Рішення № 128696023, 07.07.2025, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1484/25

провадження у справі № 2/0285/1017/25

07 липня 2025 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник позивача Костюшок Павло Миколайович

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 18.03.2025 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Товариство) заборгованість за кредитним договором №102787822 від 01.02.2022 (далі Кредитний договір) у розмірі 13920 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Кредитний договір №102787822. 16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу №16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема до відповідача на суму 13920 грн, з яких: 8000- сума заборгованості за основною сумою боргу; 4400 грн сума заборгованості за відсотками; 1520 грн заборгованість за комісією, яку представник позивача просить стягнути із відповідача.

Ухвалою від 24.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Відповідачка 15.04.2025 надіслала письмові пояснення у яких зазначила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, за необгрунтованістю та недоведеністю, оскільки позивачем не надано первинних документів, зокрема доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на її рахунок та рух коштів на особових рахунках. Долучене до матеріалів справи платіжне доручення не відповідає встановленій інструкцією формі платіжного доручення, а розрахунок заборгованості не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавалися в дійсності грошові кошти позичальнику. Крім того, подала клопотання у якому просила розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 01.05.2025 відмовлено відповідачці у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін та повторно визначено їй 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Правом подати відзив на позов відповідачка не скористалась.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 01.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102787822, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 8000 гривень строком на 29 місяців - з 01.02.2022 до 02.03.2022 на споживчі потреби зі сплатою відсотків у розмірі 2,5%.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання зазначених вимог, ТОВ «Мілоан»булонадано одноразовийідентифікатор S52242,для підписаннякредитного договору№ 102787822від 01.02.2022 на підтвердження ознайомлення відповідача з правилами та іншими супутніми документами.

16.07.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право грошової вимоги до відповідача за договором № 102787822 від 01.02.2022 та відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу, сума заборгованості відповідача складає 13920 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 8000 грн.; сума заборгованості за відсотками 4400 грн., сума заборгованості за комісією 1520 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося жодних нарахувань.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання відповідачки у своїх поясненнях, що представником позивача не було надано суду належних доказів підписання нею Кредитного договору та відповідно і отримання кредитних коштів не заслуговують уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора і без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Також, відповідачкою не надано суду доказів того, що її персональні дані (номер паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування грошових коштів, номер телефону) були використані ТОВ «Мілоан» для укладення кредитного договору від її імені. У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідачки до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій та оскарження правомірності укладеного договору.

Ураховуючи те, що за умовами Кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, усупереч вимог ч. 1ст.81ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у кредит коштів або відсутність у неї банківських карток у банківській установі, на яку перераховувалася кредитні кошти не надала, відтак, суд дійшов висновку, що за Кредитним договором наявна заборгованість, яку необхідно стягнути на користь позивача, як нового кредитора в силу вимог ст. ст.512,514 ЦК України, відповідно до укладених договорів факторингу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідачка будь-яких доказів у спростування як факту укладення кредитних договорів, так і заявленого до стягнення розміру заборгованості за Кредитними договором не надала.

Відповідно до платіжного доручення №29099793 від 01.02.2022, грошові кошти в сумі 8000 грн було перераховано на рах. №516874*99; призначення платежу: кошти згідно договору 102787822.

Разом із тим, відповідачка, як сторона у справі, не виконала свого обов`язку щодо спростування вимог позивача і не надала належних, допустимих і достовірних доказів, зокрема і з банківської установи, про відсутність у неї зазначеного в Кредитному договорі банківського рахунку або ж про не перерахування їй 01.02.2022 кредитних коштів.

Не заслуговують на увагу суду й доводи відповідачки про не надання позивачем первинних бухгалтерських документів, оскільки відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначенихзаконом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Згідно пункту 2статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно дост. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, на переконання суду, встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про наявність договірних відносин між сторонами, а також те, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, комісії, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальній сумі 13920 грн.

За правилами частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, НОМЕР_2 , вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором №102787822 від 01.02.2022 у розмірі 13920 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять гривень) з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4400 грн сума заборгованості за відсотками; 1520 грн заборгованість за комісією та судовий збір в розмірі 3028 грн. (дтри тисячі двадцять вісім гривень).

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуючий суддя Л. Й. Васильчук