Ухвала суду № 128666750, 07.07.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

07 липня 2025 р.Справа № 120/12129/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 25.02.2025 адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов`язано Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, вказаних у цьому рішенні.

Разом із тим, позивачем подано заяву в порядку ст. 383 КАС України, в якій останній просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виконання рішення суду від 25.02.2025.

Розглянувши заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлені вимоги до такої заяви, а саме визначено, що у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (частина третя статті 383 КАС України).

Аналіз зазначених вище норм частини 2 статті 383 КАС України свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а та від 27.06.2019 у справі № 807/220/18, від 20.01.2021 у справі № 640/1364/19.

Враховуючи наведені приписи ч. 2 ст. 383 КАС України, суд зауважує, що звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Водночас, позивачем в порушення п. 7 та 8 ч. 2 ст. 383 КАС України у заяві не зазначено інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження.

Окрім того, за змістом пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України, у такій заяві зазначаються: документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.

У свою чергу, як визначено у статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 названого Закону визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

При цьому, подана у цій справі в порядку статті 383 КАС України заява до передбаченого частиною другою статті 3 Закону "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.

Варто зауважити, що за звернення до суду з адміністративним позовом в цій справі позивачем сплачувався судовий збір на загальних підставах.

Суд зазначає, що підпунктом 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов`язаних із деякими питаннями виконання судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2024 року - 3028 грн.

Таким чином, позивачу за подання цієї заяви необхідно було б сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,40 грн. (3028 *0,3).

Втім, в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України, позивачем документу про сплату судового збору не надано.

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача закріплених у статті 5 Закону "Про судовий збір" пільг останній також не надав.

Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року по справі №807/220/18, від 25 червня 2020 року по справі №0240/2226/18-а.

Крім того, аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд відмовляючи у відкритті касаційного провадження в ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі №520/13521/21.

Такої ж правової позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 28 вересня 2023 року по справі №560/10513/21.

Додатково суд наголошує, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

В даному випадку такою є позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 червня 2020 року по справі №0240/2226/18-а в якій суд дійшов висновку про необхідність сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України.

При цьому, судом враховано існування позиції Верховного Суду щодо застосування ст. 382 КАС України, викладеної в постанові від 11.08.2021 у справі № 560/4364/19, однак вона не є подібною до правового регулювання питання застосування ст. 383 КАС України, а тому не підлягає врахуванню під час перевірки заяви позивача на відповідність вимогам процесуальних норм.

Також судом враховано, що в поданій заяві позивач просить суд врахувати його майновий стан та звільнити його від сплати судового збору.

Разом із тим, жодних доказів, які б дали можливість оцінити майновий стан позивача, до заяви додано не було.

Окрім того, як уже було зазначено судом вище, за звернення до суду з адміністративним позовом в цій справі позивачем сплачувався судовий збір на загальних підставах.

Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 5 ст.383 КАС України, адже вона не відповідає вимогам, що встановлені статтею 383 КАС України.

Керуючись ст.ст. 248, 256, ч. 5 ст. 383 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №120/12129/24, що подана в порядку статті 383 КАС України, - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна