Рішення № 128689249, 12.05.2025, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/924/24

Провадження № 2/611/28/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

30 квітня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вм.Барвінковевпорядку загальногопозовногопровадженняцивільну справузапозовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, Управління Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю.

В обґрунтування позову зазначено, що 07 травня 2002 року він придбав житловий будинок у ОСОБА_3 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір купівлі - продажу жилого будинку було посвідчено Державним нотаріусом Барвінківської державної нотаріальної контори Захаровою Н.В. та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за №1118.

На момент оформлення зазначеного договору, земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок та надвірні будівлі оформлена не була, а знаходилась в користуванні ОСОБА_3 на підставі рішення Грушуваської сільської ради народних депутатів № 10 від 12.03.1996 р.

Однак, 12 липня 2002 року, тобто після того як він придбав житловий будинок з надвірними спорудами, головою Грушуваської сільської ради було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР №095388, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Даний Державний акт було видано на ім`я ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що Державний акт про право приватної власності на землю був виданий ОСОБА_3 тоді, коли вона вже не володіла будинком, чим було порушено його права.

Посилаючи на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 09 січня 2025 року закрито провадження в частині заявлених позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 . Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 24 січня 2024 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала.

Представник відповідача Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області в судове засідання також не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 жилий будинок з прилеглими надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка перебуває у віданні Грушуваської сільської ради, що вбачається з договору купівлі продажу жилого будинку від 07.05.2002, посвідченого державним нотаріусом Барвінківської державної нотаріальної контори.

З державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ХР №095388, виданого 12 липня 2002 року Грушуваською сільською радою, вбачається, що ОСОБА_3 було надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Відповідно дост. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Згідно ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового, майнового права та інтересу.

Відповідно дост. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права повноцінного користування та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 1ст. 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 1ст. 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України.

Системний аналіз змісту наведених нормстатті 120 ЗК Українитастатті 377 ЦК Українидає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, проте знаходить свій вияв у нормахстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №691/1240/18 (провадження №61-4680св23).

Як було встановлено судом, при купівлі житлового будинку позивачем у травні 2002 року земельна ділянка, на якій він розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувала у приватній власності, знаходилась у віданні Грушуваської сільської ради що підтверджено матеріалами справи, а тому, відповідно до чинного законодавства, вказана земельна ділянка не могла бути передана у власність ОСОБА_3 після припинення права власності на житловий будинок, який розташований на ній.

Однак, як встановлено судом, 12 липня 2002 року, вже після укладення договору купівлі продажу, сільською радою ОСОБА_3 було надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Стаття 41 Конституції Українитаст. 321 ЦК Українипередбачають недоторканність власності. Це означає, що всі мають утримуватись від безпідставного заволодіння власністю.

Зі змісту ч 2ст. 144 Конституції Українита ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Згідност. 21 ЦК України,суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевої влади, органом влади республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає недійсним та скасовує нормативно - правовий акт органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно дост. 377 ЦК України,позивач має право на частину землі яка зайнята житловим будинком, будівлею спорудою та на частину землі яка є необхідною для їх обслуговування.

Визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю у судовому порядку вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11 провадження № 14-525цс18).

Згідноч. ч. 1-4ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно дост. 263ЦПКУкраїнисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного СудуОбґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 доБарвінківськоїміськоїради ІзюмськогорайонуХарківськоїобласті провизнаннянедійснимта скасуваннядержавногоактуна правоприватноївласностіна землю,- задовольнити повністю.

Скасувати державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІІ ХР №095388, виданий 12 липня 2002 року Грушуваською сільською радою, відповідно до якого ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на території Грушуваської сільської ради.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 12 травня 2025 року.

Суддя Ю.А. Коптєв