Ухвала суду № 128722822, 03.07.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 428/7964/15

№ 4-с/183/27/25

У Х В А Л А

03 липня 2025 року Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В., розглянувши матеріали скарги адвоката Калинич Оксани Іллівни, поданої в інтересах боржника - ОСОБА_1 , на постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про арешт коштів боржника від 02.04.2025 року, -

в с т а н о в и в:

30.06.2025 року канцелярією Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, через систему «Електронний суд», зареєстровано скаргу адвоката Калинич Оксани Іллівни, подану в інтересах боржника ОСОБА_1 , у якій повноважний представник просить:

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 02.04.2025 року ВП 74821834 про накладення арешту на грошові кошти, що надходять на пенсійний рахунок на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN рахунку НОМЕР_2 , який відкритий в Філія Закарпатське управління АТ «Ощадбанк»;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. зняти арешт з пенсійного IBAN рахунку НОМЕР_2 , який відкритий в Філія Закарпатське управління АТ «Ощадбанк», що належить ОСОБА_1 ;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Одночасно зі скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку для подання скарги, яке мотивоване тим, що дізнавшись про накладення арешту, 03.04.2025 року звернувся із заявою до приватного виконавця щодо зняття арешту з його пенсійного рахунку, оскільки такий має спеціальний режим.

Приватним виконавцем відмовлено у знятті арешту, тому 10.04.2025 року скаржник звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

15.04.2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрите провадження у справі № 260/2586/25, а 27.06.2025 року провадження у справі закрите, в зв`язку неналежністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначені обставини представник скаржника вважає поважними для оскарження постанови про арешт коштів боржника, тому просить його поновити.

Вирішуючи питання про поновлення строку для пред`явлення скарги, вважаю за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно достатті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістомнаведених норм,за порівняльногоаналізу змістутермінів «дізнався»та «повиненбув дізнатися»,що містятьсяу положенняхстатті 449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під часвизначення початкуперебігу строкузвернення досуду ізскаргою надії (бездіяльність)суб`єкта,закріпленого участині першійстатті 449 ЦПК України та частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.

За змістомстатті 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Відповідно достатті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першоюстатті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналізвказаних процесуальнихнорм разоміз положеннямипункту «а»частини першоїстатті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, даючи оцінку співвідношенню норм ГПК України та положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення строків у календарних та робочих днях виснувала, що «стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» єзагальною нормоюпо відношеннюдо статей 339-341ГПКУкраїни, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положеньГПКУкраїни, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».

Як вбачається з матеріалів справи у поданій скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що постанова про арешт коштів боржника від 02.04.2025 року була предметом розгляду у справі № 260/2586/25, що перебувала в провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду.

В рамках виконавчого провадження захист інтересів боржника здійснює адвокат Калинич О.І., на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 08.04.2025 року № 017/03.5/3330

Отже, розуміючи порядок оскарження постанови про арешт коштів боржника, адвокат Калинич О.І. звернулася до суду з адміністративним позовом, внаслідок чого провадження у справі було закрите, в зв`язку з не належністю розгляду справи, в порядку адміністративного судочинства.

Отже, з аналізу поданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав, як боржника у виконавчому провадженні, дізнався 02 квітня 2025 року після отримання постанови про арешт коштів боржника, а з належно оформлену скаргу направив до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 30.06.2025 року, про що свідчить відтиск печатки на поштовому відправленні.

Таким чином, суд вважає, що Желнерович В.І пропустив визначений частиною першою статті449ЦПКУкраїни десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, а подані ним докази для поновлення строків не можуть бути розцінені, як поважні.

Порушення порядку оскарження постанови про арешт коштів боржника, представленого адвокатом за дорученням, не свідчать про те, що Желнорович В.І. не знав про презумпцію свого обов`язку щодо обізнаності стану виконавчого провадження і до моменту звернення з цією скаргою.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні клопотання про поновлення строків на оскарження постанови приватного виконавця слід відмовити, а подану скаргу слід залишити без розгляду.

Крім того, звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою на дії приватного виконавця, адвокат в інтересах боржника, заявила вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по скарзі за цією вимогою, суд звертає увагу на наступне.

Цивільним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду скарг, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, який врегульовано Розділом 7 ЦПК України.

Згідно зістаттею 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною другоюстатті 451 ЦПК Українипередбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Проте, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті1174,1166,1167 ЦК України).Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, як у цій справі, у приватного виконавця.

Отже, оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень,а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про стягнення моральної шкоди з приватного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки передбачають позовне провадження.

Втім, особливістю цивільного процесуального законодавства є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за частиною четвертою статті 315ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).

ВП ВС погодилась з висновками ОП ВС КЦС про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.

За таких обставин, скарга ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди також підлягає залишенню без розгляду

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.126,127,353,354,447,449 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу скарги.

Скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про арешт коштів боржника та стягнення моральної шкоди, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту складення цієї ухвали.

Суддя Сорока О.В.