Рішення № 128722675, 09.07.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1545/25

Провадження № 2-а/177/23/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 липня 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

представника позивача (в режимі відеоконференції) Єременко А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4941116 від 10.06.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, а провадження по справі за ч.5 ст. 121 КУпАП закрити за відсутністю події та складу правопорушення.

В обґрунтування позову вказано, що 10.06.2025 поліцейським ВП № 1 (с. Солоне) Дніпропетровського РУП № 1 ГУНП у Дніпропетровській області Міхалко А.І. винесено постанову серії ЕНА 4941116 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Позивач з вказаною постановою не погоджується, заперечує факт правопорушення, вказує що будучи військовослужбовцем був зупинений працівником поліції на блокпосту, при виконанні ним службового обов`язку з перевезення матеріалів для військової частини. Зазначав, що працівник поліції не повідомив йому причину зупинки, не назвався, вимагав надати документи, а після їх надання працівнику поліції, поліцейський пішов і повернувся вже з оскаржуваною постановою, зазначив де потрібно розписатися. Розгляд справи проведено без присутності позивача, без надання доказів порушення, зокрема запису з бодікамери, йому не було роз`яснено його процесуальні права, а поведінку працівника була упередженою.

ОСОБА_1 вважає відсутнім у його діях склад адміністративного правопорушення та вважає оскаржувану постанову незаконною, у зв`язку з чим просив її скасувати.

Відповідач - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області позов не визнав, надав суду відзив на позов. В обґрунтування заперечень проти позову вказано, що вимоги позивача є безпідставними, такими що не підлягають до задоволення. Так, 10.06.2025 поліцейський ОСОБА_2 , під час несення служби на блокпості, виконуючи безпосередні завданням з виявлення та припинення правопорушень на транспорті, виявив факт порушення ОСОБА_1 п. 2.3 б ПДР України, який серед іншого вимагає користуватися пасками безпеки. Оскільки в діях ОСОБА_1 встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого п.п. 2.3 б ПДР України, його піддано адміністративному стягненню за ч.5 ст. 121 КУпАП з у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті, про що складено постанову, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Представник відповідача акцентувала увагу на тому, що поліцейський повідомив водію причину зупинки, встановив його особу, встановив ступінь його вини та склав постанову, яку вручив ОСОБА_1 . Натомість ОСОБА_1 з автомобілю не виходив.

Представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом намагається дискредитувати працівників поліції та уникнути відповідальності за вчинене. В підтвердження обставин вказаних у відзиві, відповідачем надано суду копію оскаржуваної постанови та відеозапис з місця події, зафіксований на бодікамеру працівника поліції. Вказані докази надіслано представнику позивача.

Позивач у судове засідання не прибув, але забезпечив участь у справі представника, яка позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у ньому, а також у відповіді на відзив.

Відповідач Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час місце розгляду справи (а.с. 23), участь представника у судовому засіданні не забезпечив, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 30-32).

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не прибув, заяв по суті справи та з процесуальних питань не надав.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положеньст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Виконуючи приписи ст. 244 КАС України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем та відповідачем, як учасниками судового процесу, щодо наявності обставин (фактів), якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» до правових актів індивідуальної дії належать рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, під час розгляду даної адміністративної справи, судом перевірялось дотримання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначених вище вимог, зокрема того, чи була постанова про накладання адміністративного стягнення від 10.06.2025 року прийнята ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 10.06.2025 року поліцейським відділення поліції № 1 (с. Солоне) Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Міхалко А.І.,складено постанову серії ЕНА № 4941116 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої, 10.06.2025 в с. Червонокам`яне, по вул. Затишна 1 А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом обладнаним пасками безпеки, але був непристебнутий паском безпеки, чим порушив п. 2.3 в ПДР України, чим допустив правопорушення передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП за ознаками порушення правил користування пасками безпеки (а.с. 10-11, 37).

Вказана постанова підписана Гурою Г.П. (примірник наданий відповідачем), в тому числі містить підпис в графі, що передбачає роз`яснення прав, отримання копії постанови та права її оскарження (а.с. 37).

Зі змісту наданого відповідачем відеозапису з бодікамери поліцейського, про наявність якого вказано в оскаржуваній постанові (а.с. 37 зворот), слідує, що зупинення керованого ОСОБА_1 транспортного засобу відбулося на блокпості, тобто в зоні спеціального контролю, створеної у зв`язку з триваючим воєнним станом в Україні. Під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , перевірки його документів, останній вимагав назвати причини його зупинки, на що працівник поліції повідомив про те, що по-перше він перебуває на блокпості, де здійснює перевірка документів, а по друге він є непристебнутим паском безпеки, на що ОСОБА_1 , не заперечував факт свого порушення, але виправдовував його тим, що є військовослужбовцем, а отже не зобов`язаний користуватися паском безпеки. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про помилковість його суджень, загальність вимог ПДР України для всіх учасників дорожнього руху, за винятком ряду виключень, а також отримавши пояснення ОСОБА_1 , встановивши його особу, надавши можливість пересвідчитися у своїх повноваженнях шляхом надання для огляду службового посвідчення, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про необхідність складення відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення ч.5 ст. 121 КУпАП за ознаками порушення правил користування пасками безпеки.

Отже, зміст відеозапису спростовує версію позивача про те, що його було безпідставно зупинено, не повідомлено причину зупинки керованого ним транспортного засобу, що він взагалі виходив з транспортного засобу при спілкуванні з працівником поліції. Вказане відео спростовує доводи представника позивача про те, що працівник поліції не назвався, не надав можливості пересвідчитися у його особі, адже на відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції спілкувався коректно та надав службове посвідчення для огляду.

Слід відмітити, що саме ОСОБА_1 був упередженим до працівників поліції, запитував «хто вони такі?», щоб здійснювати перевірку відносно нього, що не узгоджується з нормами законодавства, адже працівники поліції працювали в форменому одязі та реалізували функції держави, покладені на них, в тому числі виявлення за запобігання правопорушень на транспорті.

Відповідно до п. 2.3 «в» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно доч.5ст.121КУпАП,порушення правилкористування ременямибезпеки абомотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Зі змісту наданого суду відеозапису слідує, що ОСОБА_1 дійсно не був пристебнутим паском безпеки, він не заперечував того факту, що керуючи транспортним засобом не пристебнувся паском безпеки, виправдовуючи свою поведінку належністю до числа військовослужбовців.

Однак, як вказано вище, положення ПДР України не місять жодних виключень для військовослужбовців у питання безпеки дорожнього руху, дотримання ПДР України, в тому числі у питанні застосування пасків безпеки під час руху. Даних про належність автомобілю яким керував ОСОБА_1 до числа оперативних та спеціальних транспортних засобів, матеріали справи не містять.

Отже, зміст відеозапису спростовує доводи позивача про відсутність та не оголошення причин зупинки, не встановлення особи щодо якої розглядається справа, відсутності доказів правопорушення.

Зі змісту відеозапису слідує, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про факт його правопорушення, отримав його пояснення та повідомив про складення щодо нього постанови про накладення адміністративного стягнення.

Натомість, позивач поводився досить вороже по відношенню до працівників поліції, з автомобілю не виходив, ні до, ні після вручення йому постанови про притягнення його адміністративної відповідальності не заявляв жодних клопотань, вказавши лише, щоб працівник поліції складав постанову, а він її оскаржуватиме.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята працівником поліції в межах наданих йому повноважень, після встановлення в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП.

При оцінці доводів позивача в частині того, що йому не було роз`яснено процесуальних прав, як підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд виходить з того, що сам лише факт не оголошення особі її прав, не є безумовною підставою для скасування постанови та безумовно не спростовує факту допущеного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що водій уникав діалогу з працівником поліції, допускав недоречні висловлювання по відношенню до працівника поліції, провокував конфліктну ситуацію, а отримавши постанову лише запитав де йому підписати, жодних клопотань не заявляв, підписав текст постанови, в тому числі графу що стосується роз`яснення йому процесуальних прав.

Більш того, реалізувавши право на оскарження постанови, позивач реалізував право на правничу допомогу повною мірою, скористався послугами професійного адвоката, а тому його право на захист не було порушено при перевірці наявності чи відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, він мав можливість подавати докази та заявляти клопотання з метою доведення власної позиції. Не оголошення йому працівником поліції прав на місці події, за встановлених судом обставин, не вплинуло на справедливість розгляду справи та на результат її розгляду.

Доводи представника про необхідність скасування постанови через упередженість працівника поліції, суд до уваги не приймає, оскільки в даній ситуації працівник поліції виконував свої безпосередні обов`язки, виявивши факт правопорушення зафіксував його та прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення в межах санкції даної статті. Працівник поліції діяв у межах повноважень та в порядку визначеному законом, припиняючи правопорушення на транспорті. Висловлювання поліцейського про те, що він вцілому є лояльним до військових, може бути враховано його керівництвом при оцінці роботи ОСОБА_2 , але жодним чином не спростовує факт виявленого та зафіксованого правопорушення.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши докази по справі, що надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова була прийнята уповноваженим суб`єктом, факт правопорушення мав місце, стягнення що застосовано до ОСОБА_3 відповідає санкції ч. 5 ст. 121 КУпАП, враховує особу ОСОБА_3 , а тому суд не вбачає підстав для визнання постанови протиправною та її скасування.

Підстави закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 247 КУпАП та є вичерпними. Оскільки перед судом доведено факт наявності в діях ОСОБА_3 складу правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, суд не вбачає правових підстав для закриття провадження по справі з підстав п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, як про те клопотав позивач.

Відповідно, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання позивача на практику сформовану у постанові апеляційного суду по справі № 760/402/21, є безпідставними, адже обов`язковими для застосування є лише висновки суду правові позиції ВС, сформовані в аналогічних справах. Практика, на яку посилався позивач, є практикою суду апеляційної інстанції, у справі, обставини якої не є тотожними розглядуваній справі. Більш того, скасовуючи постанову у тій справі, суд вказав про відсутність доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, що є кардинально відмінним з розглядуваною справою.

Щодо практикиВС усправі 524/9827/26-а,на якупосилався позивач,то вонає нерелевантноюрозглядуваній справі,адже втій справісуд констатувавпорушення правана захист,у зв`язкуз тим,що водій виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав відповідачу відповідне письмове клопотання, а працівник поліції його проігнорував. При розгляді даної справи, судом становлено, що позивач не заявляв жодних клопотань, в тому числі на правничу допомогу, вказав про реалізацію права оскарження постанови, а працівник поліції не перешкоджав реалізації його прав.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судовий збір сплачений позивачем при звернені до суду (а.с. 17) не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів та відноситься на рахунок позивача.

Керуючисьст. 250-251, 268, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.В. Березюк