Рішення № 128669306, 07.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2025 р. № 640/22592/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ», пр-т Лобановського Валерія, 56/21, кім. 403, м. Київ, 03037, до відповідачаГоловного управління ДПС в м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2019 № 0695791208 і від 30.10.2019 № 019199408,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2019 № 0695791208 і від 30.10.2019 № 019199408.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі актів камеральної перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 21.08.2019 № 0695791208 і від 30.10.2019 № 019199408 про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумах відповідно 170,00 грн і 1020,00 грн у зв`язку з неподання ним звітів форми 1-ПП за 2018 рік і за І квартал 2019 року. На переконання позивача, оскаржувані ППР є протиправними, оскільки у податкових деклараціях за 2018 рік і за І квартал 2019 року в рядку 05 ПЗ було проставлено прочерк у зв`язку з відсутністю прибутку, який підпадає під податкову пільгу. Водночас здійснення коригування фінансового результату до оподаткування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років не є використанням податкової пільги і, як наслідок, обов`язок подавати Звіт за формою 1-ПП у позивача виникнути не міг. Крім цього, Звіт за формою 1-ПП не є документом, на підставі якого здійснюються нарахування та / або сплата податкового зобов`язання, адже таким документом є податкова декларація. Тому цей звіт не відноситься до податкової звітності в розумінні пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі ПК України), та, відповідно, на нього не поширюються встановлені підпунктом 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 ПК України вимоги. Як наслідок, його неподання платником податків не може бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої пунктом 120.1 статті 120 ПК України. Позивач також наголосив на тому, що у контролюючого органу були відсутні підстав для застосування стосовно нього санкцій згідно з ППР від 30.10.2019 № 019199408 за повторне вчинення правопорушення протягом року, оскільки ППР від 21.08.2019 № 0695791208 станом на 30.10.2019 перебувало на стадії оскарження до Державної податкової служби України.

12.02.2020 відповідач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва і 27.05.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду відзиви на позовну заяву, в яких він заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзиви умотивовано тим, що у податковій декларації на прибуток за 2018 рік позивач задекларував фінансовий результат до оподаткування, який зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Тобто він скористався пільгою 11020301 відповідно до Довідника № 91/2 інших податкових пільг (станом на 01.01.2019). Тому позивач зобов`язаний був подати до контролюючого органу звіт про суми податкових пільг за 2018 рік до 11.02.2019, що ним зроблено не було. За таких обставин, відповідач правомірно прийняв оскаржувані ППР про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумах 170,00 грн і 1020,00 грн за неподання ним звітів про суми податкових пільг відповідно за 2018 рік і за І квартал 2019 року.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративний судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, ця адміністративна справа передана на розгляд і вирішення до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.

18.04.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття адміністративної справи № 640/22592/19 до свого провадження та про її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення у часників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали від 18.04.2025 суд надіслав позивачу на його поштову адресу місце знаходження, що ним була зазначена у позовній заяві від 15.11.2019, яку він не отримав у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 30.04.2025 до поштового відправлення № 0610248049017.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена позивачу належним чином.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

26.02.2019 позивач подав контролюючому органу Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, у рядку 05 ПЗ «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування» якого проставлено прочерк.

19.07.2019 відповідач склав Акт № 2975/26-15-12-08-21/38568415 «Про результати камеральної перевірки», яким встановлено факт неподання позивачем Звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за 2018 рік, граничний термін подання 11.02.2019.

На підставі Акта від 19.07.2019 № 2975/26-15-12-08-21/38568415 відповідач прийняв ППР від 21.08.2019 № 0695791208 (форма «ПС»), яким встановлено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн за платежем адміністративні штрафи та санкції.

Згідно з рішенням Державної податкової служби України від 01.11.2019 № 7958/6/99-00-08-05-05 скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР від 21.08.2019 № 0695791208 (форма «ПС») без змін.

08.05.2019 позивач подав контролюючому органу Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2019 року, у рядку 05 ПЗ «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування» якого проставлено прочерк.

01.10.2019 відповідач склав Акт № 957/26-15-12-08-21/38568415 «Про результати камеральної перевірки», яким встановлено факт неподання позивачем Звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за І квартал 2019 року, граничний термін подання 10.05.2019.

На підставі Акта від 01.10.2019 № 957/26-15-12-08-21/38568415 відповідач прийняв ППР від 30.10.2019 № 019199408 (форма «ПС»), яким встановлено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за платежем адміністративні штрафи та санкції.

Вважаючи вищезазначені ППР відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктами 16.1.3 і 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний:

подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (абзац перший пункту 49.2 статті 49 ПК України).

Згідно з підпунктами 49.18.2 і 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2018 по 23.05.2020) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпунктів 54.3.1 і 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 по 23.05.2020) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній до 23.05.2020) закріплено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017 по 23.05.2020) неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом,

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення,

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Суд встановив, що 26.02.2019 і 08.05.2019 позивач подав контролюючому органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства відповідно за 2018 рік і І квартал 2019 року, в яких задекларував фінансовий результат до оподаткування (рядки 02 декларацій) у сумах 10308200 грн і 5136416 грн, які зменшуються на суми від`ємних значень об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (рядки 03 РІ).

Тому контролюючий орган дійшов висновку, що позивач скористався пільгою 11020301 «Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років».

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Пунктом 30.6 статті 30 ПК України передбачено, що суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2017 по 31.12.20210) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України (в редакції, чинній до 23.05.2020) фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення даного пункту застосовуються з урахуванням п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Зазначену різницю суб`єкти підприємницької діяльності відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ «Різниці» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860.

Вище суд зазначав, що в поданих 26.02.2019 і 08.05.2019 позивач скоригував показники рядка 02 декларацій шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування на суми, різниці, що вказані у рядках 03 РІ декларацій.

Таким чином, задекларувавши суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у рядку 3.2.4 додатка РІ «Різниці» до податкових декларацій позивач вже відзвітував контролюючому органу у визначений законодавством спосіб.

Зауважень щодо формування позивачем даних звітності з податку на прибуток за 2018 рік і І квартал 2019 року відповідач суду не надав.

Щодо посилання відповідача на Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1233 (далі Порядок № 1233), суд зазначає наступне.

Порядок № 1233 затверджено на виконання пункту 30.6 статті 30 ПК України.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1233 (у редакції, чинній до 31.12.2019) суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі звіт) за формою згідно з додатком.

Водночас відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2017 по 23.05.2020) податкова декларація розрахунок, звіт (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у справі № 805/402/18 сформував правовий висновок, що конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Цей висновок Верховного Суду повністю кореспондується з частиною першою статті 10 Закону України «Про правотворчу діяльність».

Тому звіт, форма якого була встановлена Порядком № 1233 (у редакції, чинній до 31.12.2019), не є податковою декларацією в розумінні ПК України.

Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку № 1233 (у редакції, чинній до 31.12.2019) податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Як вбачається з положень цієї норми, Кабінет Міністрів України обмежив визначення податкових пільг лише операціями, які є об`єктами оподаткування податком на додану вартість, але згідно з іншими нормами ПК України чи міжнародних договорів звільнені від оподаткування податком на додану вартість чи оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Пунктом 9 Порядку № 1233 (у редакції, чинній до 31.12.2019) визначено, що суми податків та зборів, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб`єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном.

До 31.12.2019 це був Порядок визначення суми податків та зборів не сплачених суб`єктами господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2011 № 167, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.04.2011 за № 483/19221.

Вищевказаний Порядок визначав механізм розрахунку пільг незалежно від особливостей оподаткування тільки для податку на додану вартість. Натомість щодо розрахунку суми пільг за іншими податками, зокрема податку на прибуток, законодавчо установлений механізм був відсутній.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних ППР щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції (штрафів) за неподання контролюючому органу звітів за 2018 рік і за І квартал 2019 року за формою, встановленою Порядку № 1233.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням від 14.11.2019 № 2684 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1921,00 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, абзацом шостим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (пр-т Валерія Лобановського, 56/21, кім. 403, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 38568415) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.08.2019 № 0695791208 (форма «ПС») і від 30.10.2019 № 019199408 (форма «ПС»).

3. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (пр-т Валерія Лобановського, 56/21, кім. 403, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 38568415) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 1921 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 07 липня 2025 року