Рішення № 128713570, 09.07.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/8996/24

Провадження № 2/463/241/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог і заяви про часткову відмову від позовних вимог, просить стягнути з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» недоплачене страхове відшкодування у розмірі 1349,13 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.12.2023 року близько 08 год. 15 хв. по вул.Тракт Глинянський,163 у м.Львові відбулась ДТП за участю належного позивачу транспортного засобу марки «AUDI Q7» р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN GOLF» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Цивільно-правова відповідальність останнього застрахована у ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця». Згідно висновку експерта, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 103856,58 гривень, проте, відповідач лише частково відшкодував завдані збитки. Недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 1349,13 гривень просить стягнути у примусовому порядку.

Відповідач не погодився та в особі повноважного представника подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що страхова компанія відшкодувала завдані збитки у розмірі, який визначено у відповідному звіті, який складено на замовлення відповідача, а наданий позивачем висновок експерта не має переваги над таким звітом. Просить у задоволенні позову відмовити.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Позовна заява поступила до суду 24.09.2024 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01.10.2024 року, задоволено заяву про самовідвід судді Головатого Р.Я. від розгляду зазначеної справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 року, справу передано в провадження судді Грицка Р.Р.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 04.10.2024 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Первинно, позов було пред`явлено до двох відповідачів, а саме до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» та ОСОБА_2 , і стосувались стягнення з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 20370,09 гривень, а з ОСОБА_2 - різниці між завданою шкодою та страховим відшкодуванням у розмірі 120378,19 гривень.

В силу вимог Закону та враховуючи ціну позову дана справа є малозначною і підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

У зв`язку з частковою виплатою страхового відшкодування, представник позивача 28.10.2024 року подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 1349,13 гривень.

Крім того, за відповідним клопотанням представника відповідача Гасюка Т.В., ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.02.2025 року у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу.

Експертизу доручено провести експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Оскільки експертиза не була оплачена, 23.04.2025 року матеріали справи повернулись до суду без відповідного висновку, після чого ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 24.04.2025 року провадження у справі поновлено.

Також, 06.06.2025 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про відмову від позову в частині позовних вимог, пред`явлених до відповідача ОСОБА_2 . У зв`язку з цим ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30.06.2025 року, провадження у справі в цій частині закрито.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача 08.07.2025 року в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. При цьому, 30.06.2025 року скерував на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задоволити.

Представник відповідача 08.07.2025 року в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. При цьому, 29.05.2025 року скерував на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримує позицію, яка викладена у відзиві на позовну заяву.

Оскільки суд забезпечив можливість учасникам справи представити свою позицію, а строки для подання доказів завершились, суд відповідно до ст.223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі зібраних доказів, обсяг яких є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 08.07.2025 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля марки «AUDI Q7» р.н. НОМЕР_1 , в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.18).

18 грудня 2023 року близько 08 год. 15 хв. по вул.Тракт Глинянський,163 у м.Львові відбулась ДТП за участю належного позивачу транспортного засобу марки «AUDI Q7» р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN GOLF» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2024 року (т.1 а.с.16-17), яка не оскаржувалась і набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF» р.н. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «Акціонернастрахова компанія«Скарбниця» згідно полісу № АР6605723, що стверджується відповідними відкритими даними про чинність полісу внутрішнього страхування (т.1 а.с.44).

Згідно з висновком експерта № 22480 від 07.05.2024 року (т.1 а.с.19-25), який складено на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «AUDI Q7» р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу без врахування ПДВ становить 103856,58 гривень.

Водночас, згідно звіту про оцінку автомобіля № 1762/24 від 03.06.2024 року (т.1 а.с.90-92), вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу з ПДВ становить 123008,95 гривень.

Сторонами у справі не оспорюється, що страховик виплатив позивачу страхове відшкодування, спочатку у розмірі 83486,49 гривень, а 10.10.2024 року - у розмірі 19020,96 гривень.

З метою стягнення різниці між завданою шкодою та страховим відшкодуванням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначив Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 288/1256/17(постанова від 08.02.2021 року) преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Оскільки згаданою вище постановою Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2024 року встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, суд в межах цієї справи вказаний факт визнає преюдиційним та не буде його повторно досліджувати.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом статей 22, 1166, 1192 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У справі яка розглядається, сторонами надано висновок експерта та звіт оцінювача, які містять відмінні дані про розмір заподіяної шкоди. Відтак, суд повинен перевірити та надати перевагу тому з доказів, який найбільш точно відповідає обставинам справи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

На думку суду, в межах цієї справи саме наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, в той час як наданий відповідачем звіт цим критеріям не відповідає.

Так, пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Таким чином, право страховика на здійснення виплати страхового відшкодування без проведення експертизи безпосередньо залежить від погодження потерпілим розміру збитків.

Відтак, саме на страховика покладено обов`язок доведення наявності відповідної згоди потерпілого, оскільки саме ним реалізується право на здійснення виплати страхового відшкодування без проведення експертизи.

Наданий відповідачем звіт про оцінку майна складено 03.06.2024 року. Жодних доказів, що позивач погодився із визначеним відповідачем розміром страхового відшкодування матеріали справи не містять і навіть більше того, вбачається, що 22.04.2024 року, тобто ще до складання звіту, позивач уклав договір про проведення судової автотоварознавчої експертизи, як про це зазначено у висновку (т.1 а.с.19). Очевидно, що в такому випадку позивач не надавав згоди на визначений відповідачем розмір страхового відшкодування, а свого експертного дослідження відповідач не проводив.

Тому, керуючись своїм внутрішнім переконанням, як це передбачено частиною другою статті 82 ЦПК України, суд приймає до уваги наданий позивачем висновок експерта і саме на основі його даних вирішує питання про розмір заподіяних збитків і не приймає до уваги наданий відповідачем звіт про оцінку, визнаючи його недостатнім доказом для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Як наслідок, відповідач не може вважатись таким, що повністю відшкодував завдані збитки і тому, відповідну різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та завданою шкодою, яка становить 1349,13 гривень, суд стягує у примусовому порядку та зважаючи на зменшення розміру позовних вимог і часткову відмову від позовних вимог, ухвалює рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 1 частини другої цієї статті у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Також, згідно частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач частково не підтримує своїх позовних вимог до відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» у зв`язку з тим, що 10.10.2024 року, тобто після пред`явлення позову, цей відповідач частково сплатив страхове відшкодування.

З іншим відповідачем спір також був вирішений у позасудовому порядку після пред`явлення позову, внаслідок чого позивач також не підтримує позовних вимог до нього.

Тим не менше, умови позасудового врегулювання спору з відповідачем ОСОБА_2 суду невідомі і зокрема невідомо, чи узгодили сторони питання відшкодування судових витрат. Тому, в цій частині питання про розподіл судових витрат суд вирішить, якщо від позивача надійде відповідна заява.

В іншій частині, як вбачається, позивач частково не підтримує своїх вимог у зв`язку з перерахунком йому страхового відшкодування. Ніщо не свідчить про те, що сторони врегулювали питання розподілу судових витрат і тому, в цій частині відсутні перешкоди для розподілу судових витрат.

Загальна ціна позову на час його пред`явлення становила 140748,28 гривень, з яких до відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» було заявлено позовну вимогу на суму 20370,09 гривень, що становить 14,47% від загального розміру позовних вимог. До відповідача ОСОБА_2 було заявлено позовну вимогу на суму 120378,19 гривень, що становить 85,53% від загального розміру позовних вимог.

З урахуванням саме цих пропорцій суд проведе розподіл судових витрат.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1407,48 гривень, що стверджується відповідною квитанцією (т.1 а.с.9). Отже, пропорційно розміру позовних вимог, які пред`являлись до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», з цього відповідача на користь позивача необхідно стягнути 203,66 гривень судового збору, що становить 14,47% від розміру сплаченого судового збору.

Крім того, згідно частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Правила розподілу судових витрат закріплені у статті 141 ЦПК України.

Так, за змістом частини третьої цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У справі яка розглядається позивач просить стягнути витрати за проведення експертизи у розмірі 5000,0 гривень згідно договору про виконання судової експертизи (т.1 а.с.43). Суд вважає, що такі витрати мають значення для справи, оскільки експертиза проводилась саме на підтвердження розміру завданої шкоди, а наданий позивачем висновок ліг в основу рішення суду. Завдяки цій експертизі був спростований розмір збитків, заявлений відповідачем.

З огляду на характер спірних правовідносин та предмет спору, суд не вважає, що розмір таких витрат є необґрунтованим та/або непропорційним. Зрештою, у справі не має доказів про неспівмірність таких витрат, а в силу вимог частини дев`ятої статті 139 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на відповідача.

Крім того, ніщо не вказує на недобросовісність поведінки позивача при розгляді справи.

Також, не має підстав для висновку, що спір міг бути ефективно вирішений з користю для кожної із сторін в позасудовому порядку.

Як наслідок, суд погоджується з обґрунтованістю розміру витрат позивача, пов`язаних з проведенням експертизи. При цьому, такі витрати необхідно стягнути пропорційно розміру позовних вимог, заявлених до відповідача ПрАТ «Акціонернастрахова компанія«Скарбниця» (14,47%), що становить 723,50 гривень.

Згідно частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин другої, третьої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої-шостої цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У справі яка розглядається правнича допомога надавалась позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 19-12/23 від 19.12.2023 року (т.1 а.с.12).

Згідно детального опису робіт від 19.09.2024 року (т.1 а.с.13), сторони узгодили, що вартість 1 години надання юридичних послуг становить 3000,0 гривень, загальна кількість витраченого часу - 5 годин, а загальна вартість послуг - 15000,0 гривень.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Також, Верховний Суд під час розгляду справи № 761/34282/18 (постанова від 16.06.2021 року) вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

У своїх запереченнях проти суми витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача наголошує на неспімірності зазначеної суми із ціною позову, обсягом наданих послуг, його необґрунтованості та недоведеності.

Враховуючи характер спірних правовідносин, ціну позову і незначну складність справи, суд погоджується з доводами відповідача про неспімірність розміру витрат на професійну правничу допомогу із ціною позову, обсягом наданих послуг та складністю справи.

Як наслідок, застосовуючи згадану вище практику Верховного Суду та враховуючи заперечення відповідача, суд вважає, що у межах цієї справи критерій реальності адвокатських послуг та критерій розумності їхнього розміру не дотримані у повній мірі і тому, такі витрати необхідно зменшити до суми 5000,0 гривень, що відповідатиме принципам розумності, співмірнсоті та обґрунтованості.

Як і в попередньому випадку, такі витрати необхідно стягнути пропорційно розміру позовних вимог, заявлених до відповідача ПрАТ «Акціонернастрахова компанія«Скарбниця» (14,47%), що становить 723,50 гривень.

Загалом, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1650,66 гривень судових витрат.

Керуючись ст.ст.10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування у розмірі 1349,13 гривень (одна тисяча триста сорок дев`ять гривень 13 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 1650,66 гривень судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство - Акціонерна страхова компанія «СКАРБНИЦЯ», місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Саксаганського,5, код ЄДРПОУ 13809430.

Повний текст судового рішення складено - 09 липня 2025 року.

Суддя Грицко Р.Р.