Ухвала суду № 128684767, 02.07.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8618/24

Провадження №: 2/755/2912/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

представника відповідача - Щербини С.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні, в приміщенні суду в м. Києві питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної і матеріальної шкоди, -

у с т а н о в и в :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Позивачка у підготовче засідання не з`явилась, 30.06.2025 року до суду надійшло клопотання позивача, у якому остання зазначає, що їй відомі наслідки неодноразового відкладення розгляду справи, але просить зробити виняток та перенести розгляд справи посилаючись на стан свого здоров`я.

У підготовчому засіданні на вирішення учасників провадження судом поставлене питання про залишення позову без розгляду через неявку позивача до суду тричі поспіль.

Представник відповідача у підготовчому засіданні зазначила, що позов має бути залишений без розгляду, оскільки позивачка до суду не з`являється чим зловживає наданими їй процесуальними правами.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, клопотання позивачки про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, оскільки причини повторної неявки до суду не мають значення при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, і відповідно позовна заява підлягає залишенню без розгляду, ураховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання на 01.07.2024 року о 10 год. 00 хв.

У підготовче засіданні призначене на 01.07.2024 року позивачка з`явилась, однак в засіданні заявила клопотання про відкладення розгляду справи, і у зв`язку із заявленням такого клопотання суд оголосив перерву в підготовчому засіданні.

У підготовче засідання призначене на 02.12.2024 року позивачка з`явилась, однак знов заявила клопотання про відкладення розгляду справи, і у зв`язку із заявленням такого клопотання суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 28.01.2025 року о 10 год. 00 хв.

У підготовче засіданні призначене на 28.01.2025 року позивачка з`явилась та просила продовжити строк підготовчого провадження через те, що вона не встигає подати суду всі докази, а також подала заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 28.01.2025 року суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, встановив процесуальні строки для подання відзиву, відповіді та заперечень по заяві про збільшення розміру позовних вимог і у зв`язку із цим оголосив перерву в підготовчому засіданні на 01.04.2025 року о 10 год. 30 хв.

Про наступну дату для розгляду справи у підготовчому засіданні на 01.04.2025 року о 10 год. 30 хв. позивачка була повідомлена як усно, під час призначення відповідної дати в засіданні суду, так і під розписку (Т. 2, а.с. 65).

У підготовче засідання призначене на 01.04.2025 року о 10 год. 30 хв. позивачка не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

У зв`язку з неявкою позивачки, в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 26.05.2025 року о 12 год. 00 хв.

Направлена на зазначену самою позивачкою її адресу судова повістка про виклик позивачки до суду на 26.05.2025 року о 12 год. 00 хв. повернулась до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (Т. 2, а.с. 95).

За змістом п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно п. 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Поштовий конверт, у якому на адресу позивачки було надіслано судову повістку про виклик до суду на 26.05.2025 року о 12 год. 00 хв. містить позначку «судова повістка», натомість працівник поштового зв`язку в порушення вказаного п. 99-1 Правил помилково проставив відмітку у довідці про повернення кореспонденції «за закінченням терміну зберігання», замість вірної відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою».

Однак наведене не змінює фактичних обставин про те, що повернення рекомендованого листа з позначкою «судова повістка» є поверненням з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.

Крім того, судова повістка про виклик позивачки до суду на 26.05.2025 року о 12 год. 00 хв. була направлена на номер мобільного телефону НОМЕР_1 в додатку «Вайбер» та доставлена 01.04.2025 року.

Вказаний номер власного телефону позивачка неодноразово вказувала у своїх заявах до суду (Т. 1, а.с. 223, 224, 247а; Т. 2, а.с. 36, 37, 62, 103).

Також на підтвердження обізнаності позивачки про її виклик до суду на 26.05.2025 року о 12 год. 00 хв. свідчить той факт, що як вбачається з матеріалів справи позивачка 26.05.2025 року була в приміщенні суду, адже подала клопотання про долучення доказів (Т. 2, а.с. 103). Проте, у підготовче засіданні позивачка не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

У зв`язку з неявкою позивачки в підготовче засідання призначене на 26.05.2025 року о 12 год. 00 хв., наступну дату розгляду справи у підготовчому засіданні було призначено на 02.07.2025 року о 10 год. 00 хв.

Судова повістка про виклик позивачки до суду на 02.07.2025 року о 10 год. 00 хв. була направлена, зокрема, на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та доставлена 26.05.2025 року.

Вказаний номер власного телефону позивачка неодноразово вказувала у своїх заявах до суду (Т. 1, а.с. 223, 224, 247а; Т. 2, а.с. 36, 37, 62, 103).

У підготовче засідання призначене на 02.07.2025 року о 10 год. 00 хв. позивачка не з`явилась, натомість 30.06.2025 року до суду надійшло клопотання, у якому позивачка просить зробити виняток і вчергове перенести судове засідання через стан її здоров`я.

Із наведеного вбачається, що позивачка будучі тричі поспіль належно повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, до суду не з`явилась. Заяв про розгляд справи без участі позивачки до суду не надходило.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Прохання позивача зробити для неї, як для тяжко хворої, виняток і в черговий раз оголосити перерву в підготовчому засіданні є безпідставним, оскільки суд вже фактично робив такий виняток, адже позов підлягає залишенню без розгляду у разі повторної неявки позивача до суду, а в даному випадку суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду коли позивачка втретє поспіль не з`явилась до суду.

Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового/підготовчого засідання; повторної неявки позивача до суду, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що позивачка не зверталась до суду із заявою про розгляд справи без її участі, а її нез`явлення у даному випадку перешкоджає розгляду справи, оскільки в межах підготовчого провадження позивачкою подано чималу кількість заяв та клопотань (про виклик свідків, про витребування доказів, про залучення спеціаліста тощо), зміст яких вочевидь вимагає уточнення з боку позивачки шляхом поставлення судом уточнюючих питань позивачці щодо цих заяв/клопотань з процесуальних питань.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Тобто закон не вимагає встановлення судом причин повторної неявки позивача до суду для вирішення питання про залишення позову без розгляду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

При цьому чинне процесуальне законодавство пов`язує поважність причин неявки лише з першою неявкою, а при повторній неявці позов залишається без розгляду не залежно від обставин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №658/1141/18 наголосив на тому, що системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове/підготовче засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове/підготовче засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 43 та ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини.

Згідно ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За змістом ч. 3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України одним з завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд справи, а строки розгляду справи за правилами загального позовного провадження передбачені ст.ст. 189, 210 ЦПК України, при цьому провадження у цій справі було відкрите ухвалою суду від 28.05.2024 року і відтак на теперішній час розгляд справи у підготовчому провадженні триває 13 місяців.

Тобто, навіть з урахуванням положень ч. 3 ст. 189 ЦПК України щодо можливості продовження строку підготовчого провадження до 90 днів, у цій справі підготовче провадження триває 13 місяців.

Згідно статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Статтею 257 ЦПК України передбачено, що поважна чи неповажна причина повторної неявки належним чином повідомленого позивача до суду значення не має, оскільки положення закону направлене на дотримання розумного строку розгляду справи і недопущення зловживання процесуальними правами як самих таких учасників процесу, так і правами інших осіб. Вказана позиція кореспондується з висновком ВССУ у справі №6-24063/ск15.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосереднього, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Поряд із цим, позивачка тричі поспіль не з`явилась до суду. Повідомлення сторони позивача про час та місце розгляду справи є належним. Заяв про розгляд справи без участі сторони позивача суду не надано.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо розгляду судом справи по суті та вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру упродовж розумного строку, а відтак Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

При цьому суд звертає увагу, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд протягом розумного строку не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, оскільки відповідач вправі мати обґрунтовані сподівання на прийняття судом законних процесуальних рішень відповідно до приписів процесуального закону.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

У відповідності до положень цивільно-процесуального закону на суд покладається обов`язок забезпечення усім учасникам процесу рівних можливостей для реалізації наданих їм прав. В той же час суд не може змусити таку сторону використовувати надані їй права та можливості.

Установивши всю сукупність передбачених законом обставин, ураховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Наведені вище положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України щодо наслідків повторної неявки позивача в судове/підготовче засідання у вигляді залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки є чіткими, доступними та прогнозованими для позивача, а тому не становлять порушення його прав.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, будучи належно повідомленою та не з`явившись три рази поспіль до суду, сторона позивача очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяла на власний розсуд та за своєї розсудливості і обачливості мала передбачати наслідки таких процесуальних дій, тому залишення позову без розгляду ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою і відповідно не суперечить ст. 6 Конвенції.

Позивачка мала можливість, аби не затягувати розгляд справи у підготовчому засіданні, скористатись функціоналом конференц-зв`язку, якщо не має можливості прибути до суду особисто, подати заяву про проведення хоча б підготовчого засідання без її участі, або скористатись послугами адвоката на договірних засадах чи послугами адвоката безоплатної вторинної допомоги, тим більше, що в іншій справі №755/13228/22 позивачкою залучались представники для захисту її інтересів в суді, тобто у можливості скористатись правовою допомогою позивачка не обмежена, натомість у цій справі позивачка представника не залучила.

На підставі викладеного, керуючись 2, 12, 13, 43, 44, 128, 189, 210, 257, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної і матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 07.07.2025 року.

Суддя -