Рішення № 128688963, 07.07.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 601/1547/23

Провадження № 2/346/92/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої- судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.

представника позивача Вароди П.Б.. (в режимі відеоконференції)

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриківське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

20.06.2023р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану її транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача в сумі 101005,77 грн. та судові витрати по справі.

І. Позиції сторін у справі.

Позиція позивача.

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що 04.01.2023р. о 20:08 год. в м. Почаїв, по вул. Возз`єднання ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan X-trail» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечної дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Kia Ceed» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивачки ОСОБА_3 , внаслідок чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01.02.2023р. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. 04.05.2023р. страховик винуватця ДТП - АТ «СГ «ТАС» (приватне) сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування за завдану матеріальну шкоду в розмірі 88362,89 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу запчастин. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №35/3/23 від 03.04.2023р. вартість матеріального збитку спричиненого власнику «Kia Ceed» становить 103229, 29 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного знос запчастин) та 189368,66 грн. (без урахування коефіцієнту фізичного знос запчастин). Позивач зазначає, що в досудовому порядку зверталася до ОСОБА_1 з вимогою компенсувати їй матеріальні збитки, які не були покриті страховим відшкодуванням. Однак, її вимога відповідачем була проігнорована, що змусило ОСОБА_3 звертатися за захистом своїх прав до суду.

Позиція відповідача ОСОБА_1 .

10.10.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Гурник В.О. подав до суду відзив в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 витрати за надання відповідачу правничої допомоги та за проведення автотоварознавчої експертизи. Вказав, що згідно додатку до протоколу ДТП та протоколу серії ААБ № 093910 від 04.01.2023р. ОСОБА_1 заїхав у задню частину автомобіля позивачки. Однак, з наданого позивачем висновку експерта вбачається, що шкода була оцінена виходячи з положень, як задньої так і передньої частини транспортного засобу, що не відповідає обставинам справи, адже відповідач не завдавав шкоди передній частині автомобіля ОСОБА_3 . Крім цього, згідно висновку сума завданого збитку становить 103229,29 грн. Разом з тим, позивачка просить стягнути не різницю від цієї суми та виплаченого їй страхового відшкодування, а суму 101005,77 грн., що не відповідає нормам матеріального права. Також зазначив, що автомобіль «Nissan X-trail» д.н.з. НОМЕР_1 належить ТОВ «Бриківське», в якому працює ОСОБА_1 , а тому позов повинен був бути пред`явлений до вказаного товариства. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в його задоволенні.

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриківське» відзив на позовну заяву до суду не подавало.

Третя особа АТ «СГ «ТАС» (приватне) письмових пояснень щодо позову або відзиву до суду не подавало.

II. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 31.07.2023р. цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої майну внаслідок ДТП передано на розгляд за підсудністю до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023р. справу за позовом ОСОБА_3 розподілено судді Третьяковій І.В.

Ухвалою від 25.08.2023р. у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 13.11.2023р. задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну судового засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено у справі підготовче засідання. За клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне). За клопотанням представника позивача Вароди П.Б. залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бриківське».

Ухвалою від 10.01.2024р. за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 витребувано у АТ «СГ «ТАС» (приватне) матеріали страхової справи за заявою ОСОБА_3 та інформацію про виплату по даному страховому випадку.

Ухвалою від 19.03.2024р. за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського НДІСЕ.

Ухвалою суду від 06.06.2024р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від 24.07.2024року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.07.2024р. доручено експертам Тернопільського НДЕКЦ МВС України.

29 серпня 2024 року до Коломийського міськрайонного суду надійшло клопотання експерта про вчинення дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Ухвалою суду від 23.09.2024р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 03.10.2024р. клопотання експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Днесь А.І. про вчинення дій, пов`язаних із проведенням експертизи - задоволено. Надано дозвіл на проведення судової автотоварознавчої експертизи по матеріалам цивільної справи №601/1547/23 без огляду транспортного засобу «KIA CEED» д.н. НОМЕР_2 . Вказано, що для надання відповіді на поставлене запитання, експерту слід використовувати вихідні дані з протоколу технічного огляду КТЗ від 16.03.2023р. (а.с. 180-185), а також інші матеріали цивільної справи №601/1547/23, окрім вихідних даних з висновку експерта №35/3/23 від 03.04.2023р. Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «KІА Ceed» 2.0 CRDi 5 dr EX 6 MT д.н.з. НОМЕР_3 , який було пошкоджено в результаті ДТП 04.01.2023р. визначити станом на момент завершення виконання робіт по відновленню вказаного транспортного засобу 15 червня 2023 року. Зазначено, що вартість 1 нормо-години станції технічного обслуговування, на якій проводились роботи по відновленню вищевказаного транспортного засобу становить 400 гривень (без ПДВ). В розпорядження експерта надано цивільну справу № 601/1547/23 (провадження № 2/346/221/24). Встановлено строк для проведення експертизидва місяці з моменту отримання ухвали суду. Провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

14.11.2024р. до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області були повернуті матеріали цивільної справи № 601/1547/23 з повідомленням про неможливість проведення автотоварознавчої експертизи, оскільки заявлене клопотання експерта від 20.08.2024р. №СЕ-19/120-24/9251-АВ не було виконано у встановлений термін.

Ухвалою суду від 15.11.2024р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 29.11.2024р. підготовче провадження у справі закрито, призначити справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просив суд їх задовольнити. Зазначив, що заподіяні ОСОБА_3 внаслідок ДТП збитки в повному обсязі не відшкодовані. Страхова компанія здійснила виплату в розмірі 88362,89 грн., однак сума завданої шкоди, згідно висновку, становить 189368,66 грн., а тому різницю між вказаними сумами в розмірі 101005,77 грн. повинен відшкодувати ОСОБА_1 , винуватець ДТП. В судових дебатах ОСОБА_4 вказав, що стороною позивача було доведено заподіяну їй шкоду та її розмір. Відповідач вказані обставини не спростував. Доводи сторони відповідача про те, що пошкоджень зазнала лише задня частина автомобілю ОСОБА_3 також були спростовані в ході розгляду справи поясненнями свідка та письмовими доказами. З огляду на доведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Нісан Х-трейл», вчинення ним ДТП, а також визнання ним обставин щодо керування даним автомобілем не під час виконання трудових обов`язків, представник позивача наполягав на стягнення коштів саме з даного відповідача, як належного.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, підтримав свої заперечення, викладені у відзиві та пояснив, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ «Бриківське» та вчинив ДТП на автомобілі, який належить даному товариству, а тому позовні вимоги повинні пред`являтися до юридичної особи. В ході судового розгляду справи представник пояснив, що відповідач керував транспортним засобом не під час виконання трудових обов`язків, а тому, він є належним відповідача в даному спорі. Разом з цим не погоджуючись з позовом вказував на розбіжності у визначенні розміру завданих збитків, оскільки за звітом страхової компанії сума шкоди становить 99000,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду завдану майну 160000,00 грн., а страховиком сплачено лише 88362,89 грн. і позивач погодилася з таким відшкодуванням. В той же час, за висновком експерта, наданим стороною позивача, збитки оцінені в 189368,66 грн. і при визначенні даної суми бралися до уваги пошкодження передньої та задньої частини автомобіля «Kia Ceed», хоча по матеріалам адміністративної справи учасниками ДТП було тільки два транспортні засоби: автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який в`їхав в задню частину автомобіля потерпілої, а тому передня частина т/з «Kia Ceed» не зазнавала механічних пошкоджень. Таким чином вказував не необґрунтованість висновку експерта, як доказу. В судовому засіданні під час проведення судових дебатів ОСОБА_2 участі не приймав, подав до суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Заявлені вимоги вважає безпідставними та просить в їх задоволенні відмовити.

Представник ТОВ «Бриківське» в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи в судові засідання також не з`являвся. 12.02.2024р. АТ «СГ «ТАС» подало до суду письмове клопотання в якому просили проводити розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню виходячи із наступного.

III. Фактичні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 є власницею автомобіля марки «Kia Ceed» номер кузова НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску.

Зі змісту постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 01.02.2023р. вбачається, що 04.01.2023р. о 20:08 год. в м. Почаїв по вул. Возз`єднання ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan X-trail» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Kia Ceed» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 13.1 ПДР України. За даним фактом ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Nissan X-trail» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ 3461412 від 21.12.2022р. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320000,00 грн.; за шкоду, завдану майну 160000,00 грн. Розмір франшизи 0,00 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , власником автомобіля марки «Nissan X-trail» номер кузова НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску являється ТОВ «Бриківське».

05.01.2023р. ТОВ «Бриківське» подало голові правління АТ «СГ «ТАС» (приватне) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 04.01.2023р. в м. Почаїв по вул. Возз`єднання (реєстраційний номер 000239/28/2022/С).

10.01.2023р. повідомлення про ДТП також надійшло від ОСОБА_3 (реєстраційний номер 00517/28/2023/53). Того ж дня, потерпіла подала заяву про страхове відшкодування.

16.03.2023р. було проведено технічний огляд КТЗ - «Kia Ceed» д.н.з. НОМЕР_2 та складено протокол, в якому зазначено найменування деталей та опис пошкоджень, яких зазнав даний транспортний засіб. З фототаблиці до протоколу технічного огляду КТЗ вбачаються механічні пошкодження передньої та задньої частини автомобіля.

Відповідно до звіту №35-D/12/94 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, ринкова вартість автомобіля «Kia Ceed», визначені порівняльним методом становить 263562,00 грн.; вартість відновлювального ремонту становить 201139,96 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 99273,07 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ становить 88412,89 грн.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення від ОСОБА_3 №35/3/23 від 03.04.2023р. вартість матеріального збитку спричиненого власнику «Kia Ceed» станом на дату ДТП становить 103229, 29 грн., вартість необхідного відновлювального ремонту автомобіля «Kia Ceed» становить 189368,66 грн.

04.05.2023р. АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 88362,89 грн., що підтверджується інформацією про зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Предметом спору в даній справі є стягнення з винуватця ДТП різниці між фактичним розміром завданої шкоди ОСОБА_3 (вартістю відновлювального ремонту) та страховою виплатою.

ІV. Норми права, якими регулюються правовідносини сторін та оцінка суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України та частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В даній справі ОСОБА_3 звернулася до суду за захистом своїх майнових прав, як особа, яка зазнала збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої з вини водія автомобіля «Nissan X-trail» ОСОБА_1 .

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбаченістаттями 1166,1167,1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 1166 ЦК Українивизначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно дочастини другої статті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

Відповідно достатті 1 ЗаконуУкраїни "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування, згідно з положеннямистатті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).

За положеннямстатті 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положенняцього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Законом України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).

Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності станом на дату ДТП, тобто на момент виникнення спірних правовідносин регулював Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2024р. № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зістаттею 5 цього Закону, об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).

Стаття 9Закону № 1961-IV (в редакції на дату ДТП) визначала страхову суму як грошову суму, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування

Відповідно дост..22.1Закону №1961-IVу разінастання страховоговипадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.28Закону № 1961-IV, шкода,заподіяна врезультаті дорожньо-транспортноїпригоди майнупотерпілого,-це шкода,зокрема пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Згідно ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що після визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу (без ПДВ) страховиком було здійснено ОСОБА_3 страхове відшкодування на суму 88862,89 грн.

09.05.2023р. позивач направила ОСОБА_1 досудову вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в якій просила сплатити їй в досудовому порядку різницю між фактичним розміром завданої їй шкоди та страховою виплатою в сумі 101005,87 грн.

Вказана досудова вимога відповідачем отримана не була та повернулася відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №4702500941293.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Сторонами в даній справі не оспорюється факт ДТП та вина відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить до переконання, що ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 101005,77 грн., які є різницею між фактичним розміром завданої шкоди (вартістю відновлювального ремонту) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а тому задовольняє їх в повному обсязі.

З приводу заперечень представника відповідача, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 093910 вбачається, що 04.01.2023р. в м. Почаїв по вул. Возз`єднання відбулося ДТП за участі двох транспортних засобів: «Nissan X-trail» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «Kia Ceed» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

На долученій до справи копії схеми ДТП також графічно зображені два транспортні засоби після зіткнення між собою. При цьому, автомобіль «Nissan X-trail» стоїть позаду автомобіля «Kia Ceed».

У відповіді Національної поліції України зазначено, що 04.01.2023р. в м. Почаїв по вул. Возз`єднання відбулася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Винуватцем ДТП є ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Nissan X-trail» (пошкодження передньої частини). У автомобілі «Kia Ceed» пошкодження задньої частини.

Посилаючись на вказані документи, представник відповідача наполягав на неналежності висновку експерта №35/3/23 від 03.04.2023р., як доказу у справі, оскільки ним було визначено вартість матеріального збитку спричиненого власнику «Kia Ceed» з урахуванням пошкоджень як передньої так і задньої частини ТЗ, хоча вищезазначені документи свідчать про пошкодження лише задньої частини автомобіля позивача.

Однак, в судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_5 , яка пояснила, що являється двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_3 . Близько року тому (точної дати вона не пам`ятає) десь о 20:00 год. в м. Почаїв по вул. Возз`єднання вона рухалася на своєму автомобілі «Peugeot» і призупинилася аби пропустити автомобіль, який рухався попереду. В цей момент відчула удар в задню частину свого т/з, вийшла і побачила, що з машини, яка в`їхала в неї, вийшла ОСОБА_3 , а позаду стоїть ще один автомобіль, який в`їхав в автомобіль ОСОБА_6 , з якого вийшов чоловік. Свідок зателефонувала своєму чоловікові і повідомила про ДТП. Чоловік приїхав на місце події і почав спілкуватися з водієм, який вчинив ДТП. Вони домовилися між собою, винуватець сплатив їм кошти за пошкодження автомобілю і вона з чоловіком поїхали додому. ОСОБА_6 залишилася на місці пригоди. ОСОБА_5 також зазначила, що в задню частину автомобіля ОСОБА_3 в`їхав автомобіль під керуванням чоловіка і від їхнього зіткнення автомобіль позивачки в`їхав в автомобіль свідка. Таким чином, т/з ОСОБА_6 зазнав пошкоджень і в передню і в задню частину. По приїзду працівників поліції, свідок з ними не спілкувалася і не повідомляла, що вона також є учасницею ДТП, оскільки не бажала брати участь в оформленні матеріалів і заподіяна їй шкода вже була відшкодована на місці в добровільному порядку. Особу, яка вчинила ДТП вона не знає, його прізвище та інші деталі не пам`ятає, так як минуло багато часу і з водієм спілкувався її чоловік, а не вона. Пам`ятає лише, що автомобіль винуватця був темного кольору, можливо чорного. З позовом до суду свідок не зверталася, оскільки потреби в цьому не було. ОСОБА_3 розповідала їй, що подала позов до суду, бо добровільно завдані їй збитки відшкодовані їй не були.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1-3 ст. 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Допитавши свідка, суд вважає, що її покази не суперечать та узгоджуються з іншими доказами у справі, оскільки ОСОБА_5 послідовно пояснила обставини ДТП та навела обгрунтовані мотиви, які пояснюють відсутність даних про неї, як про учасницю ДТП в матеріалах адміністративної справи. Підстав для сумніву в достовірності показів свідка не вбачається і на такі обставини сторона відповідача не посилалася.

Відтак, з урахуванням пояснень свідка, встановлено, що внаслідок зіткнення автомобіля «Nissan X-trail» та автомобіля «Kia Ceed», останній продовжив свій рух прямо та здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_5 , що призвело до пошкодження, як передньої так і задньої частини транспортного засобу ОСОБА_3 .

Отже, підстав вважати визначений експертом розмір завданого позивачу збитку внаслідок пошкодження її транспортного засобу невірним та завищеним не вбачається, оскільки в ході розгляду справи знайшло своє підтвердження заподіяння механічних пошкоджень як задньої так і передньої частини автомобіля «Kia Ceed».

Крім цього, суд зауважує, що доказів на спростування визначеної висновком експерта №35/3/23 вартості відновлювального ремонту автомобіля «Kia Ceed» стороною відповідача не надано. Судом, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 двічі призначались у справі судові автотоварознавчі експертизи, які не були проведені з незалежних від суду та сторін спору обставин.

29.11.2024р. ОСОБА_2 подав до суду письмове клопотання в якому вказав, що у справі двічі призначалася експертиза, яка не була проведена з причин, які виникли з вини експертних установ, а тому він вважає, що в подальшому призначенні експертизи відсутня доцільність і відмовляється від свого раніше заявленого клопотання про її призначення.

Таким чином, в ході розгляду справи стороною відповідача не надано та судом не здобуто доказів, які б спростовували докази позивача щодо підтвердження розміру заявленої до стягнення з ОСОБА_1 суми коштів.

З урахуванням зазначеного, суд знаходить заперечення представника відповідача в цій частині необґрунтованими та недоведеними.

Що стосується тверджень ОСОБА_2 про пред`явлення позову до ОСОБА_1 , як до неналежного відповідача, суд бере до уваги наступне.

Так, згідно наказу №38 від 13.10.2021р. головного інженера ОСОБА_1 із 18.10.2021р. було переведено на посаду заступника директора ТОВ «Бриківське» з опталою праці згідно штатного розпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

В даній справі, будь-яких допустимих доказів того, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 , управляючи належним його роботодавцю автомобілем, виконував свої трудові (службові) обов`язки, не надано, крім того, представником відповідача в судовому засіданні визнане керування ОСОБА_1 автомобілем не під час виконання ним трудових обов`язків, а відтак підстав вважати, що ТОВ «Бриківське» повинно відшкодовувати шкоду за дії свого працівника ОСОБА_1 при даних фактичних обставинах не вбачається.

V. Щодо судових витрат у справі.

Згідно ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи в розмірі 1073,60 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Між тим, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Оскільки відповідач не заявляв про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не доводив їх не співмірність, суд вважає, що витрати на правову допомогу позивача підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі 15000 грн., як такі, що підтверджуються укладеним між адвокатом Вародою П.Б. та ОСОБА_3 договором про надання професійної правничої допомоги та квитанцією про оплату вищевказаної суми від 06.06.2023р.

Щодо стягнення витрат за проведення транспортно-товарознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 3-7 ст. 139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що 16.02.2023р. між ОСОБА_3 та судовим експертом Мазуром М.С. було укладено договір №35/3/23 на виконання судової експертизи. Згідно предмету договору, експерт виконує судову автотоварознавчу експертизу на підставі заяви ОСОБА_3 , з наданням за результатами висновку експерта за №35/3/23, а замовник оплачує 5700,00 грн. за проведення експертизи.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №35/3/23, ОСОБА_3 було сплачено 5700,00 грн., а тому вказана сума також підлягає компенсації відповідачем позивачці.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України; суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) 101005 (сто одну тисячу п`ять гривень)77 коп. в якості відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а також 1073,60 грн. судові витрати по сплаті судового збору, 15000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу та 5700,00 грн. витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Третьякова І. В.