Ухвала суду № 128684912, 04.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23151/15-ц

пр. 4-с-33/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань Бурячок А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження № 55265091, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою, у якій просила визнати незаконними та скасувати постанови в рамках виконавчого провадження № 55265091 державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві державної виконавчої служби:

- постанову від 12.06.2019 «Про оголошення в розшук майна боржника»,

- постанову від 17.09.2019 «Про опис та арешт майна боржника»,

- постанову від 17.09.2019 «Про передачу майна на зберігання іншому зберігачу»,

- постанову від 26.09.2019 «Про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання».

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що про існування вказаного виконавчого провадження їй не було відомо, а з матеріалами виконавчого провадження її представники ознайомилися в приміщенні Печерського районного відділу ВЖВС лише 26.09.2019. Державний виконавець користуючись своїми службовими повноваженнями виносив постанови, які не направляв ані стягувачу, ані боржникові. Державний виконавець грубо порушив норми діючого законодавства, щодо вилучення авто, зокрема порушив ЗУ «Про виконавче провадження», права та обов`язки сторін виконавчого провадження.

30.07.2020 ТОВ «Глобал Спліт» було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі правонаступника стягувача.

04.08.2020 представником скаржника - АО «АЛТЕКСА» до суду було подано два аналогічних за своїм змістом та вмістом документів клопотання про долучення доказів до справи та заяву про забезпечення доказів шляхом визначення явки державного виконавця обов`язковою та допиту його в судовому засіданні.

04.08.2020 суддею Печерського районного суду м. Києва Новаком Р.. було направлено запит до Печерського ВДВС ГТУЮ у м. Києві з вимогою надати копії матеріалів виконавчого провадження № АСВП 5526091.

03.11.2020 представником скаржника - адвокатом Кубрак О.О. до суду було подано заяву про розгляд скарги без його участі.

03.11.2020 представником скаржника - адвокатом Кубрак О.О. до суду було подано письмові пояснення по справі.

Відповідно до протоколу судового засідання від 03.11.2020 у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання по справі оголошено перерву та визнано явку державного виконавця Нагайчука М.В. обов`язковою.

18.03.2021 представником скаржника - адвокатом Кубрак О.О. до суду було подано клопотання про долучення доказів по справі.

07.04.2021 представником скаржника - адвокатом Кубрак О.О. до суду було подано заяву про розгляд скарги без участі представника, вимоги скарги підтримує у повному обсязі.

Відповідно до супровідного листа від 13.03.2025 судді Печерського районного суду м. Києва Новаку Р.В. було передано матеріали цивільної справи № 757/23151/15-ц

В судове засідання учасники розгляду не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, за таких обставин суд прийшов до висновку про можливість прийняття рішення на підставі наявних доказів.

Суд, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Конституційними нормами, а саме положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість рішень суду як засада судочинства конкретизується у процесуальному законодавстві і пов`язується з набранням рішеннями законної сили.

Положеннями статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2016 було задоволено позов ПАТ «Всеукраїнський банк Розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

18.05.2017 відповідно до супровідних листів Печерським районним судом м. Києва на адресу ПАТ «ВБР» було направлено 2 виконавчих листа, на адресу ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було направлено 2 виконавчих листа.

28.11.2007 було відкрито виконавче провадження № 55265091 з примусового виконання виконавчого листа № 757/23151/15-ц виданого Печерським районним судом м. Києва від 18.05.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк Розвитку» заборгованості у розмірі 257862,05 грн.

30.11.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Боголей І.Ю. було винесено постанову про арешт коштів боржника та надання інформації, яка містить банківську таємницю. Дану постанову направлено боржнику (а.с. 117,119-120).

29.12.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Боголей І.Ю. було винесено постанову про зняття арешту з коштів - з зарплатного рахунку боржника (а.с. 88, 97-99).

12.06.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Боголей І.Ю. було винесено постанову про розшук майна боржника. Дану постанову направлено боржнику (а.с. 51-53).

12.08.2019 та 20.08.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Боголей І.Ю. було складено акти державного виконавця, відповідно до яких виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 , на неодноразовий стукіт в двері, доступу до приміщення надано не було (а.с. 42, 47).

16.09.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нагайчуком М.В. було направлено повідомлення № 15941/6 до Дарницького РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відповідно до якого, в ході проведення виконавчих дій, встановлено місцезнаходження майна боржника, що знаходиться у Дарницькому районі м. Києва. В зв`язку з чим, повідомив, що 17.09.2019 о 08:30 год., за адресою Соломії Крушельницької, 15 будуть проводитися виконавчі дії щодо опису та арешту нерухомого майна боржника, а саме: автомобіля Mitsubishi Outlender, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 40).

17.09.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нагайчуком М.В. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - автомобіля Mitsubishi Outlender, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.35-37).

17.09.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нагайчуком М.В. було винесено постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу - ДП «СЕТАМ» Також складено акт приймання-передачі майна від 17.09.2019 та опис майна (а.с. 25-34).

Відповідно до матеріалів скарги, 17.09.2019 ОСОБА_3 подав до Дарницького УП ГУНП м. Києва заяву про викрадення автомобіля Mitsubishi Outlender, д.н.з. НОМЕР_1 . Дана заява була зареєстрована черговим інспектором (а.с. 11-12).

Проте, відповідно до відповіді Дарницького УП ГУНП м. Києва від 12.08.2020 на запит адвоката скаржника, 17.09.2019 о 08:52 до чергової частини Дарницького управління поліції надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що за адресою: м. Київ, вул. Крушельницької Соломії, 15, викликає Печерське ВДВС, просить наряд поліції для забезпечення правопорядку під час евакуації автомобіля «Mitsubishi Outlender», заявник - ОСОБА_4 . Повідомлення зареєстроване до ЄО Дарницького УП ГУНП м. Києві з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за № 68018 від 17.09.2019. У зв`язку з тим, що цього ж дня о 09:16 від представника Печерського ВДВС Нагайчука М.В. надійшла «відміна виклику» у зв`язку з тим, що у ситуації розібралися самостійно, наряд на місце події не направлявся, додаткова перевірка не проводилася, повідомлення розглянуто за спрощеним порядком розгляду заяв і повідомлень без ознак кримінальних правопорушень (т. 2 а.с. 10).

18.09.2019 боржником ОСОБА_1 до виконавчої служби було подано заяву про надання дозволу на те, щоб запрати особисті речі з автомобіля Mitsubishi Outlender, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 24).

18.09.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нагайчуком М.В. було направлено вимогу державного виконавця до ДП «СЕТАМ» про забезпечення доступу ОСОБА_1 до автомобіля Mitsubishi Outlender, д.н.з. НОМЕР_1 для вилучення особистих речей (а.с. 22-23).

25.09.2019 ТОВ «Глобал Спліт» до виконавчої служби було подано заяву про призначення суб`єкта оціночної діяльності (а.с. 20).

26.09.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нагайчуком М.В. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Дану постанову направлено боржнику (а.с. 16-18).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.07.2020 було задоволено заяву ТОВ «Глобал Спліт» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» у справі № 757/23151/15-ц за позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IKAPNAIG.18277.001 від 05.12.2011 на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт».

При дослідженні матеріалів виконавчого провадження встановлено, що оскаржувані постанови було направлено на адресу боржника ОСОБА_1 , крім того 18.09.2019 вона самостійно зверталася з заявою до виконавчої служби, а відтак доводи, що їй не було відомо про вказані постанови суд не приймає до уваги.

При дослідженні доводів скарги суд приходить до висновку що її доводи зводять до незгоди з рішенням призваного виконавця.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. ( ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 статті 12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст.79 ЦП України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування..

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Зазначення доказів - це інформація, повідомлення про конкретні засоби доказування, на підставі яких підтверджується наявність чи відсутність викладених обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, що було виконано стороною позивача.

Проте за встановлених обставин справи стороною скаржника порушено третій ступінь, а саме подання доказів, оскільки останнім не було подано суду належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог. Так, скаржником не надано документів, які підтверджують про безпідставне утримання відповідачем майна боржника.

При дослідженні судом доказів, він має за мету одержання необхідного для вирішення справи висновку про їх реальне існування, проте такого реального існування судом при розгляді даної справи встановлено не було.

Якість доказування забезпечується визначеним ЦПК процесуальним порядком і способом їх дослідження.

Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.

Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню. Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду.

Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.

Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.

Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.

За викладених обставин справи та норм законодавства суд приходить до висновку, що скаржник не довела обставини, на які вона посилалася, оскільки доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях, то невиконання обов`язку по доказуванню для позивача має процесуально-правові наслідки.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги з залишенням оскаржуваних постанов в силі.

Керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження № 55265091.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.В. Новак