Ухвала суду № 128689674, 04.07.2025, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1504/24

провадження № 1-кп/136/55/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2025 р. м.Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець клопотання прокурора про залишення цивільного позову без розгляду та клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, яке належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022240000093, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_5 ,

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Липовецького районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022240000093 від 25.11.2021, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, а також цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на користь Турбівської селищної ради Вінницької області 102 791, 87 грн. збитків.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про залишення без розгляду цивільний позов прокурора поданого, в інтересах Турбівської селищної ради Вінницької області до ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням в розмірі 102791 (сто дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн. 87 коп. Клопотання мотивоване тим, що обвинуваченим відшкодовано заподіяну злочином шкоду у повному обсязі, що підтверджується належними доказами наявними в матеріалах кримінального провадження, а також показами представників потерпілої особи, які ті надали у судовому засіданні 02.06.2025.

Окрім того 02.07.2025 через систему «Електронний суд» захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_3 було подано клопотання про зняття арешту з майна накладеного ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024 на майно, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , із забороною на відчуження та розпорядження майном, а саме: земельну ділянку кадастровий номер - 0520655900:07:016:0013, площею 1,7643 га, вартістю 20 304,04 грн. Дане клопотання обґрунтоване тим, що згідно вказаної ухвали, основною підставою для накладення вказаного арешту стало те, що за наслідками проведення досудового розслідування вирішувалось питання про заявлення цивільного позову з метою відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В ході судового розгляду стороною обвинувачення, в інтересах Турбівської селищної ради в порядку ст. 128 КПК України, було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 збитку, завданого кримінальним правопорушенням в сумі 102791,87 грн., який було прийнято до розгляду судом під час підготовчого судового розгляду.

07.03.2025 ОСОБА_4 було відшкодовано збиток, вказаний в цивільному позові шляхом сплати вказаної суми на рахунок Турбівської селищної ради Вінницької області (квитанція № 7662 від 07.03.2025 року).

Окрім того, захисник зазначає, що ОСОБА_4 частково визнає свою вину за статтями обвинувачення, а саме: визнає повністю за ст. 209 КК України та частково за ст. 366 та ст. 191 КК України так як вважає, що його дії, в зв`язку з тим, що він не був посадовою особою, вповноваженою розпоряджатись державними коштами його дії слід відповідно кваліфікувати за ст. 190 та 358 КК України. Вище викладена позиція, що полягає в визнанні вини та часткової незгоди з кваліфікацією, повне визнання на теперішній час завданих збитків та їх відшкодування, відсутність попередніх судимостей та позитивні характеристики ОСОБА_4 на думку захисника дають суду можливість призначити йому покарання до 5 років позбавлення волі з застосуванням іспитового строку 75 КК України. При цьому, згідно ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Вказаний перелік є вичерпним і не передбачає можливості у вказаному випадку конфіскації майна.

На даний час, в зв`язку з виробничими потребами у ОСОБА_4 виникла потреба в будівництві та відповідному оформленні у свою власність в державних органах будівельних об`єктів на одній з арештованих ділянок, що є неможливим в зв`язку з її арештом.

Зважаючи на зазначені вище обставини, захисник звертає увагу суду на те, що на даний час відпала потреба в забезпеченні цивільного позову повернення вказаного майна власнику не зможе завадити встановленню істини по справі, у зв`язку із чим просить скасувати арешт земельної ділянки кадастровий номер - 0520655900:07:016:0013, площею 1,7643 га, вартістю 20 304,04 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_3 підтримали подане до суду клопотання про часткове скасування арешту майна та просили його задовольнити, проти задоволення клопотання прокурора про залишення без розгляду цивільного позову прокурора, в інтересах Турбівської селищної ради Вінницької області до ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням в розмірі 102791 (сто дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн. 87 коп. не заперечували.

Прокурор ОСОБА_5 у зв`язку із відшкодуванням майнової шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням Турбівській селищній раді Вінницького району Вінницької області, наполягав на залишенні без розгляду цивільного позову прокурора, в інтересах Турбівської селищної ради Вінницької області до ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням в розмірі 102791 (сто дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн. 87 коп., проти задоволення клопотання про скасування арешту не заперечував.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, які стосуються клопотань, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно норм ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Разом з тим, вказаною статтею не врегульовано питання щодо залишення цивільного позову в кримінальному провадженні без розгляду.

Натомість ч. 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до обсягу наданих цивільному позивачеві кримінально-процесуальним та цивільно-процесуальним законодавством прав потерпілий вправі розпоряджатися цивільним позовом на власний розсуд і в тому числі клопотати перед судом про залишення його без розгляду.

Так, згідно положень п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Вказані норми не суперечать вимогам КПК України.

Як передбачено ст. 7 КПК України однією з засад кримінального провадження є диспозитивність.

Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами. Відповідно до ст. 9 ч. 6 КПК України у разі, якщо положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Таким чином, положення ЦПК України стосовно повноважень суду залишити позов без розгляду в кримінальному провадженні застосовуються в тому випадку, коли заява про залишення позову без розгляду подана позивачем, не суперечить такій засаді кримінального судочинства, як диспозитивність. Тому суд при вирішенні заяви про залишення позову без розгляду повинен керуватися саме зазначеною засадою КПК України.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із положеннями ч.ч. 5, 6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК Україниiз клопотанням про скасування арешту майна може звернутися підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024 у справі №136/68/22 (провадження № 1-кс/136/332/24) накладено арешт на майно, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , із забороною на відчуження та розпорядження майном, а саме:

- земельну ділянку кадастровий номер - 0520680200:01:004:2490, площею 0,0182 га, вартістю 5 990 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 0520688900:01:005:0387, площею 1,4604 га, вартістю 15 000 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 0520655900:07:016:0013, площею 1,7643 га, вартістю 20 304,04 грн.

В межах цієї ухвали слідчим суддею зазначено, що арешт на майно обвинуваченого накладався з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, слідчий суддя визнав доведеним стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України та можливість конфіскації майна як виду додаткового покарання у разі доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини, що не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Зміст принципу непорушності права власності полягає в неприпустимості свавільного втручання в це право суб`єктів приватного та публічного права, у тому числі й держави (якій заборонено довільно встановлювати підстави позбавлення права власності та обмеження в його здійсненні, звужувати правомочності власника). Неприпустимість протиправного позбавлення права власності є елементом змісту цього принципу.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).

В ході судового розгляду обвинувального акта судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції № 7662 від 07.03.2025 року ТОВ "ЖК-ГАРАНТ" перераховано Турбівській селищній раді Вінницького району Вінницької області 102791 (сто дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн. 87 коп., призначення платежу: сплата за цивільним позовом по справі № 136/1504/24 (а.с. 188). Дана обставина не заперечується представниками потерпілої особи та прокурором, а отже потерпілій особі фактично відшкодовано шкоду спричинену злочином в тому розмірі який зазначений у обвинувальному акті та цивільному позові.

Окрім того, судом враховується, що в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України та частково за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, а також звернув увагу суду на те, що клопотання стосується лише часткового зняття арешту з його майна та зумовлене надання йому можливості належним чином здійснювати свою підприємницьку діяльність до завершення розгляду даного кримінального провадження в суді.

Враховуючи наведені норми, дослідивши обставини справи, заслухавши думку учасників справи, які не заперечили проти залишення цивільного позову без розгляду, суд доходить до переконання, що клопотання прокурора про залишення без розгляду цивільного позову прокурора, в інтересах Турбівської селищної ради Вінницької області до ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням в розмірі 102791 (сто дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн. 87 коп. слід задовольнити.

Також суд дійшов висновку, що подальший арешт нерухомого майна накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024 у справі №136/68/22 (провадження № 1-кс/136/332/24) є неспіврозмірний завданням кримінального провадження, а відтак вважає клопотання про скасування арешту майна обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.26, 128, 131,170,174, 372КПК України,суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Цивільний позов прокурора, в інтересах Турбівської селищної ради Вінницької області до ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням в розмірі 102791 (сто дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн. 87 коп. - залишити без розгляду.

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати арешт на земельну ділянку, кадастровий номер - 0520655900:07:016:0013, площею 1,7643 га, вартістю 20 304,04 грн., накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024 у справі №136/68/22 (провадження № 1-кс/136/332/24), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.07.2025.

Суддя ОСОБА_6