Рішення № 128701838, 08.07.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2025 рокусправа № 380/2633/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, про визнання протиправними та скасування постанов,

у с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, з вимогами:

- Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.01.2025 року №ПШ109713, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29.01.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті Відділом державного нагляду ( контролю) у Львівській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за №107885, згідно якої до позивача, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважає оскаржувану постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 14.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17.03.2025 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№22388).

Ухвалою від 18.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№17572 від 03.03.2025) у якому просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що відповідачем проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки «IVECO» із номерним знаком НОМЕР_1 за керування громадянина ОСОБА_2 на а/д Київ-Чоп 805км +600м., на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом. Водій транспортного засобу не надавав для перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа, або індивідуальну контрольну книжку водія чи копію графіка змінності водіїв. Транспортний засіб не був обладнаний тахографом, у зв`язку із чим відповідач, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановою від 29.01.2025 за № 109713 до ФОП ОСОБА_1 застосував адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№20596 від 11.03.2025) у якій заперечив проти доводів наведених у відзиві. Підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№22654 від 18.03.2025).

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата державної реєстрації: 26.11.2002, дата запису: 28.11.2007, номер запису: 24150170000028280).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, 19 грудня 2024 року, на а/д Київ-Чоп 805 км.+600 м., старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області, був зупинений транспортний засіб марки Iveco, державний номерний знак - НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 (далі - Водій), який здійснював автомобільні перевезення згідно ТТН №98 від 19.12.2024 року.

У ході рейдової перевірки транспортного засобу встановлено порушення ст. 30,34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія роздруківкою на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_2 в період з 11 год. 13 хв. 11.12.24 по 05 год. 33 хв. 17.12.2024 час (UTC), а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період, перевізник не забезпечив умови праці та відпочинку водія, а саме: денний час керування водієм складає більше ніж 10 год. 00 хв. за 17.12.2024, відсутній 45-ти хвилинний відпочинок водія між періодами керування за 17.12.2024.

За результатами рейдової перевірки складено Акт № АР 073053 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 19.12.2024 року.

Водій зі змістом акту № АР 073053 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 19.12.2024 року, ознайомився.

15.01.2025 року, позивачу направлено, повідомленням № 4186/33/24-25 від 15.01.2025 року про розгляд матеріалів справи (Запрошення на розгляд матеріалів справи), на її офіційну електронну адресу зазначену в ЄДР, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач скористався своїм правом та подав пояснення (заперечення) на акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.12.2024 №АР073053.

За результатом розгляду справи, винесено Постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ПШ 109713 від 29.01.2025 року, за ч. 1 абз. 3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу вказаних положень статті 48 Закону № 2344-III слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 79) (далі - Порядок № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку №1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі - Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Нормами пункту 6.4. Положення №340 визначено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Таким чином, норми Закону України «Про автомобільний транспорт» зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Аналіз наведених норм Положення № 340 та Інструкції № 385 дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Як встановлено судом з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 19.12.2024 №АР073053, посадовою особою Укртранспезпеки під час перевірки встановлено порушення ст. 30,34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія роздруківкою на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_2 в період з 11 год. 13 хв. 11.12.24 по 05 год. 33 хв. 17.12.2024 час (UTC), а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період, перевізник не забезпечив умови праці та відпочинку водія, а саме: денний час керування водієм складає більше ніж 10 год. 00 хв. за 17.12.2024, відсутній 45-ти хвилинний відпочинок водія між періодами керування за 17.12.2024.

Позивач у своїх доводах стверджує, що Положенням №340 передбачено обов`язок зберігання бланку підтвердження діяльності лише протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, проте не зобов`язує перевізника виготовляти бланки підтвердження за 28 днів, що передували прийняттю водія на роботу або залученню його до виконання перевезень.

Оскільки водій не здійснював поїздки до моменту укладення цивільно-правового договору, то твердження контролюючого органу про порушення перевізником статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є безпідставними.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі №816/179/17 зазначив, що з 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01 липня 1970 року, у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом та сформулював правовий висновок про те, що під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності.

Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» прийнятий Верховною Радою України 05.09.2005 №2819-IV.

Приписами підпункту 1 пункту 5 Положення №340 передбачено забезпечення Державною службою України з безпеки на транспорті здійснення перевірок дотримання режимів праці та 7 відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом.

Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, які використовується суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність заповнених тахокарт у кількості передбаченій ЄУТР при обладнанні транспортним засобом аналоговим тахографом, чи бланк підтвердження діяльності водія в разі відсутності тахокарт.

Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що у разі відсутності тахокарт у кількості, передбаченій ЄУТР, законодавець визначив альтернативу у вигляді бланку підтвердження діяльності водія, яким перевізник зобов`язаний забезпечити водія.

Вказане зумовлює висновок суду про помилковість доводів позивача про те, що у випадку укладення цивільно-правового договору в період, близький до моменту проведення рейдової перевірки, у нього як у перевізника не було обов`язку забезпечити водія необхідними документами, передбаченими Положенням №340, якими в даному випадку є бланк підтвердження діяльності.

Як вбачається з ТТН №98 від 19.12.2024, перевізником визначено ФОП ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 , Замовник -ФОП ОСОБА_1 , Вантажовідправник - ФОП ОСОБА_1 , Вантажоодержувач не зазначено, відомості про вантаж - котли, бойлери в кількості 25 одиниць, на загальну суму 779680грн. з ПДВ.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі №600/3906/22-а погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність у водія транспортного засобу належним чином заповнених щоденних реєстраційних листів обліку робочого часу, бланку підтвердження діяльності водія, які відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1 Положення №340 та пункту 3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія, є порушенням законодавства про автомобільний транспорт».

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Непред`явлення або відсутність під час проведення перевірки визначених Законом №2344-ІІІ документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, свідчить про порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт, що, відповідно, має наслідком застосування адміністративно-господарських штрафів, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Оскарженою постановою від 29.01.2025 №ПШ109713 на ФОПа ОСОБА_1 як перевізника накладено штраф в розмірі 17 000 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт при перевезенні пасажирів і вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - під час здійснення перевезення вантажів заповнених тахокарт за попередні 27 днів або бланку підтвердження діяльності водія.

Оскільки тахокарти, інформація про режим праці та відпочинку водія за поточний день та попередні 27 днів або бланк підтвердження діяльності є «іншими документами» в розумінні статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», то позивач як перевізник був зобов`язаний забезпечити водія відповідними документами.

Суд звертає увагу, що Положенням № 340 та нормами ЄУТР чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку, коли ним не здійснювались рейси. Такі обставини можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, підписані перевізником та водієм та надані уповноваженій особі під час перевірки.

Щодо інших доводів позивача, суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем виконано обов`язок доведення правомірності свого рішення.

Доводи позивача про відсутність в його діях порушень законодавства про автомобільний транспорт є безпідставними і спростовані встановленими фактичними обставинами та аналізом чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірній постанові відповідача від 29.01.2025 №ПШ109713 про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд висновує, що така відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України до такого роду рішень, відповідач при прийнятті постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави визнання такої протиправною.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд висновує, що позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (81800, Львівська обл, м. Городок, вул. Львівська 659А/2, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна