Рішення № 128713692, 09.07.2025, Зборівський районний суд Тернопільської області

Єдиний унікальний номер 599/910/25

Номер провадження 2-а/599/15/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2025 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В. Г. за участю секретаря судового засідання Бородайко І.В., розглянувши в м. Зборові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного Управління національної поліції в Тернопільської області (юридична адреса: 46001, м.Тернопіль, вул.Валова,11 Тернопільська область) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного Управління національної поліції в Тернопільської області, просить скасувати постанову серії ЕНА № 4913525 від 07 червня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а провадження по справі закрити. Позов мотивовано тим, що правил дорожнього руху, порушення яких йому інкримінується в оскарженій постанові, він не порушував, оскільки знак «В`їзд заборонено» розміщено в місці, де його не видно.

Позивач в суді підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові, зазначив, що не погоджується із рішенням працівника поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності, вважає, що жодні правила дорожнього руху він не порушував, протокол складений безпідставно, з порушенням матеріальних та процесуальних норм законодавства, а також інструкції Національної поліції. Він зазначає, що був зупинений під час виїзду з прибудинкової території де проживає, з якої не видно дорожнього знаку «В`їзд заборонено», а отже не зрозуміло яким чином міг в таких умовах порушити правила дорожнього руху, як про це зазначено у постанові. На думку позивача його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, не доведена належними та допустимими доказами, тому просить суд оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4913525 від 07 червня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн скасувати у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрити.

Від представника Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзивна адміністративнийпозов, згідно якого відповідач позов не визнає, заперечує проти нього та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, так як інспектор виносячи постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 , діяв в межах, наданих йому законом повноважень. Після розгляду справи позивача ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови. Зазначає, що в адміністративному позові позивач не наводить жодних аргументів та доказів щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення та скасування оскаржуваної постанови. Таким чином, інспектор, як посадова особа яка виконує посадові інструкції, оцінивши докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись чинними нормативно-правовими актами України та своєю правосвідомістю, встановив порушення позивачем Правил дорожнього руху України та виніс оскаржувану постанову. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи вчинено не було. Штраф накладено за частиною 1 статті 122 КУпАП в межах санкції статті. Дані обставини свідчать про доведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, за яке позивача піддано адміністративному стягненню. Вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Статтею 23Закону України«Про Національнуполіцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю га здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.1.9ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський можезупиняти транспортнізасоби уразі,якщо водійпорушив Правила дорожнього руху.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.122КУпАП розглядаються органами Національної поліції (ч. 1ст. 222 КУпАП).

Відповідно доч.1ст.122КУпАП,перевищення встановленихобмежень швидкостіруху транспортнихзасобів більшяк надвадцять кілометрівна годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками-тягнуть за собоюнакладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян.

Відповідно до п. 3.21ПДР «В`їзд заборонено» , забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо.

Відповідно доч.Іст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні, ухваленому 29.06.2007 року у справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь- яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.10,11 КУпАП).

Нормами ст.23КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно п.1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі- КАС України), з особливостями, встановленими КУпАП. Відповідно суд розглядає дану категорію справ у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Досліджені докази. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

З матеріалівсправи проадміністративне правопорушеннявстановлено,що постановоюв справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4913525 від 07 червня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він 07 червня 2025 року о 10 год 49 хв, керуючи автомобілем TOYOTA AVENSIS д.н.з. НОМЕР_1 в м.Зборів вул.Б.Хмельницького, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 ПДР, чим порушив п.8.4 в Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень.

В матеріалах справи наявні беззаперечні докази вчинення позивачем даного правопорушення, разом з тим, інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача. Позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу та почав вести діалог з працівником поліції. Останній, дотримуючись ст. ст. 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07 листопада 2015 року, представився, пояснив позивачу причину зупинки та почав з`ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду справи по суті. Під час розгляду справи позивача ознайомлено із вимогами ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Підставою для накладення інспектором поліції штрафу може бути фото- та відеофіксація, а також показання свідків. Представником відповідача до відзиву додано диск з відеофіксацію з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем та процес винесення оскаржуваної постанови. Так, відеозаписом нагрудного відеореєстратора інспектораполіції напідтвердження фактувчинення позивачемправопорушень чітко зафіксовано керування позивачем транспортним засобом TOYOTA AVENSIS д.н.з. НОМЕР_1 в м.Зборів вул.Б.Хмельницького, який не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 ПДР, чим порушив п.8.4 в Правил дорожнього руху України.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем надано достатньо доказів, які вказують на те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суд вважає, що заперечення позивача щодо безпідставності винесення постанови спростовуються вищевказаними доказами та звернення його до суду пов`язане не із захистом порушених прав у сфері публічно-правових відносини, а є обранням останнім способу на уникнення адміністративної відповідальності.

Таким чиномсудом встановлено,що оскаржуванапостанова відповідаєвимогам чинногозаконодавства,інспектором відділенняполіції №2(м.Зборів)Тернопільського районногоуправління поліціїГУНП в Тернопільській області при винесенні постанови про адміністративне правопорушення дотримано положення ст.ст. 280, 283 КУпАП, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 та на підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення надано відео із нагрудного реєстратора.

Враховуючи вищевикладене,те,що постановапро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №4913525 від07червня 2025року відповідає вимогам чинного законодавства, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, судові витрати, у разі прийняття судом рішення про залишення позову без задоволення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.2, 9, 72-78, 245, 246, 255, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позовних вимог адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Тернопільської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіяЕНА №4913525 від 07 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 09 липня 2025 року.

Суддя Зборівського

районного суду Чорна В. Г.