Рішення № 128713710, 09.07.2025, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/479/25

Провадження № 2/604/301/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

30.04.2025 до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 42632,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, неналежне виконанням відповідачем умов договору про споживчий кредит №1197952 від 14.09.2023, укладеного між ТОВ «Слон Кредит » та ОСОБА_1 . Відповідно до умов якого та на підставі платіжного документа відповідачу були перераховані кредитні кошти на картку рахунок в сумі 41000,00 грн, в свою чергу відповідач зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними на умовах та в строки, передбачені кредитним договором згідно з графіком платежів.

31 січня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 31012025, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №1197952 від 14.09.2025 у сумі 42632,11 грн, з яких: 31417,82 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11214,29 грн - заборгованість за процентами.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит №1197952 від 14.09.2023 року у розмірі 42632,11 грн; в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Ухвалою судді від 06 травня 2025 року відкрито провадження у справі № 604/479/25 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Справу розглянуто згідно ч.3 ст.211 ЦПК України у відсутності представника позивача, який в поданій до суду заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.

Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

На підтвердженнязаявлених позовнихвимог позивачемдо позовноїзаяви данокопії наступнихдокументів : Кредитний договір №1197952 від 14.09.2023 з додатками, докази отримання (перерахування ) грошових коштів за кредитним договором ( платіжна інструкція №22754 від 14.09.2023); розрахунок заборгованості; договір надання послуги з факторингу №31012025 від 31.01.2025; платіжне доручення, що підтверджує оплату; Акт прийому передачі реєстру боржників; Витяг з реєстру боржників до договору №1197952 від 14.09.2023, витяг з реєстру боржників до договору факторингу №31012025 від 31.01.2025.

Матеріали справи свідчать, 14 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 1197952, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальникові грошові кошти у розмірі 45 100,00 грн., строк кредиту - 366 день, кінцевий строк повернення 14.09.2024 ( п.1.3 та 1.4). В свою чергу позичальник зобов`язувався повернути використану суму в строк до 14 вересня 2024 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених умовами Кредитного договору. Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: за перший день користування кредитом (включно) 10% в день (3650% річних); за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 100% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 222,14 % річних (п. 1.7). Орієнтована загальна вартість кредиту на дуту укладання Договору складає 77177,11грн.(п.1.8).

Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 41000,00 грн. на поточний рахунок споживача № НОМЕР_1 в АТ«ПУМБ» через НОМЕР_2 в АТ«ПУМБ,код банку334851 на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору. Згідно з пунктом 2.4. Кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту в порядку, передбаченому п. 2.1. Договору. Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4. Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені Договором. Пунктом 3.2. Кредитного договору встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Відповідно до пункту 9.11. та 9.12. кредитного договору підписанням цього Договору Споживач підтверджує, що свій примірник укладеного Договору він отримав. Всі додатки до цього Договору, підписані Сторонами, є невід`ємною частиною Договору. Вищевказаний кредитний договір містить підписи кредитодавця та позичальника.

Також, 14 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 підписано: заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту).

ТОВ «Слон Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується копією платіжної інструкції від 14 вересня 2023 року № 22754 про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 41000,00 грн. із зазначенням призначення платежу перерахування коштів згідно кредитного договору № 1197952 від 14.09.2023.

Номер рахунку, на який перераховані кошти, відповідає номеру рахунку, зазначеному у п. 2.1 вказаного кредитного договору.

Тобто ТОВ «Слон Кредит» виконало зі своєї сторони умови Кредитного договору, відповідно до ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу України.

Судом такожвстановлено,що 31.01.2025між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір надання послуги з факторингу № 31012025, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло право грошової вимоги до позичальників.

Згідно п. 4.2.3 договору факторингу права вимоги вважаються відступленими (переданими) клієнтом та набутими (прийнятими) фактором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників для друку, за умови виконання фактором вимог цього договору щодо перерахування суми грошових коштів фінансування передбачених Розділом 6 договору (в сумі 3167274,41 грн.).

По платіжній інструкції № 0492440000від 21.01.2025 ТОВ «ФакторингПартнерс» перерахувало ТОВ «Слон Кредит» 3167274,41 грн., призначення платежуоплата згідно з Договором факторингу від 31 січня 2025 року № 31012025.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним Договором факторингувід 31 січня 2025 року № 31012025ТОВ «Слон Кредит» передав, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв реєстр боржників в кількості відступлених прав грошової вимоги - 1886.

Згідно з реєстром боржників до Договору факторингу від 31січня 2025року №31012025 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 вересня 2023 року № 1197952 у загальному розмірі 42632,11грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 28564,34 грн., заборгованість за процентами за видачу кредиту 2853,48 грн., заборгованість за процентами 11214,29 грн.

До позову на підтвердження надання кредиту на підставі кредитного договору №11979552 від 14.09.2023 позивач додав детальний розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Слон Кредит», де висвітлені транзакції нарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, відсотки та суми сплачених/повернутих коштів ОСОБА_1 .

Згідно детального розрахунку заборгованості за Договором № 1061478 від14.09.2023 року, здійсненого первісним кредитором за період з 15.09.2023 по 31.01.2025 заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) становить 28564,34грн., заборгованість за процентами 2853,48 грн. та 11214,29грн, а всього 42632,11грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором кредиту, здійсненого ТОВ «Факторинг Партнерс» за період з 31.01.2025 по 16.04.2025 після укладення 31.01.2025 року вищевказаного договору факторингу № 31012025 загальна сума заборгованості станом на 16.04.2025 становить 42632,11грн.,з яких заборгованість за тілом31417 грн. 82 коп., 11214,29 грн.заборгованість за відсотками.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено.

Відповідно до частини першоїст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, 2 ст.202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.652 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1, 3 ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514 ЦК Українивстановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст.517 ЦК Українипередбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно достатті 84 ЦПК Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконав грошові зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 1197952 від 14 вересня 2023 року.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь банку.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подала.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит»» кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «Факторинг Партнерс», - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ«Факторинг Партнерс» вищевказаної заборгованості в сумі 42632,11 грн., з яких заборгованість за тілом 31417,82 грн., 11214,29 грн. заборгованість за відсотками.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом враховано судові висновки викладені у постанові Верховного Судуу складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 13березня 2025року усправі №275/150/22(провадження 61-13766св24).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі №904/3583/19вказано, що:

«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Клопотання та/або заперечення від ОСОБА_1 щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.

Стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», за яким адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надати клієнту юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до пункту 4.1. Договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. До матеріалів справи також було долучено прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» з переліком можливих наданих послуг та їх вартістю. На виконання вимог п. 4.1. договору та ч. 3ст.137ЦПК України надано заявку на отримання юридичної допомоги № 742 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) - витяг з акту № 7 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 31.03.2025, відповідно до якого адвокатським об`єднанням за вищевказаним договором надано послуги на загальну суму 16000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - за надання усної консультації з вивченням документів (2 год.), 12000,00 грн. - за складання позовної заяви (4 год.),

Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Факторинг Партнерс» послуг Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» з надання правової допомоги в суді першої інстанції

Отже, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за розгляд справи судом становить 16000грн..

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,205,207, 512,514,513,516 ,1050, 1054,1055, 1077,1078 ЦК України ст. ст.12,13,76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) заборгованість за Договором № 1197952 від 14.09.2023 у розмірі 42632, 11(сорок дві тисячі шістсот тридцять дві) гривні 11 коп., з яких : заборгованість за тілом - 31417,82 ( тридцять одна тисяча чотириста сімнадцять) гривень 82 коп., заборгованість за відсотками 11214,29 (одинадцять тисяч двісті чотирнадцять ) гривень 29коп, витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень 00 коп., а всього стягнути 61054,51 (шістдесят одна тисяча п`ятдесят чотири ) гривні 51 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судоверішення проголошено 09 липня 2025 року.

Суддя В.М. Сіянко