Рішення № 128730070, 02.07.2025, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1740/24

Провадження № 2/293/121/2025

02 липня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ СПРАВИ

18.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом, за змістом якого просить визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Малинівка Черняхівського району Житомирської області, терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Позов обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Малинівка Черняхівського району Житомирської області, померла ОСОБА_5 , після смерті якої залишився житловий будинок в АДРЕСА_1 . З метою прийняття спадщини позивач звернулась до нотаріуса, однак, нотаріус своєю постановою від 19.07.2024 відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку для прийняття спадщини. Позивач зазначає, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку із тривалою хворобою та часто перебувала на стаціонарному лікуванні.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.12.2024 справа №293/1740/24 передана на розгляд судді Збаражському О.М.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 19.12.2024 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків позову.

06.01.2025 на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2024, позивач ОСОБА_1 06.01.2025 сплатила судовий збір за подання позову до суду.

08.01.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2025.

04.02.2025 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України, суд постановив відкласти підготовче засідання на 06.03.2025.

28.02.2025 на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2025 на адресу суду надійшла інформаційна довідка із Спадкового реєстру та копія спадкової справи, заведена до майна ОСОБА_5

06.03.2025 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України, суд постановив відкласти підготовче засідання на 20.03.2025.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.03.2025 замінено відповідача Черняхівську селищну раду Житомирського району Житомирської області на належного відповідача - ОСОБА_4 . Підготовче засідання відкладено на 17.04.2025.

07.04.2025 відповідачем ОСОБА_4 поданий відзив на позовну заяву.

17.04.2025 підготовче засідання відкладено на 14.05.2025 у зв`язку із перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні.

14.05.2025 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України, суд постановив відкласти підготовче засідання на 22.05.2025.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 22.05.2025 підготовче провадження по справі закрито. Розгляд справи по суті призначений на 02.07.2025.

02.07.2025 позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала з підстав викладених у відзиві на позов.

02.07.2025 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками позивача зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Малинівка Черняхівського району Житомирської області у віці 64 роки ОСОБА_5 померла (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки лікаря від 16.12.2024, позивач ОСОБА_1 , 1979 р.н., у період з 07.05.2004 по 18.05.2004 перебувала на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні з діагнозом вегето-судинна дистонія по змішаному типу, вузловий зоб І ст., з 16.09.2004 лікувалась у невролога з діагнозом астено-невротичний синдром (а.с.13).

Згідно витягу, сформованого 15.05.2023 Черняхівською територіальною громадою за №2023/003701649 вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 14.08.1995 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.114).

19.07.2023 державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав пропуску нею шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_1 . Черняхівською державною нотаріальною конторою до майна померлої заведена спадкова справа №84/2022.

Згідно матеріалів спадкової справи, спадщину, що відкрилась до майна померлої ОСОБА_5 прийняла її онука ОСОБА_4 , згідно заяви поданої державному нотаріусу 06.07.2022 (а.с.43).

В матеріалах спадкової справи міститься виписка з погосподарської книги виданої Стиртівським старостинським округом Черняхівської селищної ради за №49 від 15.06.2022, згідно якої вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно актового запису №5 від 18.02.2004 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_5 у вказаному житловому будинку були зареєстровані та проживали: онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.47).

06.07.2022 державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Безпалюк Світлані Вікторівні видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Федорівське» с.Федорівка Черняхівського району Житомирської області, розміром 4,00 в умовних кадастрових гектарах (а.с.48).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статей 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1223, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Згідно зі статтями 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилається на наявність обставин, які перешкоджали їй своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та зазначила, що у встановлений законом шестимісячний строк вона не звернулась до нотаріуса з відповідною заявою, у зв`язку із тривалою хворобою та стаціонарним лікуванням.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 318/1037/15, від 21 жовтня 2019 року в справі № 662/1724/18, від 24 січня 2020 року в справі № 192/1663/17.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

У постановах від 11 липня 2018 року в справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Отже, враховуючи зазначене, суд визнає причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме перебування позивача на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 07.05.2004 по 18.05.2004 з діагнозом вегето-судинна дистонія по змішаному типу, вузловий зоб І ст., та лікування у невролога з 16.09.2004, неповажними, оскільки вони не є такими, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця щодо подання у передбачений законом строк заяви про прийняття спадщини.

У той же час, суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року у справі №191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи в санаторії тощо).

Згідно витягу з реєстру Черняхівської територіальної громади №2023/003701649 від 15.05.2023, позивач з 14.08.1995 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , тобто на час відкриття спадщини ОСОБА_5 позивач була зареєстрована за адресою проживання спадкодавця (а.с.114).

У паспорті позивача ОСОБА_1 , виданому Черняхівським РВ УМВС України в Житомирській області від 02.08.2002, наявна відмітка від 14.08.1995 про реєстрацію місця проживання за адресою: с.Малинівка (а.с.5).

Відповідно до п. 3.21, 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року надано роз`яснення про те, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач не заявляла про відмову від спадщини, зареєстроване місце проживання позивача співпадає із зареєстрованим місцем проживання спадкодавця, у паспорті позивача відсутня відмітка про адресу реєстрації, яка б співпадала з місцем проживання спадкодавця, постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що вона не прийняла спадщину після смерті матері у порядку та строк встановлений чинним законодавством України, тому належним способом захисту права позивача на спадщину є встановлення факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21.)

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене, позивачем обраний неефективний спосіб захисту прав, а тому позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягають задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок дій позивача, які виразились у невчасному зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

зареєстрована адреса проживання:

АДРЕСА_2

РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач:

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

зареєстрована адреса проживання:

АДРЕСА_2 ,

РНОКПП НОМЕР_3

Повне рішення складено та підписано 09.07.2025.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ