Рішення № 128702420, 08.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15560/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної підтримки Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 травня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної підтримки Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення статусу ОСОБА_1 як особи з інвалідністю в наслідок війни;

- скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення статусу ОСОБА_1 як особи з інвалідністю в наслідок війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 лист талонів для пільгового проїзду по території України в період з 2025 по 2029 роки.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час, позивач має статус ветерана військової служби Національної гвардії України, що підтверджується посвяченням серія ВС №000078 від 05.09.2017р. На підставі його заяви 01.02.2011р. та довідки до акту огляду МСЕК серія 2-18 ОД №060352 від 25.10.2010 року (після внесення змін від 26.01.2011р.) позивачу було встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видане відповідне посвідчення. 3 цього часу він користувався соціальною допомогою та пільгами, встановленими законодавством України для інвалідів війни, зокрема правом на безкоштовний проїзд територією України.

16 грудня 2024 року він звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси з заявою про надання йому листу талонів для пільгового проїзду по території України. У результаті замість листа талонів на пільговий проїзду по території України позивачу було видано Рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №19-0704/869 від 21.01.2025 року про позбавлення позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Вважаючи дане рішення незаконним, протиправним та таким що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідача Департаменту праці та соціальної підтримки Одеської міської ради обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та безпідставними та зазначає, що ОСОБА_1 на підставі заяви від 01.02.2011 року та наданих документів, а саме довідки МСЕК від 25.10.2010 року серії 2-18 ОД № 060352 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби до 01.11.2012 року та витягу з протоколу засідання ВЛК Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 17 від 21.01.2011 року) первинно було встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видане відповідне посвідчення. 05.11.2012 року на підставі довідки МСЕК від 17.10.2012 року серії 10 ААА № 955771 про встановлення 2 групи інвалідності, внаслідок виконання обов`язків військової служби, посвідчення було подовжено на термін до 01.11.2014 року. 03.10.2014 року ОСОБА_1 на підставі довідки МСЕК від 01.10.2014 року серії 10 ААВ № 739807 про встановлення 2 групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби, було видане безтермінове посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (серія НОМЕР_1 ). 16.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою щодо надання листа талонів на пільговий проїзд, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

У зв`язку з наданими роз`ясненнями Міністерства у справах ветеранів України щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, Управлінням було зроблено додатковий запит до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації щодо надання роз`яснення стосовно статусу ОСОБА_1 як особи з інвалідністю внаслідок війни. Листом Міністерства у справах ветеранів України від 17.01.2025 року № 913/1.3/3.1-25 (відповідь на запит Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації) надані роз`яснення щодо правових підстав надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 (копія листа наявна в матеріалах справи). Згідно з наданою інформацією ОСОБА_1 у 2011 році надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) про встановлення інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Підставою для надання статусу згідно з цією нормою Закону була довідка МСЕК в одному з формулювань, визначених у пункті 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (було чинним на момент надання ОСОБА_1 статусу): «поранення, контузії, каліцтво, захворювання, одержане під час захисту Батьківщини», «поранення, контузії, каліцтво, захворювання, одержане під час виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди», «поранення, контузії, каліцтво, захворювання, пов`язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, за участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами». Довідка МСЕК про встановлення інвалідності внаслідок ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, не могли бути підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону, оскільки не відповідає її вимогам, навіть якщо особа брала участь у бойових діях.

Отже, починаючи з 2009 року довідка МСЕК про встановлення інвалідності внаслідок ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, не могла бути підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Відповідач акцентує увагу суду, що листом Міністерства у справах ветеранів України було доручено невідкладно вирішити питання про скасування ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, про що поінформувати Мінветеранів у порядку, визначеному Положенням № 302. Отже, оскаржуване рішення Управління від 21.01.2025 № 19-0704/869 про скасування статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, було прийнято не самостійно Управлінням, а на виконання вимог листа Мінветеранів, як органа, який відповідно до Положення про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1175 (із змінами та доповненнями) (далі Положення № 1175) реалізує свої основні завдання, зокрема: надання, позбавлення статусу та видачі посвідчень ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (абз. 4 пп. 1 п. 3 Положення № 1175).

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

27 травня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні повідомленням (викликом) сторін (вхід. № 32469/25).

Ухвалою суду від 04 червня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної підтримки Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

06 червня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/56774/25).

12 червня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № 59263/15).

Станом на 08 липня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи.

28.06.1991 року Жовтневий районний військкомат м. Одеса призвав позивача на строкову військову службу та 02.07.1991 року він був зарахований до військової частини внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР.

Проходив строкову військову службу на Кавказі де був міжнаціональний збройний конфлікт на території ОСОБА_2 , як діючий військовослужбовець підчас виконання обов`язків військової служби отримав травму (важка контузія головного мозку), внаслідок чого став інвалідом.

В подальшому за рішенням ВЛК у 1992 році позивач був звільнений з військової служби у внутрішніх військах МВС України.

ОСОБА_1 на підставі заяви від 01.02.2011 року та наданих документів, а саме довідки МСЕК від 25.10.2010 року серії 2-18 ОД № 060352 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби до 01.11.2012 року та витягу з протоколу засідання ВЛК Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 17 від 21.01.2011 року) первинно було встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видане відповідне посвідчення.

05.11.2012 року на підставі довідки МСЕК від 17.10.2012 року серії 10 ААА № 955771 про встановлення 2 групи інвалідності, внаслідок виконання обов`язків військової служби, посвідчення було подовжено на термін до 01.11.2014 року.

03.10.2014 року ОСОБА_1 на підставі довідки МСЕК від 01.10.2014 року серії 10 ААВ № 739807 про встановлення 2 групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби, було видане безтермінове посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (серія НОМЕР_1 ).

16.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою щодо надання листа талонів на пільговий проїзд, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

У зв`язку з наданими роз`ясненнями Міністерства у справах ветеранів України щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, Управлінням було зроблено додатковий запит до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації щодо надання роз`яснення стосовно статусу ОСОБА_1 як особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом Міністерства у справах ветеранів України від 17.01.2025 року № 913/1.3/3.1-25 (відповідь на запит Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації) надані роз`яснення щодо правових підстав надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 .

Як зазначає відповідач у відзиві, листом Міністерства у справах ветеранів України було доручено невідкладно вирішити питання про скасування ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, про що поінформувати Мінветеранів у порядку, визначеному Положенням № 302.

Листом Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 21.01.2025 року № 19-0704/869 позивача повідомлено про те, що: «…Листом Міністерства у справах ветеранів України від 17.01.2025 року № 913/1.3/3.1-25 надані роз`яснення щодо правомірності встановлення Вам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (копія додається).

Пунктом 13-1 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 року передбачено, у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", посвідчення видане їй раніше, вилучається органом, уповноваженим на видачу посвідчень.

Зважаючи на викладене вище, Вам необхідно терміново звернутись до Центру інтегрованих соціальних послуг в Приморському районі та повернути видані Вам посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 від 30.01.2015 року та посвідчення інваліда Вітчизняної війни серії НОМЕР_2 від 11.11.2015 року, а також лист талонів на пільговий проїзд для інвалідів Вітчизняної війни серії ИУ № 000061.

Крім того, Вам необхідно звернутись до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для вирішення питання щодо перерахунку пенсії та нарахування пільг.

Зазначене рішення Ви можете оскаржити в судовому порядку.».

Позивач вважаючи дії та рішення відповідачів щодо припинення статусу ОСОБА_1 як особи з інвалідністю в наслідок війни протиправними та такими, що порушують його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту, звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні обов`язків військової служби, та наявністю обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в рішенні від 08 квітня 2014 року (реєстраційний номер в ЄДРСР 38475027).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі - Постанова № 1317) медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до п. 12 Постанови № 1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 зі змінами та доповненнями (далі - Положення №302).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 632, яка набрала чинності з 31.08.2018 року, було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» та від 2 січня 1995 р. № 1 «Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302».

Так, згідно приписів абзацу 2 пункту 7 Положення №302 (у редакції від 31.08.2018 року) "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить, що до інвалідів війни у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII належать, зокрема, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв`язок яких пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби та встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

Причинами інвалідності є, зокрема: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язані з виконанням службових обов`язків; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № Серія 10 ААВ № 739807 року, позивачу вже встановлена II група інвалідності,

травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, інвалідність встановлена

безстроково.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 17 від 21.01.2011 року травма ОСОБА_1 , 1973 р.н. пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

03.10.2014 року ОСОБА_1 на підставі довідки МСЕК від 01.10.2014 року серії 10 ААВ № 739807 про встановлення 2 групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби, було видане безтермінове посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (серія НОМЕР_1 ).

Отже, вказані вище обставини підтверджують, що виявлена у позивача травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а тому суд вважає, що він має право на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Саме поняття «обов`язків військової служби» невід`ємно пов`язане з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII.

З огляду на викладене суд вважає, що дії відповідача щодо припинення статусу ОСОБА_1 як особи з інвалідністю внаслідок війни є необґрунтованими та такими, що порушують його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформлене листом від 21.01.2025 року № 19-0704/869 щодо припинення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та відмови видати ОСОБА_1 лист талонів для пільгового проїзду по території України на відповідний період є протиправним.

Оскільки судом встановлена протиправність рішення відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради поновити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та вирішити питання про видачу ОСОБА_1 відповідного листа талонів для пільгового проїзду по території України на відповідний період.

Суд вважає що саме такий спосіб захисту порушеного права в даному випадку є належним та достатнім.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 139, 242-246, 258, 261, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної підтримки Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформлене листом від 21.01.2025 року № 19-0704/869 щодо припинення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та відмови видати ОСОБА_1 лист талонів для пільгового проїзду по території України на відповідний період.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради поновити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та вирішити питання про видачу ОСОБА_1 відповідного листа талонів для пільгового проїзду по території України на відповідний період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної підтримки Одеської міської ради (вул. Добровольців, буд. 7, м. Одеса, Одеська область, 65058, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, Одеська область, 65017, код ЄДРПОУ 36290160).

Суддя С.О. Cтефанов