Ухвала суду № 128670479, 07.07.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 липня 2025 року Справа № 480/5290/25

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, у якій просить:

- визнати незаконними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо припинення соціальних виплат, а саме допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , а також членам її родини - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.03.2024 по 31.08.2025;

- зобов`язатиДепартаментсоціальногозахисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування та виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , а також членам її родини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.03.2024 по 01.09.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язатиДепартаментсоціальногозахисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування та виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_2 за період з 01.03.2024 по дату ухвалення рішення, а також відновити виплату допомоги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.

Суд, перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 160, 161 КАС України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, в порушення вимог п.2 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві не зазначено: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача; відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти відповідача; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.

Вказаний недолік може бути усунутий шляхом подання позовної заяви із зазначенням: ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача; відомих номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти відповідача; відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту своїх прав, свобод чи інтересів, які мають бути сформульовані максимально чітко і зрозуміло.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачі, окрім іншого, просять визнати незаконними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо припинення соціальних виплат, а саме допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , а також членам її родини - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.03.2024 по 31.08.2025 та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , а також членам її родини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.03.2024 по 01.09.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому позивачами у даній позовній заяві зазначено лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, позивачам необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом визначення з колом позивачів по справі або уточнити позовні вимоги, та надати до суду позовну заяву з усуненими недоліками, а також її копії відповідно до кількості учасників справи.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.).

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а тому сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви, складає 1211,20 грн.

До позовної заяви позивачами додано копію квитанції від 20.06.2025 про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судом встановлено, що позивачами судовий збір у розмірі 1211,20 грн згідно квитанції від 20.06.2025, сплачено за подання іншого адміністративного позову у межах іншої справи № 480/5010/25.

Слід зазначити, що судовий збір у розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір" №3674-VI, підлягає сплаті за подання кожного окремого позову, у разі відсутності пільг щодо його сплати, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого позову, у тому числі тим самим позивачем чи до того самого суду.

У разі ж повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження чи закриття провадження у справі, особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутись до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору у відповідності до положень пункту 2 ч.1 ст. 7 Закону №3674.

Отже, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №810/504/17, від 05.08.2021 по справі №160/5879/20, від 03.11.2021 по справі №9901/447/21, від 15.02.2022 по справі №990/39/22, від 12.10.2023 по справі №160/554/23.

Крім того, у відповідності до положень пункту 4 ч. 1 ст. 7 Закону №3674 сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Судом враховується, що у межах справи № 480/5010/25 ухвалою суду від 26.06.2025 позивачам було повернуто позовну заяву. Саме у межах справи № 480/5010/25 позивачами було подано квитанцію про сплату судового збору від 20.06.2025 у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалу суду від 26.06.2025 позивачами не оскаржено, а у відповідності до норм Закону України Про судовий збір позивач має право на повернення судового збору в межах справи № 480/5010/25.

Таким чином, враховуючи, що позивачами надано до суду квитанцію про сплату судового збору від 20.06.2025 у розмірі 1211,20 грн, використану в іншій справі, а саме № 480/5010/25 , судовий збір у межах даної справи вважається не сплаченим.

На даний час докази сплати позивачем судового збору за подання адміністративного позову у межах справи № 480/5290/25 - відсутні, а тому позивачі зобов`язані надати суду докази сплати судового збору.

Враховуючи викладене, а також те, що законодавством передбачено сплату судового збору за подання позову, у т.ч. і даного адміністративного позову, позивачам необхідно надати суду докази сплати судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі 1211,20 грн по справі № 480/5290/25, з урахуванням кількості позивачів, у разі уточнення позовних вимог.

Кошти повинні бути перераховані за наступними реквізитами:

- Рахунок - UA878999980313151206084018540

- Отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101

- Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)

- Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404

- Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

- Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Разом з тим, до позовної заяви позивачами долучено докази по справі (додатки), однак жоден письмовий доказ не засвідчено належним чином.

Вказаний недолік позивачем може бути усунено у строк, вказаний в резолютивній частині даної ухвали, шляхом подання до суду належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви.

Також у позовній заяві позивачі просять поновити строк звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.

Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивачі, окрім іншого, просять визнати незаконними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо припинення соціальних виплат, а саме допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , а також членам її родини - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.03.2024 по 31.08.2025.

У той же час із вказаною позовною заявою до суду позивачі звернулися лише 03.07.2025, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 122 КАС України.

У позовній заяві позивачі просять поновити строк для звернення до суду за захистом своїх порушених соціальних гарантій, однак обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження підстав пропуску такого строку не надали.

Таким чином, для усунення вказаного недоліку позивачам необхідно подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням поважності причин такого пропуску та наданням доказів на підтвердження підстав пропуску такого строку, з урахуванням того, що спірні правовідносини виникли з 01.03.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачеві.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Глазько