Ухвала суду № 128670511, 07.07.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

07 липня 2025 року Справа № 480/5264/25

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана до пред`явлення позову, -

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, що подана до пред`явлення позову, в якій просить зупинити стягнення з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області №ПШ066132 від 15.04.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. до набрання законної сили судового рішення у цій справі.

Заява обгрунтовується тим, що 23.06.2025 банківські рахунки ОСОБА_1 були заблоковані. Звернувшись до виконавчої служби, позивачу повідомили, що рахунки заблоковані на підставі постанови про застосування адміністртивно-господарського штрафу № ПІП 066132 від 15.04.2025, складену в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області. На момент розгляду заяви триває виконавче провадження, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду (у разі встановлення факту такого порушення судом). Також позбавляє вести бізнес, а саме відсутні кошти на ремонт та заправку автомобілів, виплату заробітних плат працівникам, що фактично зупиняє підприємницьку діяльність.

Суд, аналізуючи заяву позивача/представника позивача про забезпечення позову та додані до неї докази, доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

За приписами п.1 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 грудня 2024 року по справі № 500/3027/24, від 20 березня 2024 року по справі №240/32606/23 від 22 жовтня 2024 року по справі № 160/2092/24.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

При цьому сама по собі можливість відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 по справі №380/4273/21, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 19.10.2022 в справі №640/31944/21.

Зі змісту заяви про забезпечення позову, суд вбачає, що позивач/представник позивача вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області №ПШ066132 від 15.04.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. до набрання законної сили судового рішення у цій справі

Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що 23.06.2025 банківські рахунки ОСОБА_1 були заблоковані на підставі Постанови про застосування адміністртивно-господарського штрафу № ПІП 066132 від 15.04.2025, складену в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області.

Проте суд зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджували факт блокування рахунків позивача, суду не надано.

До заяви про забезпечення позову також не додано документів, які б містили відомості щодо поточних фінансових показників позивача, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Матеріали заяви про забезпечення позову та позовної заяви також не містять доказів неможливості продовжувати нормальне функціонування господарської діяльності позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу.

При цьому роздруківка сповіщення, яку додано до заяви про забезпечення позову, не є належним доказом, який би підтверджував факт блокування рахунків позивача.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що вимоги заяви про забезпечення позову не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.

А відтак, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана до пред`явлення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя В.О. Павлічек