Рішення № 128703305, 08.07.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

08.07.2025 р. справа №520/12558/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)проскасування правових актів індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області: №0021814-2405-2030-UA63120270000028556 від 12.03.2025р. в частині 1.697,08грн.; №2646421-2405-2030-UA63120270000028556 від 11.12.2024р. в частині 2.624,40грн.; №0021816-2405-2030-UA63120270000028556 від 12.03.2025р. в частині 6.946,95грн.; №2646419-2405-2030-UA63120270000028556 від 11.12.2024р. в частині 10.740,98 грн.

Аргументуючи цю вимогу, зазначив, що належні заявнику об`єкти нерухомого майна не належать до будівель готельних, будівель офісних, будівель торговельних, а тому не повинні оподатковуватись податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного календарного року за 1 кв м.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що оскільки наявні у розпорядженні контролюючого органу документи та відомості загальнодоступних реєстрів (у тому числі і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) не містять достатньої та достовірної інформації про конкретну категорію належного учаснику суспільних відносин громадянину об`єкту нежитлової нерухомості, то справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ці об`єкти повинно відбуватись як за об`єкт - будівля офісна, будівля торговельна.

Оскільки одержані судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин, які мають бути достеменно відомі учасникам спору; визначені процесуальним законом строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень субєкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тож суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозвязку, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевіривши обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

З приєднаних до матеріалів справи доказів судом зясовано, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до громадянства України, обліковується за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків під реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 14.12.2016 заявник набув право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №54-61 в нежитловій будівлі літ «А-2» загальною площею 174,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (далі за текстом - Об`єкт №1).

За нотаріально посвідченим договором дарування від 07.06.2017р. заявник набув право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю №І-ХІІІ в нежитловій будівлі в літ.А-3 загальною площею 712,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (далі за текстом - Об`єкт №2).

Відомості стосовно Об`єкту №1 підтверджуються Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.12.2016р. №75790539 та відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості стосовно Об`єкту №2 підтверджуються Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2017р. №89082051 та відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відносно Об`єкту №1 ТОВ «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» був складений технічний паспорт №33447 саме на нежитлове приміщення - 2-й рівень підвалу.

Відносно Об`єкту №2 ТОВ «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» був складений технічний паспорт №ТІ01:9874-4373-5337-5269 саме на групу нежитлових приміщень підвалу.

11.12.2024р. ГУ ДПС у Харківській області ГУ ДПС у Харківській області відносно майна заявника у вигляді Об`єкту №1 було прийнято податкове повідомлення-рішення №2646421-2405-2030-UA63120270000028556 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023р. у розмірі 2.916,17 грн.; відносно майна заявника у вигляді Об`єкту №2 було прийнято податкове повідомлення-рішення №2646419-2405-2030-UA63120270000028556 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023р. у розмірі 11.934,38 грн.

12.03.2025р. ГУ ДПС у Харківській області ГУ ДПС у Харківській області відносно майна заявника у вигляді Об`єкту №1 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0021814-2405-2030-UA63120270000028556 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022р. у розмірі 1.886,08 грн.; відносно майна заявника у вигляді Об`єкту №2 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0021816-2405-2030-UA63120270000028556 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022р. у розмірі 7.718,75 грн.

Стверджуючи про невідповідність закону означених правових актів індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень з мотивів неналежності нерухомого майна заявника до офісних та торгівельних приміщень та необхідності застосування ставки 0,1%, замість застосованої контролюючим органом 1%, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З 01.01.2011р. порядок виконання приватною особою податкового обов`язку, а також обсяг та зміст повноважень адміністративних органів в галузі справи контролю за податковою дисципліною і порядок реалізації контролюючими органами процедури застосування міри юридичної відповідальності до осіб, котрі скоїли податкові правопорушення, визначений, насамперед, нормами Податкового кодексу України.

Так, за правилом п.п. 54.3.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2015р. таким законом відносно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є положення ст.266 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.2.1 ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а у силу положень п.п. 266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилом п.266.5.1 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, для справляння податку у порядку ст.266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна як об`єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) фізичне існування об`єкта як речі матеріального світу та функціонування цього об`єкта як прийнятої в експлуатацію будівлі; 2) тип об`єкта (тобто категорія будівлі) як за первісним призначенням, так і за реальним використанням; 3) місце розташування об`єкта (тобто поштова адреса будівлі), 4) площа об`єкта, 5) існування у конкретного суб`єкта права (громадянина чи юридичної особи) речових прав на об`єкт.

Пунктами 14.1.129 та 14.1.129.1 Податкового кодексу України об`єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об`єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.

Відповідно до положень п.п.266.3.2 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом п.п.266.4.2 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 ст.266 Податкового кодексу України).

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015р. №1793/15 (із змінами та доповненнями) було затверджено у новій редакції Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі за текстом - Положення №1), згідно з п.п.1.2.1 якого об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. 1.2.1.1. Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх, стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів; 1.2.1.2. садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; 1.2.1.3. дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Відповідно до п.п.1.2.2 Положення №1 об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Положення №1 було додатком до рішення Харківської міської ради від 12.01.2011р. №126/11 із доповненнями та змінами.

У подальшому ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було деталізовано рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17 (далі за текстом - рішення Міської ради №542/17), згідно з п.5 Додатку №1 до якого, станом на 01.01.2018р. було установлено такі ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) будівлі офісні 1 відсоток; 3) будівлі торговельні 1 відсоток; 4) гаражі 0,1 відсотка; 5) будівлі промислові та склади 0,25 відсотка; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків; 8) інші будівлі 0,1 відсотка.

Також у подальшому ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було деталізовано рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17 (далі за текстом - рішення Міської ради №542/17) п.5 додатку 1 до якого станом на 01.01.2019р. встановлено такі ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) будівлі офісні 1 відсоток; 3) будівлі торговельні 1 відсоток; 4) гаражі 0,1 відсотка; 5) виключений; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків; 8) інші будівлі 0,1 відсотка.

При цьому, у п.4 рішення Міської ради №542/17 указано, що це рішення набирає чинності з 01.03.2017р.

Пунктом п.5 рішення Міської ради №542/17 передбачено визнати з дня набрання чинності цим рішенням таким, що втратило чинність, рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011р. № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України".

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 10.12.2021р. по справі №0940/2301/18: 1) терміни "оприлюднення" та "опублікування" не є синонімами та мають різний зміст і правове навантаження; 2) термін "оприлюднення" має більш широке значення порівняно із терміном "опублікування" та включає у себе різні передбачені законом способи донесення публічної інформації, у тому числі змісту нормативно-правового акту, до відома широкого кола осіб, зокрема, шляхом її розміщення на офіційному вебсайті відповідного суб`єкта нормотворення, опублікування у офіційних друкованих виданнях, друкованих засобах масової інформації тощо; 3) відносно рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, які є нормативно - правовим актом, то стосовно таких рішень як у Податковому кодексі України, так і у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або будь-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації; 4) на відносини, пов`язані із порядком та способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які не можуть залишатись неврегульованими, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно - правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному вебсайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу); 5) За змістом статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі нормативно-правового характеру, підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», статтею 15 якого встановлено обов`язок оприлюднення розпорядниками своїх нормативно - правових актів невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня їх затвердження. Ця ж стаття Закону України «Про доступ до публічної інформації» у імперативній формі визначає, що у разі наявності у розпорядника інформації офіційного вебсайту така інформація оприлюднюється на вебсайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Згадане вище рішення Міської ради №542/17 було оприлюднене на офіційному вебсайті Харківської міської ради у мережі "Інтернет", а тому підлягає кваліфікації у якості офіційно оприлюдненого та обов`язкового до застосування підзаконного нормативно-правового акту локальної дії за відсутності колізій із актами права вищої юридичної сили.

Суд зауважує, що національним законом України не визначено процедури та механізму кваліфікації об`єкту нерухомого майна у цілях справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, у якості будівлі промисловості, складу, готельної будівлі, торгівельної будівлі, офісної будівлі тощо.

Тому, з огляду на положення ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника приватної особи є кваліфікація об`єкту нерухомого майна за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, технічного паспорту на будинок або відповідного правочину (за яким об`єкт було набуто у власність), а не за свавільним розсудом адміністративного органу.

За приписами локального нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за реально існуючі як фізичні речі матеріального світу у 2022р., 2023р. об`єкти нерухомого майна - будівлі чи приміщення у розмірі 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. нерухомості справляється у місті Харкові з готельних будівель, з офісних будівель, з торговельних будівель.

Відповідно до ст.8 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022р. складав 6.500,00грн.

Відповідно до ст.8 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023р. складав 6.700,00грн.

Як з`ясовано судом, за два місяці 2022 р. розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях стосовно Об`єкту №1 та Об`єкту №2 згідно з пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у редакції Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ був обчислений суб`єктом владних повноважень саме із використанням ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022р. за 1 кв.м. нерухомості.

Аналогічно, за 1 квартал 2023р. розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях стосовно Об`єкту №1 та Об`єкту №2 згідно з рішенням Харківської міської ради від 19.08.2024р. №633/24 був обчислений суб`єктом владних повноважень саме із використанням ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023р. за 1 кв.м. нерухомості.

Проте, під час розгляду справи контролюючим органом у порядку ч.2 ст.77 КАС України не доведено юридичної правомірності та фактичної обґрунтованості власного управлінського волевиявлення з приводу обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки саме за ставкою за ставкою 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. об`єкту нерухомого майна (65,00 грн. за 2022 рік; 67,00 грн. за 2023 рік).

Суд вважає, що у даному конкретному випадку з огляду на приписи п.54.3.3 ст.54 та ст.266 Податкового кодексу України саме суб`єкт владних повноважень повинен здобути до події вчинення управлінського волевиявлення з приводу визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належно оцінити під час вчинення управлінського волевиявлення з приводу визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і довести у суді обставини належності конкретного об`єкта власності конкретного учасника суспільних відносин до категорії торгівельних, офісних чи готельних будівель.

Невиконання суб`єктом владних повноважень цього обов`язку та відсутність об`єктивних та загальновідомих у розумінні ч.3 ст.78 КАС України даних про належність конкретного об`єкта власності конкретного учасника суспільних відносин до категорії торгівельних, офісних чи готельних будівель унеможливлює кваліфікацію у якості правомірного управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставкою 1% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного календарного року за 1 кв.м. об`єкта нерухомого майна.

Натомість, доводи заявника про те, що за Об`єкт 1 за два місяці 2022 року розмір річного податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, складає 189,00грн.; за 1 квартал 2023 року розмір річного податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, складає 291,60грн.; за Об`єкт 2 за два місяці 2022 року розмір річного податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, складає 771,80грн.; за 1 квартал 2023 року розмір річного податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, складає 1193,40грн., відповідають здобутим по справі доказам, так і дійсному змісту належних норм матеріального права з питань справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розміщене на території м.Харкова.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Тому, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України і відповідності закону оскарженого волевиявлення (в частині використання ставки податку в 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. будівлі), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже контролюючим органом ставка податку на нерухоме майно у розмірі 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. нерухомості була застосована до об`єктів, відносно яких відсутні об`єктивні дані про належність до категорії офісних будівель, торговельних будівель.

Відтак, суду належить дійти до висновку про недоведеність суб`єктом владних повноважень дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України у межах спірних правовідносин під час вчинення оскарженого управлінського волевиявлення.

Наведене є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат у справі належить провести за правилами ст.ст.132-143 КАС України.

Вирішуючи питання з приводу розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані, насамперед, приписами ст.ст.132-143 КАС України.

Так, згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134 та ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та на неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано ордер від 15.05.2025р. серії АХ №1260407, Договір №1/1205 від 12.05.2025р. про надання правничої, допомоги, квитанцію до платіжної інструкції від 13.05.2025р. №ПН5201 про сплату заявником 6.000,00 грн згідно з договором №1/1205 від 12.05.2025р., акт прийому-передачі виконаних робіт від 12.06.2025р.

Пунктом 4.1. Договору №1/1205 від 12.05.2025р. про надання правничої допомоги сторони узгодили, що за виконання зобов`язань з надання правничої допомоги у суді першої інстанції у адміністративній справі щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області Денисенко Т.В. зобов`язується сплатити адвокату фіксований розмір гонорару у сумі 6000,00 грн.

Відповідно до п.4.2 Договору №1/1205 від 12.05.2025р. про надання правничої допомоги на підтвердження виконання адвокатом зобов`язань у суді кожної інстанції за даним Договором сторони підписують відповідні Акти приймання-передачі виконаних робіт.

Сплата гонорару згідно з п.4.3 Договору №1/1205 від 12.05.2025р. відбувається протягом п`яти днів з дня підписання Договору.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 12.06.2025р. позивачу надано професійну правничу допомогу у адміністративній справі №520/12724/25 6.000,00 грн.

Відповідач подав заперечення стосовно компенсації судових витрат, у яких зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт, витраченим часом на виконання робіт та обсягом наданих послуг.

Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що майновий інтерес заявника у межах даного спору у грошовому виразі складає 22.008,60 грн., тобто розмір оскаржуваного податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржених рішень; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, суд вважає, що до відносин із відшкодування у межах адміністративної справи витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід застосовувати виключно положення ч.1 ст.77 КАС України.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі - 3.000,00грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.03.2025р. №0021814-2405-2030-UA63120270000028556 року в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1.697,08 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.12.2024р. №2646421-2405-2030-UA63120270000028556 року в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 2.624,40 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.03.2025р. №0021816-2405-2030-UA63120270000028556 року в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 6.946,95 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.12.2024р. №2646419-2405-2030-UA63120270000028556 року в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 10.740,98 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_3 ) 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 3.000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко