Рішення № 128729898, 09.07.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/2599/25

провадження №2/279/1322/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2025 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючогосудді Пацко О.О..

при секретарі Гончарової Ю.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ "Бізнес позика" звернувся досуду ізпозовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 32260,80 гривень та 2422,40 гривень судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №491905-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 вищевказаного договору ТОВ «Бізнес Позика» надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,16395 процентів за кожен день користування кредитом.

До теперішнього часу ОСОБА_1 заборгованість за договором №491905-КС-001 не сплатив, внаслідок чого , станом 31.03.2024 за ним утворилась заборгованість в розмірі 32260,80 грн, з яких: 10000,00 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту, 20760,80 грн,. прострочена заборгованість за процентами; 1500,00 грн. прострочена заборгованість за комісією.

Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимлги визнає частково, а саме в частині стягнення з нього тіла кредиту в сумі 10000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог просить відмовити.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому просить позов задоволити в повному обсязі, оскільки наданий розрахунок заборгованості грунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 05.03.2024 року між ТОВ "БізнесПозика" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 491905-КС-001про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10000,00 грн., строком на 16 тижні (113 днів), тобто до 25.06.2024 року, зі сплатою 0.98 процентів за кожен день користування кредитом.

Згідно графіку платежів сума процентів за користування кредитом за період з 05.03.20204 по 25.06.2024 року становить 9540,00 грн. (а.с.18).

ТОВ "БізнесПозика" свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (а.с.38).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом Украiни «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реестрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання кредиту №491905-КС-001від 05.03.2024 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором - UA8189.

Відповідно до п.7 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Оскільки, відповідач порушив умови договору, станом на 31.03.2024 за ним утворилась заборгованість в розмірі 32260,80 грн, з яких: 10000,00 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту, 20760,80 грн,. прострочена заборгованість за процентами ; 1500,00 грн. прострочена заборгованість за комісією.

При визначеннірозміру відсотків, які підлягають тягненню звідповідача закредитним договором,судом враховано,що відповіднодо частинипершої статті1048та частинипершої статті1054 ЦК Україникредитодавець маєправо наодержання відпозичальника процентів від сумикредиту, розмір і порядок одержанняяких встановлюються договором.Отже,припис абзацу2частини першоїстатті 1048ЦК Українипро щомісячнувиплату процентівдо дняповернення позикиу разівідсутності іншоїдомовленостісторінможе бутизастосований лише у межах погодженого сторонамистроку кредитування, що узгоджується з висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року, у справі 910/4518/16.

А відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.

Крім того, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії в сумі 1500 грн. оскільки комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (60.57%).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товаристваз обмеженою відповідальністю "Бізнеспозика"заборгованість задоговором пронадання кредиту №491905-Кс-001 від 05.03.2024 року станом на 25.06.2024 року в розмірі 19540 ( дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень та 1467,25 гривень судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика » (місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411 , ЄДРПОУ 41084239)

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Коростенського

міськрайонного суду О.О.Пацко