Рішення № 128675532, 23.04.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4417/25

Справа №760/15685/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову вказав, що 30.09.2011 між ним та відповідачкою, був укладений шлюб, який розірвано рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.07.2014.

Зазначив, що від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказав, що після розірвання шлюбу, син став проживати з матір`ю, він з моменту їх окремого проживання із відповідачем та дитиною брав участь у утримання та вихованні дитини, сплачував аліменти, оплачував дитячий садок, школу, одяг, відпочинок, цікавився його життям, вподобаннями. Протягом останніх років 2019-2021, коли він забирав сина до себе, дитина виглядала недоглянутою, речі мали не охайний вигляд. Зі слів ОСОБА_5 мати продавала новий одяг куплений батьком, а йому купляла одяг в секонд хенді. Зі слів дитини мати разом із сестрами час від часу вживали алкогольні напої, вчиняли бійки, нецензурно висловлювалися в присутності дітей, під час сварок між сестрами приїздила поліція. Одного разу, зі слів дитини мати закрила квартиру та пішла по своїх справах при цьому покинула сина біля під`їзду, не залишивши йому ключі від квартири. Пізно вечері його забрав до квартирі двоюрідний брат. У червні місяці 2021 року відповідач повідомила, що дитина буде проживати з позивачем. Проте, через місяць його забрала. Через дві неділі знову зателефонувала та повідомила, що вона не справляється із обов`язками матері відносно виховання сина, дитина стала красти та попросила позивача його забрати.

Позивач також вказав, що 13.08.2021 між ним та відповідачкою було укладено договір щодо визначення місця проживання дитини та здійснення батьківських прав і виконання обов`язків, посвідчений 13.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демченко О.І. за № 561. Відповідно п. 2 вказаного договору в інтересах сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійшли згоди про те, що малолітній син до повноліття буде проживати з батьком з дня укладення цього договору, тобто з 13.08.2021.

Зазначив, що за час проживання ОСОБА_5 з ним, він час від часу бачився з матір`ю та спілкувався, відповідачка рідко його забирала до себе за місцем її проживання. Під час останнього візиту до матері, дитина зникла та була відсутня за місцем проживання матері. За адресою проживання ОСОБА_3 приїхав позивач викликав поліцію, подія сталася 13.07.2022, через не великий проміжок часу, дитину назад привів двоюрідний брат, дитина пояснила що йому бабуся сказала тікати до неї яка проживала неподалік.

Позивач вказав, що 24.10.2023 своєю заявою написаною власноручно відповідачка повідомила, що з 25.10.2023 виїжджає на не визначений термін за кордон та не може здійснювати покладені на неї обов`язки матері. Підтверджує вказаною заявою, що опікуном сина - ОСОБА_4 є батько ОСОБА_1 . За час перебування відповідача за кордон, вона декілька разів телефонувала та писала сину, останнього разу вона зустрілася з сином 16.04.2024 коли приїздила до України. ОСОБА_4 із його слів дуже ображений на матір та не має ніякого бажанням спілкуватись із нею.

Також вказав, що з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач разом з сином став проживати з цивільною дружиною ОСОБА_6 та її донькою ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . За час спільного проживання однією сім`єю у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 склалися теплі відносини та взаєморозуміння. У ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_10 також склалися дружні відносини. ОСОБА_11 допомагає у навчанні, вихованні дитини. В сім`ї створені всі умови для повноцінного розвитку та виховання обох дітей.

Позивач зазначив, що за увесь час проживання дитини з батьком відповідачка не приймає участі у вихованні дитини, ні в його культурному та духовному розвитку. Відповідачка взагалі не цікавилася життям, уподобаннями, навчанням ОСОБА_5 . Відповідачка в період перебування в Україні та поза її межами за період навчання сина в гімназії з класним керівником жодного разу не спілкувалася, навчанням сина не цікавилася, участі в шкільних заходах не приймала, батьківські збори не відвідувала.

Вказано, що розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.05.2024 № 480 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно її малолітнього сина, так як вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина та виконання батьківських обов`язків, переклавши їх повністю на позивача, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не переймається здобуттям ним освіти, не готує його до самостійного життя, не цікавиться проблемами, захопленнями, бачила його в останнє в квітні місяці 2024 року один раз коли приїздила по справах в Україну, за період коли дитина проживає з батьком не шукала зустрічі з ним, за період перебування за межами країни рідко телефонує, не намагається налагодити з ним відносини як матері та сина. Така бездіяльність відповідача характеризує її з негативної сторони і як безвідповідальну матір, свідчить про відсутність у неї материнського почуття любові до рідної дитини, небажання виховувати і піклуватися про неї, а також суперечить загальновизнаним правилам і принципам співжиття і сімейних відносин.

З огляду на викладене просить позов задовольнити.

05.07.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

30.09.2024 на електронну адресу суду надійшла заява відповідачки про розгляд справи без її участі, не заперечує проти задоволення позову щодо позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4

23.12.2024 до суду служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною четвертою статті 155 встановлено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 КАС України. Зокрема, пунктом 2 частини першої даної статті визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначає, що від спільного проживання з відповідачкою народився ОСОБА_4 . У судовому засіданні пояснив, що 24.10.2023 своєю заявою написаною власноручно ОСОБА_3 повідомила, що з 25.10.2023 виїжджає на не визначений термін за кордон та не може здійснювати покладені на неї обов`язки матері. Підтверджує вказаною заявою, що опікуном сина - ОСОБА_4 є батько ОСОБА_1 . ОСОБА_4 із його слів дуже ображений на матір та не має ніякого бажанням спілкуватись із нею.

Згідно свідоцтва про народження, виданого 08.02.2013 відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , актовий запис № 446, його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_12 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.07.2014 шлюб розірвано між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 зареєстрований 30.09.2011 у відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №1450.

13.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 укладено договір щодо визначення місця проживання дитини та здійснення батьківських прав і виконання обов`язків, посвідчений 13.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демченко О.І. за № 561.

Відповідно п. 2 вказаного договору в інтересах дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 дійшли згоди про те, що малолітній син до повноліття буде проживати з батьком з дня укладення цього договору, тобто з 13.08.2021.

На виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 від 17.06.2020 на підставі виконавчого листа (дублікат) № 2/760/3444/13 виданого 25.05.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1000 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.05.2013 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.04.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі заяви ОСОБА_3 .

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 16.04.2024, зареєстровано в реєстрі за № 193, ОСОБА_3 повідомила то факт, що вона не бере участі в утриманні та вихованні малолітнього сина, враховуючи вище викладене не заперечує проти того щоб позбавити її батьківстких прав.

Відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.05.2024 № 480 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 .

Відповідно до характеристики виданої директором ліцею № 243 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у закладі освіти з 01.09.2023. Проживає з батьком - ОСОБА_1 , за час навчання (01.09.2023 по 31.05.2024) зарекомендував себе як дисциплінований учень, уміє стримувати свої емоції, має стійку психіку та вольовий характер. Навчальні досягнення на достатньому і високому рівнях. ОСОБА_4 сумлінний, старанний, легко засвоює програмовий матеріал, має добре розвину пам`ять і логічне мислення. Постійне прагне досягати кращого результату у навчанні та докладає до цього певні зусилля. На уроках уважний, домашні завдання виконує систематично. З повагою ставиться до літніх людей і молодших себе, дівчат, рідних. ОСОБА_4 має охайний зовнішній вигляд, необхідне шкільне приладдя, кошти на харчування в школі. Батьківські збори відвідує лише батько дитини. Батько систематично цікавиться успіхами у навчанні сина, телефонує класному керівникові з приводу питань, що стосуються освітнього процесу та морального стану ОСОБА_5 . Разом з тим, за період навчання дитини у школі мати жодного разу не відвідувала батьківських зборів і не підтримує контакту з класним керівником.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.11.2024, діючи в інтересах дитини та зважаючи на самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків, органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 пояснив, що він проживає разом з батьком, з цивільною дружиною батька ОСОБА_13 та її донькою ОСОБА_14 . Коли він проживав разом з матір`ю, то були постійні сварки, бійки, викликали поліцію, одного разу під час сварки він втік з дому до бабусі, також розповів, що під час проживання з матір`ю він погано навчався, разом із братом крав. Одного разу мати його залишила самого вдома та не відповідала на телефонні дзвінки. ОСОБА_4 , вказав, що зараз йому добре жити з батьком, почав добре вчитися, відвідувати гуртки. З матір`ю бачився приблизно півтора роки назад, мати не телефонує йому, він також їй не телефону, у зв`язку із тим, що ображений на неї, коли вона виїзджала то навіть з ним не попрощалася

Судом приймаються до уваги пояснення малолітнього ОСОБА_4 .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч. 3 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч. 1 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також не є повноцінним виконанням батьківських обов`язків, а відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків, що в даному випадку і відбулось - малолітні діти фактично залишились без батьківського піклування.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З досліджених судом доказів встановлено, що відповідачка не займається вихованням сина, повністю самоусунулася та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує належних умов для виховання дитини.

Суд вважає, що всі дії відповідачки, а саме самоусунення від обов`язків щодо утримання, виховання сина, не бажання брати участь у вихованні та розвитку дитини, свідчать про байдужість відповідачки до її батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

Суд враховує і те, що про ухилення одним з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може свідчити не лише ненадання матеріального забезпечення кимось із батьків, але й брак спілкування, моральної та психологічної підтримки дитини, нездійснення участі у вихованні та розвитку дитини, незабезпечення потрібним харчуванням та лікуванням тощо.

Суд вважає, що позивач навів численні посилання на те, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків, контакту з дитиною не має і не вживає жодних заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не надає матеріальної підтримки в добровільному порядку, тобто самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, судом може розцінюватися заявлені позовні вимоги як достатню підставу для задоволення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

Враховуючи досліджені судом докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 Європейський суд з прав людини вказав, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не проявляє заінтересованості в долі сина, не цікавиться його станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Згідно викладеного, враховуючи найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_4 , беручи до уваги встановлені обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не зацікавлена у здійсненні своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись статтями 150, 164-167, 196 Сімейного Кодексу України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 273, 354, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А.Усатова