Рішення № 128696961, 07.07.2025, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2025 року справа № 542/560/25

провадження № 2/542/350/25

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник ТОВ «Фінпром маркет» та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 75818922 від 09.07.2021 у розмірі 14512,20 грн, судові витрати у справі.

У позовній заяві позивач зазначив, що 09.07.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 75818922, а 11.07.2021 додаткову угоду до вказаного договору. На виконання умов договору та додаткової угоди позикодавцем було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5000,00 грн.

Вказав, що 21.12.2021 між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ«Фінансова компанія управління активами» булоукладено договірфакторингу №2112. За умовами вказаногодоговору ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги до позичальників, в тому числі по договору № 75818922 від 09.07.2021, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів».

Також вказав, що 31.03.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ«Фінпром маркет» булоукладено договірфакторингу №310323-ФМ. За умовами вказаногодоговору ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром маркет» право вимоги до позичальників, в тому числі по договору № 75818922 від 09.07.2021, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів».

Зазначив, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 14512,20 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог та, в свою чергу, наявності у позивача права грошової вимоги до відповідача, позивач посилався на договір факторингу № 2112, укладений 21 грудня 2021 року міжТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та договір факторингу №310323-ФМ, укладений 31.03.2023 між ТОВ «Фінпром маркет» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами».

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 512 Цивільного кодексу Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно достатті 514 Цивільного кодексу Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першоюстатті 513 Цивільного кодексу Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першоїстатті 517 Цивільного кодексу Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За правилами ст. 1077, 1078, 1079, 1083 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України.

Таким чином, уЦивільному кодексі Українивстановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

В свою чергу, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме кредитне зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Дослідивши наданий до позовної заяви договір факторингу № 2112, укладений 21 грудня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» суд встановив.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору факторингу, фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

Відповідно до п. 5.4 договору факторингу з моменту переходу до фактора прав вимоги, відповідно до умов цього договору, фактор має право на наступне відступлення права грошової вимоги будь-якій третій особі.

Згідно з п. 6.2, 6.3 ціна продажу за цим договором становить 10 105 337,52 грн. Вказану ціну продажу фактор сплачує на користь клієнта в наступному в строк до 20.12.2022 включно.

Відповідно до акта звірки взаємних рохрахунків за період з грудня 2021 року по грудень 2023 року між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за договором факторингу № 2112, станом на 31.12.2023 відсутня заборгованість по взаємних розрахунках між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів», а саме: 05.05.2023 товариствами було реалізовано грошові кошти у розмірі 10 105 337,52 грн (а.с. 37).

Згідно з п. 5.2 вказаного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.

Відповідно до копії реєстру прав вимоги № 4 до договору факторингу № 2112 від 21 грудня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 75818922 у розмірі 16900,00 грн (а.с. 35-зворот 36).

Згідно з актом прийому - передачі реєстру заборгованостей від 21.12.2021 за договором факторингу № 2112 від 21 грудня 2021 року ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» передав, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» прийняв оригінал реєстру заборгованостей, після чого від клієнта да фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 34).

Крім цього, суд дослідив договір факторингу №310323-ФМ, укладений 31.03.2023 між ТОВ «Фінпром маркет» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами».

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору факторингу, фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

Згідно з п. 6.2, 6.3 ціна продажу за цим договором становить 13137615,00 грн. Вказану ціну продажу фактор сплачує на користь клієнта в наступному в строк до 30.11.2024 включно.

Відповідно до акта звірки між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» за договором факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 заборгованість ТОВ «Фінпром маркет» за договором факторингу № 310323-ФМ від 31 березня 2023 року перед ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відсутня, підтверджено надходження грошових коштів у сумі 13137615,00 грн (а.с. 46).

Згідно з п. 5.2 вказаного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.

Відповідно до копії реєстру боржників до договору факторингу № 310323-ФМ від 31 березня 2023 року ТОВ «Фінпром маркет» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 75818922 у розмірі 16900,00 грн (а.с. 46-зворот 47).

Згідно з актом прийому - передачі реєстру заборгованостей від 31.03.2023 за договором факторингу № 310323-ФМ від 31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передав, а ТОВ «Фінпром маркет» прийняв інформацію згідно з реєстром заборгованостей у електронному вигляді, після чого від клієнта да фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 45).

Враховуючи наведене, позивачем надано до суду докази виникнення прав і обов`язків за договорами факторингу № 310323-ФМ від 31 березня 2023 року та № 2112 від 21 грудня 2021 року, а також докази наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідача.

Встановлено, що 09.07.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 75818922. За умовами договору сума кредиту становить 4000,00 грн, строк кредиту - 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99% на день. Згідно з п. 1 позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника (п. 18 договору - № НОМЕР_1 ), а позичальний зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с. 10).

Крім цього, 11.07.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду до договору позики № 75818922, згідно з якою було збільшено розмір позики на 1000,00 грн, таким чином загальний розмір позики становить 5000,00 грн (а.с. 11).

На обґрунтування отримання відповідачем кредитних коштів на вказаний у договорі номер картки, надано платіжні інструкції щодо підтвердження 09.07.2021 та 11.07.2021 переказу ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» грошових коштів у розмірі 4000,00 грн та 1000,00 грн ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 (а.с. 26).

Умовами п. 12 договору позики визначено, що цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Надаючи оцінку зазначеним доказам у справі, суд враховує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ст.626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Заст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633,634ЦК Україниможна вважати,що другийконтрагент (споживачпослуг банку)лише приєднуєтьсядо тихумов,з якимивін ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зіст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно дост. 1046 ЦК Українидоговір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 дійсно отримав кредитні кошти, однак неналежним чином виконував кредитні зобов`язання, добровільно не сплатив в обумовлені кредитними правовідносини платежі, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 75818922 від 09.07.2021 позивачем надано розрахунок суми заборгованості, згідно з яким загальна сума заборгованості становить 14512,20 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за тілом позики; 9512,20 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами (а.с. 59).

Відомості, що містяться у розрахунку заборгованості свідчать про правильність розрахунку розміру заборгованості, здійсненого позивачем.

При цьому відповідач не надав належних доказів, які спростовують доводи позовної заяви щодо укладення між ним та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та розміру заборгованості за кредитом. Натомість, відповідач позов визнав, про що надав суду відповідну заяву.

За наведенихобставин,вимогапозивачапро стягненнязвідповідачазаборгованості закредитним договором у розмірі 14512,20 грн є обґрунтованою.

З урахуванням встановлених обставин справи з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 75818922 у розмірі 14512,20 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, згідно з платіжною інструкцією № 579934522.1 від 28.03.2025, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України згідно з випискою.

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2422,40 грн.

Разом з тим, встановлено, що відповідач позов визнав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідо до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що надав до суду відповідну заяву, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову до суду, у розмірі 1211,20 грн.. А з державного бюджету підлягає поверненню на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, у розмірі 1211,20 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» під час судового розгляду справи здійснювала адвокат Ткаченко Юлія Олегівна на підставі договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 (а.с. 48-50).

Відповідно до витягу з акта № 10-П від 20.03.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 адвокатом Ткаченко Ю.О. надано послуги професійної правничої допомоги ТОВ «Фінпром маркет», щодо боржника ОСОБА_1 , а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документіів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви 500,00 грн; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву до суду у зручний для клієнта спосібв електронній та письмовій формі) 3000,00 грн (а.с. 52).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову суд покладає на відповідача.

Дослідивши надані докази суд встановив, що зазначені адвокатом види робіт, в порушення вимог ст. 137 ЦПК України є неконкретизованими, не містять детального опису кожного виду робіт, здійснених адвокатом та зазначення конкретного часу, витраченого адвокатом на здійснення кожного виду таких робіт.

Крім того, суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Між тим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно з яким ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та обсягу виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у цій справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

Керуючись статтями4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (вул. Стельмаха Михайла, 9 А, м. Ірпінь Київської області, 08200, код ЄДРПОУ 43311346, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Пумб», МФО 334851) заборгованість за договором позики № 75818922 у розмірі 14512,20 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот дванадцять грн двадцять коп).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (вул. Стельмаха Михайла, 9 А, м. Ірпінь Київської області, 08200, код ЄДРПОУ 43311346, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Пумб», МФО 334851) 50 % судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) відповідно до квитанції № 579934552.1 від 28 березня 2025 року та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).

Повернути позивачуТовариству зобмеженою відповідальністю«Фінпром маркет»з державногобюджету 50%судового збору,сплаченого нимпри поданіпозову врозмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) відповідно до квитанції № 579934552.1 від 28 березня 2025 року на суму 2422.40 грн.(дві тисячі чотириста двадцять дві грн сорок коп).

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, 9 А, м. Ірпінь Київської області, 08200;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І

Повний текст рішення виготовлено 07.07.2025.