Рішення № 128667650, 07.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2025 року Справа№200/3404/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі за текстом позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі ГУ ПФУ в Харківський області, відповідач-2), про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №104450014292 від 14.03.2025, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 03.08.1992 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 31.08.2004 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1992, а також призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 31.01.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.03.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного Фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №104450014292 від 14.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №1 відповідно до Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди роботи з 01.01.1998 по 31.08.2004 згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно уточнюючих довідок №23 від 30.10.2004 та №7 від 30.10.2007, оскільки довідки не відповідають вимогам додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Позивач вважає дії відповідача щодо незарахування до його пільгового стажу спірних періодів роботи протиправними та такими, що порушують його право на отримання пільгової пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2025 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

22 травня 2025 року на адресу суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов, згідно якому відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на відсутність правових підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи згідно уточнюючих довідок № 23 від 30.10.2004 та № 7 від 30.10.2007, оскільки довідки не відповідають вимогам додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Вирішення питання, щодо зарахування пільгового стажу, можливо після надходження акту зустрічної перевірки. Враховуючи викладене, представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

04 червня 2025 року на адресу суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно прийнято рішення № 104450014292 від 14.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах яке не підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, представник відповідача-1 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся з заявою від 05.03.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.03.2025 року № № 104450014292 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, передбаченого пп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Необхідний вік становить: 50 років, вік заявника: 50 років, необхідний страховий стаж становить не менше 25 років у чоловіків (з них не менше 10 років на зазначених роботах), страховий стаж заявника становить: 25 років 5 місяців 8 днів, пільговий стаж заявника за списком №1: 6 років 8 місяців 0 днів. Страховий стаж заявника, з урахуванням додаткових 6 років за списком №1, становить: 31 рік 5 місяців 8 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи, згідно уточнюючих довідок № 23 від 30.10.2004р та №7 від 30.10.2007р., оскільки довідки не відповідають вимогам додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Вирішення питання, щодо зарахування пільгового стажу, можливо після надходження акту зустрічної перевірки. До пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди роботи з 01.01.1998р. по 31.08.2004р. згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Як вбачається з розрахунку стажу позивача РС-право, до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи з 01.01.1998 по 31.08.2004 за Списком №1, що становить 6 років 8 місяців.

Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи, в тому числі, про роботу:

- з 03.08.1992 по 30.09.1992 учнем ливарника металів і сплавів;

- з 01.10.1992 по 31.08.2004 ливарником металів і сплавів.

Згідно уточнюючої пільгової довідки № 23 від 30.10.2004 року, з 01.11.1997 по 31.08.2004 позивач працював ливарником металів і сплавів, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, згідно наказам «Про підсумки атестації робочих місць» від 08.11.1997 №36 та від 27.03.3001 №67, згідно яким професія ливарник металів і сплавів зазначена в Списках №1, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 №162.

Відповідно до уточнюючої пільгової довідки № 7 від 30.10.2007 року, з 03.08.1992 по 30.09.1992 позивач працював учнем ливарника металів і сплавів, з 01.10.1992 по 17.01.1995, з 18.01.1995 по 28.05.1996, з 30.05.1996 по 31.10.1997 - ливарником металів і сплавів, згідно наказам «Про підсумки атестації робочих місць» від 02.08.1991 №72, від 23.01.1996 №8, від 23.01.1996 №8, дана професія зазначена в Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 26.10.1991 №10, в Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.2 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом Закон 1788).

Відповідно до положень п.16 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 положення Закону 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

На підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вищевказана норма закону кореспондується з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, названими нормами матеріального права встановлені умови, за яких особа має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про його роботу:

- з 03.08.1992 по 30.09.1992 учнем ливарника металів і сплавів;

- з 01.10.1992 по 31.08.2004 ливарником металів і сплавів,

є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, тому судом не приймаються доводи відповідача про неможливість зарахувати до пільгового стажу зазначені періоди роботи через невідповідність уточнюючих довідок № 23 від 30.10.2004р та №7 від 30.10.2007р. вимогам додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та ведення трудової книжки покладається на керівника підприємства, організації.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Так, згідно уточнюючої пільгової довідки № 23 від 30.10.2004 року, з 01.11.1997 по 31.08.2004 позивач працював ливарником металів і сплавів, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, згідно наказам «Про підсумки атестації робочих місць» від 08.11.1997 №36 та від 27.03.3001 №67, згідно яким професія ливарник металів і сплавів зазначена в Списках №1, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 №162.

Відповідно до уточнюючої пільгової довідки № 7 від 30.10.2007 року, з 03.08.1992 по 30.09.1992 позивач працював учнем ливарника металів і сплавів, з 01.10.1992 по 17.01.1995, з 18.01.1995 по 28.05.1996, з 30.05.1996 по 31.10.1997 - ливарником металів і сплавів, згідно наказам «Про підсумки атестації робочих місць» від 02.08.1991 №72, від 23.01.1996 №8, від 23.01.1996 №8, дана професія зазначена в Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 26.10.1991 №10, в Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162.

Приймаючи до уваги, що періоди роботи з 03.08.1992 по 30.09.1992, та з 01.10.1992 по 31.12.1997 підтверджені записами трудової книжки позивача, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а отже ці періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача за Списком №1 відповідно до п.1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, зазначені періоди підтверджуються пільговими довідками № 23 від 30.10.2004 року, № 7 від 30.10.2007 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає позовні вимоги про скасування цього рішення обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з цим, періоди роботи позивача з 01.01.1998 по 31.08.2004 відповідно до розрахунку стажу позивача РС-право, зараховані до пільгового стажу за Списком №1, що становить 6 років 8 місяців, тому у суду відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.

Крім того, зі спірного рішення про відмову в призначенні пенсії від 14.03.2025 року № 104450014292 вбачається, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, передбаченого пп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, в цьому ж рішенні зазначено, що необхідний вік становить: 50 років, а вік заявника: 50 років.

Також, як вже було зазначено судом вище, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач досяг необхідного віку 50 років, його страховий стаж складає 26 років 2 місяці 15 днів, а пільговий стаж за Списком №1 з 03.08.1992 по 30.09.1992, та з 01.10.1992 по 31.08.2004 12 років 29 днів, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з цим, відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

У спірному випадку позивач досягла 50 років 30.01.2025 року, з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 05.03.2025 року, тобто пенсія за віком позивачу має бути призначена з 30.01.2025 року, оскільки у даному випадку звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає, що на час розгляду даної справи відповідач заперечує право позивача на призначення пенсії, а тому вимоги в цій частині є передчасними та необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, відтак, суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

Також, суд зазначає, що з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідачі діяли з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушили вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідачі суду не надали, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області підлягає стягненню 775,17 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 104450014292 від 14.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 30.01.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 03.08.1992 по 30.09.1992, та з 01.10.1992 по 31.12.1997.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 775 (сімсот сімдесят п`ять) гривень 17 копійок.

Судове рішення складено та підписано 07 липня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко