Рішення № 128694676, 30.06.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2/522/6237/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Київська державна нотаріальна контора у місті Одесі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

03червня 2025року доПриморського районногосуду м.Одеси надійшлапозовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Київська державна нотаріальна контора у місті Одесі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у якій позивач просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 строком в два місяці з моменту набрання рішенням по справі законної сили.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

06 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни про витребування доказів, у якій заявниця просила витребувати у Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі належним чином засвідчену копію спадкової справи №453/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 10 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Задоволено клопотання про витребування доказів. Підготовче засідання по справі призначено на 23 червня 2025 року.

13 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі на виконання ухвали суду від 06 червня 2025 року.

23 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни, у якій заявниця просила здійснити розгляд справи за її відсутності, проти закриття підготовчого провадження не заперечувала.

У підготовче засідання, призначене на 23 червня 2025 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 30 червня 2025 року.

30 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 30 червня 2025 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.20).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином померлого ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшла недоотримана пенсія у розмірі 223248,94 гривень, що підтверджується відповіддю ГУ ПФУ в Одеській області від 20.08.2024 року №1500-0401-В/129100 (а.с.46зв).

04 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.40зв).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.06.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму недоодержаної пенсії. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не проживав разом із спадкодавцем на момент смерті, а також пропустив строк на звернення до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщину. Роз`яснено право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.50).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320 цс 17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема:

1) тривала хвороба спадкоємців;

2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;

5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Поважність причини пропуску для прийняття спадщини мотивовано тим, що позивач не зміг у встановлений законом строк звернутися із заявою у зв`язку з тим, що м. Торецьк є тимчасово-окупованою територією, а документи, що підтверджують смерть спадкодавця не надходили тривалий час. У зв`язку з чим, позивач був вимушений звернутися із заявою про встановлення факту смерті.

Згідно відомостей, отриманих з ЄДРСР, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року у справі №947/14599/24 встановлено факт того, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, уродженець села Валява Городищенського району Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 83 років на тимчасово окупованій території України у м.Торез Донецької області (причина смерті суду невідома).

Свідоцтво про смерть було видано органами державної реєстрації актів цивільного стану 21 травня 2025 року, про що свідчить відповідна відмітка на свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.20).

З заявою про прийняття спадщини звернувся на 14 день після видачі свідоцтва про смерть.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що будь-які інші особи із заявою про прийняття спадщини не зверталися. У матеріалах справи також відсутні відомості про те, що будь-які особи спільно проживали з ОСОБА_2 на момент його смерті.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Відмова у наданні додаткового строку на прийняття спадщини на думку суду призведе до непропорційного втручання в право особи на мирне володіння майном (в даному випадку у право особи на прийняття у спадщину спадкового майна), оскільки, не матиме на меті досягнення будь-якого суспільного або публічного інтересу, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території, факт його смерті було встановлено на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №947/14599/24 лише 08 травня 2024 року, а свідоцтво про смерть було отримано 21 травня 2024 року, враховуючи факт запровадження на території України воєнного стану, відсутність інших спадкоємців за законом та заповітом, відсутність заперечень зі сторони Одеської міської ради, а також той факт, що відмова у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини в даному конкретному випадку призведе до непропорційного втручання в право особи на мирне володіння майном, суд вважає, що причина пропуску строку для прийняття спадщини є поважною та враховуючи критерії розумності, достатності та справедливості доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька строком у два місяці.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Київська державна нотаріальна контора у місті Одесі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 терміном у два місяці з дати набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08 липня 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.