Ухвала суду № 128718898, 09.07.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/955/25

Справа № 754/9395/25

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2025 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025100030001661 від 29.05.2025 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12025100030001661 від 29.05.2025 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики неналежного поводження обвинуваченого, а саме може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати більш м`який запобіжний захід. Захисник наполягав на непідтвердженості ризиків, заявлених прокурором. Обвинувачений наполягав на необґрунтованості обвинувачення, стверджував, що в його діях не було ознак кримінального правопорушення.

Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою обрати, змінити, продовжити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених главою 18 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.

Згідно з п.175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На даному етапі судового розгляду, коли жодні докази судом ще не досліджені, не допитані потерпіла та свідки, - обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення є цілком обґрунтованим.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, і за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»)

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу, окрім обґрунтованої підозри, є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд вважає такі дії цілком вірогідними, а ризик доведеним.

Так, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його засудження до можливого покарання у вигляді позбавлення волі, з урахуванням встановлених на даному етапі обставин вчинення протиправних дій, доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Щодо ризику того, що обвинувачений може впливати на свідків та потерпілу з метою схиляння їх до зміни свідчень, суд вважає ці ризики достатньо високими, оскільки деякі свідки ще не допитані судом, натомість обвинувачений знає їх анкетні дані та місце проживання, отже може вдатися до спроб схиляння свідків до дачі неправдивих показань.

Також суд зауважує, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання судом показань. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає його недоведеним та малоймовірним, оскільки ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Щодо більш м`яких запобіжних заходів, то суд виходить з того, що прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які встановлені в ході розгляду даного клопотання. Так, особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; заяв про взяття на поруки обвинуваченого до суду не надходило; умови домашнього арешту не запобігають можливості вільного спілкування з особами, стосовно яких може бути встановлено обов`язок утриматись від спілкування у зв`язку з необхідністю запобігти ризику впливу на них. Враховуючи такі обставини, дієвість кримінального провадження не зможе забезпечити і застава як основний запобіжний захід.

У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , раніше не судимий, неодружений, обвинувачується у вчиненні умисного, тяжкого злочину, скоєного щодо особи похилого віку, є військовослужбовцем, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні (які судом ще не допитувались), відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.

Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

При цьому суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має досить високий ступінь суспільної небезпечності, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обставини, зазначені захисником ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заміни на більш м`який запобіжний захід, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого щодо нього слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Вимогами ч.4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Із зазначеного слідує, що вирішення питання про можливість чи неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу за наведених обставин належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави. Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, застава, передбачена в статті 5 § 3 Європейської Конвенції, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, тобто, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.

Таким чином, дотримуючись вимог міжнародного та національного законодавства, враховуючи тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , з урахуванням майнового стану обвинуваченого, стану його здоров`я, суд вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 314-316 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 06.09.2025 року (включно).

Визначити заставу у сумі 60 560,00 грн., що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві: Код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками в даному кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора чи суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06 вересня 2025 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому.

Головуючий: ОСОБА_1