Ухвала суду № 128713428, 01.07.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.07.2025

Справа № 334/5220/25

Провадження № 2-о/334/224/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у міста Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту батьківства,-

встановив:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом представника заявниці ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у міста Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту батьківства, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Так, заява про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду у порядку, передбаченому главою 2 розділу ІVЦПК України та повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у ст.175,177 ЦПК України, так і спеціальним, які передбачені главою 6 розділу ІV ЦПК України.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (ч.4ст.294 ЦПК).

Статтею 130Сімейного КодексуУкраїни передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч.3 ст.128 цього Кодексу.

Ч.1ст.135СК України встановлює, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Як роз`яснено у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Зазначене кореспондується з п.7 постанови Пленум Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де вказано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зіст.135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи.

Згідно зі ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт.

У поданій заяві заявниця та її представник посилаються на те, що встановлення даного факту необхідне для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Оскільки визнання факту батьківства може мати значення для спадкових правовідносин, обов`язковим є залучення до справи як заінтересованих осіб близьких родичів ОСОБА_2 (батьків, братів, сестер, дітей тощо), тобто осіб, які є спадкоємцями за заповітом або за законом, оскільки встановлення факту батьківства впливає на права та обов`язки інших спадкоємців.

Однак, у поданій заяві заявниця та її представник не зазначили про наявність чи відсутність в ОСОБА_2 інших членів його сім`ї. Зазначення у заяві відомостей про вказаних осіб необхідне у зв`язку з тим, що визнання факту батьківства може мати значення для спадкових правовідносин, у зв`язку з чим обов`язковим є залучення до справи як заінтересованих осіб його близьких родичів. Оскільки відомостей про наявність чи відсутність таких осіб у заяві не вказано, суд позбавлений можливості встановити чи вбачається або не вбачається у даній справі спір про право.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи те, що глава 6«Розгляд судомсправ провстановлення фактів,що маютьюридичне значення»ЦПК України не містить норм, що регулюють наслідки недотримання форми та змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд дійшов висновку за можливе застосувати аналогію закону та відповідно до статті 185ЦПК України заяву про встановлення факту батьківства, залишити без руху.

Згідно з вимогами ч.1 ст.185ЦПКУкраїни суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст.175 і 177цьогоКодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Оглянувши матеріали справи, вбачається, що подана заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України, представником заявниці в заяві не зазначено та не залучено в якості заінтересованих осіб близьких родичів ОСОБА_2 .

За вказаних обставин, подану заяву слід залишити без руху, надавши строк для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.175,177,185,260,294,315,353 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у міста Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту батьківства залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків терміном в десять днів з дня отримання копії ухвали.

У випадку виконання заявником вищевказаних вимог ухвали у визначений термін, заява буде вважатись поданою у день первісного подання її до суду. Інакше заява вважається не поданою та повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Філіпова І. М.