Рішення № 128675313, 04.07.2025, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/196/25

Провадження № 2/670/166/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Віньківці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути із відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором № 3205516 від 15.12.2021 у розмірі 17 960,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 12 800,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1 160,00 грн заборгованість за комісією, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 15.12.2021 між ТОВ « МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 3205516 у електронній формі, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у тимчасове платне користування у розмірі 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених договором. ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитних договорів, проте відповідач, в порушення положень кредитного договору, не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитами. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ» «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 26-07/2024, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, в тому числі і за кредитним договором №3205516. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору. Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 960,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 12 800,00 грн, заборгованість за комісією 1 160,00 грн.

Враховуючи вказане, сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Голуба О.Є.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності здійснив запит та отримав відповідь з Віньковецької селищної ради щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача у справі. Відповідь надійшла до суду 31.03.2025.

Ухвалою суду від 01.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

27.06.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про участь в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 03.07.2025 клопотання представника позивача Порохнавця В.М. задоволено та постановлено судові засідання в даній справі проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача в судові засідання не з`явилася, при подачі позову, а також 04.07.2025 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення судом поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Клопотань до суду про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзиву на позовну заяву не надходило.

Окрім того в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 (на підтвердження зміни прізвища відповідачем надано копію паспорта, РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкладення судового засідання від 01.05.2025. Отже, відповідач була повідомлена про розгляд справи щодо неї, однак не вчинила дій для взяття участі під час розгляду даної справи.

Згідно з ч. 6 ст.128ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Враховуючи пункт 4 частини 8 статті 128ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховуєпозицію ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду,викладену упостанові №755/4829/23,провадження №61-73св 24від 13.05.2024, згідно якоївказано,що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченнямтерміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 04.07.2025 постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 15.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3205516, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с.7-11 ).

Відповідно до п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 15.12.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 30.12.2021.

Пунктом 1.5.1. визначено, що комісія за надання кредиту становить 1160,00 грн, яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п.1.6. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 3205516 від 15.12.2021, яким є графік платежів, доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, комісію за надання кредиту (а.с. 12).

Відповідно до Додатку № 2 до договору про споживчий кредит № 3205516 від 15.12.2021, а саме Паспорту споживчого кредиту № 3205516, доведено до відома ОСОБА_1 загальні умови кредитування (а.с. 13).

Також, відповідачкою 14.12.2021 підписано анкету-заяву на кредит № 3205516, у якій визначено розмір кредиту 4000,00 грн, розмір одноразової комісії 1160,00 грн та проценти, які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1800,00 грн, строк кредиту 15 днів з датою повернення кредиту 30.12.2021 (а.с.14).

Відповідно до довідки про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3205516 від 15.12.2021, підписала акцепт (договір) із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором J69441 (а.с. 20).

На підтвердження виконання первинним кредитором зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано платіжне доручення № 1853477967 платіжної системи LIQPAY від 15.12.2021, з якого вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти згідно договору № 3205516 у сумі 4 000,00 грн (а.с. 21).

Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 4000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором № 3205516 заборгованість відповідача становить 17 960,00 грн, з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 800,00 грн сума заборгованості за відсотками, 1160,00 грн заборгованість за комісією (а.с.23).

26 липня 2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) та ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) укладено Договір факторингу № 26-07/2024, згідно з яким до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 3205516 від 15.12.2021 (а.с.24-29).

Згідно з п. 2.1. Договору факторингу в порядку та на умовах визначених цим договором клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов`язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 287 052895,25 грн, що виникли у клієнта за основними договорами (Договорами фінансового кредиту), укладеними між боржниками та клієнтом.

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників для друку від 26.07.2024 до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшов реєстр боржників в електронному вигляді та право вимоги заборгованості до боржників (а.с. 35).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3205516 у сумі 17 960,00 грн , з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 800,00 грн сума заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1160,00 грн заборгованість за комісією (а.с.36-39).

До того ж на підтвердження укладення договору відступлення прав вимоги, матеріали справи містять копію платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024 (а.с.34).

З копії паспорта відповідача ОСОБА_2 , який знаходиться в матеріалах справи та був наданий нею до заяви від 01.05.2025 на підтвердження зміни прізвища відповідачем (копія паспорта № НОМЕР_2 від 20.11.2024, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місмце народження: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Осламів; РНОКПП НОМЕР_1 ) вбачається зміна прізвища відповідача.

Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Застосоване судом законодавство.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.76-80ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст.639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021 року, № 732/670/19 від 09.09.2020 року, № 404/502/18 від 23.03.2020 року, № 127/33824/19 від 07.10.2020 року, № 561/77/19 від 16.12.2020 року.

У ст.526ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст.1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України«Про електроннукомерцію» (надалі Закон).

Згідно п. 6 ч. 1 ст.3Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст.11Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно ч. 6 ст.11Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 517ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Суд враховує, що за загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що відповідач згідно укладеного кредитного договору № 3205516 від 15.12.2021 отримала від ТОВ «МІЛОАН» кредит в сумі 4000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, її паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів.

Так, при укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Як зазначеноу постановіКасаційного цивільногосуду ускладі ВерховногоСуду №524/5556/19(провадження№ 61-16243св 20)від 12.01.2021року: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували факт отримання коштів, підтверджували належне виконання нею зобов`язань, спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Окремо суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст.204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст.629ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача по зазначеному вище договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом та зазначає таке.

Згідно з наданого суду розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими процентами становить 12 800,00 грн, яка нарахована за період з 15.12.2021 по 04.03.2022.

Водночас, умовами договору про споживчий кредит № 3205516 від 15.12.2021 та анкетою-заявкою визначено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, відповідно до п. 1.3 договору складає 15 днів з 15.12.2021, згідно п. 1.4 дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 30.12.2021, виходячи з положень п. 1.5.2 договору загальна вартість кредиту складає 6 960,00 грн.

Розмір відсотків згідно додатку №1 «Графік платежів» до цього договору, що є його невід`ємною частиною, встановлено в сумі 1 800,00 грн (3% від фактичного залишку кредиту).

Здійснений позивачем розрахунок свідчить, що відсотки нараховувались після визначеного періоду кредитування, що не відповідає умовам договору, а даних про застосування процедури пролонгації матеріали справи не містять.

Крім того, та обставина, що такий розмір заборгованості по сплаті процентів був переданий від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» сама по собі не свідчить про обґрунтованість нарахування таких процентів та суперечить як наведеним вище положенням Цивільного кодексу України, так і положенням п.1.5.2 кредитного договору та додатку № 1 «Графік платежів» до вказаного договору. Реєстри прав вимоги за договорами факторингу та розрахунок позивача також не є беззаперечним підтвердженням суми заборгованості та не замінюють розрахунки заборгованості відповідно до умов договору.

Суд критично оцінює посилання позивача на п. 2.3.1.2. договору № 3205516 від 15.12.2021 щодо пролонгації строку договору, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, оскільки такий пункт суперечить п.1.3., 1.4. цього ж договору, у яких визначено чіткий термін повернення кредиту та строк дії договору.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Однак, в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.1.-2.3.1.2 Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1.,4.2. Договору.

В додатку № 1 «Графік платежів» до кредитного договору №3205516 від 15.12.2021 вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв`язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.

Проте, позивачем не надано суду доказів щодо продовження строку кредитного договору №3205516 від 15.12.2021 відповідно до пункту 2.3.1 договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 12 800,00 грн.

Матеріали справи не містять оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), з яким відповідач була б ознайомлена, що порушує п. 4.2 договору, а тому позивачем не доведено перед судом, що пролонгація договору відбувалася на строк до 60 днів у відповідності із умовами договору, який було укладено із відповідачем 15.12.2021.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем нараховувалися проценти після закінчення строку дії договору, тобто після закінчення строку дії Договору про споживчий кредит №3205516 від 15.12.2021, оскільки належних, достатніх та допустимих доказів відповідної «пролонгації» договору, в порядку передбаченому умовами договору суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 4, 6 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги також, що позивачем вимог в порядку ч.2 ст.625 ЦК України не заявлялось.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене вище, суд бере до уваги, що договором про споживчий кредит № 3205516 від 15.12.2021 передбачено, що відповідачу кредит надано на 15 днів строком до 30.12.2021, отже розмір відсотків згідно умов договору становить (4000х3%х15 днів) 1800,00 грн.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих в межах погодженого сторонами строку кредитування в період з 15.12.2021 по 30.12.2021 в розмірі 1 800,00 грн, що відповідає положенням як ст. 1048 ЦК України так і п.1.5.2 кредитного договору та додатку № 1 «Графік платежів» до вказаного кредитного договору.

Щодо стягнення одноразової комісії, передбаченої в договорі у розмірі 1160,00 грн, з яким відповідач погодилася при отриманні кредитних коштів, а тому, на думку суду, підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Беручи до уваги наведе вище, за результатом системного аналізу досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вищевказаний кредитний договорів між відповідачкою та відповідною фінансовою установою був укладений, позичальник не виконала свої зобов`язання щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаними кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Водночас відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неотримання нею кредитних коштів, погашення заборгованості по кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по кредиту кредиту саме у такому розмірі.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року №913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 3205516 від 15.12.2021 у розмірі 6 960,00 грн, з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 800,00 грн сума заборгованості за відсотками, 1160,00 грн заборгованість за комісією.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст.2ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» була подана до суду у електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0, 8 у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ОТП БАНК» від 18.03.2025 року (а.с. 6).

Оскільки ціна позову 17 960,00 грн, позовні вимоги задоволені частково в розмірі 6960,00 грн., що становить 38,75 % (6960 х 100 % : 17960), тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 938 грн 68 коп.(2422,40 х 38,75%). Решту судового збору в сумі 1 483 грн 72 коп. слід залишити за позивачем.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в сумі 9000 грн, які підтверджуються наданими доказами: Договором № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги, укладеним між ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ "ЛІГАЛ АССІСТАНС" (а.с.49-50), Прайс-листом з вартістю послуг, які надаються АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" (а.с.50а-51), Заявкою на надання юридичної допомоги № 237 від 01.02.2025 року в якій вказано, що АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" надано послуги ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" з підготовки матеріалів справи до суду - позову до ОСОБА_1 на суму 9000,00 грн (а.с.47), Витягом з Акта № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року в якому зазначено, що вартість наданих АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" юридичних послуг з підготовки позову складає 9000,00 грн (а.с.48).

Відповідно до ч. 2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Визначений позивачемрозмір витратна правничудопомогу адвокатавідповідає умовамдоговору пронадання правничоїдопомоги,доказам щодообсягу наданихпослуг івиконаних робітта їхвартості,відповідачем неспростований іне заперечується. Заперечень проти суми витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.

Тому, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 3 487,50 грн (9000 х 38,75%). Решту витрат на правничу допомогу в сумі 5 512,50 грн слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст. 205, 207, 525-527, 530, 626-629, 638-639, 1048- 1049 ЦК України, ст.2, 4, 12,13,76, 80-81, 89, 141, 263-265, 280-285, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 6 960,00 грн (шість тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) заборгованості за кредитним договором № 3205516 від 15.12.2021.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 938,68 грн (дев`ятсот тридцять вісім гривень 68 копійок).

Стягнути ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 487,50 грн (три тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 50 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Є.Голуб