Рішення № 128720632, 30.06.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/51/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2025 Справа № 908/911/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО (пр. Моторобудівників, буд. 42-А, оф. 117, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 42165732)

про стягнення 4 007 255 грн 06 коп.

за участю представників

від позивача: Тараненко Р.Ю., довіреність № 25/11-41 від 25.11.2024, в режимі відеоконференцзв`язку

від відповідач: Мельніков О.А., директор, протокол загальних зборів учасників товариства № 16 від 11.08.2021

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО про стягнення 3 984 809 грн 31 коп. основної заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, 3% річних у розмірі 13 526 грн 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 919 грн 05 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 позовні матеріали № 908/911/25 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/911/25, присвоєно справі номер провадження 27/51/25. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.05.2025.

Ухвалою суду від 08.05.2025 задоволена заява Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про проведення судового засідання 12.05.2025 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/911/25 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

09.05.2025 за допомогою підсистеми Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО поданий до суду відзив, просить суд в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго відмовити.

Також, відповідачем у справі 09.05.2025 за допомогою підсистеми Електронний суд подано до суду клопотання, у зв`язку з зайнятістю у іншій справі № 334/6158/24 та № 335/569/25 та неможливістю явки в судове засідання з поважних причин представника, просить перенести підготовче судове засідання на іншу дату.

Товариством з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО 09.05.2025 за допомогою підсистеми Електронний суд подано до суду клопотання, повідомляє про оплату відповідачем заборгованості, яка не врахована позивачем при визначені суми заборгованості, в підтвердження надає платіжну інструкцію № 95 від 30.04.2025 на суму 2 063 978, 53 грн. Просить суд зобов`язати позивача провести з відповідачем звірку залишку суми заборгованості.

Ухвалою суду від 12.05.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 02.06.2025.

30.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО за допомогою підсистеми Електронний суд подано до суду клопотання про долучення доказів платіжних інструкцій:

- № 3107 від 22.05.2025 на суму 100 000 грн 00 коп., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії у лютому 2025 згідно з договором № 0470-02024-ПП від 01.01.2024;

- № 3115 від 29.05.2025 на суму 200 000 грн 00 коп., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії у 2024 згідно з договором № 0470-02024-ПП від 01.01.2024;

- № 3117 від 29.05.2025 на суму 200 000 грн 00 коп., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії у 2025 згідно з договором № 0470-02024-ПП від 01.01.2024;

- № 3118 від 30.05.2025 на суму 200 000 грн 00 коп., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії у 2025 згідно з договором № 0470-02024-ПП від 01.01.2024;

- № 95 від 30.04.2025 на суму 2 063 978 грн 53 коп., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії у 2024 згідно з договором № 0470-02024-ПП від 01.01.2024;

- № 102 від 21.05.2025 на суму 212 845 грн 88 коп., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії у 2024 згідно з договором № 0470-02024-ПП від 01.01.2024;

- № 106 від 30.04.2025 на суму 457 134 грн 25 коп., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії у 2025 згідно з договором № 0470-02024-ПП від 01.01.2024.

31.05.2025 за допомогою підсистеми Електронний суд Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи № 908/911/25 заяви про зменшення/збільшення розміру позовних вимог.

02.06.2025 представник позивача підтримав заяву в порядку статті 46 ГПК України про зменшення та збільшення позовних вимог, повідомляє, що відповідачем перераховано кошти в рахунок погашення основної заборгованості за договором № 0470-01024-ПП від 01.01.2024 на загальну суду 3 084 809 грн 31 коп.. Зазначає, що залишається не погашеною заборгованість, заявлена до стягнення в межах справи № 908/911/15, на загальну суму 900 000 грн 00 коп. у зв`яжу із чим просить суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на 3 084 809 грн 31 коп. Також, позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 27 807 грн 93 коп. та інфляційних витрат в сумі 66 666 грн 38 коп..

У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, а саме вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 900 000 грн 00 коп., 3% річних в сумі 27 807 грн 93 коп. та інфляційних витрат в сумі 66 666 грн 38 коп.

Ухвалою суду від 02.06.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 24.06.2025.

17.06.2025 відповідач надав через систему «Електронний суд» пояснення, зазначив, що заборгованість за договором повністю погашена, у разі задоволення позову просив суд зменшити суму 3 % річних та втрат від інфляції.

23.06.2025 позивач сформував в системі «Електронний суд» (зареєстровано 24.06.2025 за вх. № 12877/08-08/25 заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 984 809 грн 31 коп. та повернення судового збору. Позовні вимоги про стягнення 27 807 грн 93 коп. 3 % річних та 66 666 грн 38 коп. інфляційних втрат підтримав у повному обсязі.

У судовому засідання 24.06.2025 заява позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 984 809 грн 31 коп. та повернення судового збору прийнята судом.

24.06.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.

Згідно статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 208 ГПК України, суд заслуховує вступне слово позивача. У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них. Учасники справи можуть ставити питання один одному у черговості, яка визначається головуючим, та з його дозволу. Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процес.

Судом заслухано вступне слово позивача та відповідача.

У судовому засідання 24.06.2025 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 30.06.2025.

У судовому засіданні 30.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом встановлено, що при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення від 30.06.2025 допущено помилку щодо вірного визначення суми 3 % річних, інфляційних витрат та суми судового збору, а саме замість 27 807 грн 93 коп. 3 % річних, 66 666 грн 38 коп. інфляційних втрат, 1 133 грн 69 коп. судового збору, відповідно до заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазначено 13 526 грн 70 коп. 3 % річних, 8 919 грн 05 коп. інфляційних втрат, 269 грн 35 коп. судового збору.

Ухвалою суду від 01.07.2025 виправлено описку у вступній та резолютивній частинах рішення від 30.06.2025 у справі № 908/911/25, викладено п. 2 резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО (пр. Моторобудівників, буд. 42-А, оф. 117, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 42165732) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) 27 807 (двадцять сім тисяч вісімсот сім) грн 93 коп. 3 % річних, 66 666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 38 коп. інфляційних втрат, 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн 69 коп. судового збору.

Судове засідання 30.06.2025 проводилось режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 30.06.2025 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 30.06.2025 на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

30.06.2025 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 27 807 грн 93 коп. 3 % річних, 66 666 грн 38 коп. інфляційних втрат.

В частині стягнення 3 984 809 грн 31 коп. основного боргу позивач просив суд провадження у справі закрити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та повернути з Державного бюджету суму судового збору в розмірі 47 817 грн 71 коп.

Представник відповідача підтримав заяву позивача про закриття провадження у справі в частині 3 984 809 грн 31 коп. основної заборгованості, у випадку задоволення позову просив суд зменшити суму 3 % річних та інфляційних втрат.

Представник позивача заперечив проти зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИЛА:

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», далі НЕК «Укренерго», позивач у справі, є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго».

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (Оператор системи передачі (ОСП) виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

Відповідно до Заяви-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, підписаної Мельніковим О.А. - директором Товариста з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО" (далі Користувач), шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (кваліфікований електронний підпис щодо підписаних сторонами документів в рамках позову, надалі скорочено - КЕП) та повідомлення НЕК «Укренерго» про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, 01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго та Товариством з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії за № 0470-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024 (далі Договір).

У відповідності до пунктів 1.1, 1.2 Договору, Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Користувача до умов Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до Договору.

Умови публічного Договору затверджено наказами НЕК Укренерго від 03.10.2023 за № 549 та наказом від 07.06.2024 № 342 та оприлюднено на офіційному сайті НЕК Укренерго за посиланням https://ua.energy/.

Згідно із п. 2.1 Договору НЕК Укренерго безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі Послуга), а відповідач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 14.1 Договору сторони передбачили, що він набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.

Відповідно до умов п. 6.4 Договору позивачем було оформлено та направлено відповідачу з застосуванням Сервісу наступні Акти п/п а саме:

- Акт п/п від 31.12.2024 за грудень 2024 на суму 1 114 880,99 грн. з ПДВ доставлений відповідачу 11.01.2025, підписаний відповідачем. Відповідач визнав обсяг та вартість електричної енергії;

- Акт п/п від 31.01.2025 за січень 2025р. на суму з 1 377 082,44 ПДВ, доставлений відповідачу 11.02.2025, підписаний відповідачем. Відповідач визнав обсяг та вартість електричної енергії;

- Акт п/п від 28.02.2025 за лютий 2025 на суму 1 492 845,88 грн. з ПДВ доставлений відповідачу 11.03.2025, на підписі у відповідача.

Всього згідно підписаних Сторонами Актів п/п за період грудень 2024 - лютий 2025 року, позивачем надано послугу відповідачу на загальну суму 3 984 809 грн 31 коп. з ПДВ.

Обставини виникнення у відповідача заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 984 809 грн 31 коп., 27 807 грн 93 коп. 3 % річних, 66 666 грн 38 коп. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України, далі ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Частиною 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п. 2.1 Договору НЕК «Укренерго» зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Згідно із підпунктом 1) п. 7.1 Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну плату, а Користувач зобов`язаний здійснювати своєчасно та в повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором, а Користувач, відповідно до підпунктів 1) та 2) п.9.3. Договору зобов`язаний: підписувати зі свого боку акти приймання-передачі Послуги, акти коригування до актів приймання_передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги та повертати ОСП; здійснювати своєчасно та в повному обсязі оплату за Послугу на мовах, визначених Договором.

У відповідності до п. 6.1 Договору Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що Користувач (Відповідач) здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО (адміністратора комерційного обліку) за кожну декаду розрахункового періоду.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням в порядку, визначеному законодавством електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягу та вартості Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуги Користувач здійснює до 15 числа місяця наступного за місяцем в якому отримав акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахування в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання_передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Акти приймання_передачі та акти коригування Користувач підписує протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

Відповідно до п. 6.5 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманих від OCП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Згідно із абз. 7 п. 6.6 Договору у разі, якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).

За наявності заборгованості за Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1.2 глави 1.1, п. 1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 307 (у редакції постанови НКРЕКП 24.06.2019 № 1168), система управління ринком програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.

За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Виходячи з наведених вище умов договору, позивачем протягом грудня 2024 року лютий 2025 року надавалася послуга відповідачу з передачі електричної енергії.

Відповідно до умов п. 6.4 Договору позивачем було оформлено та направлено відповідачу з застосуванням Сервісу наступні Акти п/п а саме:

- Акт п/п від 31.12.2024 за грудень 2024 на суму 1 114 880,99 грн. з ПДВ доставлений відповідачу 11.01.2025, підписаний відповідачем. Відповідач визнав обсяг та вартість електричної енергії;

- Акт п/п від 31.01.2025 за січень 2025р. на суму з 1 377 082,44 ПДВ, доставлений відповідачу 11.02.2025, підписаний відповідачем. Відповідач визнав обсяг та вартість електричної енергії;

- Акт п/п від 28.02.2025 за лютий 2025 на суму 1 492 845,88 грн. з ПДВ доставлений відповідачу 11.03.2025, на підписі у відповідача.

Всього згідно підписаних Сторонами Актів п/п за період грудень 2024 - лютий 2025 року, позивачем надано послугу відповідачу на загальну суму 3 984 809 грн 31 коп. з ПДВ.

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач сплатив суму основної заборгованості в розмірі 3 984 809 грн 31 коп.

23.06.2025 позивач сформував в системі «Електронний суд» (зареєстровано 24.06.2025 за вх. № 12877/08-08/25 заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 984 809 грн 31 коп. та повернення судового збору. Позовні вимоги про стягнення 27 807 грн 93 коп. 3 % річних та 66 666 грн 38 коп. інфляційних втрат підтримав у повному обсязі.

У судовому засідання 24.06.2025 заява позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 984 809 грн 31 коп. та повернення судового збору прийнята судом.

На підставі викладеного, за відсутності предмета спору, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, провадження у справі щодо стягнення 3 984 809 грн 31 коп. основної заборгованості слід закрити.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 27 807 грн 93 коп. 3 % річних та 66 666 грн 38 коп. інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Усталена судова практика свідчить, що вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредиторові, оскільки в такому випадку зобов`язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.

Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем нараховані 3% річних в сумі 27 807 грн 93 коп. за період з 19.12.2024 по 26.05.2025, інфляційні втрати в сумі 66 666 грн 38 коп. за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року.

Судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

Представник відповідача просив суд зменшити розмір % річних та інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27 807 грн 93 коп., інфляційні втрати в сумі 66 666 грн 38 коп. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню судом.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної судової практики вказані положення можуть застосуватись як до неустойки, так і до процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Щодо правової можливості зменшення розміру інфляційних втрат, то вказані відповідачем постанови Верховного Суду у справі № 922/977/22 і у справі № 902/43/24 про відмову в зменшенні розміру заборгованості не підтверджують вимоги відповідача про зменшення коштів з такою правовою природою, а викладений у клопотанні уривок є частиною розділу постанови про «зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції». Натомість Верховний Суд у справі № 922/977/22 вказав, що «у наведеній постанові від 24.01.2024 у справі № 917/991/22 також викладено правовий висновок щодо неможливості зменшення інфляційних втрат у порядку частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Цей же висновок Верховним Судом застосовано послідовно, зокрема у постанові від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23. При цьому Суд зауважує, що хоча висновки судів попередніх інстанцій в частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, у тому числі в частині висновку щодо неможливості їх зменшення, не ґрунтуються на неможливості зменшення інфляційних втрат в порядку частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, а містять лише висновки про те, що інфляційній втрати зменшенню не підлягають, адже положення частини 2 статті 625 ЦК України є мінімальною допустимою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання, це не вплинуло на прийняття правильного по суті рішення у відповідній частині».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020), аналізуючи ч. 2 ст. 625 ЦЦК України, стверджує саме про можливість зменшення процентів річних. Так, колегія дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналізуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, то відповідно до обставин справи та позиції сторони останній не визнавав наявності в нього обов`язку по сплаті основної заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто не мав наміру добровільно сплачувати суму основного зобов`язання.

Подана довідка відповідача про дебіторську заборгованість не є належним доказом підтвердження тяжкого майнового стану відповідача.

Інші зазначені відповідачем обставини є суб`єктивним твердженням сторони та не підтверджені доказами.

Існування позиції Великої Палати також не дає суду підстав безапеляційного та автоматичного зменшення розміру процентів річних, адже обставини справи № 902/417/18 та справи, що розглядається, не є ідентичними. Так, Велика палата вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Крім того, у справі № 902/417/18 встановленою була обставина, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару, що значно перевищує передбачений законом розмір (3 %).

Суд зауважує, що нічого з переліченого (ні непропорційного збільшення процентної ставки, ні майновий тягар, ні неспівмірного розміру 3 % річних, ні відсутність вини в несплаті основного зобов`язання) відповідач не доводить при заявленні клопотання про зменшення нарахованих сум.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для зменшення заявленої до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Також, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 3 984 809 грн 31 коп., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд за клопотанням позивача, ухвалою повертає з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго судовий збір сплачений за подання позовної заяви в сумі 47 817 грн 71 коп., відповідно до платіжної інструкції № В_2473 від 07.04.2025.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про стягнення 3 984 809 грн 31 коп. основної заборгованості.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО (пр. Моторобудівників, буд. 42-А, оф. 117, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 42165732) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) 27 807 (двадцять сім тисяч вісімсот сім) грн 93 коп. 3 % річних, 66 666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 38 коп. інфляційних втрат, 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн 69 коп. судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) судовий збір сплачений за подання позовної заяви в сумі 47 817 (сорок сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн 71 коп., відповідно до платіжної інструкції № В_2473 від 07.04.2025.

Рішення оформлено та підписано 09.07.2025.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.