Рішення № 128711927, 07.07.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/482/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т.Л. ,

за участю секретаря Затоковенко Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33881 грн 30коп. та понесених судових витрат. Позов мотивований тим, що 06.04.2024 ТОВ «МаксКредит» (первісний кредитор) та відповідачка уклали договір кредитної лінії №00-9705926 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора. Зазначає, що кредитний договір підписано відповідачкою шляхом введення одноразового ідентифікатора 70416, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. На виконання умов кредитного договору, 06.04.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , а отже кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. 20.01.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Оскільки, відповідачка належним чином не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів у неї виникла заборгованість у розмірі 33881 грн 30 коп., яка складається з: 12100 грн заборгованість по кредиту; 21781 грн 30 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також просить стягнути з відповідачки 2422 грн 40 коп. судового збору та 7000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 29.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та зобов`язано АТ«Універсал Банк»надати наадресу судуінформацію заклопотанням позивача (а.с.50,51).

Відповідачка, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подала.

Згідно з вимогами ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 06.04.2024 між ТОВ «Макс кредит» та відповідачкою укладено договір кредитної лінії №00-9705926 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора. За цим кредитним договором кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до умов кредитного договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 11000 грн.; тип кредиту кредитна лінія; цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби; строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 03 лютого 2025 року. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 01.05.2024, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування). Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту, що складає: 1100 грн. Денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) дорівнює 2,5%. Знижена процентна ставка становить 2,4 %. У п. 2.8. Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі rредиту: 06.04.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 11000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . Відповідно до п. 7.3 кредитного договору позичальник підтверджує, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті за посиланням: https://treba.credit/finansovi-poslugy/ (а.с.10-15). До матеріалів справи долучено правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит» (а.с.16-20). Відповідно до даних кредитного договору та долучених правил, відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт ТОВ «Макс Кредит» та ознайомилася з актуальною редакцією Правил, після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалася на сайті кредитодавця, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту, тобто вказала свої персональні ідентифікаційні дані. Таким чином, під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідачки згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору.

Суду надано паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписаний відповідачем, шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.21,22). Отже, відповідачка погодилася з умовами, запропонованими в паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, а первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору.

Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями кредитного договору, а також довідкою про ідентифікацію (а.с.22 на звороті) та самим кредитним договором (а.с.10-15).

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Макс Кредит» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн», що в свою чергу, свідчить доказом того, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Ці обставини підтверджуються долученим до матеріалів справи інформаційною довідкою від 06.02.2025 №173/02 від ТОВ «Платежі Онлайн» з відміткою про проведені успішні транзакції (тип транзакції: видача) та додатком 1 до нього (а.с.25).

Видача суми кредиту підтверджується довідкою про рух коштів за період з 06.04.2024 по 11.04.2024 по картці клієнта ОСОБА_1 від 10.06.2025, з якої вбачається, що 06.04.2024 на рахунок останньої було перераховано 11000 грн (а.с.56-58).

До матеріалівсправи долученодетальний розрахунокзаборгованості,підготовлений первіснимкредитором закредитним договором,відповідно доякого увідповідачки наявнанепогашена заборгованістьу розмірі33881грн 30коп.,яка складаєтьсяз: 11000грн заборгованість заосновним зобов`язанням; 21781 грн 30 коп. заборгованість за нарахованими процентами; 1100 грн заборгованість за нарахованими комісіями (а.с.29-32).

Також судом встановлено, що 20.01.2025 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором (а.с.33-38).

На підтвердження відступлення права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.04.2024 №00-9705926 позивачем надано акт приймання-передачі до договору факторингу від 20.01.2025 №20012025-МК/Ейс (а.с.39), платіжні інструкції від 27.01.2025 №1 та від 31.01.2025 №2 про часткові сплати за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу від 20.01.2025 №20012025-МК/Ейс (а.с.39 на звороті, 40), витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 20.01.2025 №20012025-МК/Ейс (а.с.41,42).

Вирішуючи заявлені вимоги, суд враховує положення статей 12, 13, 81 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦПК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд вважає, що долучений договір факторингу від 20.01.2025 №20012025-МК/Ейс, акт приймання-передачі до договору факторингу від 20.01.2025 №20012025-МК/Ейс, платіжні інструкції від 27.01.2025 №1 та від 31.01.2025 №2 про часткові сплати за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу від 20.01.2025 №20012025-МК/Ейс, витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 20.01.2025 №20012025-МК/Ейс є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Даних, які б свідчили про те, що відповідачка заперечувала дійсність зазначеного договору факторингу або що цей договір був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, суду не надано.

Позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги до відповідачки за договором кредитної лінії від 06.04.2024 №00-9705926 на суму 33881 грн 30 коп.

Спір між сторонами про стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Суд вважає, що під час укладення договору кредитної лінії від 06.04.2024 №00-9705926 сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Договір, укладений у формі електронного документа, підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідачка не надала суду належних і допустимих доказів, на підтвердження того, що вона не укладала із ТОВ «Макс кредит» зазначеного кредитного договору та не отримувала кредитні кошти на свій картковий рахунок.

Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує взаємні зобов`язання сторін: обов`язок кредитодавця надати кредит, а позичальника повернути його, та сплатити проценти за користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний кредитор свої зобов`язання перед відповідачкою виконав, перерахував обумовлені кредитним договором кошти на рахунок відповідачки.

У порушення умов кредитного договору, а також вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка не виконала свої зобов`язання, а саме, не здійснила погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 33881 грн 30 коп.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ч. 2 ст.1054 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

В свою чергу, наведені вище підстави та порядок реалізації права кредитодавця вимагати дострокового повернення споживчого кредиту знайшли своє подальше уточнення у нормі ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» (набрав чинності 10 червня 2017 року), якою передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Доказів погашення боргу у добровільному порядку не надано.

Відповідачка в ході розгляду справи не надала альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, не спростувала наданого позивачем розрахунку, у зв`язку з чим суд погоджується з розрахунком заборгованості, поданим позивачем.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які підтверджують наявність у відповідачки заборгованості перед позивачем на момент розгляду справи, а також перевіривши поданий на підтвердження розміру заборгованості розрахунок на логічність, послідовність та арифметичну правильність, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, а саме 33881 грн 30 коп., з яких: 12100 грн заборгованість по кредиту; 21781 грн 30 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн,суд зазначає про таке.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено додаткову угоду №33 до договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором від 06.04.2024 №00-9705926 (а.с.43,44). Відповідно до даних акту прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025 адвокатським бюро «Тараненко та партнери» надано послуги на суму 7000 грн, згідно якого витрати на професійну правничу складаються з: складання позовної заяви: 2 год. 5 000 грн; вивчення матеріалів справи: 2 год. 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації: 1 год. 500 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації: 1 год. 500 грн (а.с.44 на звороті).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа № 755/9215/15-ц), та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 (справа №320/5284/19).

Водночас, суд частково погоджується з твердженнями щодо не співмірності розміру правничої допомоги і вважає завищеною оплату наданих послуг, так як заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат не приймав участі в судових засіданнях.

Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, та заявленої суми до стягнення, складності справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог, та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись статтями 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором від 06.04.2024 №00-9705926 у розмірі 33881 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 30 коп, яка складається з: 12100 грн заборгованість по кредиту; 21781 грн 30 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 3000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул.Харківське шосе,19, офіс2005, м. Київ, 02090.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 08.07.2025.

Суддя