Вирок № 128731935, 09.07.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5227/25

провадження № 1-кп/753/1490/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024105020001679 від 13.11.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

встановив:

1. До Дарницького районного суду м. Києва 14 березня 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024105020001679 від 13.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

2. Висунуте обвинувачення суд вважає доведеним, та відповідно до якого ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він 13 листопада 2024 року, приблизно о 15 год. 00 хв., йшовши з роботи додому, стежкою через лісопаркову зону, поряд з метро «Бориспільська» Дарницького району міста Києва, проходячи по дорозі, де в прикопі землі побачив згорток, обмотаний жовто-зеленою ізолентою та у цей час у нього виник протиправний умисел, направлений на зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту.

Після цього, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, підняв цей згорток та поклав до правої маленької кишені штанів, у які він був одягнений, тим самим розпочав зберігати при собі психотропну речовину для власного споживання, без мети збуту.

У цей день, приблизно о 15 год. 50 хв., ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції за адресою: м. Київ, вул. Ялинкова, 60/1, у якого у подальшому, під час особистого обшуку, було виявлено та вилучено згорток обмотаний ізолентою жовто-зеленого кольору, всередині з прозорим поліетиленовим пакетом з пазовим замком, в якому кристалічна речовина білого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,470 г, яку ОСОБА_5 умисно, незаконно, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ від 03.06.2009 № 589, зберігав, без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

3. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе за ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 13 листопада 2024 року, приблизно о 15 год. 00 хв., поряд з метро «Бориспільська» Дарницького району міста Києва, проходячи по дорозі, де в прикопі землі побачив згорток, обмотаний жовто-зеленою ізолентою та у цей час у нього виник протиправний умисел, направлений на зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, підняв цей згорток та поклав до правої маленької кишені штанів, у які він був одягнений, тим самим розпочав зберігати при собі психотропну речовину для власного споживання, без мети збуту. У цей день, приблизно о 15 год. 50 хв., був затриманий працівниками поліції за адресою: м. Київ, вул. Ялинкова, 60/1, у якого у подальшому, під час особистого обшуку, було виявлено та вилучено згорток обмотаний ізолентою жовто-зеленого кольору, всередині з прозорим поліетиленовим пакетом з пазовим замком, в якому кристалічна речовина білого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,470 г, яку він зберігав, без мети збуту. Про вчинене щиро шкодує.

4. Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

5. Судовий розгляд проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому, який надав суду ствердну згоду із запропонованим порядком.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів тощо.

6. Вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.

7. Отже, щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як незаконне зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

8. При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

8.1 Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: раніше судимий, молодого віку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має дві вищі освіти, працював не офіційно, має постійне місце проживання, страждає на ря тяжких невиліковних хвороб, у тому числі на туберкульоз (відкрита форма) тощо.

8.2 Обставина, яка пом`якшує покарання, є щире каяття. Ця обставини була вказана й в обвинувальному акті, з наявністю якої суд погоджується.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

8.3 З урахуванням встановлених даних про особу обвинуваченого, остаточне покарання судом буде визначено за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, та позиції прокурора, висловленої під час судових дебатів.

8.3.1 Так, ОСОБА_5 засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, у зв`язку з чим підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України.

При цьому на підставі положень ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушень складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

8.3.2 Також ОСОБА_5 засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, із звільненням від його відбування на підставі статей 75, 76 КК України з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік, у зв`язку з чим підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України.

При цьому суд має послатися на висновок щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17, провадження № 51-3600кмо20).

З якого вбачається, що якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.

Отже, у цьому випадку покарання, призначене ОСОБА_5 за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року складанню з покаранням за цим вироком за правилами ч. 4 ст. 70 КК України не вимагається і попередній вирок слід виконувати самостійно.

8.3.3 Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, із звільненням від його відбування на підставі статей 75, 76 КК України з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік.

Однак, із врахуванням тієї обставини, що злочин за цим кримінальним провадженням вчинено під час відбування цього іспитового строку за попереднім вироком, то остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід визначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

9. Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду у цьому кримінальному провадженні не обирався.

10. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

11. Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, призначених йому цим вироком та вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року у виді позбавлення волі на строк один рік та у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, виконувати самостійно.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, від відбування якого він звільнений на підставі статей 75, 76 КК України з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік, виконувати самостійно.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року та остаточно ОСОБА_5 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік два місяці.

Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду у цьому кримінальному провадженні не обирався.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день тримання під вартою, а саме один день 13 листопада 2024 року (день фактичного затримання та звільнення).

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання обвинуваченого у порядку виконання цього вироку.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у провадженні, а саме за проведення експертизи матеріалів, речовин і виробів (висновок експерта від 21 листопада 2024 року № СЕ-19/111-24/66922-НЗПРАП) у розмірі 3 183,60 грн.

Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме: мобільний телефон повернутий обвинуваченому під зберігальну розписку, залишити останньому як власнику за належністю; психотропну речовину PVP, масою 0,470 г, передану на зберігання до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 221554), знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6