Ухвала суду № 128696295, 07.07.2025, Вишгородський районний суд Київської області

"07" липня 2025 р. Справа № 363/1481/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого суддіБаличевої М.Б.,

за участі секретаряВасиленко Г.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вказана цивільна справа.

Після відкриття провадження у справі, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2025 року з підстав, пов`язаних із набранням чинностіЗаконом України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача»(далі - Закон № 4292-ІХ) вказану позовну заяву було залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання суду оцінки (експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки) здійсненої в порядку, визначеномузаконом, чинну на дату подання позовної заяви; надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у сумі вартості спірної земельної ділянки оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) яких здійснена в порядку визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зіст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1ст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

03.07.2025 року до суду надійшли письмові пояснення керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенко М., зі змісту яких вбачається, що станом на дату звернення прокурора з позовом до суду та відкриття провадження у справі діяла редакція ст. 177 ЦПК України, позовну заяву подано прокурором з дотриманням вимог ст. 177 ЦПК України та підстав для залишення її без руху судом не вбачалось. Зазначив про те, що в законодавстві України, в тому числіу ЗаконіУкраїни «Провнесення зміндо Цивільногокодексу Українищодо посиленнязахисту правдобросовісного набувача»відсутні норми,які вказуютьна те,що абзацдругий частиничетвертої статті177ЦПК Українимає зворотнудію вчасі.Посилання відповідачана пункт2розділу II«Прикінцеві таперехідні положення»зазначеного Законупри застосуванніабзацу другогочастини четвертоїстатті 177ЦПК Україниє безпідставним,оскільки цимпунктом передбаченозворотну діюзакону вчасі вчастині умовта порядкукомпенсації органомдержавної владиабо органоммісцевого самоврядуваннядобросовісному набувачевівартості нерухомогомайна,оцінка (експертно-грошоваоцінка земельноїділянки)якого здійсненав порядку,визначеному законом,чинна надату поданняпозовної заяви,у справах,в якихсудом першоїінстанції неухвалено рішенняпро витребуваннямайна удобросовісного набувачана деньнабрання чинностіцим Законом,а такожу частиніпорядку обчисленнята перебігуграничного строкудля витребуваннячи визнанняправа.Окремо звертаютьувагу нате,що цянорма іне моглаб матизворотної діїв часів силустатті 58Конституції України,оскільки абзацдругий частиничетвертої статті177ЦПК Українипогіршує становищепозивача внаслідоквстановлення додатковихвимог допозовної заяви,а непом`якшує.Таким чином,норми ЦПКУкраїни підлягаютьзастосуванню вредакції,чинній начас вчиненняокремої процесуальноїдії -звернення прокурораз позовомдо суду(19.03.2025).Також вказавпро незастосуваннядо спірнихправовідносин положеньЗакону України«Про внесеннязмін доЦивільного кодексуУкраїни щодопосилення захиступрав добросовісногонабувача» вчастині умовта порядкукомпенсації органомдержавної владидобросовісному набувачевівартості нерухомогомайна.Звертаючись ізцим позовомдо відповідачів-власників земельнихділянок,прокурор вказав,що відповідачіпри купівліспірних земельнихділянок діялинедобросовісно.Відповідачі всилу зовнішніх,об`єктивних,явних івидимих,характерних длялісу природнихознак (наявностілісової (деревної)рослинності)спірної земельноїділянки зналиабо,проявивши розумнуобачність,могли ізобов`язані булизнати проте,що лісі ділянкавибули зволодіння державиз порушеннямвимог закону.Невнесення прокуроромвартості майнавиключає можливістьпо становленнярішення провитребування нерухомогомайна віддобросовісного набувача,але невиключає можливістьрозгляду справиза позовомпрокурора таухвалення судомрішення провитребування майнау недобросовісногонабувача.Тобто,у випадкуякщо підчас судовогорозгляду настадії ухваленнярішення суду ційсправі дійдевисновку проте,що відповідачіє добросовіснимнабувачами ідо спірнихправовідносин підлягаютьзастосуванню нормистатті 388ЦК Україниі частинип`ятої статті390ЦК України,це єпідставою длявідмови упозові,а недля залишенняпозову безруху. Як висновок, спірні земельні ділянки приватної форми власності частково накладаються на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», тому ефективним способом захисту порушеного права у даних правовідносинах є заявлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками відповідно до вимог ст. 391 Цивільного кодексу України. Разом з тим, прокурор стверджує про обізнаність відповідача щодо незаконності набуття у приватну власність земельних ділянок та його недобросовісність у спірних правовідносинах, що виключає застосування до спірних правовідносин положень спи 388 ЦК України.

З наведеного вбачається, що прокурор не вжив жодних заходів щодо усунення, визначених судовим рішення (ухвалою суду від 24.06.2025 року) недоліків, обмежившись наведенням власного бачення відповідної правової ситуації.

При цьому поза увагою прокурора, залишилось те, щоЗаконом № 4292-ІХЦивільний кодекс Українидоповнено ч.5 ст. 390 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначенихЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви».

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями передбачено, що положення цьогоЗаконумають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цимЗаконом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачевізакономне була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

З системного аналізу вказаних нормзакону, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Отже, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.

Вказані норми є обов`язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинностіЗаконом № 4292-ІХ.

Фактично, норми, що зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача.

Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

Водночас, з метою забезпечення захисту прав добросовісного набувача,законпередбачає, що грошові кошти у розмірі вартості спірного майна мають бути внесені на депозитний рахунок суду, що здійснює розгляд справи, що створює умови для справедливої компенсації при прийнятті судом рішення у справі про задоволення позову.

У рішенні ЄСПЛ у справі "МПП "Фортеця" проти України" зазначено, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.

Відтак суд, відповідно до приписівЗакону № 4292-ІХ, очікує від учасників справи, в тому числі й від прокурора, вчинення обов`язкових дій, спрямованих виключно на забезпечення дотримання порядку розгляду справи та захист прав інших учасників справи за наслідками її розгляду.

Суд також враховує, що статтею 1 Протоколу 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - ЄКПЛ) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, отже їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див. рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (JahnandOthers v. Germany).

У разі задоволення позову в цій справі право власності відповідача, яка набула спірне нерухоме майно у встановленомузакономпорядку, зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу та призведе до порушення, передбаченихст. 14 Конституції Українигарантій права власності на землю.

Водночас, принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та, відповідно, дозволяли б національним судовим органам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. рішення у справі "Совтрансавто Холдінг проти України").

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Враховуючи те, що судовий розгляд у даній справі стосується позовних вимог про усунення перешкод, скасування рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок право на які зареєстровані за відповідачем у передбаченомузакономпорядку, а отже, у випадку прийняття судом рішення про витребування спірних земельних ділянок у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, суд буде зобов`язаний здійснити передбачені ч. 5ст. 390 ЦК Українидії щодо забезпечення права відповідача на компенсацію.

Оцінюючи доводи прокурора, який наполегливо стверджує, що відповідач є недобросовісним набувачем на якого не можуть поширюватися гарантії, передбачені ч. 5ст. 390 ЦК України, в межах відповідної стадії судового розгляду, суд зауважує, що поза увагою прокурора залишилась відсутність у суду процесуальної можливості наперед встановити добросовісність, чи недобросовісність набувача, яким є відповідач. При цьому належний висновок щодо добросовісності, чи недобросовісності відповідача, суд має право викласти лише у судовому рішенні, постановленому за наслідками судового розгляду. Отже, суд має вжити всіх, передбаченихзакономзаходів з метою захисту прав відповідача, як потенційно добросовісного набувача.

Крім того, з урахуванням спеціальної метиЗакону № 4292-ІХ, спрямованої на виконання державою Україною міжнародних зобов`язань у галузі гарантування прав і свобод людини, а також внесення вказанимзакономвідповідних змін як до матеріальних, так і до процесуальних нормативних актів, суд вважає, щоЗакон № 4292-ІХє спеціальнимзаконом, який має перевагу над загальним («Lexspecialisderogatgenerali»)

Відповідно до ч.4ст. 177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

За таких обставин, суд визнає, що прокурор не усунув, визначених судом недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, отже провадження у справі є таким, що відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу(зокрема, вимог ч. 4ст. 177 ЦПК України), а позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1ст. 257 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.177,257,353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками залишити без розгляду на підставі п. 8 ч. 1ст. 257 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя М.Б. Баличева