2023.

У той же час, учасники організованої групи ОСОБА_4 , невстановлена судом особа № 6 та невстановлена судом особа № 4, діючи за вказівками невстановленої судом особи № 1, невстановленої судом особи № 2 та невстановленої судом особи № 3, виконуючи заздалегідь відведені їм ролі та функції, забезпечували подальший нагляд за ОСОБА_18 у реабілітаційному центрі, контролювали дії та поведінку останньої, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, тощо. У тому числі із застосуванням насильства, за що отримували від організаторів грошову винагороду у невстановлених досудовим розслідуванням частках.

Отриманими внаслідок вказаних дій грошовими коштами потерпілого ОСОБА_17 , у загальній сумі 25 000 гривень, організатори: невстановлена судом особа № 1 та невстановлена судом особа № 2, спільно з учасниками створеної ними організованої групи: невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, розпорядилися на власний розсуд - шляхом розподілу у попередньо узгоджених долях між усіма учасниками організованої групи.

1.2. Таким чином, своїми діями, які виразились у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

1.3. ОСОБА_4 діючи на виконання розробленого раніше плану організованої групи, до якої увійшли невстановлена судом особа № 1, невстановлена судом особа № 2, невстановлена судом особа № 3, невстановлена судом особа № 6, невстановлена судом особа № 4, спільно із іншими невстановленими судом особами, спрямованого на подальше незаконне викрадення, поміщення та утримання осіб у приватному будинку під виглядом реабілітаційного центру «Діва Центр», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з метою створення враження дієвості та ефективності лікування у вказаному центрі та заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами їх родичів, близьких осіб та/або знайомих, організували вчинення дій, за наступних обставин.

Так, 15.07.2023 невстановлена судом особа № 3 та невстановлена судом особа № 6 приїхали за адресою проживання ОСОБА_11, а саме за адресою АДРЕСА_6 , де примусово, із погрозою застосування насильства, протиправно таємно його викрали, помістили в транспортний засіб, легковий автомобіль марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номре НОМЕР_2 , та доставили до реабілітаційного центру ГО «Діва Центр», (код ЄДРПОУ: 44684316), що за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, чим фактично позбавили останнього конституційних прав на свободу пересування. У свою чергу, ОСОБА_4 , виконуючи заздалегідь відведену роль та функції, забезпечував нагляд за ОСОБА_11 у реабілітаційному центрі, контролював його дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, у тому числі із застосуванням насильства.

У той же час, організатори: невстановлена судом особа № 1 та невстановлена судом особа № 2, спільно з учасниками створеної ними організованої групи: невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 та іншими невстановленими судом особами, протиправно утримували ОСОБА_12 проти його волі у приміщенні реабілітаційного центру ГО «Діва Центр» (код ЄДРПОУ: 44684316), за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, з 15.07.2023 до 08.11.2023, за що кожен місяц від родичів отримували грошові кошти, загальна сума яких складала 60 000 гривень, нібито за поміщення та утримання ОСОБА_12 під приводом лікування. У подальшому, навденими грошовими коштами вказані особи розпоряджалися на власний розсуд, у тому числі у попередньо узгоджених долях розподіляли між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, 30.07.2023 невстановлена судом особа № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 та невстановленою судом особою № 4, приїхали за адресою проживання ОСОБА_14 - АДРЕСА_8 , де примусово, із погрозою застосування насильства, протиправно таємно його викрали, помістили до легкового автомобіля марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого доставили до реабілітаційного центру ГО «Діва Центр», (код ЄДРПОУ: 44684316), що за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, чим фактично позбавили ОСОБА_14 конституційних прав на свободу пересування. У свою чергу, ОСОБА_4 виконуючи заздалегідь відведену роль та функції, забезпечував нагляд за ОСОБА_14 у реабілітаційному центрі, контролював його дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, у тому числі із застосуванням насильства.

У той же час, організатори: невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, протиправно утримували ОСОБА_14 проти його волі у приміщенні вказаного реабілітаційного центру, з 30.07.2023 до 08.11.2023, за що кожен місяць від родичів отримували грошові кошти, загальна сума яких складала 81 500 гривень, нібито за поміщення та утримання ОСОБА_14 під приводом лікування. У подальшому, наведеними грошовими коштами вказані особи розпоряджалися на власний розсуд, у тому числі у попередньо узгоджених долях розподіляли між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, 25.09.2023 невстановлена судом особа № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 та ОСОБА_4 , приїхали за адресою проживання ОСОБА_9 - АДРЕСА_12 , де примусово, із погрозою застосування насильства, протиправно таємно його викрали, помістили до легкового автомобіля марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого доставили до реабілітаційного центру ГО «Діва Центр», (код ЄДРПОУ: 44684316), що за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, чим фактично позбавили ОСОБА_9 конституційних прав на свободу пересування. У свою чергу, ОСОБА_4 виконуючи заздалегідь відведену роль та функції, забезпечував нагляд за ОСОБА_9 у реабілітаційному центрі, контролював його дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, у тому числі із застосуванням насильства.

У той же час, організатори: невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, протиправно утримували ОСОБА_9 проти його волі у приміщенні вказаного реабілітаційного центру до 08.11.2023, за що кожен місяць отримували грошові кошти від родичів, загальна сума яких складала 190 000 гривень, нібито за поміщення та утримання ОСОБА_9 під приводом лікування. У подальшому, наведеними грошовими коштами вказані особи розпоряджалися на власний розсуд, у тому числі у попередньо узгоджених долях розподіляли між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, 14.10.2023 невстановлена судом особа № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 приїхали за адресою проживання ОСОБА_16 - АДРЕСА_13 , де примусово, із погрозою застосування насильства, протиправно таємно її викрали, помістили до легкового автомобіля марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого доставили до реабілітаційного центру ГО «Діва Центр», (код ЄДРПОУ: 44684316), що за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, чим фактично позбавили ОСОБА_16 конституційних прав на свободу пересування. У свою чергу, ОСОБА_4 виконуючи заздалегідь відведену роль та функції, забезпечував нагляд за ОСОБА_16 у реабілітаційному центрі, контролював її дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, у тому числі із застосуванням насильства.

У той же час, організатори: невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, протиправно утримували ОСОБА_16 проти її волі у приміщенні вказаного реабілітаційного центру, з 14.10.2023 до 08.11.2023, за що кожен місяць отримували грошові кошти від родичів, загальна сума яких складала 28 900 гривень, нібито за поміщення та утримання ОСОБА_16 під приводом лікування. У подальшому, наведеними грошовими коштами вказані особи розпоряджалися на власний розсуд, у тому числі у попередньо узгоджених долях розподіляли між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, 26.10.2023 невстановлена судом особа № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 та невстановленою судом особою № 4 приїхали за адресою проживання ОСОБА_20 - АДРЕСА_14 , де примусово, із погрозою застосування насильства, протиправно таємно його викрали, помістили до легкового автомобіля марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В подальшому доставили його до реабілітаційного центру ГО «Діва Центр», (код ЄДРПОУ: 44684316), що за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, чим фактично позбавили ОСОБА_20 конституційних прав на свободу пересування. У свою чергу, ОСОБА_4 виконуючи заздалегідь відведену роль та функції, забезпечував нагляд за ОСОБА_20 у реабілітаційному центрі, контролював його дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, у тому числі із застосуванням насильства.

У той же час, організатори: невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, протиправно утримували ОСОБА_20 проти його волі у приміщенні вказаного реабілітаційного центру до 08.11.2023, за що кожен місяць отримували грошові кошти від родичів, у невстановленому розмірі, нібито за поміщення та утримання ОСОБА_20 під приводом лікування. У подальшому, наведеними грошовими коштами вказані особи розпоряджалися на власний розсуд, у тому числі у попередньо узгоджених долях розподіляли між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, 04.11.2023 невстановлена судом особа № 3 спільно з невстановленою судом особою № 6 приїхали за адресою проживання ОСОБА_18 - АДРЕСА_15 , де примусово, із погрозою застосування насильства, протиправно таємно його викрали, помістили до легкового автомобіля марки «Ауді», моделі «100», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого доставили до реабілітаційного центру ГО «Діва Центр», (код ЄДРПОУ: 44684316), що за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6, чим фактично позбавили ОСОБА_18 конституційних прав на свободу пересування. У свою чергу, ОСОБА_4 виконуючи заздалегідь відведену роль та функції, забезпечував нагляд за ОСОБА_18 у реабілітаційному центрі, контролював його дії та поведінку, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, у тому числі із застосуванням насильства.

У той же час, організатори: невстановлена судом особа № 1 спільно з невстановленою судом особою № 2, невстановленою судом особою № 3, невстановленою судом особою № 6, ОСОБА_4 , невстановленою судом особою № 4 та іншими невстановленими судом особами, протиправно утримували ОСОБА_18 проти його волі у приміщенні вказаного реабілітаційного центру з 04.11.2023 до 08.11.2023, за що кожен місяць отримували грошові кошти від родичів, у загальній сумі 25 000 гривень, нібито за поміщення та утримання ОСОБА_18 під приводом лікування. У подальшому, наведеними грошовими коштами вказані особи розпоряджалися на власний розсуд, у тому числі у попередньо узгоджених долях розподіляли між усіма учасниками організованої групи.

Крім того, ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який був залучений 26.10.2023 правоохоронними органами для конфідеційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій, з метою допомоги ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який був залучений правоохоронними органами для проведення негласних слідчих дій та нібито зловживав спиртними напоями, зателефонував на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , на який відповіла невстановлена судом особа № 1 та повідомила, що у зв`язку з поганим самопочуттям, зараз виконує обов`язки директора невстановлена судом особа № 3. Через деякий час, того ж дня, невстановлена судом особа № 3, з номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , зателефонував ОСОБА_21 ввів останнього в оману стосовно процесу реабілітації та курсу лікування нарко- та алкозалежних осіб, та запропонував пройти курс лікування його знайомому у їх центрі із щомісячною оплату у розмірі 20 000 гривень. Також, невстановлена судом особа № 3 зазначила, що в їхній організації є послуга «забрати власними силами», однак тариф за дану послугу обумовлюється окремо в залежності від регіону доставки.

Після цього, домовившись про усі умови оплати та послуги щодо виїзду та транспортування ОСОБА_22 до реабілітаційного центру, ОСОБА_21 08.11.2023 здійснив безготівковий грошовий переказ у розмірі 5 000 грн. з терміналу на банківський рахунок № НОМЕР_6 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та надав адресу за якою необхідно здійснити виїзд, з метою доставки до реабілітаційного центу ОСОБА_22 , а саме АДРЕСА_16 .

У подальшому, 08 листопада 2023 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, невстановлена судом особа № 1, виконуючи дії відомі іншому організатору організованої групи невстановленої судом особи № 2 та учасників невстановленої судом особи № 4, ОСОБА_4 , спільно із невстановленою судом особою № 3 та невстановленою судом особою № 6 прибули до місця проживання ОСОБА_22 , за адресою: АДРЕСА_17 , де побачили ОСОБА_21 , який передав невстановленій судом особі № 1 грошові кошти у розмірі 35 000 гривень разом із ключами від квартири ОСОБА_22 . Після цього, вказані особи відкрили вхідні двері до кв. АДРЕСА_18 , яка розташована за наведеною адресою, та незаконно проникли до житла ОСОБА_22 , де примусово протиправно таємно затримали ОСОБА_22 (викрали) та із застосуванням насильства помістили його в транспортний засіб, легковий автомобіль марки «Audi» моделі «100» , реєстраційний номер НОМЕР_7 , чим незаконно позбавили ОСОБА_22 конституційних прав на свободу пересування.

У той же час, ОСОБА_4 , виконував заздалегідь відведену йому роль та функції, відомі іншим учасникам організованої групи, зокрема організаторам: невстановленій судом особі № 1 та невстановленій судом особі № 2, виконавцям: невстановленій судом особі № 3, невстановленій судом особі № 6, невстановленій судом особі № 4 та іншим невстановленим судом особам, які мали на меті забезпечувати нагляд за ОСОБА_22 у реабілітаційному центрі, контролювали дії та поведінку останнього, а також неможливість вільно покинути приміщення центру, тощо, в тому числі із застосуванням насильства, після доставлення ОСОБА_22 до фіктивного реабілітаційного центру «Діва-Центр».

Цього ж дня, а саме 08.11.2023, невстановлена судом особа № 1, невстановлена судом особа № 3 та невстановлена судом особа № 6, які утримували проти своєї волі ОСОБА_22 , який був незаконно викрадений, розпочали рух на вказаному транспортному засобі, однак на виїзді з подвір`я будинку АДРЕСА_17 були затриманні працівниками поліції.

1.4. Таким чином, своїми діями, які виразились у незаконному викраденні та позбавленні волі людини, вчиненому з корисливих мотивів, організованою групою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

2. Позиції сторін захисту та обвинувачення.

2.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що достеменно встановлено, що інкриміновані ОСОБА_4 злочини, передбачені ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 146 КК України вчинено останнім, кваліфікацію органом досудового розслідування здійснено правильно, яку доведено в судовому засіданні наданими суду доказами. При цьому, при наданні оцінки доказам, прокурор зазначив, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми, незважаючи на позицію представників потерпілих, саме для доведення винуватості ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 146 КК України, який діяв умисно у складі організованої групи та вчиняв дії, пов`язані із заволодіння чужим майном шляхом обману, а також незаконне викрадення та позбавленням волі людини, вчиненому з корисливих мотивів. Просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчинені кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 146 КК України та призначити таке покарання: за ч. 3 ст. 146 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4 (чотирьох) років та 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі. Остаточне покарання призначити на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, із застосуванням ст. 75 КК України, встановити випробувальний термін строком на 3 (три) роки. Додаткове покарання у виді конфіскації майна, з урахуванням положення ст. 77 КК України - не застосовувати, до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту залишити без змін.

Просив урахувати, що обвинувачений сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, надавав викривальні показання, у зв`язку з яким йому надходили погрози від інших осіб, раніше не судимий, є особою молодого, призивного віку.

2.2. Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний повністю визнав винуватість у вчинених кримінальних правопорушень, просив врахувати такі обставини, які пом`якшують покарання, як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Щодо призначення міри покарання, підтримав позицію прокурора та просив призначати мінімальне покарання, за вчинені кримінальні правопорушення, із застосуванням положень ст. 75 КК України.

2.3. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 146 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих органом досудового розслідування злочинів. Вказав, що зазанчені обставини відповідають дійсності, у повному обсязі, їх підтвердив та надав показання, що певний час мав алкогольну залежність, у зв`язку з чим, родичі вирішили помістити його в клініку для проведення лікування строком на 12 днів. Оскільки директор клініки, куди звернулись родичі, знав ОСОБА_23 , то вирішив дати його номер телефону. Надалі, його було поміщено до реабілітаційного центру під керуванням ОСОБА_23 , проте обманним шляхом. Родичі казали, що відправлять лише провести комп`ютерну томограму, однак, у кабінеті лікаря йому повідомили, що в цьому центрі він буде проходити реабілітацію упродовж місяця. У подальшому, стало відомо, що насправді лікування буде довшим, оскільки ОСОБА_23 разом із завідувачем переконували родичів, що одного місця буде недостатньо та слід продовжувати лікування. Після спливу приблизно пів року з моменту поміщення до реабілітаційного центру, за гарну поведінку він почав викликати довіру. Через це, ОСОБА_23 почав брати із особою їздити містом, де вони знімали кошти, купляли продукти. Через певний проміжок часу, ОСОБА_23 почав сплачувати грошові кошти за слідкування за порядком та повідомленням про певні інциденти в центрі (бійки, втечі, тощо). Крім того, за вказівками ОСОБА_23 , який на той момент був директором центру, купляв необхідні препарати та продукти харчування. Проте, через певний час, коли ОСОБА_23 почав зловживати наркотичними засобами, ОСОБА_24 закрила його в центрі. Задля здійснення закупок, отримував кошти, декілька разів кошти приходили на карту, які у подальшому переказував ОСОБА_23 або ОСОБА_24 , собі грошових коштів не залишав. Взагалі, коли грошові кошти збирались, ОСОБА_23 казав як саме слід їх розділити, зокрема на лікарські засоби, комунальні платежі, вивіз сміття, оренду будинку, тощо. Ці кошти собі не залишав. За непідкорення можна було знову стати реабілітантом, і могли знову почати примушувати пити таблетки, робити уколи, що в цілому було страшно. Крім того, уточнював, що наведені препарати були заспокійливими та необхідні були для людей, які прибували в центр. Препарати давав ОСОБА_23 та його завідувач ОСОБА_25 . Родичі алко та наркозалежних осіб знаходили центр за рекламним оголошенням, або їм повідомляли з приватних клінік, або діяло «сарафанне радіо». Родичам по телефону повідомляли, що потрібна реабілітація та тільки вона зможе допомогти, інших засобів не існує. До реабілітації відносилась робота з психологами, робота з наркологами, однак точно повідомити не може, чи були ці особи спеціалістами чи ні, оскільки будь-яких підтверджуючих документів не бачив. Проводились ранкові зарядки, арт терапії. За ці послуги, відповідно брались гроші. Крім іншого, до його обов`язків відносилось повідомляти родичам осіб, після їх розміщення, про необхідність оплати. Осіб привозили та поміщали до центру ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , а також міг виїхати ОСОБА_26 . Одного разу, під час перебування в реабілітаційному центрі, підійшов ОСОБА_25 та сказав, що поторібно з`їздити за однією людиною, тобто за клієнтом, на що обвинувачений погодився. Коли вийшов разом з останнім з будинку, ОСОБА_25 ще покликав ОСОБА_27 , із яким вирішили поїхати. Цією людиною виявився ОСОБА_9 , про якого повідомляв ОСОБА_25 . У той час, коли приїхали за адресою (АДРЕСА_20) будинок був зачинений, оскільки ОСОБА_9 закрився разом зі своєю матір`ю. ОСОБА_25 намагався переконати його, щоб він відчинив двері, вийшов та поговорив, однак ОСОБА_9 відмовився. Після цього, матір - ОСОБА_28 передала ОСОБА_25 ключі, щоб можна було зайти в будинок з іншої сторони. Проте, в будинок потрапити не вдалося за можливе, бо двері також були зачинені, а ОСОБА_9 не давав їх відчинити. ОСОБА_27 залишався на іншій стороні будинку, щоб ОСОБА_9 не міг втекти. Коли ОСОБА_28 змогла відчинити двері, потрапили в будинку, де ОСОБА_25 почав пояснювати ОСОБА_9 про те, що слід пройти реабілітацію щонайменше один місяць, тобто пройти невеликий курс реабілітації, однак це не було правдою. ОСОБА_28 до цього розмовляла з ОСОБА_25 та прохала, щоб її сина - ОСОБА_9 , так би мовити, закрили в реабілітаційному центрі на більший термін задля невживання останнім наркотичних та алкогольних речовин. На наступний день, як забрали ОСОБА_9 , його матір ОСОБА_28 приїздила до центру та віддала за це гроші, у сумі 7000 гривень, ОСОБА_25 , які у подальшому були розподілені. За цей виїзд обвинувачений не отримував грошових коштів, оскільки ОСОБА_25 казав, що не хоче брати кошти за здійснений виїзд з ОСОБА_29 , а лише за реабілітацію через те, що в родині ОСОБА_29 було мало грошей. Між тим, раз на тиждень обвинувачений отримував грошові кошти у сумі 3000 гривень. ОСОБА_25 обіцяв ОСОБА_30 , що з її сином буде проведена реабілітація, будуть піклуватися, нададуть медичну допомогу, буде працювати в групах та в цілому все з ним буде добре. Однак, обіцяне ОСОБА_25 виконане не було, тому що ОСОБА_9 фактично просто перебував у центрі, їв, курив, читав, тобто робив все те, що хотів, тільки не міг вийти за межі центру. Інколи ОСОБА_9 давали пігулки - сонники, щоб останній просто ходив по центру та нікому не заважав, інші медичні препарати не вживав. Іншим реабілітантам також давали сонники, але й ще кололи «Аміназин», «Галапріл», які усипляли людину. Ці препарати були придбані без рецепту лікаря та застосовувалось завідувачем або керівником центру на власний розсуд у випадку коли реабілітанти були буйні, не хотіли робити те, що їм кажуть (ходити на групи, займатися спортом, або взагалі вели себе не так, як потрібно). Уколи робили ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , а інколи і самі реабілітанти. В реабілітаційному центрі був лікар-нарколог, однак неофіційно. Останній уколів не робив, а лише спілкувався з реабілітантами та виписував рецепти на препарати, які передавав ОСОБА_25 . Час від часу ліки купляв обвинувачений або ОСОБА_26 . Реабілітанти, зокрема ті, що наведені в обвинувальному акті, не могли вільно покинути межі реабілітаційного центру без дозволу інших осіб, у тому числі ОСОБА_23 . Лише приблизно через півроку перебування в центрі, це було можливо. Територія центру була замкнутою, стояли решітки, була охорона, яка складалась із самих реабілітантів. Вийти можливості не було. Іншим реабілітантам могли заборонити ходити, спілкуватися з родичами або іншими особами, а якщо це вже не допомагало, то застосовувалась фізична сила. Так, фізичну силу застосовував ОСОБА_26 або ОСОБА_31 , коли був консультантом, зокрема міг вдарити, скрутити, зв`язати пластмасовими хомутами в офісі. У тих осіб, які потрапляли в центр забирали телефони волонтери, а потім передавались консультантам, які в подальшому надані речі закривали в сейфі. Родичі або близьки могли провідати реабілітантів, однак консультанти або завідувач переконували їх, що їхати поки не потрібно. Один раз отримував грошові кошти від мами ОСОБА_32 , яка перебувала за кордоном і остання здійснила переказ на банківську картку, а саме за перебування в центрі ОСОБА_33 . У подальшому, ці кошти переказав ОСОБА_23 або ОСОБА_24 , або міг зняти та витрати на те, на що останні скажуть. Крім того, зазначив, що повернув ОСОБА_34 частину сплачених нею коштів в розмірі 5000 гривень. Особисті обов`язки обвинуваченого визначав ОСОБА_23 . Спочатку необхідно було повідомляти родичів про оплату, робити закупки, оплачувати комунальні платежі, оплачувати власнику будинку, слідкувати за порядком, проводити розважальні групові заняття. ОСОБА_23 мав блокнот із записами, де була зазначена кожна людина, коли приїхала, яка сума грошей. Заняття проводились волонтерами та консультантами. Волонтерами були колишні реабілітанти, які перебували в центрі від півроку і більше. Консультант, міг давати доручення волонтерам, зокрема, які пігулки та кому саме необхідно дати, кому укол зробити. Так, наприклад, ОСОБА_25 був волонтером, а в подальшому став консультантом. Статус реабілітанта залежав від строку перебування та поведінки. Таким чином, фактично нагляд здійснювався реабілітантами над реабілітантами, які не мали ані медичної освіти, ані сертифікатів, ані дипломів. Лікування проводилось за внутрішнім переконанням цих осіб. У поміщених до центру осіб медичної документації не було, однак ОСОБА_23 та ОСОБА_25 запитували у родичів щодо стану здоров`я, алергії, про алкогольну чи наркотичну залежність, все було зі слів родичів, та наведені обставини не перевірялось. Пам`ятає, що одного разу був один летальний випадок, в кімнаті помер чоловік. Він скаржився на болі в грудній клітині, йому давали заспокійливі, знеболювальні, думали що це болить спина. У подальшому з`ясувалось, що це були проблеми після прийому препаратів. На цей випадок приїздила швидка, однак була незвичайна, спеціальна, яка приїздила за викликом ОСОБА_25 та ОСОБА_23 . На прохання останніх, швидка вказувала причину смерті - серцева недостатність. Це було необхідно, щоб не було повідомлень в поліцію або інші правоохоронні органи. Також, був ОСОБА_35 , якого привезли в центр у дуже сильному алкогольному сп`янінні. Останньому дали препарати, поклали в кімнату, однак на ранок він вже не прокинувся, за ОСОБА_35 догляду не було, перебував з іншими реабілітологами. Для нього також викликали швидку, винесли на вулицю в окреме приміщення, а тіло після забрали. Крім того ОСОБА_4 пояснив, що свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися, оскільки зрозумів помилковість своїх поступків. Зазначив, що не покидав реабілітаційний центр, оскільки ОСОБА_23 запевнив, що все легально, а документація відповідає чинному законодавству. При цьому, боявся, що в іншому випадку могли забрати та закрити в цьому центрі, ураховуючи те, що були такі випадки і з консультантами.

Також, під час доаткового допиту обвинувачений повідомив, що повністю усвідомлював події, які відбувалися у центрі, а саме, що від реабілітаційного центру «наявна тільки назва», оскільки лікарів не було, тільки отримували грошові кошти від родичів. Крім того, зазначив свою роль, яка полягала у слідкуванні за порядком у центрі, контролю за тим, щоб ніхто не втік із центру, повідомленнях про потребу та терміни оплати послуг, які надавав реабілітаційний центр, контролі розподілу коштів за вказівкою ОСОБА_23 . Гроші розподілялися між робітниками центру, також спрямовувались на закупівлю продуктів харчування, пігулок, виплату заробітної плати працівникам центру, сплату комунальних послуг, тощо. Стосовно епізоду з потерпілим ОСОБА_9 зазначив, що він разом з іншою особою приїхали за адресою ОСОБА_8 , двері у квартиру відкрила мати ( ОСОБА_8 ), ОСОБА_36 в той час лежав на підлозі. Обвинувачений повідомив, що вмовляв ОСОБА_9 поїхати до центру та погрожував йому насильством. Також, щодо епізоду з потерпілим ОСОБА_18 зазначив, що був обізнаний про отримання коштів від ОСОБА_17 за реабілітацію ОСОБА_18 . Також, переконаний у тому, що жодні послуги з реабілітації та ресоціалізації у центрі не надавались. Майже відразу усвідомив про незаконний характер діяльності центру, однак, не покидав центр в тому числі через необхідність заробити грошові кошти. У період проходження реабілітації вважав себе потерпілою особою.

2.4. Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду судового провадження були повідомлені належним чином. Проте, заяв або клопотань про розгляд справи за їх відсутності, відкладення розгляду справи, або участі у режимі відеоконференції суду не надали.

Сторони судового провадження щодо розгляду провадження за відсутності потерпілих не заперечували.

2.5. Потерпіла ОСОБА_8 прибула до Хаджиибейського районнного суду міста Одеси та відмовилась від надання показань. Відмова зафіксована журналом судового засідання № 4509650 від 12.05.2025.

2.6. Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_17 у судовому засіданні заперечував щодо скороченого порядку розгляду судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Разом з цим, щодо необхідності вжиття повторних заходів для явки потерпілих, в тому числі свого довірителя - ОСОБА_17 в судові засідання покладався на розсуд суду, про причини неявки ОСОБА_17 не повідомив, судовий розгляд доповнити не бажав. В обґрунтування своєї правової позиції ОСОБА_6 зазначив, що показання обвинуваченого містять протиріччя, носять узагальнений характер та неконкретизовані. Також зазначив, що його довіритель ОСОБА_17 не вважає себе потерпілим. Крім того, всі епізоди є непереконливими, обвинувачений не визнав вину повністю. Просив ОСОБА_4 виправдати за ч. 5 ст. 190 КК України у частині обвинувачення щодо ОСОБА_17 .

3. Висновки суду щодо доведеності винуватості у пред`явленому обвинуваченні.

3.1. При вирішенні питання доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правові позиції Верховного Суду, викладені справі № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387), а також в справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).

Зокрема, рішення суду має відповідати стандарту доведення винуватості - поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом судом з`ясовані ті обставини та перевірено їх тими доказами, які надані учасниками судового провадження та стосуються подій, що у представників потерпілих викликають сумніви та здатні підтвердити або спростувати висунуте обвинувачення.

4. Надані докази на підтвердження висунутого обвинувачення.

4.1. Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечувала щодо обставин подій, викладених в обвинувальному акті, в частині обвинувачення ОСОБА_4 , однак відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України відмовилася давати показання.

Потерпілий ОСОБА_17 в судові засідання для надання показань не з`явився, разом з цим, його представник заперечував обставини, викладені в обвинувальному акті.

4.2. На підтвердження обставин учинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 146 КК України, які відносяться до інкримінованих подій стосовно потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , стороною обвинувачення долучено такі докази:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.11.2023, з якої убачається, що ОСОБА_18 звернувся до другого відділу УПК в Одеській області ДКП НП України з тих підстав, що 01.11.2023 під приводом проведення слідчих дій, особи зайшли до його квартири та надалі відвезли до реабілітаційного центру, чим позбавили його волі;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.02.2024 за участі потерпілого ОСОБА_18 та двох понятих, згідно з яким, потерпілий за рисами та виразом обличчя, повновагої статури впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання потерпілого саме, ця особа працює завідуючим відділення реабілітаційного центру «Diva-Center» та викрала його з місця проживання;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.11.2023, з якої убачається, що ОСОБА_20 звернувся до першого відділу УПК в Одеській області ДКП НП України з тих підстав, що ОСОБА_25 та працівники реабілітаційного центру «Diva-Center» застосували фізичну силу та утримували потерпілого проти його волі;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.11.2023, з якої убачається, що ОСОБА_9 звернувся до першого відділу УПК в Одеській області ДКП НП України з тих підстав, що ОСОБА_25 , ОСОБА_37 , ОСОБА_4 15.09.2023, близько о 16:00 год., із застосуванням фізичної сили незаконного позбавили волі потерпілого та утримували за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі потерпілого ОСОБА_9 та двох понятих, згідно з яким, потерпілий за рисами та виразом обличчя, повноватої статури впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання потерпілого, саме з цією особою останній познайомився в реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі потерпілого ОСОБА_9 та двох понятих, згідно з яким, потерпілий за рисами та виразом обличчя, темного кольору волосся, молодою зовнішністю впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання потерпілого, саме з цією особою останній познайомився в реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі потерпілого ОСОБА_9 та двох понятих, згідно з яким, потерпілий за рисами та виразом обличчя, світлого волосся впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 4. На переконання потерпілого, саме з цією особою останній познайомився в реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі потерпілого ОСОБА_9 та двох понятих, згідно з яким, потерпілий за рисами та виразом обличчя, темно-русявим кольором волосся та молодою зовнішністю впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання потерпілого, саме з цією особою останній познайомився в реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.11.2023, з якої убачається, що ОСОБА_16 звернулася до ДКП НП України в м. Одеса з тих підстав, що 15.10.2023, близько о 22:30 год., невідомі особи викрали потерпілу з місця мешкання, посадили в середину транспортного засобу та відвезли до реабілітаційного центру, де проти волій останньої утримували;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.02.2024 за участі потерпілої ОСОБА_16 та двох понятих, згідно з яким, потерпіла за рисами та виразом обличчя, темного кольору волосся та молодою зовнішністю впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання потерпілої, саме з цією особою остання познайомилася в реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.02.2024 за участі потерпілої ОСОБА_16 та двох понятих, згідно з яким, потерпіла за рисами та виразом обличчя, повновагої статури впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання потерпілої, саме з цією особою остання познайомилася в реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.02.2024 за участі потерпілої ОСОБА_16 та двох понятих, згідно з яким, потерпіла за рисами та виразом обличчя, темно-русявим кольором волосся та молодою зовнішністю впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 3. На переконання потерпілої, саме з цією особою остання познайомилася в реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.02.2024 за участі потерпілої ОСОБА_16 та двох понятих, згідно з яким, потерпіла за рисами та виразом обличчя, світлим волоссям впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 4. На переконання потерпілої, саме з цією особою остання познайомилася в реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.11.2023, з якої убачається, що ОСОБА_38 звернувся до ДКП НП України в м. Одеса, з тих підстав, що приблизно з червня-липня 2023 року, невідомі особи примусово утримують потерпілого проти його волі в реабілітаційному центрі, за адресою м. Одеса, вул. Віважних, буд. 1/6, де позбавляють можливості виходу, забрали всі документи та ключі від квартири;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.11.2023, з якої убачається, що ОСОБА_14 звернувся до першого відділу УПК в Одеській області ДКП НП України, з тих підстав, що ОСОБА_25 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , 30.07.2023, із застосуванням фізичної сили незаконного позбавили волі потерпілого та утримували в реабілітаційному центрі;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2024 за участі потерпілого ОСОБА_14 та двох понятих, згідно з яким, потерпілий за рисами та блідим виразом обличчя, темно-русявого кольору волосся, молодою зовнішністю та голубима очима впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання потерпілого, саме з цією особою останній познайомився в реабілітаційному центрі, що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6, у той час, коли проходив реабілітацію;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2024 за участі потерпілого ОСОБА_14 та двох понятих, згідно з яким, потерпілий за рисами та виразом обличчя, білим волоссям, невеликим зростом, приблизно до 1,65 м. впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 4. На переконання потерпілого, саме ця особа є матір`ю особи, на ім`я ОСОБА_41 , та за його відсутності є головною, керує процесами всього центру. Оскільки всі робітники центру звітують та виконують вказівки цієї особи;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2024 за участі потерпілого ОСОБА_14 та двох понятих, згідно з яким, потерпілий за рисами та виразом обличчя, поголеною головою, повною статурою впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання потерпілого, саме ця особа приїхала до його місця мешкання, застосувала фізичну силу та ввела невідому речовину. Після цього, потерпілого було доставлено до будинку, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6 , де бачив, як ця особа була завідуючим відділення центру, під час телефонних дзвінків повідомляла родичам пацієнтів неправдиву інформацію;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.02.2024, з якої убачається, що ОСОБА_8 звернулася до СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, з тих підстав, що у період часу з 21.10.2021 до 25.09.2023, невстановлені особи реабілітаційного центру «Diva-Center», під приводом надання послуг з реабілітації її сина, заволоділи грошовими коштами;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі потерпілої ОСОБА_8 та двох понятих, згідно з яким, потерпіла за рисами та формою обличчя, повною статурою впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 3. На переконання ОСОБА_8 , саме ця особа працює завідуючим реабілітаційного центру «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6, та 25.09.2023 приїхала за ОСОБА_9 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі потерпілої ОСОБА_8 та двох понятих, згідно з яким, потерпіла за рисами та формою обличчя, русявим кольором волосся та молодою зовнішністю впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання ОСОБА_8 , саме ця особа працює у реабілітаційного центру «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6, та є її керівником;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.02.2024, з якої убачається, що ОСОБА_15 звернулася до СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, з тих підстав, що 14.10.2023, невстановлені особи реабілітаційного центру «Diva-Center», під приводом надання послуг з реабілітації її сестри, заволоділи грошовими коштами;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2024 за участі потерпілої ОСОБА_15 та двох понятих, згідно з яким, потерпіла за рисами та формою обличчя, білим кольором волосся, невеликим зростом, близько 1,65 метри, впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 4. На переконання ОСОБА_15 , саме з цією особою мала зустріч у реабілітаційному центрі «Diva-Center», що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6, де остання представилась керівником;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2024 за участі потерпілої ОСОБА_15 та двох понятих, згідно з яким, потерпіла за рисами та формою обличчя, повною статурою впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання ОСОБА_15 , саме з цією особою спілкувалась по мобільному телефону, та останній з місця мешкання потерпілої забирав сестру;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.02.2024, з якої убачається, що ОСОБА_17 звернувся до СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, з тих підстав, що 04.11.2023, невстановлені особи реабілітаційного центру «Diva-Center», під приводом надання послуг з реабілітації його сина ОСОБА_18 , шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі ОСОБА_17 та двох понятих, згідно з яким, останній за рисами та формою обличчя, повною статурою, зростом, близько 1,75 м, впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1. На переконання ОСОБА_17 , саме з цією особою спілкувався по мобільному телефону, та останній з місця мешкання забирав сина ОСОБА_17 . Також, біля реабілітаційного центру, що за адресою м. Одеса, вул. Відважних, буд. 1/6 , вказана особа отримувала від ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 25 000 гривень;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі свідка ОСОБА_42 та двох понятих, згідно з яким, останній за рисами та формою обличчя, білим кольором волосся, зростом, близько 1,65 м, впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 4. Як повідомив ОСОБА_42 , останній познайомився з вказаною особу у 2021 році, яка повідомляла, що є позиціонує себе керівником медичного центру, який бажала відкрити;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2024 за участі свідка ОСОБА_42 та двох понятих, згідно з яким, останній за рисами та формою обличчя, темно-русявим кольором волосся та молодою зовнішністю впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1. Як повідомив ОСОБА_42 , останній познайомився з вказаною особу у 2021 році, а саме під час укладання договору оренди приміщення;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.02.2024 за участі свідка ОСОБА_7 та двох понятих, згідно з яким, остання за рисами та формою обличчя, темно-русявим кольором волосся та молодою зовнішністю впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 4. Як повідомила ОСОБА_7 , остання познайомилась з вказаною особу у 2021 році, а саме під час укладання договору оренди приміщення;

4.3. На підтвердження обставин, наведених в п. 1.1., 1.3., щодо учинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 146 КК України, прокурор відмовився від виклику свідків у судове засідання та їх допиту безпосередньо судом, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки ОСОБА_4 визнає свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях у повному обсязі та беззаперечно підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті.

Стороною захисту докази не надавались, як і не було заявлено клопотань про допит свідків сторони обвинувачення в суді, ураховуючи позицію підзахисного - ОСОБА_4 .

Представники потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_43 та потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_17 письмових доказів не надали. Клопотань або заяв про допит свідків у суді надано не було.

Відповідно до положень п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України згідно з засадою диспозитивності - сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

5. Висновки суду на підставі оцінки доказів наданих сторонами.

5.1. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

5.2. Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та є спроможними на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

5.3. Інші документи, які надані стороною обвинувачення не є доказами. Оскільки, матеріали досудового розслідування складаються здебільшого з документів, але не всі вони є доказами. Зокрема, вони складаються з процесуальних рішень, які прийняті слідчим та прокурором під час досудового розслідування, супровідних листів, тощо. Тому вони є іншими документами, які надають певні статуси чи визначають певні процедури, а також містять відомості щодо особистості обвинуваченого.

Отже, лише ті документи, які відповідають вимогам статей 84, 99 КПК України можуть бути оцінені судом в порядку, визначеному статтею 94 КПК України, відповідно суд їх не оцінював згідно з положеннями ст. 94 КПК України.

5.4. Суд не давав оцінки показанням ОСОБА_4 щодо конкретних осіб, разом із якими за наданими ОСОБА_4 показаннями останній учинив кримінальні правопорушення, оскільки ці особи не були присутніми під час судового розгляду (не є обвинуваченими в межах цього судового провадження) та їм не надано можливості представляти свою позицію - здійснювати захист. Саме з цих підстав суд виключив зі змісту доведеного обвинувачення відомості про таких осіб та зазначив, що судом ці особи не встановлені.

5.5. Як видно з наданих доказів, зокрема показань, які надані обвинуваченим (п. 2.2.), останній повністю визнав обставини, що вказані в обвинувальному акті, та наведені судом в п. 1.1, 1.3. рішення.

Суд урахував позицію представників потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_17 про те, що потерпілі не вважають себе постраждалими внаслідок шахрайський дій осіб, які представлялись співробітниками реабілітаційного центру «Діва Центр», оскільки відносини мали цивільно-правових характер та надавались послуги з реабілітації та ресоціалізації нарко та алкозалежних осіб. При цьому, в обґрунтування наведеної позиції, потерпілі просили урахувати, що аналогічну позицію мають й інші потерпілі, а отже відсутня подія кримінального правопорушення.

5.6. Разом з цим, з урахуванням висновків, наведених в п. 5.1.-5.5., на переконання суду надані докази (розділ. 4) спростовують версію потерпілих щодо відсутності події кримінального правопорушення, ураховуючи й те, що останні були ініціаторами здійснення досудового розлсідування у кримінальному провадженні.

Так, 28.02.2024 ОСОБА_8 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомелення про вчинення злочину, зверталась до органу досудового рослідування за фактом того, що невстановлені особи реабілітаційного центру «Діва-Центр», під приводом нгаданян послуг з реабілітації її сина ОСОБА_9 , заволоділи її грошовими коштами. За аналогічних підстав, 04.11.2023 ОСОБА_17 звертався до органу досудового розслідування та був ініціатором проведення досудового розслідування, зокрема з приводу незаконного поміщення та викрадення його сина ОСОБА_18 .

5.8. Також, слід зауважити, що за фактом викрадення, поміщення та утримання осіб у приватному будинку, під виглядом реабілітаційного центру, та, як наслідок, заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами до органу досудового розслідування звертались й інші особи, у тому числі іх родичі, близькі та/або знайомі. З цих підстав, суд погоджується із тим, що інкриміновані події носили організований, системний характер, а відносини між ОСОБА_4 та іншими невстановленими судом особами були стійкими та тривалими.

Надаючи оцінку наведеним обставинами варто урахувати, що потерпілими та їх представниками на підтвердження своєї позиції не було надано доказів в спростування версії сторони обвинувачення, а суд позбавлений самостійно здійснювати збирання доказів, оскільки в такому випадку буде позбавлений статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 заява № 16347/02).

Однак, у зв`язку з неприбуттям у судове засідання потерпілих, та відмовою потерпілої ОСОБА_8 від надання показань, суд позбавлений можливості перевірити та надати оцінку таким показанням, шляхом співставлення їх з наданими доказами сторони обвинувачення (оскільки іншими учасниками судового провадження доказів надано не було).

5.9. Крім того, суд ураховує, що потерпілі, окрім звернення до органу досудового розслідування з приводу учинення кримінального правопорушення, приймали участь у слідчо-розшукових діях, впізнавали осіб, про яких ОСОБА_4 повідомляв у показаннях в судовому засіданні.

Ураховуючи наведені позиції сторін та сукупність оцінених доказів, як і зроблених на підставі них висновків, на переконання суду надані та досліджені докази є логічними, послідовними та такими, що підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті, а отже і подію кримінального правопорушення.

5.10. Представником потерпілого ОСОБА_6 подано клопотання про визнання доказів недопустимими.

Судом ретельно досліджено подане клопотання та відомості, які містяться в ньому. Так, у клопотані представник потерпілого просить визнати недопустимими доказами протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.02.2024р. потерпілому ОСОБА_18 та від 27.02.2024р. потерпілому ОСОБА_17 посилаючись на те, що:

- протоколи надруковані з використанням технічних засобів (дата, час проведення слідчої дії, номер фото особи, ознаки впізнання);

- в протоколах не надруковані, а вписані ручкою реквізити (час проведення слідчої дії, анкетні дани понятих);

- відсутній рукописний текст від імені потерпілих;

- дата проведення пред`явлення для впізнання від 27.02.2024 не корелюється із датою прийняття заяви потерпілого і постановою про визнання потерпілим;

- потерпілий ОСОБА_17 є неписемним.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Стаття 228 КПК України визначає порядок та умови проведення такої слідчої дії як пред`явлення особи для впізнання.

Зокрема, перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу (частина 1 ст. 228 КПК України).

У відповідних протоколах наведено сукупність ознак, за якими потерпілі впізнали осіб.

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. (частина 6,7 ст. 228 КПК України).

В усіх протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками було пред`явлено чотири фотознімка осіб, схожих у тілобудові, рисах обличчя, зачісці, одязі та віці.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 231 КПК України про проведення пред`явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп. Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред`являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі якщо пред`явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред`явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

В протоколах пред`явлення особи для впізнання наявні фотографії громадян у кількості чотирьох осіб, серед яких потерпілі впізнали особу як таку, що викрала потерпілого з місця проживання та отримала грошові кошти за курс лікування. Всі протоколи підписані потерпілими за наслідками проведення відповідної слідчої дії в присутності понятих.

Стосовно неможливості складання протоколу друкованим текстом з використанням технічних засобів, можливістю або неможливістю вписання ручкою певних реквізитів протоколу, необхідності зазанчення рукописного тексту, то статтею 228 КПК України не наведено імперативних приписів неможливості таких дій, вирішальне значення має дотримання процедури пред`явлення особи для впізнання, в тому числі і стосовно схожих осіб, які демонструються, в даному випадку потерпілим. З протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками вбачається надання для огляду чотирьох осіб, які зовні, розміщені в однаковому положенні на фотознімках, а тому сумнівів вважати недотримання процесуального порядку судом не вбачається.

Згідно з клопотанням представника потерпілого також ставиться питання про недопустимість протоколу пред`явлення для впізнання від 27.02.2024, оскільки заява про вчинене кримінальне правопорушення та постанова про визнання потерпілим датовані 28.02.2024.

З огляду на те, що у протоколі наявні фотографії громадян у кількості чотирьох осіб, серед яких потерпілий впізнав певну особу за сукупністю ознак, протокол підписаний потерпілим за наслідками проведення відповідної слідчої дії в присутності понятих, жодних зауважень з боку потерпілого, в тому числі і стосовно наявності або відсутності у нього статусу потерпілого, протокол не містить, у суду відсутні сумніви щодо недотримання процесуального порядку, встановленого КПК України.

Твердження ОСОБА_6 стосовно неписемності ОСОБА_17 не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, зокерма, потерпілий ОСОБА_17 для надання показань не з`явився, безпосередньо не підтвердив або не спростував зазначені обставини. Крім того, суд надає оцінку навяним в матеріалах справи повноваженням представника потерпілого ОСОБА_6 , а саме копії договору про надання првової допомоги №06/09/24-1 від 06.09.2024, який підписаний власноручно ОСОБА_17 та його аутентичність засвідчена підписом ОСОБА_6 .

Отже, пред`явлення особи для впізнання у вказаному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог ст. 228 КПК України, а тому підстав для визнання протоколів недопустимими доказами не вбачається.

6. Підстави, з яких суд не досліджує певні докази, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

6.1 Слід урахувати, що при вирішенні питання про порядок і обсяг дослідження доказів у справі, судом ураховано позицію представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_44 та представника потерпілого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_6 , які просили суд дослідити всі докази у справі.

З урахуванням наведеного, та з метою правильного визначення порядку і обсягу дослідження доказів у справі, з`ясування позиції потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , суд ухвалив допитати потерпілих, обвинуваченого, дослідити письмові докази, допитати свідків та відкладав розгляд справи для допиту потерпілих у судовому засіданні, під час якого можливо було б з`ясувати позицію останніх щодо обставин, які вони оспорюють.

Однак, потерпілий ОСОБА_17 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом спрямування повісток за відомою адресою АДРЕСА_15 , а також через свого представника, в судове засідання жодного разу не прибув, заяв про відкладення не надав, як і доказів неможливості взяти участь у судовому засіданні, зокрема у режимі відеоконференції. При цьому, конверти повертались на адресу суду не вручиними з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також, потерпіла ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи шляхом спрямування повісток за відомою адресою АДРЕСА_12 , а також через свого представника, у судове засідання не прибула, заяв про відкладення не надала, як і доказів неможливості взяти участь у судовому засіданні, зокрема у режимі відео конференції. Як убачається з рекомендованих поштових повідомлень ОСОБА_8 отримувала повістки про виклик у судові засідання особисто. У судовому засіданні, яке відбулось 12.05.2025 відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України ОСОБА_8 відмовилася давати показання.

При вирішенні питання порядку та обсягу доказів, що підлягають дослідженню, суд ураховує, що відповідно до абзацу 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У своєму рішенні Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Судом вживались заходи щодо встановлення оспорюваних представниками потерпілих обставин, зокрема шляхом їх виклику та отримання відповідних показань. Однак, у судові засідання, 22.04.2025, 27.05.2025, 16.06.2025 та 07.07.2025, потерпілі не прибули, ураховуючи й те, що обов`язок забезпечення участі вказаних осіб було покладено судом на їх представників - ОСОБА_45 та ОСОБА_6 . Між тим, відповідно до статей 22, 26 КПК України, згідно з загальними принципами змагальності та диспозитивності, потерпілі не здійснили відстоювання своєї позиції у справі, оскільки не з`явилась за викликом суду, а отже неодноразове неприбуття останніх у судові засідання суд уважає як виявлення їх правової позиції - відсутність заперечень щодо обставин, викладених в обвинувальному акті.

Суд урахував, що представником потерпілого ОСОБА_17 - адвокатом ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_8 були долучені письмові заперечення щодо таких обставин, проте, як було наведено, суд позбавлений можливості перевірити письмові пояснення ввказаних осіб, оскільки такі пояснення (показання) мають бути надані у суді, а рішення, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, може бути обґрунтоване лише на показаннях, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання. Також, суд не може брати до уваги пояснення представника потерпілого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_6 в частині потерпілого ОСОБА_18 , оскільки ОСОБА_6 не представляє інтереси останнього.

З аналізу положень ст. 55, 57 КПК України, участь потерпілого є його правом, а не обов`язком, якщо інше не визначено законом або не визнано судом як необхідне для забезпечення правосуддя. У випадку, коли сторона обвинувачення та сторона захисту не наполягає на присутності потерпілого, неявка потерпілого не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку із цим, оскільки потерпілі неодноразово не прибули у судове засідання, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а учасники судового провадження просили суд не досліджувати інші докази, крім показань обвинуваченого та процесуальних документів, оскільки обставини цього кримінального провадження безпосередньо в судовому засіданні не оспорюються, на переконання суду, з метою забезпечення розумності строків розгляду судового провадження, що є гарантією на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950), розгляд судового провадження слід провести за відсутності потерпілих осіб.

6.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті. Беручи до уваги наведені висновки, а також й те, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження (надані показання обвинуваченого), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

6.3. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

6.4. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, надані прокурором, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), вчиненому організованою групою, та ч. 3 ст. 146 КК України, а саме у незаконному викраденні та позбавленні волі людини, вчиненому з корисливих мотивів, організованою групою.

7. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання

7.1. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та активне сприяння розкриттю злочину.

7.2. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, у вчиненому каявся, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії обвинуваченого, як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення та вибачився перед потерпілою), а отже є підставою для врахування таких дій як обставину, що пом`якшує покарання.

7.3. За наявності щирого каяття особи не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству, повідомлення фактів у справі, надання інших відомостей про власну кримінальну діяльність, діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину. Суд надає оцінку діям обвинуваченого як активним, певним чином ініціативним, а тому визнає активне сприяння розкриттю злочину обставино, яка пом`якшує покарання.

Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18).

7.5. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

8. Мотиви призначення покарання.

8.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

8.2. Суд дійшов висновку, що діяння обвинуваченого необхідно кваліфікувати: за ч. 5 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою; за ч. 3 ст. 146 КК України, як незаконне викрадення та позбавленні волі людини, вчиненому з корисливих мотивів, вчинене організованою групою.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та тяжким злочином. Також, суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який не судимий, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має вищу освіту, за даними наявної документації наразі на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є особою молодого, призивного віку.

Суд також бере до уваги і наведені в розділі 7 обставини, що пом`якшують покарання.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69-1 КК України, не встановлено.

Оцінюючи доводи як сторони обвинувачення так і захисту, зокрема дії обвинуваченого, а також підстави їх виникнення, суд погоджується зі стороною обвинувачення про наявність підстав для застосування в даному випадку положень ст. 69 КК України.

При цьому положення ст. 69 КК України визначають, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають знаходитися у зв`язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час та після його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.

Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України, при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Як вже наведено, під час розгляду судом було встановлено, що наявні дві обставини, що пом`якшують покарання та відсутні обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого. Зокрема, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину. Щире каяття, як таке, характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, полягає в тому, що обвинувачений відверто засуджує свою поведінку, визнає свою провину, висловлює щирий жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. Активне сприяння розкриттю злочину полягає у добровільній допомозі слідству, повідомленні правоохоронним органам, суду фактів у справі, надання відомостей про власну кримінальну діяльність, діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину. Суд враховує негативне ставлення обвинуваченого до вчиненого, беззаперечно активну та ініціативну поведінку задля сприяння розкриттю злочину, що на думку суду істотно знижує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Також варто урахувати, що метою призначення певного виду та строку покарання є не лише покарання особи, а й виправлення. При цьому, кожна особа має право розраховувати на те, що призначене їй покарання вона не лише здатна відбути, а й отримати шанс на ресоціалізацію.

Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_46 , таке покарання:

- за ч. 3 ст. 146 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 190 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у вигляді 4 (чотирьох) років та 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ч. 1 ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати до ОСОБА_4 при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд призначає остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та визначає ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскацієї майна.

Відповідно до постанови Пленуму ВС України № 7 від 25.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на ст. 69 КК України.

8.3. Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Суд вважає, що щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення обвинуваченим наслідків своїх дій, осуд протиправної поведінки, наявність погроз, викликаних його активною поведінкою з боку інших осіб, молодий вік, здобуття вищої освіти, скоєння злочину вперше, відсутність судимостей, можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням відносно ОСОБА_4 , оскільки не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Отже, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. ст. 75,76 КК України.

Суд дійшов висновку звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 (три) роки, за умови, що він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Крім того суд вважає, що відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 необхідно покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або перебування; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

8.4. Відповідно до статті 77 КК України, у зв`язку із звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, суд не призначає йому додаткове покарання у виді конфіскації майна.

9. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

9.1. Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд враховує, що 01.04.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло за місцем проживання, а саме за адресою АДРЕСА_19 , який діяв до 23.08.2024, тобто до дня, коли домашній арешт почав полягати у забороні залишати вказане місце проживання у нічний час - з 21:00 год. до 07:00 год.

Стаття 72 КК України не містить заборони зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України.

З цих підстав, у порядку ст. 72 КК України слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, а саме з 01.04.2024 до 22.08.2024 (оскільки 23.08.2024 цілодобовий домашній арешт було змінено на заборону залишати вказане місце проживання у нічний час - з 21:00 год. до 07:00 год), відповідно до положень ст. 72 КК України, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 починаючи з 23.08.2024 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло за адресою АДРЕСА_2 , кожного дня з 21:00 год. до 07:00 год. наступного дня, із зобов`язанням з`являтися за першою вимогою до суду, а також покладено обов`язки: не покидати місця проживання в межах часу заборони, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками і потерпілими у цьому кримінальному провадежнні. Отже, оскільки суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 , а також міри призначеного покарання, наведений запобіжний захід слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

9.2. Ураховуючи положення ч. 3 ст. 26 КПК України, процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні в частині обвинувачення ОСОБА_4 відсутні.

9.3. Потерпілими у кримінальному провадженні визнано ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

9.4. Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлено.

Керуючись статтями 7, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 146 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 190 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у вигляді 4 (чотирьох) років та 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Зарахувати в якості відбутого за цим вироком покарання, строк перебування ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом, починаючи з 01.04.2024 до 22.08.2024, виходячи з положень ст. 72 КК України, що 3 (трьом) дням цілодобового домашнього арешту відповідає 1 (один) день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 3 (три) роки, за умови, що він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або перебування;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін, а саме домашній арешт, який полягає у забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 21:00 до 07:00 год. із зобов`язанням прибувати за першою вимогою до суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з випробувальним строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 08 липня 2025 року.

Суддя ОСОБА_1