Рішення № 128669736, 07.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/20132/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фенікс» (01042, м. Київ, вул. Новопечерський провулок, 5) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

28.08.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фенікс» до Державної податкової служби України (далі ДПСУ) про визнання протиправною та скасування податкової консультації №1074/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Качур І.А.) від 02.09.2020року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 №399, цю справу №640/20132/20 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 10.04.2025 року та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Катаєвої Е.В.

Ухвалою суду від 15.04.2025 року прийнято до провадження справу, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано позивача надати до суду актуальну інформацію станом на 15.04.2025 року з відповідними доказами щодо ТОВ «Фінансова компанія «Фенікс» (процесуальне правонаступництво, місця знаходження, код ЄДРПОУ), наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Ухвалою суду від 07.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що надана ДПСУ податкова консультація №1074/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020 суперечить нормам податкового законодавства є протиправною та підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

У податковій консультації визначено обов`язок небанківських фінансових установ застосовувати реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого переказу за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування крім проведення банківських операцій.

Проте позивач не згодний з такою позицією відповідача, оскільки норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР) щодо застосування небанківськими фінансовими установами РРО стосуються лише операції з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС виключно за місцем реалізації товарів (послуг).

Отже у небанківської фінансової установи при прийомі готівки для подальшого їй переказу без використання ПТКС, а також з використанням інших ніж ПТКС платіжних пристроїв та через пункти надання фінансових послуг - відсутня необхідність застосовувати РРО.

Крім того, на запит позивача 18.05.2020 року науковим експертом Кострубом А.В. надано науково-практичний експертний висновок, згідно з п.5.3 якого відповідно до Закону №265/95-ВР небанківська фінансова установа не зобов`язана застосовувати РРО або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі ПРРО) з розповсюдженням електронних грошей з використанням платіжних пристроїв, у тому числі ПТКС, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Фенікс» як платник податків не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, що з урахуванням п.53.2 ст.53 ПК України, є підставою для скасування спірної податкової консультації.

Представник відповідача подав до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що згідно з п.2 ст.9 Закону №265/95-ВР РРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС.

Відповідно до звернення Товариство є небанківською фінансовою установою і здійснює діяльність з приймання готівки для подальшого переказу та планує здійснювати операції з розповсюдження електронних грошей використанням платіжних пристроїв у тому числі ПТКС, інтернет-сайти тощо та через пункти надання фінансових послуг. Отже, Товариство зобов`язане застосовувати РРО при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого переказу за допомогою ПТКС крім проведення банківських операцій.

Крім того, діяльність з переказу коштів є фінансовою послугою, в тому числі надання можливості користувачам ініціювати переказ коштів (зокрема за допомогою ПТКС), а також з розповсюдження цих електронних грошей. Під час надання послуги з переказу коштів надавачі такої послуги зазвичай отримують за це відповідну комісійну винагороду. Тому ДПС вважає, що під час здійснення операцій небанківських фінансових установ з приймання електронних грошей для подальшого їх переказу з використанням ПТКС та їх розповсюдження (за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів) мають застосовуватися РРО.

Також 30.04.2025 року представник ДПСУ подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що звернення позивачем оформлено суто формально без додаткових обставин, пов`язаних із запитанням. У зв`язку з цим, податкова консультація надана, виходячи із загальних норм Закону №265/95-ВР, а саме вказано випадки коли слід застосовувати РРО.

Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду (постанови від 22.02.2022 по справі №640/4426/19, від 25.02.2021 у справі №826/14713/18) на суб`єкта господарювання покладається обо`язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у прийманні від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг). Зазначений обов`язок стосується і операцій з приймання готівки з використанням ПТКС.

Серед іншого представник зазначив, що доданий до позову науково-практичний експертний висновок наукового експерта Коструба А.В. не може бути врахований при розгляді справи, оскільки як і у зверненні на отримання ІПК, так і до експерта питання сформульовані некоректно. Більше того питання до експерта сформульовані у інший спосіб ніж до ДПСУ.

Представник позивача подав до Окружного адміністративного суду міста Києва заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у позові.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Фінансова компанія «Фенікс» 04.04.2007 року зареєстровано юридичною особою з основним видом діяльності код КВЕД 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення, з 06.04.2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

10.02.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Фенікс» звернулось до ДПСУ із запитом №49/Ф щодо отримання індивідуальної податкової консультації (далі -ІПК) з питання практичного застосування Закону №265/95-ВР, а також, надати роз`яснення, шляхом надання відповіді на питання:

«Чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати РРО на сьогоднішній день або ПРРО починаючи з 19.04.2020 року при здійсненні операцій з розповсюдження електронних грошей з використанням платіжних пристроїв, у тому числі ПТКС, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг?» (а.с.10-13).

У відповідь на свій запит позивач отримав ІПК №1074/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020 року, у якій відповідачем з посиланням на положення Закону №265/95-ВР та положення Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III зроблено наступні висновки.

ДПСУ зазначив, що відповідно до звернення Товариство є небанківською фінансовою установою і здійснює діяльність з приймання готівки для подальшого переказу та планує здійснювати операції з розповсюдження електронних грошей використанням платіжних пристроїв у тому числі ПТКС, інтернет-сайти тощо та через пункти надання фінансових послуг. Отже, Товариство зобов`язане застосовувати РРО при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого переказу за допомогою ПТКС крім проведення банківських операцій.

Також в ІПК ДПСУ вказано, що під час здійснення операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання електронних грошей для подальшого їх переказу з використанням ПТКС та їх розповсюдження (за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів) мають застосовуватися РРО.

Окремо в ІПК зазначено, що зміни до Закону №265/95-ВР, які наберуть чинності з 19.04.2020 року, не змінюють вимог до небанківських фінансових установ щодо застосування РРО при наданні послуг з переказу коштів. Запровадження ПРРО, у тому числі і використання їх з ПТКС можливо (а.с.16-19).

Не погоджуючись з вказаною індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до п.п.19-1.1.28 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України (в редакції від 07.03.2020, чинній на час вирішення спірних правовідносин) серед функцій контролюючих органів визначено надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого, покладено на контролюючі органи.

Індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (п.п.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.52.1 ст.52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 ПК України).

Статтею 53 ПК України визначено наслідки застосування податкових консультацій.

Так згідно з п.53.1 ст.53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

За змістом п.53.2 платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Усталеною та послідовною є практика Верховного Суду (зокрема у постановах від 17.04.2018 у справі №826/2032/16, від 22.10.2019 у справі №520/10111/18, від 28.01.2020 у справі №804/8131/16, від 27.09.2023 у справі №804/4524/17 та від 10.04.2024 року у справі №826/6714/17) про те, що індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Верховний Суд сформував правовий висновок, що податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: 1) опис питань, що порушуються платником податків; 2) обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; 3) висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Також у постанові від 27.11.2018 у справі №826/14131/16 Верховний Суд зазначив, що ненадання податкової консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого п.53.1 ст.53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню, а у разі ненадання податкової консультації - визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом вподальшому, зокрема, в постановах від 23.02.2021 у справі №816/1696/17, від 08.06.2021 у справі №804/9339/15, від 25.01.2022 у справі №826/10162/16.

При цьому дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника податків про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідності зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору (постанова Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №640/11938/20).

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд по цій справі на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду та вважає, що письмова податкова консультація повинна містити опис питань, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням зазначених платником обставин та висновок податкового органу з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Відсутність у податковій консультації чітких відповідей на поставлені запитання та роз`яснень, викладення у ній лише норм чинного законодавства свідчить про порушення права особи на належне роз`яснення застосування податкового законодавства та є підставою для скасування податкової консультації.

Дослідивши надану індивідуальну податкову консультацію №1074/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020 року, суд встановив, що вона не містить опису порушеного платником податків питання.

У запиті вказано, що роз`яснення податкового органу потребує наступне питання: «Чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати РРО або ПРРО при здійсненні операцій з розповсюдження електронних грошей з використанням платіжних пристроїв, у тому числі ПТКС, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг?»

При цьому, у запиті позивач виклав важливі на його думку обставини його діяльності, а саме: платник є комерційним агентом з розповсюдження, інформація та відомості щодо якого внесена Національним банком України до відповідного Реєстру комерційних агентів. Отже він не випускає електронні гроші і у нього відсутні зобов`язання з їх погашення, а розповсюдження електронних грошей є лише однією з фінансових послуг у сфері використання електронних грошей. Відповідно надання фінансових послуг у сфері використання електронних грошей (розповсюдження електронних грошей) небанківською фінансовою установою не є розрахунковою операцією в розумінні закону про РРО, оскільки процес розповсюдження електронних грошей не є послугою, яка надається за місцем прийняття готівкових коштів, тобто за місцем розташування програмно-технічних комплексів самообслуговування, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг, не здійснюється будь-яких розрахункових операцій, оскільки не здійснюється продажу товарів, робіт, послуг.

Тобто позивач у запиті намагався отримати відповідь чи необхідно йому як комерційному агенту, який не випускає електронні гроші, застосовувати РРО з операції розповсюдження електронних грошей, яка сама по собі не є розрахунковою операцією.

ДПСУ в ІПК зазначено висновок, що під час здійснення операцій з приймання електронних грошей для подальшого їх переказу з використанням ПТКС та їх розповсюдження (за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів) мають застосовуватися РРО.

Суд вважає, що відповідач не надав чіткої, однозначної та обґрунтованої відповіді на запит позивача з урахуванням заявлених ним обставин його діяльності щодо обов`язковості застосування РРО або ПРРО у випадку здійснення операцій з розповсюдження електронних грошей з використанням ПТКС, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг.

Зі змісту наданої консультації встановлено, що контролюючим органом наведено лише загальні положення законодавства, без урахування конкретно поставленого питання, в тому числі без розмежування правових наслідків залежно від того, чи використовуються ПТКС, чи інші платіжні засоби.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що питання фіскалізації розрахунків з використанням електронних грошей залежить від конкретної операції. Однак оскільки питання платником сформульовані без деталізації обставин, висновки сформовані лише щодо випадку коли РРО необхідно застосовувати.

Суд такі доводи відповідача не приймає, оскільки податковий орган, отримавши запит платника, не скористався наданим йому абз.8 п.52.1 ст.52 ПК України правом надати відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян», а натомість видав формальну ІПК, у якій відсутній як зміст поставленого платником питання, так і висновки з конкретизацією умов застосування РРО залежно від заявлених платником обставин.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку, що висновки спірної індивідуальної податкової консультація не містять чіткої відповіді на поставлені позивачем питання з урахуванням специфіки його господарської діяльності, що є підставою для визнання ІПК №1074/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020 року протиправною та її скасування суд враховуючи позицію ЄСПЛ, викладену у справах «Салов проти України» та «Серявін та інші проти України», не надає оцінку іншим доводам позивача.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не виконав покладений на нього ч.2 ст.77 КАС України обов`язок та не довів правомірність і обґрунтованість прийнятої ІПК №1074/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020 року. Отже наявні підстави для визнання спірної ІПК протиправною та її скасування.

У змісті позову позивач просить лише визнати протиправною та скасувати спірну ІПК та не заявив похідних позовних вимог.

Однак відповідно до абз.2 ст.53.2 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Таким чином, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідний зобов`язати відповідача повторно розглянути запит позивача №49/Ф від 10.02.2019 року щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування податкового законодавства шляхом надання письмової відповідні на поставлене питання, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи позивачем за подання даного позову судовий збір у розмірі 2102 грн (а.с.38).

Суд дійшов висновку, що витрати на сплату судового збору у розмірі 2102 6 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фенікс» (01042, м. Київ, вул. Новопечерський провулок, 5, ЄДРПОУ 35075436) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування податкової консультації, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №1074/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України повторно розглянути звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фенікс» №49/Ф від 10.02.2019 року щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування податкового законодавства шляхом надання письмової відповідні на поставлене питання, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фенікс» сплачений судовий збір в сумі 2102 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва