Рішення № 128717560, 09.07.2025, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1452/25

381/2585/25

Заочне Рішення

Іменем України

08липня 2025року Фастівськийміськрайонний судКиївської областіу складіголовуючого суддіСамухи В.О.,за участюсекретаря судовогозасідання БеленчукЯ.В.,розглянувши увідкритому судовомузасідання впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

14 травня 2025 року представниця позивача звернулася з позовом до суду про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування заявлених позовних вимог стверджувала, що 11 червня 2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79939327.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 1 200 гривень, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, пеню на умовах та у порядку, що визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, пені, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти, пеню не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

В подальшому, 12.06.2024 року між сторонами спору в аналогічний спосіб було укладено додаткову угоду та, відповідно, надано в борг на умовах строкового платного володіння і подальшого повернення грошові кошти у сумі 6 000 гривень.

14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, в яких подальшому вносились зміни шляхом укладення доадктових угод, відповідно до цього довгоору позивач набув право вимоги щодо повернення заборгованості за договором позики № 79939327 від 11.06.2024 та додаткової угоди від 12.06.2024.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики та додаткової угоди в сумі 23 655,50 грн., з яких: 7 200,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 2 070,00 грн. - заборгованість за відсотками; 14 385,60 грн. заборгованість за пенею.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як нового кредитора.

З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свою уповноважену представницю, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 79939327 від 11.06.2024 року та додаткової угоди від 12.06.2024 року у сумі 23 655,50 грн., з яких: 7 200,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 2 070,00 грн. - заборгованість за відсотками; 14 385,60 грн. заборгованість за пенею, а також судові витрати в сумі 3 028,00 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 08 липня 2025 року на 11:00.

В судове засідання представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з`явилися, представниця позивача в прохальній частині позову просила провести розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позовні вимоги підтримують, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

З урахуванням того, що судом не визнавалась обов`язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.

В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з`явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою та позовною заявою з додатками повернувся без вручення із зазначенням працівником поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст.223ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст.128ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п. 2 ч . 7 ст.128ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 3 ч. 8 ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і дату проведення судового засідання, його неявка не перешкоджає проведенню розгляду справи по суті.

За згодою представниці позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись зі змістом позову, та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 11.06.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79939327, з додатком № 1 (а. с. 5-8).

Вказаний договір та додаток підписані позичальником з використанням електронного підпису.

Згідно пунктів 2.1-2.3, 4 договору, сума кредиту 1 200 гривень, строк кредитування - 20 днів, денна процентна ставка 1,5 % щоденно протягом строку користування позикою, 2,7 % щоденно за понадстрокове користування позикою та 2,7 % пеня.

Також, 12.06.2024 року між сторонами спору укладено додаткову угоду до договору позики № 79939327від 11.06.2024 року, з додатком № 1 (а. с. 9-11).

Згідно п. 1 додаткової угоди кредитодавець надав позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 6 000 гривень, дата видачі кредиту 12.06.2024 року, сума неповернутої позичальником позики становить 7 200 гривень.

Додаткова угода та додаток також підписані позичальником з використанням електронного підпису.

У відповідності до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021 року, з додатковими угодами до нього № 2 від 28.07.2021 року, № 7 від 13.06.2022 року, № 42 від 28.10.2024 року, право вимоги за наведеним вище договором позики № 79939327 та додатковою угодою до нього, передане від товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а. с. 12-17).

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 79939327 від 11.06.2024 року заборгованість за основною сумою боргу 7 200 гривень, за процентами в межах строку користування позикою 2 070 гривень, за пенею 14 385,60 гривень (а. с. 20).

З урахуванням встановлених обставин справи, суду необхідно відповісти на наступні питання: 1. Чи були укладені договори між фінансовою установою, як кредитором та відповідачем, як позичальником, 2. Чи були надані відповідачу грошові кошти в борг, чи допустив відповідач неналежне виконання зобов`язань за цими договорами та чи виникла заборгованість, якщо заборгованість виникла, то який її розмір, 3. Чи перейшло право вимоги до позивача, як нового кредитора, за наведеними вище кредитними договорами.

Відповідаючи на перше питання щодо того, чи були укладеними кредитні договори, суд виходить з наступного.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписівчастини 1статті 10Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Проелектронні документита електроннийдокументообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписівчастини 1статті 638ЦК України,договір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їхню нікчемність, суд приходить до висновку, що договір позики та додаткова угода до нього були укладені з первісним кредитором та відповідачем, як позичальником та, відповідно, є регуляторами правовідносин сторін спору.

Далі, для вирішення спору по суті, суд повинен відповісти на наступні питання, чи надавалися за укладеними договорами відповідачу, як позичальнику, грошові кошти в борг, якщо так, то в якій сумі та чи допустив відповідач порушення умов зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків, пені.

Так, для підтвердження факту існування боргу, представницню позивача було надано примірники укладених договорів та розрахунок заборгованості станом на дату подання позову.

Згідно приписів частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом приписів статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд приходить до висновку, що надані позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів за договором позики № 79939327 від 11 червня 2024 року та додатковї угоди № 79939327 від 12 червня 2024 року.

Зокрема, як слідує з пункту 1 договору позики № 79939327 від 11 червня 2024 року, грошові кошти передаються шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника.

Однак, позивачем в супереч приписам статті 12, 81 ЦПК України не надано доказів перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, як позичальника.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належними доказом наявності заборгованості.

Зазначений розрахунок щодо конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а інформація в ньому зазначена, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений чи інших документів щодо надання коштів в борг, не можуть бути доказом наявності заборгованості

Враховуючи принцип процесуальної рівності сторін спору та керуючись приписами частини 7 статті 81 ЦПК України, суд констатує, що позбавлений можливості збирати докази з власної ініціативи, в тому числі й докази, що підтверджують доводи позивача щодо надання грошових коштів відповідачу в строкове платне користування та щодо розміру заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем в супереч приписам статті 12, 81 ЦПК України не надано доказів для підтвердження обставин щодо надання коштів у борг відповідачу, як позичальнику за договором позики № 79939327від 11червня 2024року тадодаткової угодивід 12червня 2024рокута, відповідно, існування заборгованості.

При цьому, позивачем не повідомлено про наявність перешкод у наданні таких доказів та у відповідності до приписів статті 84 ЦПК України клопотань про витребування доказів не заявлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги не доведені та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за договором позики № 79939327 від 11 червня 2024 року та додаткової угоди від 12 червня 2024 року.

Далі, згідно приписів частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміст цієї норми свідчить про необхідність врахування саме висновків Верховного суду щодо застосування правових норм, які викладені у відповідних Постановах.

Проте, згідно пункту 45 Рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України», національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження.

А отже, для обрання способу тлумачення правових норм, згідно наведеної позиції ЄСПЛ, може враховуватись і відповідна правозастосовна практика судів апеляційної інстанції, а не виключно Верховного суду.

Тому, ухвалюючи рішення в цій цивільній справі, суд враховує релевантні правові позиції, висловлені в Постановах Київського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року по справі № 759/5691/23 (номер рішення в ЄРДР 115246186), від 20 листопада 2024 року по справі № 759/9145/24 (номер рішення в ЄРДР 123277281), від 22 вересня 2023 року по справі № 752/10157/22(номер рішення в ЄРДР 113656937), Постанові Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року по справі № 687/444/24 (номер рішення в ЄРДР 122032474).

В зазначених вище постановах судів апеляційної інстанції висловлено правову позицію з приводу того, що не надання товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», як новим кредитором та позивачем, первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт перерахування коштів позичальнику в межах укладених з ним кредитних договорів, свідчить про недоведеність заявлених позовних вимог та, як наслідок, є підставою для відмови у задоволенні позову.

В межах цієї цивільної справи суд не вбачає підстав для підступу від наведених вище правових позицій.

При цьому суд не ставить під сумнів правомірність укладення з позивачем договору факторингу № 14/06/21 з додатками, однак зазначає, що за відсутності належних доказів надання первинними кредиторами грошових коштів в борг відповідачу, як позичальнику, укладення відповідного договору факторингу не свідчить про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не доведено існування обставин щодо отримання відповідачем грошових коштів в борг за вказаним кредитними договором позики № 79939327 від 11 червня 2024 року та додаткової угоди від 12 червня 2024 року, заявлені позовні вимоги не обґрунтовані та, як наслідок, не підлягають задоволенню.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору відносяться на рахунок позивача.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.